Головна Головна -> Підручники -> Підручник Основи економічної теорії: політекономічний аспект - Автор невідомий скачати онлайн-> Розділ 26 ОСОБЛИВОСТІ ВІДТВОРЕННЯ В АГРАРНІЙ СФЕРІ ЕКОНОМІКИ § 1. Роль природних умов

Розділ 26 ОСОБЛИВОСТІ ВІДТВОРЕННЯ В АГРАРНІЙ СФЕРІ ЕКОНОМІКИ § 1. Роль природних умов



У сільськогосподарському виробництві економічний процес від-творення незалежно від його суспільного характеру завжди пере-плітається з природним. Тому раціональне управління в цій галузі вимагає знань і вмілого використання не лише економічних зако-нів, а й законів природи. Тісний взаємозв’язок економічних про-цесів з природними зумовлює значний вплив останніх на результа-ти господарської діяльності, що впливає на темпи відтворення.
Звідси можливість різкіших коливань темпів нагромадження порівняно з іншими галузями. Якщо в промисловості людина пов-ністю може впливати на процеси виробництва, то в сільському гос-подарстві така можливість обмежена, адже тут об’єктом діяльності людини є живі організми: рослини і тварини; біологічні процеси їх протікають за певними законами природи і об’єктивно вимагають пристосування всього ритму виробництва до ритму природи: до природного проходження виробничого процесу. У сільському гос-подарстві неможливо прискорити виробничий процес, як у про-мисловості. Це пояснюється тим, що предмети праці знаходяться під впливом природних процесів, протікання яких вимагає певного часу. При цьому процес праці переривається на час, необхідний для протікання біологічних процесів в предметах праці. Наприклад, час виробництва озимої пшениці становить 10 міс., а робочий пе-ріод місяць. Процес праці переривається в проміжках між сівбою,
внесенням добрив, весняним боронуванням і збором урожаю. Звідси повільний оборот капіталу, зумовлений великою різницею між ча-сом виробництва і робочим періодом.
Велика різниця між часом виробництва і робочим періодом зу-мовлює таку особливість, як сезонність виробництва і викорис-тання трудових ресурсів і техніки. У певних межах її можна зглад-жувати виготовленням інших продуктів, які мають неоднаковий час виробництва і робочий період. Йдеться про таке відтворення та організацію виробництва, що поєднує основні й допоміжні галузі, промислові підприємства і промисли залежно від економічних і природних умов.
На відтворення в аграрному секторі економіки суттєво впливає родючість землі. В сільському господарстві земля є головним засо-бом виробництва, при правильному використанні вона постійно відновлює свою родючість, більше того, якісно поліпшується. В ре-зультаті різниці в природних умовах, насамперед різної родючості землі, на відміну від інших галузей праця однакової кваліфікації та фондоозброєності дає різні результати, тобто продуктивність праці визначається тут передусім продуктивністю природних факторів.
Отже, за інших рівних умов темпи відтворення залежать від при-роди і родючості землі. Вплив природних факторів на результати виробництва можна обмежити розвитком продуктивних сил. Йдеться про економічну родючість, підвищення якої досягається через раціо-нальне використання землі, систематичне впровадження нових тех-нологій, досягнень науки і техніки, поліпшення культури землероб-ства тощо. Маючи таку властивість, як родючість, земля безпосе-редньо впливає на результативність виробництва, а та обставина, що вона підвищується, передбачає підвищення темпів відтворення.
Родючість грунтів, природні та біологічні процеси справляють значний вплив на спеціалізацію виробництва, на поєднання окре-мих галузей сільського господарства. Оптимальне поєднання їх ха-рактеризується відповідною технологією виробництва і, як наслі-док, визначеним набором засобів і предметів праці. У зв’язку з цим напрям капітальних і виробничих витрат в господарствах різної спеціалізації неоднаковий. Через це однією з найважливіших особ-ливостей відтворення в аграрному секторі економіки є те, що фор-мування виробничого потенціалу цієї галузі здійснюється відповід-но до природних і економічних умов, неоднорідність яких, напри-клад, в Україні характерна не лише для грунтово-кліматичних зон Полісся, Лісостепу, Степу, а й для окремих областей і районів. Для кожного господарства відповідно до спеціалізації важливо вста-новити таку структуру засобів виробництва, яка б забезпечувала найбільший вихід валової та товарної продукції при низькій собі-вартості.
Визначення оптимального поєднання основних і допоміжних галузей, промислових підприємств і промислів вимагає формуван-ня відповідного виробничого потенціалу на основі досягнень на-уково-технічного прогресу з метою підвищення ефективності його функціонування, використовуючи ринкові механізми, що передба-чає в сільському господарстві не просто використання техніки, а й створення системи машин. Остання повинна враховувати можли-вості й специфіку виробництва кожного виду продукції в їх поєд-нанні, виходячи з принципу максимального використання робочих машин, агрегатів транспортних засобів. Дуже важливо також за-безпечувати максимальну кількість необхідних засобів виробництва в критичні строки з тим, щоб виконати всі роботи в оптимальний період і не допустити втрат врожаю внаслідок, наприклад, несвоє-часної оранки, боронування або затримки під час посіву чи зби-рання врожаю. Тому в сільському господарстві необхідна більш висока насиченість його засобами виробництва, більш висока фон-до- і енергоозброєність праці.
У зв’язку з тим, що відтворення в аграрному секторі економіки обумовлене природними процесами, роботи технологічного циклу з вирощування сільськогосподарських культур і догляду за твари-нами розподілені протягом усього року з інтервалами, які визнача-ються природою, причому природні фактори значно коригують ка-лендарні плани проведення сільськогосподарських робіт. Якщо в Україні в зоні Лісостепу посів ранніх зернових культур господар-ства проводили з 1 по 5 квітня поточного року, то в наступному році ці роботи можуть виконуватись з 25 по 30 березня або з 5 по 10 квітня залежно від погоди, температури повітря, готовності грунту, швидкості й напрямку вітру тощо.
Тому сучасний менеджер повинен усвідомити необхідність прийняття нестандартних рішень, враховуючи різноманітні факто-ри з тим, щоб забезпечити своєчасне проведення сільськогоспо-дарських робіт, пристосовуючи ритм виробництва до ритму приро-ди. Так, якщо в промисловості несвоєчасне виконання технологіч-них операцій впливає на затримку виготовлення продукту, то в сільському господарстві це призводить до прямих значних втрат втіленої в неї праці, а це позначається на результативності функціо-нування підприємств та можливостях нагромадження.
Особливістю відтворення в аграрному секторі економіки є те, що частина продукту виробництва може бути використана безпо-середньо для розширення виробництва як його умови, не набува-ючи товарної форми. Частина продукту може ввійти в наступному періоді як засіб виробництва, також не набуваючи товарної фор-ми. Це обумовлено тим, що виготовлений продукт, у тому числі й додатковий, не відрізняється за своєю споживною вартістю від за-
собів виробництва, які функціонують у процесі виробництва, що визначається характером споживної вартості: входить вона у ви-робництва як його умова в певному підприємстві, якому належить, чи буде реалізована. У зв’язку з тим нагромадження і розширене відтворення збігаються.
Можливість більш високих темпів відтворення в сільськогос-подарському виробництві випливає з особливостей його матеріальної природи. При відповідному розвитку біологічних наук і промисло-вості продуктивність сільського господарства зростатиме відносно швидше, ніж у промисловості, оскільки в сільському господарстві поряд з людиною об’єктивно діють сили природи. Вміле викорис-тання їх на основі сучасної науково-технічної революції є одним з важливих напрямів соціально-економічного прогресу суспільства.
Суб’єкти ринкового господарства, які вкладають капітал в сіль-ське господарство, значною мірою обмежені вибором – що вироб-ляти, насамперед умовами природно-кліматичних зон. Загальним пра-вилом є зональна спеціалізація культур і поєднання відповідних на-прямів рослинництва і тваринництва. У зв’язку з тим на питання, що виробляти, можна відповісти – виробляти ті продукти, для яких най-сприятливіші умови відповідно до зональної спеціалізації і які мають найвищу врожайність. Наприклад, високі врожаї соняшнику, рици-ни, коріандру можна одержати в районах Степу України. В Поліссі природні умови для їх вирощування непридатні. Тут доцільно виро-щувати картоплю, льон, кукурудзу на зелений корм тощо. Вибір ос-новних галузей необхідно вміло поєднувати з допоміжними, з галу-зями з переробки сільськогосподарської продукції, з промислами.
Земля як головний і обов’язковий засіб виробництва в аграрно-му секторі економіки обмежена в просторі. Обмеженість земель-ного фонду сільськогосподарського призначення і зростаючі по-треби в продуктах харчування обумовлюють необхідність тільки інтенсивного типу відтворення. Тим більше, що землі сільсько-господарського призначення постійно скорочуються. Ось чому інтен-сифікація сільськогосподарського виробництва є безальтернатив-ним перспективним напрямом його розвитку.
Виходячи з цього в процесі відтворення фонд нагромадження використовується для розширення виробництва інтенсивним шля-хом, додатковими вкладеннями на одиницю земельної площі живої праці та капіталу. Проте здійснення цих витрат можливе лише на основі науково-технічного прогресу. Останній тісно пов’язаний з процесом нагромадження.
Реалізація наукових і технічних досягнень, новітніх технологій в дуже обмежених розмірах може проходити на основі простого від-творення і впливати на продуктивність праці та ефективність ви-робництва. В своїй основі технічний і технологічний прогрес здійснюється в процесі нагромадження, є його неодмінною умовою:
збільшення засобів виробництва, підвищення їх технічної доскона-лості і поліпшення технології використання забезпечують докорінні зміни умов виробництва, розвиток якісно нових продуктивних сил. Виходячи з цього темпи технічного і технологічного прогресу ви-значаються розмірами нагромадження. Найсуттєвіший в даному ви-падку зворотний зв’язок: темпи технічного і технологічного прогре-су виступають верхньою межею величини фонду нагромадження.
Тому додаткові вкладення праці й капіталу передбачають зміну технологічних способів виробництва, нову техніку і технологію. Щоб збільшити в значних розмірах капітал, необхідно винайти нові ма-шини, нові системи рільництва, нові способи утримання худоби тощо, тобто головним для визначення економічної природи додат-кових (послідовних) вкладень в землю є не кількісна їх сторона, а якісна, тобто не тільки те, які розміри засобів виробництва і праці вкладені в землю, а за яких умов ці вкладення здійснюються, на які технічні, технологічні й організаційні цілі.
Особливості відтворення в аграрному секторі економіки визна-чаються тим, що технічний прогрес не обмежується рамками ма-шинної техніки. Рослини і тварини виступають як предмети праці і знаряддя праці, а земля є головним засобом виробництва. Тому одним з найважливіших напрямів розвитку цієї галузі є виведення високоврожайних культур і високопродуктивних тварин, впрова-дження у виробництво заходів, які забезпечують підвищення ро-дючості землі, що становить сутність агротехнічного і зоотехнічно-го прогресу.
Підвищення технічної забезпеченості сільськогосподарського виробництва в поєднанні з використанням високоврожайних куль-тур і високопродуктивних тварин є основою запровадження про-гресивної технології виробництва. Ці напрями технічного прогресу мають тісний взаємозв’язок. Якість сільськогосподарських робіт виз-начається досконалістю техніки, що впливає на врожайність куль-тур і продуктивність тварин. В свою чергу, нові, якісніші та врожай-ніші сорти культур вимагають досконаліших і ефективніших машин, які слід використовувати в процесі виробництва. Ця відповідність забезпечує максимальний ефект прогресивної технології виробниц-тва, що є основою швидких і сталих темпів відтворення.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Основи економічної теорії: політекономічний аспект - Автор невідомий