Головна Головна -> Підручники -> Підручник Охорона праці (Москальова В.М.) скачати онлайн-> Характеристика хімічних засобів пожежогасіння

Характеристика хімічних засобів пожежогасіння



Для гасіння пожеж використовують хімічну або повітряно-хімічну піну.

Піна — це колоїдна система, що складається з пухирців газу, оточених плівкою поверхнево-активних речовин і стабілізаторів.

Піна використовується для гасіння у першу чергу легкозаймистих і горючих речовин, що не вступають у взаємодію з водою.

Хімічна піна утворюється при взаємодії лужного й кислотного розчинів у присутності піноутворювача, при цьому утворюється газ — двооксид вуглецю, — виникає стійка піна, що тривалий час залишається на поверхні горючої речовини.

Вогнегасна властивість піни обумовлена насамперед її ізоляційною дією, а відтак здатністю перешкоджати надходженню в зону полум’я горючих парів і кисню, що підтримує процес горіння.

Ізолююча дія піни пов’язана з її фізико-хімічними властивостями й структурою, а ефект дії залежить від товщини шару піни, а також від природи горючої речовини.

При гасінні пінами твердих горючих матеріалів певне значення має охолоджуюча дія піни.

Вогнегасні властивості піни визначаються ще такими її характеристиками як:

  • кратність — відношенням об’єму піни до об’єму рідкої фази, з якої вона утворилася;
  • стійкість — опір процесу руйнування, що оцінюється часом виділення з піни 50% рідкого компонента;
  • в’язкість — здатність утримуватися на вертикальних і похилих поверхнях.

З підвищенням в’язкості стійкість піни зростає, але погіршується її розтікання на поверхні, що горить.

Чим вища кратність піни, тим менша витрата води, але при цьому погаршуються вогнегасні властивості за рахунок зменшення стійкості піни та її ізолюючої здатності.

Характеристика інертних засобів пожежогасіння

Горіння більшості речовин припиняється, коли вміст кисню в оточоючому середовищі знижується до 12-15% і менше.

Гасіння пожеж інертними розріджувачами досягається в основному за рахунок зменшення кількості окислювача, а також зниження швидкості процесу горіння й теплового ефекту реакції.

Двооксид вуглецю застосовують для об’ємного гасіння пожеж на складах ЛЗР, акумуляторних станціях, у сушильних печах, електрообладнання та ін.

Механізм припинення горіння базується на здатності двооксиду вуглецю зменшувати концентрацію реагуючих речовин шляхом розбавлення їх до межі, коли горіння стане неможливим.

Двооксид вуглецю може подаватися у зону горіння у вигляді снігоподібної маси, здійснюючи охолоджуючу дію, оскільки має температуру — 80?С.

Вихід снігоподібного СО2 з 1кг рідкого двооксиду вуглецю становить 280г снігу і близько 500л газу.

При застосуванні двооксиду вуглецю для гасіння пожеж необхідно враховувати його отруйну дію на організм людини. Вміст в атмосфері приміщення 10% СО2 є небезпечним, а при концентрації 20% швидко настає смерть людини через параліч дихальних шляхів.

Цим засобом не гасять пожежі лужних і лужноземельних металів, деяких гідрадів металів та сполук, до молекул яких входить кисень, а також тліючі матеріали, бо він не має змочувальної здатності.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Охорона праці (Москальова В.М.)