Головна Головна -> Підручники -> Підручник Охорона праці (Москальова В.М.) скачати онлайн-> 6.3 Пожежовибухонебезпечність об’єктів 6.3.1 Пожежовибухонебезпечні властивості матеріалів і речовин та сфера їх використання

6.3 Пожежовибухонебезпечність об’єктів 6.3.1 Пожежовибухонебезпечні властивості матеріалів і речовин та сфера їх використання



Загальною характеристикою матеріалів і речовин є їх вибухопожежонебезпечність, що може призвести до негативних наслідків при їх зберіганні, переробці або транспортуванні.

Характеристика вибухопожежонебезпечних властивостей не є еквівалентною поняттю горючості речовин і матеріалів.

Окрім наведених вище показників до характеристики пожежонебезпеки належить нижня і верхня концентраційна межа розповсюдження полу’я, вище і нижче якої суміш стає нездатною до розповсюдження полум’я.

Зона розповсюдження полум’я — це зона об’ємних часток у суміші з окислювачем між нижньою і верхньою межею спалахування.

Дані про нижню і верхню концентраційну межу розповсюдження полум’я використовують для визначення категорії виробництва за пожежовибухонебезпечнісю, а також для розрахунку вибухобезпечних концентрацій газів, парів і пилу у трубопроводах, технологічному обладнанні, проектуванні вентиляційних систем і т.ін.

При роботі технологічного обладнання для оцінки аварійних ситуацій, пов’язаних з розливом горючих речовин використовують дані про темепературні межі розповсюдження полум’я, за яких насичені пари утворюють у відповідному окислюваному середовищі концентрації, що відповідають нижній і верхній межі розповсюдження полум’я.

Для розробки заходів забезпечення пожежовибухової безпеки в процесі використання горючих речовин, а також забезпечення електростатичної іскробезпеки технологічних процесів використовують дані про мінімальну енергію запалювання.

Мінімальна енергія самозапалювання — це найменше значення енергії електричного розряду, здатного запалити легкозаймисту суміш газу, пари або пилу з повітрям.

При розрахунках тривалості пожежі в резервуарах, а також інтенсивності тепловиділення й температурного режиму пожежі використовують дані про такий показник як швидкість вигорання.

Швидкість вигоряння — це кількість речовини, яка згоріла за одиницю часу на одиниці площі.

Швидкість вигоряння характеризує інтенсивність згоряння речовини в умовах пожежі.

Величина, яка характеризує оптичну щільність диму, який утворюється при згорянні речовини в об’ємі приміщення, має назву коефіцієнт димоутворення. Він використовується для класифікації матеріалів за димоутворюючою здатністю.

Димоутворююча здатність матеріалів буває: мала, помірна та висока.

Показник токсичності продуктів горіння полімерних матеріалів використовують для порівняльної оцінки різних видів матеріалів.

Полімерні матеріали за показниками токсичності продуктів горіння класифікуються на:

  • надзвичайно небезпечні до 13 г/м3;
  • високонебезпечні від 13 до 40 г/м3;
  • помірно небезпечні від 40 до 120 г/м3;
  • малонебезпечні понад 120 г/м3.

Окрім вказаних показників для оцінки пожежовибухонебезпечних речовин та їх сумішей, токсичної небезпеки, використовують такі поняття як стехіометрична концентрація горючих речовин, адіабатична температура горіння й максимальний ступінь розширення продуктів горіння.

Стехіометрична концентрація горючої речовини ?ст— це вміст горючої речовини в суміші з окислювальним середовищем, що обчислюється за формулою:

, (35)

де b – стехіометричний коефіцієнт кисню в хімічній реакції

горіння даної речовини.

Адіабатична температура горіння – це теоретично обчислена температура продуктів горіння.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Охорона праці (Москальова В.М.)