Охорона здоров’я



Охорона здоров’я. Включає лікувальні, лікувально-профілактичні, санітарно-протиепідемічні та інші медичні установи, різні види соціального забезпечення, відпочинку і фізичної культури. Матеріальні умови функціонування комплексу забезпечують медична промисловість, матеріально-технічне постачання і збут. Охорона здоров’я включає також освітянські заклади (медучилища, коледжі, медінститути, медуніверситети, курси перепідготовки кадрів), комплексні і галузеві наукові інститути й організації, а також систему управління ними.

Лікарняні заклади в свою чергу поділяються на спеціалізовані — туберкульозні, інфекційні, для інвалідів Великої Вітчизняної війни та територіально-дільничі — районні, міські, обласні, республіканські.

Поліклініки як структурні підрозділи входять до складу лікарень. У виняткових випадках вони можуть бути автономною установою. Закладам охорони здоров’я залежно від їх місткості присвоюють типові категорії (їх у лікарень 8). Найвищу категорію має заклад з числом ліжок 800—1000, а найнижчу — 100—150 ліжок. Основна лікувально-діагностична робота здійснюється в поліклініках — при лікуванні 80% хворих; тут працює більше половини лікарів системи охорони здоров’я.

Лікувально-профілактичні заклади, які використовуються медичними інститутами для підготовки лікарів або медичними НДІ — з науковою метою (але не менше ніж на 50%), називають клінічними. Ці ж заклади можуть входити до складу медичних вузів або науково-дослідних інститутів.

На підприємствах і в організаціях міської місцевості створюють медичні пункти, а на підприємствах, будівництвах сільської місцевості — фельдшерсько-акушерські пункти. Працівники залізниць обслуговуються спеціальними об’єднаними лікарнями, куди входять і поліклініки. На великих станціях для обслуговування працівників доріг функціонують амбулаторії. Відомчі лікувальні заклади мають працівники водного та повітряного транспорту, системи НАН України та ін. Заклади охорони здоров’я, які обслуговують працівників окремого промислового підприємства, входять до складу медсанчастини, яка об’єднує роботу цих закладів. До санаторно-курортних закладів належать санаторії-профілакторії, курортні поліклініки, бальнеологічні об’єкти.

В Україні налічується 3,4 тис. лікарняних закладів на 503 тис. ліжок та 7,1 тис. лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів, ємність яких становить 964 тис. відвідувань за зміну (табл. 43). Деяке загальне зменшення кількості лікарень за останні роки пояснюється перш за все їх реорганізацією і укрупненням. Мережа об’єктів стаціонарної медичної допомоги розвивається у трьох напрямах: багатопрофільному, спеціалізованому і диспансерному. В Україні працює 227 тис. лікарів, більше половини яких становлять терапевти, хірурги, стоматологи, педіатри, жінки-лікарі серед них становлять майже дві третини. Середній медичний персонал (медсестри, фельдшери та акушери) становить 556 тис. В Україні забезпеченість лікарями становить 45,1 чол., а середнім медичним персоналом — 112,7 чол. на 10 тис. жителів.

Таблиця 43

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ у 1985—1997 рр.*
Показники

1985

1990

1995

1996

1997

Чисельність лікарів усіх спеціальностей: тис. чол.

211

227

230

229

227

на 10000 населення

41,3

44,0

45,1

45,2

45,1

Чисельність середнього медичного персоналу, тис. чол.

567

607

595

583

566

на 10000 населення

111,1

117,5

116,5

115,0

112,7

Кількість лікарняних закладів, тис. од.

3,6

3,9

3,9

3,7

3,4

Кількість лікарняних ліжок, тис. од.

669

700

639

580

503

на 10000 населення

135,2

135,5

125,1

114,6

100,2

Кількість лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів, тис. од.

6,3

6,0

7,2

7,1

7,1

У тому числі: Заклади, що мають стоматологічні відділення (кабінети) Міністерства охорони здоров’я

4737

4782

4676

4793

4620

Самостійні стоматологічні поліклініки Міністерства охорони здоров’я

297

311

324

325

321

Місткість амбулаторно-поліклінічних закладів, тис. відвідувань за зміну

756

895

966

960

964

на 10000 населення

148,2

173,1

189,0

189,7

191,9

Кількість станцій (відділень) швидкої медичної допомоги Міністерства охорони здоров’я

349

970

1064

1062

1033

Кількість осіб, яким надана допомога (амбулаторно і при виїздах швидкої медичної допомоги), млн. чол.

17,4

17,8

16,0

14,9

14,2

на 10000 населення

343

345

313

292

282

* Статистичний щорічник України 1997 р. — К.: Українська енциклопедія, 1998. — С. 467.

Найвищий рівень забезпеченості населення лікарями має місце в Києві, Автономній Республіці Крим, в Одеській, Львівській і Харківській областях. Щодо забезпеченості середнім медичним персоналом, то найвищі показники відзначаються у м. Києві, Автономній Республіці Крим, Кіровоградській, Волинській, Донецькій та Херсонській областях.

В останні роки спостерігається тенденція до розукрупнення територіальних лікарняних дільниць в містах у зв’язку з будівництвом великих, добре оснащених сучасних лікарень і поліклінік, у яких існують можливості для ефективного лікування і більш повного використання ліжкового фонду. Медичну допомогу надають також спеціалізовані лікарні, диспансери, станції невідкладної медичної допомоги, поліклініки, жіночі консультації.

Наявність значної кількості сіл, у тому числі малих, викликало необхідність мати фельдшерсько-акушерські пункти, кожен з яких обслуговує, як правило, один, два і більше населених пунктів. Тут надається перша медична допомога, здійснюється комплекс заходів санітарно-гігієнічного і протиепідемічного характеру. Виправдали себе міжсільські дільничні лікарні на 10—50 ліжок, де можлива організація спеціалізованих кабінетів і відділень. Якщо мережа і місткість лікарняних закладів в Україні зменшуються, то амбулаторно-поліклінічних закладів і станцій (відділень) швидкої медичної допомоги — зростають (табл. 43). Це сприяє поліпшенню обслуговування населення, адже 80% населення розпочинає і закінчує лікування саме в амбулаторно-поліклінічному закладі.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Розміщення продуктивних сил України (Дорогунцов С.І.)