Головна Головна -> Підручники -> Підручник Основи економічної теорії: політекономічний аспект - Автор невідомий скачати онлайн-> § 3. Національно-економічні інтереси – вихідний пункт визначення національної економічної політики

§ 3. Національно-економічні інтереси – вихідний пункт визначення національної економічної політики



Національні економічні інтереси об’єднують економічні інтереси кожного громадянина, кожної сім’ї, різних соціально-економічних груп населення, регіонів, держави в цілому. В самому загаль-ному, концентрованому виразі вони зводяться до намагання кожної країни забезпечити високий життєвий рівень народу, стійке економічне зростання, якість життя, що відповідає стандартам ви-сокорозвинутих країн. Вирішення цього завдання потребує вели-чезних зусиль всіх громадян, ресурсів і часу. Високий життєвий рівень, спосіб життя, які народ хотів би взяти за взірець, завжди досягалися і формувалися поступово. Проте сучасний стан розвит-ку світової економіки, можливості використання кожною держа-вою досягнень науково-технічної революції і переваг міжнародного поділу праці, залучення до розвитку економіки як національних ресурсів, так і міжнародних інвестицій, знань і досвіду, формування національного ринку як складової світового ринку, проведення послідовної та виваженої економічної політики, що відповідає на-ціональним інтересам, – все це дає змогу значно скоротити час перебування економіки в перехідному стані. Сьогодні ціла низка країн, які ще відносно недавно вважалися слабко-, або середньо-розвинутими, впевнено увійшли до групи країн з високим рівнем доходів і споживання.
Слід розуміти, що це сталося не завдяки якомусь “диву”, пода-рунку або зовнішній допомозі, а в результаті загальнонаціонально-го єднання навколо мети економічного піднесення, добробуту і дер-жавності, формування ефективного ринкового господарства, більш-менш справедливої соціальної політики.
Формування української державності, становлення сучасної на-ціональної економіки тісно пов’язані з усвідомленням і реалізацією загальнонаціональних економічних інтересів. Кожна держава в тяжкі часи об’єднується навколо єдиної мети, акумулює всі свої внутрішні сили, економічний і інтелектуальний потенціал, можли-вості держави “для подолання негараздів, поступового національно-го .відродження і піднесення. ;
Сьогодні народ України переживає саме такі часи, коли вкрай необхідне загальнонаціональне єднання заради подолання кризи суспільства, збереження державної незалежності, виживання і під-несення в нових умовах;
Історичні обставини склалися так, що формування української державності було перервано на кілька століть саме тоді, коли у більшості країн Європи були створені національні держави. Знахо-дячись в конкретному географічному, геополітичному і економіч-ному просторі, на перехресті державних амбіцій та інтересів кіль-кох імперій, український народ не зміг утвердити свою держав-ність.
Створення СРСР юридичне гарантувало суверенітет України як національної держави. Однак з утвердженням монополії однієї партії і адміністративно-командної системи в Україні залишились лише деякі зовнішні, формальні ознаки державності. Її економіка була підпорядкована інтересам так званого “єдиного народногосподар-ського комплексу”. Саме питання про реальну державність та власні економічні інтереси народу України підлягало суворій забороні і трактувалось як “український націоналізм”.
Після проголошення в серпні 1991 р. державної незалежності Україна одержала можливість скористатися законним правом на реалізацію національних економічних інтересів власними силами, спираючись на свій економічний потенціал, зусилля свого народу. І для цього були об’єктивні підстави. Україна створювала близько 17 відсотків валового внутрішнього продукту (ВВП) колишнього СРСР. На сільське господарство України припадав 21 відсоток ство-рюваного в цій галузі ВВП, а по виробництву багатьох видів про-дукції у натуральному вираженні – близько 25 відсотків.
Однак процес формування держави і переорієнтації економіки на власні інтереси виявився значно складнішим, ніж уявлялось. Він збігся з кардинальними змінами у економічних взаємовідносинах з колишніми республіками Союзу, пошуком свого місця і своєї влас-ної політики в Співдружності Незалежних Держав і в європейському просторі, швидким сповзанням до стану безвладдя і хаосу в економіці.
Довгострокова невизначеність економічної політики, непослідов-ність і нерішучість у здійсненні економічних реформ, заполітизова-ність процесу прийняття рішень з економічних питань на вищому рівні призвели до цілої .низки стратегічних помилок і прорахунків у внутрішній і зовнішній економічній політиці. Це було зумовлено не лише фактичним усуненням держави в перші роки незалеж-ності від регулювання ринкової трансформації економіки, а й тим, що народ, який має власну державу, робить лише перші самостійні кроки, йде шляхом проб і помилок, вибираючись з-під уламків “єди-ного народногосподарського комплексу”, де йому не було права на власні економічні інтереси.
Слід враховувати реальність: національна економіка України ще не є єдиним сформованим комплексом, що функціонує як складова світового господарства.
Це суттєво гальмує реалізацію національних економічних інте-ресів, які вимагають:
припинення спаду, досягнення стабілізації економіки і умов для подальшого економічного піднесення;
технологічної модернізації економіки; включення національної економіки до міжнародного поділу праці;
формування власної грошово-фінансової системи;
прискореного формування національного ринку та вітчизняно-го підприємництва;
досягнення економічної незалежності та добробуту нації. Державний суверенітет відкрив можливості визначення і досяг-нення національних економічних інтересів, реалізація яких, в свою чергу, сприятиме зміцненню державності. Зміцнення державності як об’єднуюча загальнонаціональна ідея дуже важлива. Проте вона повинна спиратися на міцні економічні підвалини. Кризова еконо-міка – вогнище соціального напруження. Затягування з реаліза-цією національних економічних інтересів розвіює надії народу на пристойне життя. Зростає частка населення з надто низькими гро-шовими доходами, яка в змозі забезпечити лише наймінімальніші потреби в продовольчих товарах, а то не в змозі забезпечити й їх.
Провали попередніх програм виходу з кризи, падіння рівня життя посилили ідею, що здобуття тільки зовнішніх державних атрибутів не забезпечує задоволення необхідних потреб. Народ втрачає віру в те, що, здобувши державність, зможе реалізувати свої національні економічні інтереси повніше. Ностальгія по колишньому Союзу стає реальністю у значної кількості збіднілого населення. Саме це ста-новить найбільшу загрозу для молодої Української держави.
Виходячи з цього, Україні необхідно в стислі строки завершити формування державності, сконцентрувати зусилля на досягненні загальнонаціональних цілей в економіці. Останнє є необхідною умо-вою зміцнення національної самосвідомості, почуття національної
гідності.
Внутрішнім фактором реалізації корінних національних інтере-сів є національне багатство та економічний потенціал України.
Реальна оцінка національних ресурсів та економічних можли-востей країни – нагальна необхідність. Відсутність такої оцінки вже призвела до необгрунтованих рішень. Ресурси і потенціал еко-номіки – необхідна, проте ще недостатня умова для забезпечення корінних національних економічних інтересів. Головне – ефективне використання цього потенціалу, що забезпечують саме ринкові механізми і стимули.
Аналіз якісного стану національного багатства та економічно-го потенціалу країни свідчить про розвиток і накопичення протя-гом багатьох років негативних тенденцій, які набрали, інерційної сили.
По-перше, погіршується якість відтворення і розвитку “людської складової” національного багатства і економічного потенціалу України. Катастрофічне погіршується середній рівень здоров’я на-ції, збільшується кількість тяжких захворювань в працездатному віці. В результаті зменшується чисельність населення. Посилюють-ся процеси, які негативно впливають на інтелектуальний потенціал нації. За загальними показниками рівня освіти населення криється кризовий стан освіти і науки. Постійне недоінвестування в ці, без перебільшення, стратегічно важливі для розвитку нації галузі призвело до падіння престижу інтелектуальної праці в країні, втра-ти роками накопичених здібностей до інновацій. Проте саме ос-танні забезпечують прогрес сучасної економіки. Побудувати су-часне ринкове господарство на застарілій технологічній основі неможливо.
По-друге, погіршується стан найважливішої складової національ-ного багатства – землі. Землезабезпеченість населення України знизилась протягом останніх років до 0,8 га, в тому числі ріллі – до 0,6 га. Площа порушених земель досягла приблизно 200 тис. га. Слід Чорнобиля залишився на 3,5 млн га земель. Із загальної площі земель 75 відсотків використовуються в сільськогосподарському ви-робництві, частка ріллі досягла 80 відсотків.
По-третє, виробничий потенціал економіки технічно та техно-логічно застарів. Економіка України в цілому характеризується:
величезною неоднорідністю технологічного і технічного базису народного господарства;
вкрай деформованою і нееластичною структурою виробництва з надмірною часткою підприємств ВПК;
наявністю переважно монопольних і одержавлених “ринків”;
приватним сектором переважно тіньового типу;
дефіцитним споживчим ринком і низьким попитом населення;
несформованою фінансово-грошовою системою;
посиленням інвестиційного “шоку”;
масштабним прихованим безробіттям;
неспроможністю забезпечити мінімально необхідні, соціальні гарантії населенню.
Дійсні ринкові реформи, початок стабілізації та економічного зростання в Україні стануть незворотною реальністю тоді, коли вони відповідатимуть національним економічним інтересам, визна-ченим у преамбулі Конституції України: забезпечення прав і сво-бод людини та гідних умов її життя, зміцнення громадської злагоди на основі розвитку і зміцнення демократичної, соціальної правової держави. Держава має створювати сприятливі умови для економіч-ної активності населення, які б посилювали стимули до високопро-дуктивної праці, інвестицій, особистих і сімейних нагромаджень. Ринкові реформи повинні дати кожній українській сім’ї можли-вості збагачення відповідно до закону і власних інтелектуальних, трудових, підприємницьких зусиль. Якщо достаток сім’ї успадкову-ється і примножується наступним поколінням, то це відповідає й інтересам сім’ї як власника багатства і національним економічним інтересам.
Первинною ланкою ринкової економіки є саме сім’я, її власність, її економічна ініціатива, доходи, витрати, нагромадження та інвес-тиції. Ця проста істина поки що мало усвідомлюється політиками, економістами, урядовцями. Вона ще не стала дійовим фактором економічної політики, хоч і відповідає менталітету українців, ще не втраченим традиціям їхнього’ економічного життя.
Зміцнення власності та добробуту сім’ї – необхідна основа для успіхів в національній економіці. Саме в такому контексті приватний економічний інтерес може розглядатися як вираження національних економічних інтересів у економічній політиці найближчих років.
Економічна політика, яка здійснювалась у перші роки незалеж-ності в Україні, характеризувалася відсутністю обгрунтованих уяв-лень про зміст та напрями формування нової економічної системи,
місце та роль держави в здійсненні ринкової трансформації адмі-ністративно-командного господарства і, як наслідок, прийняттям суперечливих рішень законодавчою і виконавчою владами.
Практика свідчить, що за тим чи іншим курсом і конкретними заходами економічної політики завжди приховуються певні еконо-мічні інтереси. Протиріччя між ними- об’єктивна реальність, яку треба враховувати, формування міцної державної влади – необ-хідна умова збалансування економічних інтересів різних соціаль-но-економічних груп населення з загальнодержавними інтереса-ми, а останніх – з інтересами інших країн. Недостатня увага до цього питання призводить, з одного боку, до паралічу державної влади, а з іншого – до неможливості здійснення чіткого курсу економічної політики, який відповідав би національним інтересам.
Досягнення реальної економічної незалежності країни – загаль-нонаціональний економічний інтерес. Проведення відповідної еко-номічної політики дається Україні дуже нелегко^ Діють ^і, внутрішні, і зовнішні фактори, які гальмують цей процес. Один з них – не-правильне розуміння чи свідоме перекручення змісту цього інтере-су. Економічна незалежність в сучасних умовах- це не автаркія народного господарства, а насамперед:
самостійне визначення і проведення Україною власної еконо-мічної політики з урахуванням внутрішніх і зовнішніх політичних і економічних реалій, в яких вона знаходиться;
створення умов, за яких нав’язування Україні ззовні рішень, що суперечать корінним національним інтересам, стає неможливим;
поєднання національних економічних інтересів з інтересами інших країн в системі міжнародного економічного співробітництва.
Корінні національні економічні інтереси України пов’язані з її економічною безпекою, із спроможністю народного господарства за рахунок поєднання власних ресурсів і раціональних міжнарод-них економічних зв’язків задовольнити хоча б в основному базові потреби народного господарства та населення. Це насамперед інте-реси забезпечення: ,
критичних потреб народного господарства в паливно-енергетич-них ресурсах;
потреб населення в продовольстві, промислових товарах і по-слугах першої необхідності;
кількості робочих місць для працездатного населення на рівні мінімальної соціальної достатності;
стабільного функціонування галузей загальнодержавної вироб-ничої та соціальної інфраструктури;
експортного потенціалу, достатнього для покриття за рахунок валютних надходжень потреб критичного імпорту та обслуговуван-ня зовнішнього боргу;
достатньої обороноздатності та державної безпеки відповідно до статусу держави, що не володіє ядерною зброєю і приєднується до міжнародних стандартів щодо прав людини.
Реалізація корінних економічних інтересів дає змогу в більшій мірі спрямовувати економічну політику на забезпечення страте-гічних національних інтересів. Це передусім інтереси:
збереження і поліпшення генофонду нації;
розвитку її інтелектуального потенціалу;
прискорення технологічного прогресу;
забезпечення екологічної безпеки;
ефективного використання світових досягнень науково-техніч-ного прогресу;
здатності національної економіки швидко реагувати на зміни в світовій економіці.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Основи економічної теорії: політекономічний аспект - Автор невідомий