ПЕРЕДМОВА



Радикальна трансформація соціально-економічних структур, що здiйснюється в  Україні, визначає необхiднiсть наукового  обгрунтування  принципово нових методологічних основ вивчення процесів розміщення продуктивних сил країни та оптимiзації територiальної структури економічної системи. Пріоритетність соціального розвитку, інтеграцiя екологічного й економічного підходів до розмiщення продуктивних сил та актуальнiсть підвищення рівня ресурсно-екологiчної безпеки держави потребують реального втiлення в практику господарювання принципів сталого розвитку як надійної основи ефективного використання потужного потенціалу продуктивних сил суспільства.

На сучасному етапi суспільного розвитку, якому притаманне прискорення темпів науково-технічного прогресу, з одного боку, та загострення ресурсно-екологiчної кризи — з іншого, суттєво посилюються світові інтеграційні процеси в сферi науково-технічного та економічного співробітництва. Входження України в світовий економічний простiр — це новий етап у розвитку її продуктивних сил, який передбачає структурну модернізацію економiки, формування нових територiально-виробничих комплексів, вдосконалення системи господарських зв’язків, зрушення в експортно-імпортнiй спецiалiзації певних територiй. Усе це вимагає досягнення кардинальних змiн у структурних і вiдтворювальних характеристиках продуктивних сил, орієнтації на ефективний пошук нових можливостей щодо ресурсозбереження в усіх сферах виробничої і невиробничої діяльності.

Трансформаційні процеси в Україні супроводжуються активiзацiєю впливу територіальних відмінностей природного і виробничого потенціалів на результати соціально-економiчних перетворень, причому цей процес набирає загальнонаціональної ваги. Ефективно використовуючи природно-ресурсний, трудовий та виробничий потенціал регiонiв України, можна досягти значних успіхiв в економiчному зростаннi в інтересах змiцнення могутностi держави та добробуту її населення. На цьому шляху принципово важливо враховувати якiсно новi реалії розвитку українських регіонів, спиратися на знання закономірностей територіального розвитку та бачення його перспектив. У зв’язку з цим великого значення набуває удосконалення територiального управління, що передбачає активну координацію господарської діяльностi в межах існуючого економічного районування території України. Необхiдно налагодити тіснi міжрегіональні економічні зв’язки, розширити можливості кооперування і комбінування виробництва з метою формування в державі стабільних господарських територіальних систем як першооснови ефективного вирiшення нагальних соціально-економічних проблем.

Піднесення економічного розвитку регіонiв України, продуктивне функціонування усіх структурних складових їхніх господарських комплексів і зростання на цьому підгрунті життєвого рівня населення — основні орiєнтири, на які спрямовуються усі зусилля щодо вдосконалення розміщення продуктивних сил при здійсненні державної регіональної економiчної політики. Прiоритетнiсть саме цих завдань зумовлена особливостями сучасного етапу розвитку продуктивних сил України та її регіонів, складнiстю й суперечливістю соціально-економiчних процесів перехiдної економiки. Не можна не враховувати і ту обставину, що на шляху до повного розв’язання поставлених завдань є вагомі перешкоди — це певна розiнтегрованiсть територiальних господарських систем, їхня структурна незбалансованiсть, недостатня соціальна спрямованість. У цьому контексті необхідно відмітити, що на сучасному етапі державотворення важливо забезпечити максимально повну реалізацію економічного потенціалу регіонів у стратегії формування єдиної високопродуктивної економічної системи.

Таким чином, усвідомлення широкого спектра нових економiчних проблем дає змогу зрозумiти необхiднiсть переосмислення теоретичних положень, що стосуються закономірностей, принципів і факторів, стратегії і тактики розміщення продуктивних сил в сучасних соціально-економічних умовах. Новi завдання постають і перед наукою про розмiщення продуктивних сил. Головне з них — концептуальне обгрунтування оптимального розміщення продуктивних сил на основi збалансованого розвитку всіх підсистем з метою досягнення високої продуктивностi економіки та змiцнення незалежності держави.

Завдання курсу розміщення продуктивних сил полягають у наданні студентам необхiдних знань щодо новітніх тенденцій розвитку цієї галузi науки, формування у них умінь і практичних навичок при вирiшенні практичних питань стосовно розміщення продуктивних сил з урахуванням демографічних, соціальних та екологічних факторів.

Сучасна господарська система функцiонує в умовах досить складних економічних взаємозв’язкiв, аналіз яких потребує серйозної фахової підготовки. Це вимагає вiд економiстiв глибоких знань теоретичних основ розмiщення продуктивних сил, принципів територіальної організації виробництва, світових тенденцій розвитку продуктивних сил. Особливого значення в практиці господарювання набуває розробка прогнозів (схем) розмiщення і розвитку продуктивних сил певних територiй, якими визначаються завдання і основнi показники економiчного та соціального розвитку регіонів України, напрями комплексного використання природних ресурсів, шляхи розв’язання соціальних та екологічних проблем. Оволодiння методологiєю прогнозування тенденцій розвитку продуктивних сил на найближчу та віддалену перспективу можливе лише на основi глибоких знань як теоретичних, так і прикладних аспектів організації територіального господарювання.

Наука про розміщення продуктивних сил постійно розвивається, збагачується новими теоретичними положеннями, методологiчними і методичними розробками, рекомендаціями практичної спрямованостi. Вона взаємодіє з іншими науками — природничими, географічними та технічними. Велику роль у розвитку науки про розмiщення продуктивних сил вiдіграє економiчна теорія, яка вивчає і формулює економiчнi закони і категорії, що слугують необхiдним методологічним підгрунтям для розвитку власного понятійного апарату науки про розмiщення продуктивних сил. Остання використовує також результати наукових досліджень галузевих економiк, економіки природокористування, економiчної статистики, економiчної і соціальної географії, економічної кібернетики, економiки працi, фінансiв, історії народного господарства, картографії та ін. В свою чергу наука про розміщення продуктивних сил збагачує їх власними категоріями та економiчними характеристиками територiального розвитку.

Пропонований посібник структурно складається з таких взаємопов’язаних розділів: теоретичні основи розміщення продуктивних сил; народногосподарський комплекс України як форма організації продуктивних сил; місце України в світовому економiчному просторі та її зовнiшньоекономiчні зв’язки. Він містить виклад не тільки основних тем з навчального курсу, а й методичнi розробки, якi сприяють кращому оволодiнню теоретичними і прикладними питаннями щодо розмiщення продуктивних сил України. У посібнику використанi власнi доробки авторів, опубліковані наукові працi з відповідної тематики, результати досліджень науковцiв Ради з вивчення продуктивних сил України НАН України, енциклопедичнi, довiдковi та періодичні видання. Він призначений для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів та спеціалістів, які займаються питаннями розміщення і розвитку продуктивних сил.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Розміщення продуктивних сил України (Дорогунцов С.І.)