Головна Головна -> Підручники -> Підручник Соціальна психологія (Л.Е.Орбан-Лембрик) скачати онлайн-> Рекомендації, поради, методики

Рекомендації, поради, методики



Загальні правила успішного спілкування

1. Перед початком розмови необхідно з’ясувати: Якої мети заплановано досягти під час спілкування? Що для цього потрібно (які документи)? Хто братиме участь у спілкуванні? Які питання необхідно обговорити? Яким може бути ймовірний результат спілкування?
2. Планування часу, необхідного для проведення розмови. Для цього важливо встановити пріоритети у розмові, щоб не згаяти час на непотрібні, другорядні питання.
3. Врахування особливостей партнера по спілкуванню (культурно-освітніх, національних, вікових, психологічних та професійних якостей). Спілкуватися бажано мовою партнера, тобто використовувати термінологію, форми викладу матеріалу, прийнятні для учасника спілкування.
4. Підкреслення значущості і важливості партнера по спілкуванню. Така повага і увага до нього допоможе у процесі обміну інформацією пізнати загальний рівень його інтелекту, обсяг інформаційного фонду, різноманітні аспекти, що характеризують його як професіонала.
5. Ефективність спілкування представників різних національностей стає набагато вищою, якщо вони знають мову один одного.
6. Досконале знання змісту, предмета й характеру розмови. Вироблення спільного інформаційного поля.
7. Здатність об’єктивно оцінювати свої особистісно-ділові якості, наукову компетенцію обговорюваних проблем. Важливо не переоцінювати і не занижувати свою науково-теоретичну, практичну й психологічну підготовленість.
8. Демонстрація спільних інтересів, цілей, точок зору, близьких особистісних якостей. Найголовнішою вважається демонстрація професійної спорідненості.
9. Інтерес до проблем співрозмовника. Здатність прислухатися до іншої сторони, слухати і чути того, хто говорить. Вони повинні бути явними і виявлятися в уважному його вислуховуванні, формулюванні запитань під час розмови тощо.
10. Доступність і логічність викладу своєї думки, чітке і лаконічне її формулювання з урахуванням темпу мови. Не варто говорити швидше, ніж говорить більшість людей, адже співрозмовник повинен встигнути осмислити інформацію. Ефект виступу залежить не від кількості проголошених цінних ідей, а від кількості засвоєних і прийнятих слухачами.
11. Уміння захищати свої погляди. При цьому не обійтися без ділової критики, яка не має нічого спільного з критикою на емоціях. Приклади емоційної критики: “Ви ні на що не здатний”; “Ви не надійний партнер” та ін. Приклади ділової критики: “Ми переконані, що Ви могли би справитися з цим завданням краще”; “Вам не завжди вдається дотримуватися обіцяного” та ін.
12. Уміння ілюструвати ключові моменти у розмові. Для цього варто застосовувати приклади з реального життя, експресивність мови.
13. Уміння не реагувати на емоції партнера по спілкуванню, стримувати свої емоції. Потрібно наголошувати на потребах, пріоритетах і перевагах, а не на особі (відмежувати особистість від проблеми і всю силу аргументів спрямувати у русло проблеми). Важливо зважати на те, що особа робить, а не на її риси характеру, якості.
14. Здатність партнерів правильно ставити запитання, виявляти активність.в обговоренні проблеми. Зворотний зв’язок при цьому варто базувати на спостереженнях, а не на умовиводах, на конкретній ситуації, а не на абстрактній поведінці, тобто послуговуватися принципом “тут і тепер”. Не слід виправдовуватися, набагато раціональніше виявляти активність, впевненість, готовність сприймати напади.
15. Уміння створювати ефект зовнішньої привабливості (“ефект візуального іміджу”) завдяки доброзичливому погляду, елегантній манері спілкування.
16. Використання “ефекту перших фраз”. Йдеться про енергійний початок розмови.
17. Здатність розпізнавати причини, що зумовлюють втрату інформації (“ефект дисперсії” — розсіювання інформації в міру її віддаленості від відправника).
18. Уміння використовувати контрзасоби щодо недобросовісних прийомів під час розмови. Ефективно використовувати недружелюбні зауваження собі на користь, а на деякі з них взагалі не зважати. Значний ефект справляють на партнера прохання викласти те саме позитивно, говорити спокійно тощо.
19. Дотримання поради з психології переконуючого впливу: “Зрозуміти — ще не означає прийняти інформацію”. Якщо людина зрозуміла все, про що йшлося, це ще не означає, що вона погодилася і прийняла інформацію, оскільки повідомлення може суперечити її переконанням, не задовольняти її потреби, викликати когнітивний або моральний дисонанс, дискомфорт.
20. Використання техніки вирівнювання напруження. У процесі розмови воно нагнітається поступово. Нерідко буває, що у партнерів ще до початку розмови розладналися стосунки. Тому, враховуючи вид напруження, необхідно обрати ефективний спосіб його зняття. З цією метою партнеру можна надати змогу виговоритися (висловити все, що наболіло, без обмежень і переривань). Важливо також вербалізувати його і свій емоційний стан. Якщо напруження сягнуло “точки кипіння”, краще перевести розмову з абстрактної площини на рівень конкретних пропозицій. Знімає напруження застосування позиції “на рівних”, пов’язаної з підкресленням значущості партнера і поваги до нього. її протилежністю є позиція підкорення, яка призводить до нагнітання напруження.
21. Уміння відповідати опоненту. Ефективним у цьому сенсі є прийом “так — але”. Він передбачає, щоб перші слова були стверджувальними незалежно від змісту висловлювання партнера, має вів рацію чи ні (“Справді”, “Правильно”, “Я згоден”, “З цим не можна не погодитися” тощо). Опонент, не дослухавши речення до кінця, відчує приємність від стверджувальних фраз. Завдяки цьому створюється позитивний емоційний фон, який не заважатиме сприйняттю наступних слів, наступного “але”, оскільки воно (“але”) вплітатиметься у позитивну емоційну канву.
22. Уміння вчасно зупинитися. Якщо дискусія стає надто емоційною або один з опонентів застосував недопустиму тактику, що вплинуло на самопочуття, завжди можна ініціювати перерву. Виправданим є цей прийом і тоді, коли стає очевидним приховування інформації. Доцільно переривати розмову і тоді, коли партнери зайшли у глухий кут, зберігаючи шанси, але так, щоб залишилась можливість продовжувати її в майбутньому, якщо в цьому буде потреба.
Отже, будь-який засіб може бути вагомим і ефективним, якщо його застосовувати не механічно, а на основі врахування конкретної ситуації, соціокультурного та етнопсихологічного контексту комунікації. Дотримуючись універсальних технік і правил (вияв поваги до партнера, ставлення до нього як до найвищої цінності та ін.), важливо пам’ятати, що однакових ситуацій спілкування не буває. Іноді дії поза правилами теж можуть забезпечувати необхідний результат спілкування.

Пізнання самого себе під час взаємодії з іншими

1. Звикайте регулярно аналізувати свої вчинки, успіхи і невдачі у спілкуванні.
2. У стосунках з іншими намагайтеся виявляти їх погляди на вашу діяльність, поведінку, вчинки.
3. Порівнюйте себе з іншими, об’єктивно оцінюйте.
4. Із наведених нижче якостей і рис характеру визначте властиві вам: легко заводить знайомства, чемний, не любить людей, балакучий, грубий, самотній, прагне командувати, надмірно самовпевнений, легко адаптується до обставин і ситуації, невихований, безкомпромісний, відвертий, стриманий, рішучий, оптимістичний, впевнений у собі, врівноважений, егоїстичний, сором’язливий, спокійний, демократичний у стосунках, принциповий, нетерплячий, довірливий. Оцініть себе об’єктивно, намагаючись у майбутньому позбутися небажаних рис характеру, утверджувати лише необхідні для вас.
5. Із наведених нижче якостей і рис характеру попросіть своїх друзів визначити властиві вам: легко заводить знайомства, чемний, не любить людей, балакучий, грубий, самотній, прагне командувати, надмірно самовпевнений, легко адаптується до обставин і ситуації, невихований, безкомпромісний, відвертий, стриманий, рішучий, оптимістичний, впевнений у собі, врівноважений, егоїстичний, сором’язливий, спокійний, демократичний у стосунках, принциповий, нетерплячий, довірливий. Порівняйте їхню оцінку зі своєю (див. завдання 4), намагайтеся позбутися небажаних рис.
6. Черпайте інформацію про себе з різних джерел: з розмов і реакцій людей, повідомлень у засобах масової комунікації, з психоаналітичних характеристик та ін.
7. Допишіть речення: У собі я більш за все не приймаю… . В інших я найбільше ціную… . Друзі мене вважають… . Проаналізуйте відповіді, подумайте, на що потрібно звернути увагу і чому.
8. Якщо ви радите іншим позбутися егоїзму, агресивності чи непорядності, то чи не варто позбутися і власних негативних якостей?
9. Якщо ви іншим радите звернути увагу на необхідність співчуття, людяності, порядності, проаналізуйте, чи сформовані ці якості у вас.
10. Ніщо так не характеризує людину, як її мова, думки і зовнішній вигляд.
11. Ніколи не гайте свого часу, і вам не доведеться нудьгувати. Навколо вас є так звані “крадії” часу: слабка організованість; відкладання справи, яка давно потребує розв’язання, на пізніше; здатність дозволяти речам, які “крадуть” час, відволікати увагу від головного; невміння сказати “Ні” коли це потрібно; намагання робити навіть те, до чого немає мотивації, тощо. Отже, перед тим, як починати розмову чи виконувати завдання, з’ясуйте: Що потрібно виконати чи обговорити? (чітке формулювання змісту); Чому це потрібно виконати чи обговорити? Хто це буде виконувати чи обговорювати? Як це потрібно виконати чи обговорити? Коли це потрібно виконати чи обговорити?
12. Поміркуйте: 3 чого складається ваше світоглядне кредо? Що заважає вам стати кращим? Що ви хотіли б змінити у своєму житті і чому: перейти на іншу роботу, змінити коло спілкування, сімейні відносини? Де почуваєте себе найкраще і чому: у сім’ї, з друзями, на роботі? З ким найчастіше проводите свій вільний час: з членами сім’ї, з друзями, на самоті? Що не приймаєте у собі і чому: постійну роздвоєність, невміння контактувати з іншими, відсутність вимогливості та принциповості? Що цінуєте у собі і чому? Що цінуєте у друзях і чому? Чи критикуєте свої погляди і дії? Чи плануєте свою роботу? Чи вдається вам здійснити свої плани?
13. Ніколи не поспішайте робити висновки про людину, явища чи події.
14. Посилаючись на приклади зі свого життєвого досвіду спілкування, викладіть письмово своє розуміння технологічного інструментарію риторики. Яким компонентам риторики ви надаєте перевагу? Чому?
15. Розширення знань про себе допомагає яскравіше, точніше виражати свої потреби і думки іншим. Розуміння себе сприяє розумінню інших, оскільки є змога об’єктивно подивитися на свої позитивні і негативні якості і риси характеру.
16. У жодному разі не можна бути цілком упевненим, що інформація, яку ви про себе маєте, відображає загальну думку.
17. Не піддавайтеся людській слабкості, коли хочете чути про себе тільки приємне, адже вдосконалювати себе можна лише тоді, коли відомо, що потрібно поліпшити.
18. Не затуляйте вуха на критику, цікавтеся якістю своєї роботи, не чекайте, коли хтось прийде і оцінить її.
19. Готуйтеся до складного. Це допоможе запобігти сильних стресів. Проте повна свобода від стресу — це смерть (Г. Сельє).
20. Якщо бачите веселу людину, не заздріть їй. Згадайте краще найщасливіший день у власному житті.
21. Якщо бачите засмучену людину, не забувайте, що і у вашому житті можуть бути неприємності, отже не поспішайте радіти.
22. Складіть картограму особистих успіхів і невдач у міжособистісному спілкуванні, проаналізуйте їх:

Особисті успіхи і невдачі у спілкуванні з партнером

№ п/п

Мої успіхи у спілкуванні

Завдяки яким знанням і вмінням я цього досяг

Які чинники полегшують спілкування

Що залежить від мене

Що від мене не залежить

1.

2…

№ п/п

Мої невдачі у спілкуванні

Чим вони викликані (відсутністю яких знань і вмінь)

Які чинники перешкоджають спілкуванню

Що залежить від мене

Що від мене не залежить

1.

2…

23. Оцінюючи поведінку чи вчинки іншої особи, не забувайте про самокритику і самоаналіз.

Значення і роль уваги у ділових стосунках з іншою людиною

1. У повсякденному житті люди бувають уважні та неуважні щодо інших людей, предметів і явищ. Уважний в одній сфері життя може бути зовсім неуважним в іншій. Тому поділ людей за цим критерієм є умовним.
2. Уважність як риса характеру особистості відображає її ставлення до людей, їхніх потреб, інтересів, переживань, запитів. Як основа чуйності, тактовності у ставленні до інших людей, вона повинна бути властивою керівникам, дипломатам, педагогам, політичним і державним діячам.
3. Потреба в увазі з боку інших є для людини такою життєвою необхідністю, як і потреба в їжі, сні тощо.
4. Виявляйте до своїх співрозмовників більше симпатії, визнання та прихильності. Звертайте увагу на риси характеру, які хотіли б у них бачити.
5. Якщо хтось із ділових партнерів дратує вас своєю постійною недбалістю (запізненням, неохайністю тощо), не звертайте на нього уваги, адже ігнорування — серйозне покарання.
6. Покарання ігноруванням може спрацьовувати лише тоді, коли на цю людину раніше ви звертали увагу.
7. Визнання і уважне ставлення посилює старання та активність людини.
8. Похвалу не обов’язково поєднувати лише з результатом у роботі чи у діловому спілкуванні. Вияв позитивних емоцій (симпатія, дружня усмішка тощо) сприяє поліпшенню відносин, утверджує довіру у спілкуванні, ставленні інших до вас.
9. Похвала, ігнорування повинні мати міру. Постійне захвалювання, як і тривале ігнорування, може дати однаковий результат: людина звикає і перестає на них реагувати.
10. Готуючись до розмови із діловими партнерами, з’ясуйте заздалегідь, кому надасте перевагу у прихильності, люб’язності. Допомогти в цьому можуть відповіді на такі запитання: Хто поставився до вашої пропозиції особливо уважно? Чому ця людина виконала певну роботу добре? Кого ще згадаєте позитивно і чому? Завдяки кому вдалося позбутися зайвих проблем? Кому давно не приділяли уваги і чому? Хто з партнерів постійно перебуває у полі вашої прихильності і чому?
11. Досвід спілкування з іншими людьми — основа для загострення уваги на детальних проблемах взаємодії, особливостях її вияву. Так формується професіоналізація уваги.
12. Вияв уваги потребує відповідних навичок і вмінь. Висловлювання люб’язності має звучати переконливо, в іншому разі воно не спрацює і ви можете опинитися у незручній ситуації.

Методика “Схильність до певного стилю керівництва”
(автор — Є. Ільїн)

За допомогою цієї методики можна дізнатися про схильність суб’єкта до конкретного стилю керівництва. Однак у реальній управлінській практиці людина може скористатися іншим стилем.

Інструкція

Уявіть, що ви керівник колективу. Вам пропонується відповісти на запитання: по кожному пункту опитувальника із трьох варіантів (а, б, в) оберіть той, який найбільше характеризує вашу поведінку як керівника; букву обведіть кружечком.

Текст опитувальника

1. При прийнятті важливих рішень ви:а) порадитеся з колективом;
б) не братимете на себе відповідальність за прийняття рішення;
в) приймете рішення одноосібно.
2. При організації виконання завдання:
а) надаєте свободу у виборі способів виконання завдання членам колективу, залишаючи за собою загальний контроль;
б) не будете втручатися у виконання завдання, сподіваючись, що колектив зробить усе як потрібно;
в) регламентуватимете діяльність колективу, суворо визначаючи, що і як потрібно робити.
3. При здійсненні контролю за діяльністю підлеглих:
а) будете жорстко контролювати кожного з них;
б) довірите контроль підлеглим;
в) вважатимете, що контроль не обов’язковий.
4. В екстремальній для колективу ситуації:
а) будете радитися з колективом;
б) візьмете все керівництво на себе;
в) цілком покладетеся на лідерів колективу.
5. Вибудовуючи взаємини з членами колективу:
а) проявлятимете активність у спілкуванні;
б) спілкуватиметеся, якщо до вас звернуться;
в) підтримуватимете свободу спілкування між вами та підлеглими.
6. При здійсненні управління колективом:
а) надаватимете допомогу підлеглим в їх особистих справах;
б) вважатимете недоцільним втручатися в особисті справи підлеглих;
в) цікавитиметеся особистими справами підлеглих скоріше із ввічливості.
7. У стосунках із членами колективу:
а) намагатиметеся підтримувати хороші особисті стосунки навіть на шкоду діловим;
б) підтримуватимете лише ділові стосунки;
в) намагатиметеся однаково підтримувати особисті й ділові стосунки.
8. Стосовно зауважень від колективу:
а) не допустите зауважень на свою адресу;
б) вислухаєте та врахуєте зауваження;
в) поставитеся до зауважень байдуже.
9. У питаннях внутріколективної дисципліни:
а) прагнутимете максимальної покірності підлеглих;
б) зможете підтримувати дисципліну без нагадування про неї підлеглим;
в) вважаючи, що підтримання дисципліни — це не ваша вимога, не будете “тиснути” на підлеглих.
10. Стосовно того, що про вас подумає колектив:
а) вам буде байдуже;
б) намагатиметеся бути добрим для підлеглих, на загострення стосунків не підете;
в) внесете корективи у свою поведінку, якщо оцінка буде негативною.
11. Розподіливши повноваження між собою та підлеглими:
а) вимагатимете, щоб вам доповідали про всі деталі;
б) покладатиметеся на виконавську дисципліну підлеглих;
в) здійснюватимете тільки загальний контроль.
12. При виникненні труднощів у прийнятті рішення:
а) звернетеся за порадою до підлеглих;
б) радитися з підлеглими не будете, оскільки за все доведеться відповідати вам;
в) приймете поради підлеглих, навіть якщо їх не просили.
13. Контролюючи роботу підлеглих:
а) будете хвалити виконавців, відзначати їх позитивні результати;
б) вишукуватимете передусім недоліки, які потрібно усунути;
в) здійснюватимете контроль час від часу.
14. Керуючи підлеглими:
а) зможете так формулювати завдання, щоб їх беззаперечно виконували;
б) будете, в основному, використовувати прохання, а не наказ;
в) взагалі не вмієте наказувати.
15. За нестачі знань при прийнятті рішення:
а) вирішуватимете самі, адже ви — керівник;
б) звернетеся за допомогою до підлеглих;
в) відкладете прийняття рішення: може, все владнається само собою.
16. Оцінюючи себе як керівника, можете припустити, що ви:
а) будете суворим, навіть прискіпливим;
б) будете вимогливим, але справедливим;
в) будете не дуже вимогливим.
17. Стосовно нововведень:
а) будете скоріше консервативним (як би чого не трапилось);
б) якщо вони доцільні, то охоче їх підтримаєте;
в) якщо вони корисні, то впровадите їх у директивному порядку.
18. Ви вважаєте, що в нормальному колективі:
а) підлеглі повинні мати змогу працювати самостійно, без постійного та жорсткого контролю керівника;
б) повинен бути постійний і жорсткий контроль, адже на совість підлеглих нічого розраховувати;
в) виконавці можуть бути залишені самі на себе.

Оброблення результатів

Кожний вибір оцінюється в один бал.

Ключ до встановлення діагнозу

№ п/п

Відповіді

№ п/п

Відповіді

а

б

в

а

б

в

1

2

3

4

5

6

7

8

1
2

Д
Д

Л
Л

А
А

10
11

А
А

Л
Л

Д
Д

1

2

3

4

5

6

7

8

3

А

Д

Л

12

Д

А

Л

4

Д

А

Л

13

Д

А

Л

5

Д

А

Л

14

А

Д

Л

6

Д

А

Л

15

А

Д

Л

7

Д

А

Л

16

А

Д

Л

8

А

Д

Л

17

Л

Д

А

9

А

Д

Л

18

Д

А

Л

Примітка. У таблиці (ключі) прийняті такі позначення: А — авторитарний стиль керівництва, Д — демократичний стиль керівництва, Л — ліберальний стиль керівництва.

Висновки

Оскільки абсолютної схильності до конкретного із стилів керівництва не буває, то може йтися про змішані стилі керівництва із тенденцією схильності до одного з них. Ті, хто відповідає, здебільшого обирають відповіді, що характеризують демократичний стиль керівництва. Якщо таких відповідей більше 12, то є підстави стверджувати про схильність до демократичного стилю; якщо менше і при цьому вибори А превалюють на три бали над Л, то це свідчить про схильність до авторитарно-демократичного стилю; за превалювання на три бали виборів Л над А — про схильність до ліберально-демократичного стилю.

Методика “Діагностика структури мотивів трудової діяльності”
(автор — Т. Бадоєв)

Вивчається задоволеність працею.

Інструкція

Вам потрібно оцінити своє ставлення до різних чинників, що впливають на задоволеність працею, за семибальною шкалою: дуже задоволений (+ 3 бали), в основному задоволений (+2), скоріше задоволений (+1), задоволений і ні (0), скоріше не задоволений (-1), в основному не задоволений (-2), зовсім не задоволений (-3).

Чинники, що підлягають оцінюванню

1. Значущість професії.
2. Престижність професії.
3. Вид трудової діяльності.
4. Організація праці.
5. Санітарно-гігієнічні умови.
6. Розмір заробітної платні.
7. Можливість підвищення кваліфікації.
8. Ставлення адміністрації до праці, відпочинку та побуту працівників.
9. Взаємини з колегами.
10. Потреба у спілкуванні та спільній діяльності.
11. Потреба в реалізації індивідуальних особливостей.
12. Можливість творчості у процесі діяльності.
13. Задоволеність роботою в цілому.

Оброблення результатів і висновки

Показником загальної задоволеності є сума набраних балів (з урахуванням їхнього знаку — плюс чи мінус).

Методика “Потреба у спілкуванні”
(автор — Ю. Орлов)

Спрямована на вивчення потреби у спілкуванні.

Інструкція

Якщо ви згодні із твердженням, то напишіть біля номера “так”, якщо не згодні — “ні”.

Текст опитувальника

1. Я отримую задоволення від участі у різних святкуваннях.
2. Я можу приглушити свої бажання, якщо вони суперечать бажанням моїх друзів.
3. Мені приємно висловлювати прихильність.
4. Я більше зосереджений на тому, Щоб здобути вплив, ніж встановити дружбу.
5. Відчуваю, що у стосунках з друзями маю більше прав, ніж обов’язків.
6. Коли дізнаюся про успіхи свого друга, у мене чомусь погіршується настрій.
7. Щоб бути задоволеним собою, я повинен комусь у чомусь допомогти.
8. Мої турботи зникають, коли опиняюся серед товаришів по роботі.
9. Мої товариші мені набридли.
10. Коли я виконую роботу, до якої не лежить душа, присутність людей мене дратує.
11. Притиснутий до стіни, я кажу лише ту частину правди, яка, на мою думку, не шкодить моїм друзям, знайомим.
12. У складній ситуації більше думаю не про себе, а про близьку людину.
13. Неприємності друзів викликають у мене такий стан, що я можу захворіти.
14. Мені приємно допомагати друзям, навіть якщо з цим пов’язані значні клопоти.
15. Із поваги до товариша можу погодитися з його думкою, якщо навіть він не має рації.
16. Мені більше подобаються пригодницькі оповідання, ніж оповідання про кохання.
17. Сцени насилля у кінофільмах мені огидні.
18. У стані самотності відчуваю тривогу і напруження сильніше, ніж серед людей.
19. Вважаю, що основною радістю у житті є спілкування.
20. Мені шкода покинутих собак та кішок.
21. Краще мати менше друзів, але близьких.
22. Я люблю бувати серед друзів.
23. Я сильно і довго переживаю сварки з близькими.
24. У мене більше близьких людей, ніж у багатьох інших.
25. У мені більше потягу до досягнень, ніж до дружби.
26. Я більше довіряю власним інтуїції та уяві в поглядах на людей, ніж судженням про них.
27. Я надаю більшого значення матеріальному достатку та престижу, ніж радості спілкування з приємними мені людьми.
28. Я співчуваю людям, у яких немає близьких друзів.
29. Стосовно мене люди часто невдячні.
30. Я люблю оповідання про безкорисливу дружбу та любов.
31. Заради друга я можу пожертвувати всім.
32. У дитинстві я належав до однієї “тісної” компанії.
33. Якби я був журналістом, писав би про дружбу.

Оброблення результатів

Відповідь по кожному пункту оцінюється в один (1) бал. Бали проставляють тільки при відповіді “так” на такі пункти: 1, 2, 7, 8, 11 — 14, 17 — 24, 26, 28, 30 — 33; і при відповіді “ні” на пункти: 3 — 6, 9, 10, 15, 16, 25, 27, 29. Визначається загальна сума балів при відповідях “так” і “ні”. Чим більша сума, тим більша потреба у спілкуванні.

Методика “Мотивація успіху і боязнь невдачі”
(автор — А. Реан)

Інструкція

Якщо ви погоджуєтеся із твердженням, то ставите “так”, якщо не погоджуєтеся — “ні”.

Текст опитувальника

1. Включаючись у роботу, сподіваюся на успіх.
2. У роботі виявляю активність.
3. Схильний до вияву ініціативи.
4. При виконанні відповідальних завдань намагаюся, по змозі, знайти причини відмови від них.
5. Часто обираю крайності: або надзвичайно легкі завдання, або дуже важкі.
6. Наштовхуючись на перешкоди, не відступаю, а шукаю способи їх подолання.
7. При чергуванні успіхів та невдач схильний до переоцінення своїх успіхів.
8. Продуктивність діяльності в основному залежить від моєї цілеспрямованості, а не від зовнішнього контролю.
9. При виконанні важких завдань за дефіциту часу результативність моєї діяльності погіршується.
10. Я схильний виявляти наполегливість у досягненні мети.
11. Я схильний планувати своє майбутнє на перспективу.
12. Я ризикую, але з розумом.
13. Я не дуже наполегливий у досягненні мети, особливо за відсутності зовнішнього контролю.
14. Надаю перевагу середнім за важкістю або дещо завищеним, але досяжним завданням.
15. Зазнавши невдачі при виконанні завдання, відчуваю, що його привабливість для мене знижується.
16. При чергуванні успіхів і невдач я більше схильний до переоцінення своїх невдач.
17. Надаю перевагу плануванню майбутнього лише на найближчий час.
18. За відчутного дефіциту часу результативність моєї праці поліпшується, навіть якщо завдання дуже складне.
19. У разі невдачі не відмовляюся від мети.
20. Якщо я сам обрав для себе завдання, то у разі невдачі його привабливість тільки зростає.

Оброблення результатів

По одному балу запишіть за відповіді “так” на твердження 1 — 3, 6, 8 ,10 — 12,14,16,18 — 20 і за відповіді “ні” на 4, 5, 7, 9, 13,15,17. Порахуйте загальну кількість балів.

Висновки

Отриманий результат у діапазоні від 1 до 7 балів засвідчує мотивацію на невдачу (боязнь невдачі); від 14 до 20 — мотивацію на успіх (сподівання на успіх); від 8 до 13 — мотиваційний полюс не виражений. При цьому 8 — 9 балів свідчить, що мотивація близька до уникання невдачі, 12 — 13 балів — до прагнення успіху.

Методика “Діагностика соціально-психологічних установок особистості в мотиваційній сфері”
(автор — 0. Потьомкіна)

Методика має різні шкали. Нижче наведено дві з них — А і Б.

Шкала А
“Виявлення установок, спрямованих на “альтруїзм — егоїзм”

Інструкція

Прочитавши запитання, дайте на них відповіді “так” чи “ні”.

Текст опитувальника

1. Вам часто кажуть, що ви більше думаєте про інших, ніж про себе?
2. Вам легше просити за інших, ніж за себе?
3. Вам важко відмовити людям, коли вони про щось просять?
4. Ви часто намагаєтеся допомогти людям, якщо у них трапилися неприємності і біда?
5. Для себе ви робите щось з більшим задоволенням, ніж для інших?
6. Ви намагаєтеся зробити якомога більше для інших людей?
7. Ви переконані, що найбільша цінність — жити для інших людей?
8. Вам важко примусити себе щось зробити для інших?
9. Ваша характерна риса — безкорисливість?
10. Ви переконані, що турбота про інших часто шкодить вам?
11. Ви засуджуєте людей, котрі не вміють потурбуватися про себе?
12. Ви часто просите людей зробити щось із корисливих спонук?
13. Ваша характерна риса — намагання допомогти іншим людям?
14. Ви вважаєте, що спочатку людина повинна думати про себе, а потім уже про інших?
15. Ви багато часу приділяєте своїй персоні?
16. Ви переконані, що не потрібно для інших сильно напружуватися?
17. Для себе у вас не вистачає ні сил, ні часу?
18. Вільний час ви використовуєте лише для своїх захоплень?
19. Ви можете назвати себе егоїстом?
20. Ви здатні зробити максимальні зусилля лише за високу винагороду?

Оброблення результатів

Ключ до опитувальника: проставляється по одному (1) балу при відповідях “так” на запитання 1 — 4, 6, 7, 9, 13, 17 і відповідях “ні” на запитання 5, 8, 10 — 12, 14 — 16, 18 — 20. Потім підраховується загальна сума балів.

Висновки

Чим більше сума балів перевищує 10, тим сильніше у суб’єкта виражений альтруїзм, бажання допомогти людям. І навпаки, чим сума балів менша за 10, тим сильніше у суб’єкта виражена егоїстична тенденція.

Шкала Б
“Виявлення установок на “процес діяльності” — “результат діяльності”

Інструкція

Дайте відповідь “так” або “ні”.

Текст опитувальника

1. Процес виконуваної роботи захоплює вас більше, ніж її завершення?
2. Для досягнення мети ви не шкодуєте сил?
3. Ви довго не відважуєтеся розпочати робити те, що вам нецікаво, навіть якщо це необхідно?
4. Ви впевнені, що у вас вистачить наполегливості для завершення будь-якої справи?
5. Закінчуючи цікаву справу, ви шкодуєте, що вона вже завершена?
6. Вам більше до вподоби люди, здатні досягати результату, ніж ті, головною характеристикою яких є доброта і чуйність?
7. Ви отримуєте задоволення від гри, в якій не важливий результат?
8. Ви вважаєте, що успіхів у вашому житті більше, ніж невдач?
9. Ви більше поважаєте людей, здатних захопитися справою посправжньому?
10. Ви часто завершуєте роботу, якщо не вистачає часу, склалася неприємна ситуація, існують зовнішні перешкоди?
11. Ви часто починаєте одночасно багато справ і не встигаєте їх закінчити?
12. Ви вважаєте, що маєте достатньо сил, щоб розраховувати на успіх у житті?
13. Чи можете ви захопитися справою настільки, що забуваєте про себе та час?
14. Вам часто вдається довести розпочату справу до кінця?
15. Чи буває, що, захоплюючись справами, ви не можете закінчити розпочате?
16. Ви уникаєте зустрічей із людьми, які не наділені діловими якостями?
17. Ви часто навантажуєте свої вихідні дні чи відпустку роботою, усвідомлюючи потребу щось зробити?
18. Ви вважаєте, що головне у будь-якій справі результат?
19. Погоджуючись на справу, ви думаєте про те, наскільки вона для вас є цікавою?
20. Прагнення до результату в будь-якій справі — риса, що вас вирізняє з-поміж інших?

Оброблення результатів і висновки

За кожну позитивну відповідь ставиться один бал. Сума балів за позитивні відповіді на непарні питання (1,3,5, 7 і т. д.) буде відтворювати орієнтацію суб’єкта на процес діяльності, а сума балів за відповіді на парні питання (2, 4, 6 і т. д.) — орієнтацію суб’єкта на результат.

Методика “Ціннісні орієнтації”
(автор — М. Рокич)

Адаптований варіант методики використовують для дослідження системи цінностей особистості, які класифіковано на термінальні (цінності — цілі) та інструментальні (цінності —  засоби).

Інструкція

Проставте ранг цінностей за ступенем їх значущості (від 1 до 18).

Термінальні цінності:
1. Активне, діяльне життя.
2. Здоров’я.
3. Краса природи та мистецтва.
4. Матеріально забезпечене життя.
5. Спокій у країні, мир.
6. Пізнання, інтелектуальний розвиток.
7. Незалежність суджень, оцінок.
8. Щасливе сімейне життя.
9. Впевненість у собі.
10. Життєва мудрість.
11. Цікава робота.
12. Любов.
13. Наявність хороших та добрих друзів.
14. Суспільне визнання.
15. Рівність (у можливостях).
16. Свобода вчинків та дій.
17. Творча діяльність.
18. Отримання задоволень.

Інструментальні цінності:
1. Акуратність.
2. Життєрадісність.
3. Непримиренність до своїх та чужих недоліків.
4. Відповідальність.
5. Самоконтроль.
6. Сміливість у відстоюванні своєї думки.
7. Терпимість до думок інших.
8. Чесність.
9. Вихованість.
10. Виконавська дисципліна.
11. Раціоналізм (уміння приймати обдумані рішення).
12. Працелюбність.
13. Високі запити.
14. Незалежність.
15. Освіченість.
16. Тверда воля.
17. Широта поглядів.
18. Чуйність.

Оброблення результатів і висновки

Домінуюча спрямованість ціннісних орієнтацій дає змогу визначити ступінь залучення у сферу праці, у сімейно-побутову чи дозвільну активність. Якісний аналіз результатів розкриває ідеали, ієрархію життєвих цінностей, які людина розглядає як норми поведінки.

Методика “Діагностика ригідності”
(автор — Г. Айзенк)

Ригідність (негнучкість) суттєво впливає на процес спілкування і взаємодії, особливо за потреби його коригувати у зв’язку із зміною ситуації. Ригідна людина важко відмовляється від сформованої нею поведінки. Саме її рішення не завжди адекватні ситуації.

Інструкція

Якщо ви згодні з твердженням, то поряд з ним ставте 2 бали, якщо частково згодні — то 1 бал, якщо не згодні — 0 балів.

Текст опитувальника

1. Мені важко змінювати свої звички.
2. Я важко переключаю увагу.
3. Я з насторогою ставлюся до всього нового.
4. Мене важко переконати.
5. Часто мене не залишають думки, від яких варто було б звільнитися.
6. Мені важко сходитися з людьми.
7. Мене засмучують навіть незначні порушення плану.
8. Нерідко я проявляю впертість.
9. Я неохоче іду на ризик.
10. Я важко переживаю відхилення від свого режиму.

Оброблення результатів

Підраховується сума балів, проставлених відповідно з інструкцією.

Висновки

Сума 0 — 7 балів свідчить про відсутність ригідності, про легке переключення з однієї установки на іншу. Сума 8 — 14 балів є показником середнього рівня ригідності. Якщо вона сягає 15 — 20, є підстави стверджувати про сильно виражену ригідність (переключення з однієї установки на іншу дається особливо важко).

Методика “Q-сортування: діагностика основних тенденцій поведінки у реальній групі”
(автор — В. Стефансон)

Використання цієї методики дає змогу визначити шість основних тенденцій поведінки людини в реальній групі: залежність, незалежність, комунікабельність, некомунікабельність, прийняття “боротьби” та уникання “боротьби”. Тенденція до залежності визначається як внутрішнє прагнення людини до прийняття групових стандартів і цінностей. Тенденція до комунікабельності свідчить про контактність, бажання сформувати емоційні зв’язки як у своїй групі, так і поза її межами. Тенденція до “боротьби” означає активне прагнення людини до участі в житті групи, до більш високого статусу в системі міжособистісних відносин. Тенденції до незалежності, некомунікабельності і уникання “боротьби” свідчать про схильність уникати взаємодії, зберігати нейтралітет у конфліктних ситуаціях.

Інструкція

Необхідно дати відповідь “так”, якщо ви згодні із твердженням, відповідь “ні”, якщо ви з твердженням не згодні.

Текст опитувальника

1. Я критично налаштований на товаришів.
2. У мене виникає тривога, коли у групі починається конфлікт.
3. Я схильний дотримуватися порад лідера.
4. Я не схильний вступати у надто близькі стосунки з товаришами.
5. Мені подобається, коли у групі дружня атмосфера.
6. Я схильний суперечити лідеру.
7. Я симпатизую лише одному-двом членам групи.
8. Я уникаю зустрічей і зборів у групі.
9. Мені подобається похвала лідера.
10. Я незалежний У судженнях і манері поведінки.
11. Я готовий стати на чийсь бік у суперечці.
12. Я схильний керувати товаришами.
13. Мене радує спілкування з моїми нечисленними друзями.
14. Я зовні спокійний, наштовхуючись на ворожість з боку членів групи.
15. Я схильний підтримувати настрій і думку своєї групи.
16. Я не надаю уваги особистісним якостям членів групи.
17. Я схильний протиставляти свою ціль цілям групи, відволікати групу від досягнення поставлених нею завдань.
18. Мені подобається протиставляти себе лідеру.
19. Я хотів би зблизитися з окремими членами групи.
20. Я схильний залишатися нейтральним у суперечці.
21. Мені подобається, коли лідер активно керує групою.
22. Я надаю перевагу холоднокровному обговоренню проблеми.
23. Я недостатньо втриманий у вияві почуттів.
24. Я намагаюся згуртувати навколо себе однодумців.
25. Я не задоволений надто формальними стосунками у групі.
26. Коли мене звинувачують, я гублюся і мовчу.
27. Я схильний погоджуватися зі способом життя групи.
28. Я прив’язаний до групи більше, ніж до окремих її членів.
29. Я схильний загострювати і затягувати суперечку.
30. Я намагаюся бути в центрі уваги.
31. Мені хотілося б бути членом меншої групи.
32. Я схильний до компромісів.
33. Я відчуваю внутрішню стурбованість, коли лідер діє інакше, ніж очікувалося.
34. Я хворобливо ставлюся до зауважень товаришів.
35. Я можу бути хитрим та улесливим.
36. Я схильний взяти на себе керівництво групою.
37. Я відвертий у групі.
38. Під час розбіжностей у групі в мене виникає занепокоєння (стурбованість).
39. Я не проти, щоб при плануванні роботи відповідальність узяв на себе лідер.
40. Я не схильний відповідати на вияв дружелюбності.
41. Я часто ображаюся на товаришів.
42. Я намагаюся налаштувати інших проти лідера.
43. Я легко заводжу знайомства поза групою.
44. Я намагаюся уникати втягнення у суперечку.
45. Я легко погоджуюся з пропозиціями інших членів групи.
46. Я чиню опір утворенню в нашому колективі угруповань.
47. Коли я роздратований, стаю глумливим та іронічним.
48. У мене виникає ворожість (неприязнь) до тих, хто намагається висунутися.
49. Я надаю перевагу меншій, але інтимнішій групі.
50. Я намагаюся не демонструвати свої інтимні почуття.
51. За розбіжностей у групі стаю на бік лідера.
52. Я ініціативний при встановленні контактів у спілкуванні.
53. Я намагаюся не критикувати товаришів.
54. Я схильний звертатися до лідера частіше, ніж до інших.
55. Мені не подобається, що стосунки у групі надто фамільярні.
56. Я полюбляю суперечності.
57. Я намагаюся підвищувати свій соціальний статус у групі.
58. Я схильний втручатися у спілкування товаришів і порушувати його.
59. Я запальний, схильний до сварок.
60. Я схильний висловлювати незадоволення лідером.

Оброблення результатів

По 1 балу слід виставляти за відповідь “так” і за відповідь “ні” по кожній із поєднаних пар тенденцій. Оскільки заперечення однієї тенденції є визнанням полярної, то кількість балів за відповіді “так” по одній шкалі і відповіді “ні” по шкалі протилежної тенденції додаються.

Ключ до діагностики

До шкал поєднаних тенденцій належать такі позиції опитувальника:

1. Залежність — 3. 9. 15. 21. 27. 33. 39. 45. 51. 54.
2. Незалежність — 6. 12. 18. 24. 30. 36. 42. 48. 57. 60.

3. Комунікабельність — 5. 7.13.19.25. 31. 37. 43. 49. 52.
4. Некомунікабельність — 4. 10. 16. 22. 28. 34. 40. 46. 55. 58.

5. Прийняття “боротьби” — 1.11.17. 23. 29. 35. 41. 47. 56. 59.
6. Уникання “боротьби” — 2. 8. 14. 20. 26. 32. 38. 44. 50.53.

Висновки

Якщо сума балів за будь-якою шкалою дорівнює сумі за протилежною або близька до неї, це свідчить про наявність внутрішнього конфлікту у піддослідного, зумовленого однаковим вираженням протилежних тенденцій поведінки у групі.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Соціальна психологія (Л.Е.Орбан-Лембрик)