Головна Головна -> Підручники -> Підручник Основи економічної теорії: політекономічний аспект - Автор невідомий скачати онлайн-> Розділ 23 МАКРОЕКОНОМІЧНИЙ РІВЕНЬ ГОСПОДАРЮВАННЯ І СИСТЕМА НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ § 1. Система вимірів господарювання на макрорівні

Розділ 23 МАКРОЕКОНОМІЧНИЙ РІВЕНЬ ГОСПОДАРЮВАННЯ І СИСТЕМА НАЦІОНАЛЬНИХ РАХУНКІВ § 1. Система вимірів господарювання на макрорівні



Для аналізу економічних явищ і процесів, складних господар-ських взаємозв’язків необхідна система надійних взаємозумовле-них показників. В економічній теорії та у господарській практиці використовують різні форми виміру суспільного продукту. Різно-манітність форм і способів виміру результатів народногосподар-ської діяльності зумовлена різними теоретичними підходами до ха-рактеристики суспільного виробництва, різною методикою статис-тичних розрахунків, різними стадіями руху суспільного продукту в процесі економічного кругообігу.
Останнім часом статистичні органи країн СНД здійснюють перехід від системи балансу народного господарства (БНГ), яка була запроваджена в 20-х роках XX ст., до нової системи національних рахунків (СНР), ухваленої Статистичною комісією 00Н у 1993 р.
Свого часу система БНГ дала змогу отримати достатньо повну, агреговану інформацію про механізм сукупного відтворення, ос-новні пропорції та взаємозв’язки в народному господарстві, темпи економічного зростання тощо. Однак ця система мала суттєві не-доліки, основними з яких є:
обмеженість тільки кількісними зв’язками в економіці, мате-ріально-речовими потоками;
неспрацювання в умовах порушення макроекономічної рівнова-ги і прогнозування динамічних змін;
обмеженість суспільного відтворення тільки матеріальним ви-робництвом, недооцінки процесів і особливостей нематеріальної сфери;
залишення поза увагою впливу на відтворення багатьох видів діяльності: фінансових підойм, кредитних ресурсів, руху доходів, зовнішньоекономічної діяльності;
включення проміжного споживання, подвійного рахунку.
СНР як статистична модель ринкової економіки, сукупність між-народних стандартів і сучасних параметрів економічного розвитку певною мірою долає обмеженість системи БНР, хоча також вико-ристовує балансовий метод. Перевагами СНР є те, що вона врахо-вує всі види діяльності господарських суб’єктів (як юридичних, так і фізичних осіб, як вітчизняних, так і іноземних бізнесменів), пов’яза-них з виробництвом матеріальних і нематеріальних благ і послуг;
являє собою найбільш важливі та загальні аспекти економічного розвитку: виробництво і споживання продукції, розподіл і перероз-поділ доходів, формування національного багатства; досліджує три види взаємопов’язаних операцій – товарно-виробничих, спожив-чо-розподільчих, доходно-фінансових.
Головною метою СНР є інформаційне забезпечення комплекс-ного і всебічного аналізу процесу створення та використання націо-нального продукту та національного доходу. Ця система покликана полегшити можливості співставлення економічних показників різ-них країн з метою усунення труднощів та перепон у прийнятті господарських і політичних рішень на міжнародному та національ-ному рівнях, пов’язаних із суттєвими відмінностями існуючих у різних країнах систем рахунків. СНР – це узгоджена система збо-ру, опису та ув’язки основних потоків статистичної інформації, ві-дображених у макроекономічних показниках, що характеризують найважливіші результати і пропорції економічного розвитку.
Центральне місце в СНР займає показник валового внутрішнього продукту (ВВП), який визначають як валову вартість усіх товарів і послуг, створених на території даної країни протягом певного пе-
ріоду, за виключенням вартості їх проміжного споживання. Інши-ми словами, йдеться про виключення подвійного рахунку при кіль-кісному обчисленні ВВП, про вимогу при розрахунку враховувати тільки кінцеву продукцію і не враховувати проміжну.
Суть ВВП розкривають його загальні риси:
є найбільш загальним показником кінцевого результату еконо-мічної діяльності в цілому в національній економіці;
характеризує єдність взаємопов’язаних аспектів економічного процесу: виробництво матеріальних благ і надання послуг, розпо-діл доходів, кінцеве використання матеріальних благ і послуг;
охоплює результати економічної діяльності всіх господарських одиниць: підприємств, організацій та установ як сфери матеріаль-ного виробництва, так і сфери послуг; особистих підсобних госпо-дарств населення; окремих осіб, зайнятих бізнесом;
є вартісним, грошовим показником, вимірює ринкову вартість річного виробництва;
має кількісний, часовий вимір.
Кінцева продукція – товари та послуги, які купують споживачі для кінцевого використання, а не для перепродажу.
Проміжна продукція – товари і послуги, що проходять подаль-шу переробку або перепродаються кілька разів, перш ніж попасти до кінцевого споживача.
Урахування проміжної продукції при підрахунках макроеконо-мічних показників призводить до спотворення реальної величини виробленого валового продукту, оскільки таким чином не можна уникнути багаторазового подвійного рахунку. Наприклад, залізна руда, видобута з надр землі, перш ніж перетворитись у продукт кінцевого споживання – автомобіль, проходить кілька стадій об-робки: 1) збагачення руди; 2) виробництво чавуну; 3) виробництво сталі; 4) виробництво прокату; 5) виробництво автомобіля. Якщо, наприклад, ціна звичайної руди становить х одиниць, то ціна збага-ченої руди дорівнюватиме (х + n} одиниць; чавуну – (х + n) + т;
сталі – {х + n + m) + р; прокату – (х + n + m + р) + k;
автомобіля – (х + n + m + р + k) + q одиниць. Із наведеного прикладу видно, що ціна залізної руди в процесі її обробки та пере-робки п’ять разів враховується в структурі витрат проміжного про-дукту; збагаченої руди – чотири рази, чавуну – три і т. д. Реальна ж вартість, яка створюється на кожній із стадій обробки та перероб-ки руди, є доданою вартістю до тієї, яка була створена на попе-редній стадії. Тому ВВП ще визначають як суму доданої вартості, створеної всіма виробниками і резидентами (особами, що прожи-вають на території даної країни, крім іноземців, що приїздять до неї на строк менше одного року) за певний період часу. В нашому прикладі вона становить х + n + m + p + k +q..
Додана вартість (ДВ) розкладається на:
вартість спожитого основного капіталу (амортизацію);
заробітну плату до сплати податків з нарахуваннями на соціаль-не страхування;
прибутки підприємств;
відсоток на позиковий капітал;
ренту;
непрямі податки на бізнес.
Якщо всю заново створену продукцію розподілити на проміжну і кінцеву, то ВВП можна визначити як суму доданої вартості про-міжної та кінцевої продукції або як валову вартість кінцевої про-дукції, виробленої на території даної країни. Вітчизняна кінцева продукція використовується на:
споживання на внутрішньому ринку;
нагромадження;
експорт.
У процесі виробництва та нагромадження, що здійснюються в межах національної економіки, використовують не тільки вітчиз-няні товари, а й імпортні. Тому вартість ВВП можна визначити як суму витрат на споживання, нагромадження та експорт за вираху-ванням вартості імпорту, тобто:

Слід зауважити, що при розрахунку ВВП вилучають непродук-тивні угоди, що мали місце протягом року. До них належать фінан-сові угоди та продаж уживаних товарів.
Фінансові непродуктивні угоди утворюють:
трансфертні платежі з державного бюджету ветеранам, безро-бітним, інвалідам та ін., оскільки вони (платежі) не беруть участі в примноженні суспільного продукту;
приватні трансфертні платежі (субсидії, що отримують студенти від батьків, передача в спадок грошей, майна тощо, оскільки вони є результатом передачі коштів від однієї приватної особи до іншої);
операції з цінними паперами, оскільки вони за своїм змістом є не що інше, як обмін паперовими активами і не означають зрос-тання виробництва.
Стосовно продажу уживаних товарів (старих будинків, автомо-білів тощо), то їх не враховують у структурі ВВП у зв’язку з тим, що вони не є частиною виробництва поточного року.
Якщо до вартості ВВП додати різницю між факторними дохода-ми, що надійшли від закордонного виробництва даної країни, і факторними доходами, отриманими зарубіжними інвесторами в даній країні, то отримаємо валовий національний продукт (ВНП).
Кількісно вартість ВНП відхиляється від вартості ВВП не більше ніж на один відсоток.
В основу обчислення об’єму ВВП та ВНП покладено тезу про рівність виробленого і реалізованого кінцевого суспільного про-дукту, яка означає, що внаслідок купівлі-продажу кінцевого про-дукту одні господарські одиниці отримують доходи від продажу продуктів, інші ж несуть витрати на його придбання. Тому ВВП і ВНП можуть бути обчислені двома методами:
як сума витрат на купівлю всього обсягу виробленої в даному році продукції (метод кінцевого використання);
як сума доходів, отриманих від виробництва всього обсягу про-дукції даного року (розподільчий метод).
Метод кінцевого використання (за витратами) грунтується на тому, що весь кінцевий продукт купується домогосподарствами, бізнесом, державою та закордонними споживачами. За методикою 00Н, кінцеве використання ВВП складається із:
споживчих витрат населення С;
валових приватних інвестицій у національну економіку І;
державних закупок товарів і послуг G;
сальдо експортно-імпортних операцій (чистий експорт) Xn .
Отже,

До споживчих витрат населення на особисте кінцеве спожи-вання належать:
витрати домогосподарств і приватних некомерційних організацій, що обслуговують домогосподарства, на споживчі товари коротко- та довгострокового користування і послуги (соціальні та комунальні на некомерційній основі);
ринкова вартість послуг, отриманих ними як доход в натураль-ній оплаті;
умовна плата за житло, яким користується сам власник.
Валові приватні інвестиції у національну економіку – це:
кінцеві закупки машин, обладнання, верстатів підприємцями;
усе будівництво;
зміни у виробничих запасах.
Включення в структуру валових інвестицій житлового будівництва пояснюється тим, що житлові приміщення здаються (або можуть здаватися) в оренду і приносять доход. Зміни ж у запасах можуть бути використані для виробництва товарів і послуг у майбутньому.
Державні закупки товарів і послуг – державні витрати на ви-робництво товарів і послуг (електроенергія, загальне управління, оборона, освіта, охорона здоров’я тощо) та на всі види прямих за-купок ресурсів, включаючи робочу силу, з боку держави.
Сальдо експортно-імпортних операцій (чистий експорт) – пе-ревищення експорту над імпортом.
Розподільчий метод (за доходами). Визначений за цим методом ВВП виступає як винагорода власників робочої сили та капіталу. ВВП тут обчислюють як суму первинних доходів, створених у про-цесі виробництва товарів і послуг, а також витрат і платежів, не пов’язаних з виплатою доходів.
Первинні доходи мають таку структуру:
заробітна плата найманих робітників з нарахуваннями на со-ціальне страхування;
доходи від власності:
а) рента – доход від здачі в оренду ресурсів;
б) позиковий відсоток – доход, що сплачує приватний бізнес за позику грошового капіталу. Відсоткові платежі, здійснювані державою, вилучаються з відсоткових доходів;
в) доход від власності некорпорованого підприємницького сек-тора;
г) прибутки корпорацій до сплати податків, куди входять диві-денди, нерозподілений прибуток, податки на прибутки корпора-цій, списання запасів.
Витрати і платежі, не пов’язані з виплатою доходів – це від-рахування на споживання капіталу та непрямі податки на біз-нес:
відрахування на споживання капіталу – амортизаційні відраху-вання. Вони не пов’язані безпосередньо із виплатою доходів. Це відрахування на створення грошового фонду, що відшкодовує знос основних фондів, які беруть участь у створенні ВВП;
непрямі податки на бізнес утворюють загальний податок з про-дажу, акциз, податок на майно, ліцензійні платежі, мито. Вони вхо-дять у структуру витрат виробництва, додаються до ціни товару, перекладаючи тягар цих податків на споживачів. Оскільки непрямі податки мають сплачуватися державі раніше, ніж будуть оплачені факторні доходи, то цей вид витрат належить до тих витрат, які не пов’язані з виплатою доходів.
Важливе значення при вимірюванні обсягів ВВП має рівень цін. Якщо вартість ВВП вимірюється в поточних цінах, то маємо його номінальну вартість. Такий розрахунок не дає уяви про те, чи змінився фізичний обсяг товарів і послуг, чи відбулося зростання внаслідок інфляційного процесу. Тому для виявлення динаміки ВВП його визначають у незмінних цінах базового року, кожні 10-15 ро-ків. При цьому фізичний обсяг кожної групи товарів, вироблених у поточному році, множать на ціни базового року. Отриманий ре-зультат утворює реальний ВВП. Зв’язок між реальним та номіналь-ним ВВП називають дефлятором:

Незважаючи на те що показник ВНП є головним у системі націо-нальних рахунків, він не в змозі віддзеркалити реальний стан еко-номічного розвитку в повному обсязі. Так, ВВП як вимірювач рин-кової вартості обсягів виробництва не враховує:
витрат, пов’язаних з доглядом за дітьми та хворими, що вихову-ються та лікуються дома;
витрат на написання вченими безоплатних наукових праць;
продукт, вироблений у тіньовій економіці;
бартерний обмін;
оплату чайових тощо.
Недоліком показників ВВП і ВНП є те, що реальний обсяг річно-го виробництва в них завищений на величину амортизаційних від-рахувань та непрямих податків. Для виміру того обсягу, який сус-пільство додало в результаті своєї річної економічної діяльності до добробуту, використовують показник чистого національного про-дукту (ЧНП):
ЧНП = ВВП – Амортизаційні відрахування.
Цей показник відбиває ринкову оцінку кінцевої продукції та послуг, що йде у споживання після заміни списаного устаткуван-ня. Іншими словами, цей показник можна визначити як такий, що показує розмір доходів від власності на землю, робочу силу, капі-тал, підприємницькі здібності, за допомогою яких був створений ЧНП.
Якщо від вартісної оцінки ЧНП відняти суму непрямих податків, отримаємо показник національного доходу (НД).
Національний доход – зароблений доход, оскільки він не вклю-чає в себе ні непрямі податки, ні субсидії і означає чистий приріст продуктів та послуг за рік до добробуту нації. На практиці розріз-няють вироблений і спожитий національний доход.
Вироблений НД – це заново створена нацією вартість усіх това-рів і послуг за рік.
Використаний НД – це вироблений НД за вирахуванням вели-чини втрат від стихійного лиха, технічних аварій, зовнішньоторго-вельного сальдо тощо.
Важливим макроекономічним показником у СНР є особистий доход. Він показує кількість грошей, що надійшли в особисте спо-живання. Для визначення особистого доходу слід від вартості ЧНП відняти прибутки підприємств, непрямі та податкові платежі до державної системи соціального страхування, відсоткові платежі за межі сектора “населення” та додати трансфертні платежі, що надійшли до цього сектора.
Якщо від особистого доходу відняти прибутковий податок, то будемо мати доход, що йде на використання населенням.
Американські економісти У. Нордхауз та Дж. Тобін у 70-х роках висунули ідею про необхідність введення показника чистого еко-номічного добробуту (ЧЕД), який покликаний відбити не тільки результати, відображені в структурі ВНП, а й результати тіньової економіки, працю домогосподарок, а також міру і спосіб викорис-тання вільного часу для підвищення освіти, виховання дітей, фізич-ного та духовного розвитку, стан природного навколишнього сере-довища, наслідки урбанізації та ін. Кількісно визначити ЧЕД досить складно, оскільки багато чинників, що його зумовлюють, оціню-ються довільно. І все ж доцільність його запровадження в систему макроекономічних вимірів зумовлена тим, що рівень і спосіб жит-тя нації залежать не тільки від рівня виробництва товарів і послуг, а й від стану довкілля, наявності вільного часу та способу і якості його використання.
В загальних рисах СНР має вигляд сукупності рахунків, укладе-них подібно до бухгалтерських балансів. Кожний запис роблять двічі: за статтею витрат і за доходною статтею, що дає можливість відобразити в рахунках процес створення та використання націо-нального продукту.
СИР охоплює більше 500 стандартних рахунків, які доповню-ються 26 допоміжними таблицями. Усі рахунки цієї системи поді-ляють на три класи:
І клас (консолідовані рахунки) – характеризують основні мак-роекономічні пропорції:
рахунок валового внутрішнього продукту та витрат на нього;
рахунок національного доходу і його розподілу;
рахунок фінансування капітальних витрат;
рахунок зовнішніх операцій.
Рахунки II класу створюються на основі рахунків І класу стосов-но виробництва, споживання та капіталоутворення окремих про-дуктів і послуг. До них належать:
рахунки для ринкових продуктів та послуг;
рахунки для інших (неринкових) продуктів та послуг;
рахунки для галузей, що виробляють товари;
рахунки для виробників, послуг приватних некомерційних орга-нізацій, що обслуговують домогосподарства;
рахунки для обслуговування одних домашніх господарств іншими.
Рахунки III класу – це рахунки доходів, витрат і фінансування капітальних вкладень. Вони включають:
рахунки для нефінансових корпоративних та напівкорпоратив-них підприємств;
рахунки для фінансових установ;
рахунки для органів державного управління;
рахунки для приватних некомерційних організацій, що обслуго-вують домогосподарства;
рахунки для домогосподарств, а також приватних нефінансових некорпоративних підприємств.
Для розуміння суті моделі СНР досить розглянути логіку побу-дови балансових таблиць, що розкривають найвищий рівень агре-гації економічних показників на макрорівні. У такий спосіб СНР може бути подана у вигляді чотирьох балансових таблиць, де запис кожного показника здійснюється двічі – за ресурсами (кредит або надходження) і використанням (дебет або витрати).
У спрощеному вигляді вони можуть бути подані так:

Перша балансова таблиця показує взаємозв’язки та пропорції між надходженням та розподілом ВВП; друга- використання до-ходів, отриманих у процесі виробництва; третя виявляє джерела фінансування капітальних вкладень; четверта відбиває структуру торгового балансу.
Даючи загальне уявлення про СНР 00Н, слід зазначити, що значна частина показників цієї системи ще не запроваджена в ста-тистику країн СНД, зокрема України. Так, для аналізу доходів і заощаджень СИР використовує такі типи господарств:
домогосподарства осіб, що працюють за наймом;
домогосподарства підприємців;
домогосподарства самозайнятих (особи вільних професій, дрібні фермери тощо);
домогосподарства осіб, що живуть на трансферти (пенсіонери, студенти та ін.);
домогосподарства осіб, що живуть на доходи від власності (від-сотки, дивіденди, орендна плата).
Проте ця класифікація не запроваджена ще в жодній із країн СНД.
Крім того, методологія підрахунку деяких показників у СНД не узгоджена з тлумаченням їх в СНР. Наприклад, заощадження в СНР розглядають у взаємозв’язку з інвестиціями і визначають як частину доходу, що не використаний на кінцеве споживання, тоді як в країнах СНД їх визначають як суму заощаджень у формі вкла-дів у банки, нагромаджень готівкою, цінних паперів та іноземної валюти, що робить ці показники незіставними.
Практично в СНД відсутня належна інформація щодо тіньової економіки тощо. Неспроможність зібрати різноманітні інформа-ційні дані для комплексного ведення СНР, запровадженої 00Н, свідчить про те, що для України сьогодні ця система ще не реаль-ність, а орієнтир для вдосконалення національного обліку.
Перехід України на СНР буде мати велике значення для соціаль-но-економічного розвитку країни. Цей процес:
а) забезпечить більш широку і орієнтовану на ринкову еконо-мічну систему макроекономічну інформацію, необхідну для розробки виваженої економічної політики органами державного управління;
б) сприятиме налагодженню міжнародного економічного спів-робітництва країн СНД, їх входженню в міжнародний поділ праці, інтеграції в систему світових економічних зв’язків;
в) за допомогою запровадження універсальної стандартної ста-тистичної мови вирішить проблему подання даних в міжнародні економічні організації;
г) підвищить рівень статистичного аналізу і економічного про-гнозування, міжнародного співставлення соціально-економічних параметрів.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Основи економічної теорії: політекономічний аспект - Автор невідомий