Головна Головна -> Підручники -> Підручник Основи економічної теорії: політекономічний аспект - Автор невідомий скачати онлайн-> § 2. Функції грошей як загального еквівалента

§ 2. Функції грошей як загального еквівалента



З розвитком виробництва і обігу товарів, ринкового господарст-ва в цілому відбувалися як кількісні, так і якісні зміни у функціону-ванні грошей, що привело нині до демонетизації золота. Щоб осяг-нути сутність сучасних грошових систем, зміни у грошовому обігу і в самих грошах при демонетизації золота, слід розкрити підвали-ни цього процесу через розгляд функцій грошей як загального екві-валента.
У розвинутому товарному господарстві гроші у вигляді золота як загальний еквівалент виконували п’ять функцій: міри вартості, засобу обігу, засобу нагромадження, засобу платежу і світових гро-шей.
Функція міри вартості полягає в тому, що гроші є загальним втіленням і мірилом вартості найрізноманітніших товарів. Не гроші роблять товари сумірними, а втілена в них абстрактна, суспільне необхідна праця. Тому їх вартість може вимірюватись особливим товаром – грошима, що, як конкретна форма втілення абстракт-ної праці, самі мають вартість і можуть бути мірою вартості.
Ціна – це грошове вираження вартості товарів. Щоб визначити вартість товарів у грошах, треба певну кількість грошового матері-алу прийняти за одиницю. Вона називається масштабом цін. У різ-них країнах за грошову одиницю були прийняті різні вагові кіль-кості грошового металу. Наприклад, у Росії після реформи 1897 р. грошовою одиницею став рубль, який містив 0,774234 г чистого золота. У США масштабом цін є долар, який втілював після рефор-ми 1973 р. і до скасування його золотого паритету (вмісту) 0,736736 г чистого золота.
У багатьох країнах фіксована вага металу визначала назву гро-шових одиниць (ґ. о.). Проте з часом вони перестали відповідати одна одній. Це було пов’язано, по-перше, з введенням іноземних грошей, які за своєю назвою нічого спільного не мали з ваговими одиницями даної країни; по-друге, із заміною одного металу як загального еквівалента на інший (наприклад, в Англії, коли фунт стерлінгів почав прирівнюватися до золота, це вже не був фунт, а 1/15 або 1/16 фунта); по-третє, з фальсифікацією монети, коли дер-жава навмисне зменшувала ваговий зміст грошової одиниці.
Масштаб цін встановлює держава в законодавчому порядку, тоді як функцію міри вартості гроші виконують об’єктивно. Масштаб цін не залежить від зміни вартості грошового металу, бо він є фік-сованою ваговою кількістю металу.
Процес товарного обігу, опосередкованого грошима, можна зоб-разити формулою Т-Г-Т, де Т – товар, Г – гроші. Цей процес включає .два протилежних акти – продаж товару за гроші (Т-Г)
і купівлю товару на гроші (Г-Т), в яких гроші відіграють роль посередника і виконують функцію засобу обігу.
Перехід від безпосереднього товарообміну (за формулою Т-Т) до товарного обігу за допомогою грошей (Т-Г-Т) дає змогу ус-пішно подолати межі (індивідуальні, часові та просторові), пов’я-зані з безпосереднім обміном товару на товар. Індивідуальні межі долаються тому, що стає непотрібним одночасний збіг попиту і пропозиції, а також інтересів власників товарів, які ними обміню-ються. Продавши товар за гроші, можна придбати на них будь-який інший товар. Збіг у часі й просторі актів продажу-купівлі та-кож стає непотрібним. На одержані за проданий товар гроші мож-на купити інший товар у будь-який час і в будь-якому місці. Все це сприяє розширенню масштабів товарообміну і прискоренню руху товарів та грошей.
Функція грошей як засобу обігу полягає в тому, що її викону-ють, по-перше, не ідеальні, а реальні гроші; по-друге, повноцінні та неповноцінні гроші. Оскільки реальні гроші як засіб обігу весь час переходять з рук в руки, виступаючи посередником при обміні то-варами, то можуть використовуватись і неповноцінні гроші. Після тривалого перебування в обігу монети втрачають частину своєї ваги. Незважаючи на це, вони продовжують бездоганно функціонувати як засіб обігу, немовби повноцінні. Враховуючи це, в багатьох краї-нах почали випускати неповноцінні гроші, замінюючи золото на срібло, мідь, “псувати” монети, тобто зменшувати їх металевий зміст. Потім з’явились паперові гроші.
Появу прообразу паперових грошей можна віднести до І тис. до н. е. У цей час у Китаї з’явились гроші, виготовлені із шкір білих оленів. Усі білі олені були у власності імператора. В XIII ст. відомий мандрівник Марко Поло побачив у Китаї гроші, виготовлені із пе-ретвореної в драглі внутрішньої частини деревної кори (паперу). Вони мали форму чотирикутних пластинок з особливими знаками та печатками, різну купівельну спроможність і були обов’язковими до приймання. Виникнення паперових грошей пов’язане з іменем хана Хубілая – онука Чингісхана.
Широкого розповсюдження паперові гроші набули лише в кінці XVII – на початку XVIII ст. На Заході вони вперше були випущені в британських колоніях Північної Америки в 1690 р. (штат Масса-чусетс). Спочатку кількість паперових грошей була обмеженою, і тому вони мали високу представницьку вартість. Однак під час вій-ни колоній з метрополією випуск їх різко збільшився, внаслідок цього відбулося різке знецінення паперових грошей (в 10 разів). У Західній Європі паперові гроші увійшли в обіг у Франції в 1716- 1721 рр. Багато випускалось так званих асигнатів під час французь-кої революції та в перші роки після неї (1789-1797 рр.).
Паперові гроші функціонували у вигляді “континентальних” грошей у США з 1775 по 1780 р., так званих грінбеків – у 1861- 1879 рр., не розмінюваних на золото банкнот в Англії – в 1797- 1815 рр. В Австрії паперові гроші розповсюджуються з 1762 р., в Росії – з 1769, в Італії – з 1866, в Пруссії – з 1806 р.
Паперові гроші не мають власної вартості (за винятком вартості паперу і обробки), а тому, як і неповноцінні монети, вони є симво-лами вартості. Держава, випускаючи паперові гроші, надає їм при-мусовий курс у законодавчому порядку і використовує їх як замін-ник повноцінних грошей.
Оскільки гроші – це такий особливий товар, на який можна купити будь-який інший, то вони стають загальним втіленням сус-пільного багатства, яке товаровиробники прагнуть нагромаджувати.
Функцію засобу нагромадження гроші виконують, якщо за об-міном товару на гроші не настане обмін грошей на товар і гроші залишать сферу обігу і утворять скарб, виступаючи в своїй золотій або срібній “плоті”. Специфіка грошей як засобу нагромадження полягає в тому, що це гроші, по-перше, реальні і, по-друге, повно-цінні, тобто такі, які мають власну вартість.
Процес виробництва зумовлює необхідність нагромадження грошей і тимчасового вилучення їх із сфери обігу, адже кожний товаровиробник для придбання засобів і предметів праці має накопи-чити достатню суму грошей, а тому тією чи іншою мірою він висту-пає збирачем скарбів. При цьому можуть нагромаджуватися не тіль-ки золото чи срібло, а й металеві та паперові знаки грошей. Періо-ди суспільних потрясінь і знецінення грошових знаків щодо благо-родних металів наочно демонструють фіктивність скарбів у формі неповноцінних грошей.
Гроші є загальним виразником багатства, їх можна безпосередньо перетворити на будь-який товар. Тому якісно вони не мають меж, проте кожна реальна грошова сума кількісно обмежена і на неї можна придбати лише певну кількість благ. Тому існує супереч-ність між кількісною межею і якісною безмежністю грошей як за-гального виразника речового багатства.
Поряд з безпосереднім нагромадженням скарбів у монетній формі відбувається їх нагромадження у вигляді предметів розкоші з золо-та та срібла. Це приводить до того, що, з одного боку, все більш розширюється ринок для золота і срібла незалежно від виконува-ної ними функції, а з другого – створюється приховане джерело пропозиції грошей, яке є особливо дійовим у періоди суспільних потрясінь.
В умовах обігу металевих грошей останні як скарб стихійно ре-гулювали грошовий обіг. У зв’язку з постійними коливаннями то-варного виробництва і товарного обігу, його швидкості, цін цирку-
лююча маса грошей то зменшувалась, то збільшувалась. Це відпо-відало випаданню грошей у скарб або вилученню їх з нього. Отже, скарб був відвідним і привідним каналами для циркулюючої гро-шової маси, завдяки якому вона не знала ні надлишку, ні нестачі.
функція засобу платежу тісно пов’язана з функцією грошей як засобу обігу. В товарообороті, опосередкованому грошима (продаж заради купівлі), гроші виступали як швидкоплинний посередник і виконували функцію засобу обігу. Коли гроші здійснюють само-стійний рух, переходячи від одного власника до іншого, то вони виконують функцію засобу платежу. Цю функцію вони здійсню-ють як у сфері товарного обігу (продаж товарів у кредит), так і поза ним (наприклад, сплата заробітної плати, податків, орендної плати, квартирної плати, комунальних послуг тощо).
Кредитні гроші виникають з функції грошей як засобу платежу. Коли власник товару продає його в кредит, він не обмежується усним зобов’язанням покупця сплатити його, а вимагає боргову розписку, в якій, як правило, зазначаються товар, його ціна і строк погашення боргу. Така боргова розписка є попередником векселя, так само як останній є безпосереднім попередником кредитних грошей.
Вексель – це боргове зобов’язання, складене за певними пра-вилами. Вперше векселі з’явились в Італії в середні віки. Спочатку їх використовували для пересилання грошей, потім вони почали проникати в сферу товарного обігу, виконуючи функцію засобу платежу і загального грошового зобов’язання.
Існує суворо визначена форма оформлення векселя: на спеціаль-ному папері, який використовують для друкування грошей, де за-значають, кому і ким, в якому місці і в який час видано вексель, строк і суму платежу по ньому. Вексель підписує той, хто його видав. У векселі не вказується, за що видано грошове зобов’язан-ня. Абстрактний характер векселя дає можливість для зловживань, таких як видача “дружніх”, так званих бронзових векселів, які не відображають реальних економічних зв’язків. Вони можуть підір-вати вексельний оборот, і тому в усіх країнах переслідуються в кримінальному порядку.
Обліком векселів займаються банки, фактично банк скуповує векселі, розплачуючись за них власними векселями, які назива-ються банкнотами.
Банкнота – це зобов’язання банку, банківський білет, тобто кредитні гроші. Випуск банкнот банками здійснюється не лише під векселі, а й під золото та інші дорогоцінності.
Кредитні гроші, векселі, банкноти – важливі елементи функціо-нування ринку. В процесі становлення ринкових відносин, виник-нення і зміцнення ролі фондових, валютних, товарних бірж, комерційних банків у нашій країні вони починають активно викорис-товуватись у господарському механізмі.
Між. кредитними і паперовими грошима існують суттєві відмін-ності. Так, паперові гроші виникають з функції обігу, в той час як кредитні – з функції платежу. Паперові гроші випускає держава, яка вимагає від усіх суб’єктів ринкових відносин приймати їх у всіх платежах. Такі гроші випускаються в обіг в міру потреби. Кредитні гроші випускаються банком, вони не обов’язкові для приймання, але забезпечені золотом, іноземною валютою та іншими активами банку. Вони випускаються відповідно до суми товарних векселів і, таким чином, не перевищують потреби в них. Проте в сучасних умовах відмінності між паперовими і кредитними грошима стира-ються.
Функція світових грошей. Спочатку на світовому ринку панува-ла подвійна міра вартості – золото і срібло, але згодом функцію світових грошей почало виконувати тільки золото. Нині витіснен-ня золота з грошового обігу стосується і світових грошей. Паперові знаки (долари, фунти стерлінгів, марки, єни тощо) відіграють все більшу роль у міжнародних розрахунках. Проте золото залишаєть-ся твердими і бажаними для всіх країн світовими грошима, надій-ним гарантом у міжнародних розрахунках.
Світові гроші функціонують як загальний платіжний засіб, за-гальний купівельний засіб і абсолютна суспільна матеріалізація багатства взагалі.
Як запільний купівельний засіб світові гроші функціонують при оплаті міжнародної товарної угоди наявними грошима (наприклад, придбання країною у надзвичайних умовах зерна, зброї тощо).
Як загальне втілення суспільного багатства гроші у світовому обігу виступають тоді, коли багатство переноситься з однієї країни в іншу (при переведенні підприємцями своїх грошей на зберігання за кордон, при наданні зовнішніх позик тощо). Для здійснення між-народних платежів кожна країна потребує певного запасу золота. Тому золото у вигляді скарбу одночасно є резервним фондом, світо-вих грошей. Зростає також реальна роль у цій функції національ-них резервних валют та інших різновидів грошей.
До початку XX ст. у товарному виробництві й обігу існувало чотири типи загального еквівалента: товарно-лічильний, товарно-ваговий, металокарбований і емісійний. До товарно-лічильного за-гального еквівалента належать товарні гроші: знаряддя праці, ху-доба, раби, прикраси тощо. Товарно-ваговий пов’язаний з продук-тами рослинного походження, що мало псувалися, а пізніше- і з металами. Металокарбований тип передбачає наявність метале-вих грошей у вигляді монет, а емісійний – різні знаки вартості на спеціальному папері з певною атрибутикою.
У сучасних умовах набув поширення новий тип загального екві-валента – депозитно-електронний. Він втілений у банківських де-позитах, кредитних картках і електронних грошах.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Основи економічної теорії: політекономічний аспект - Автор невідомий