Головна Головна -> Підручники -> Підручник Економічні трансформації наприкінці 20 сторіччя (Лукінов) скачати онлайн-> Великий бізнес у світовому прогресі. Причини нерівномірного розвитку і нестабільності системи

Великий бізнес у світовому прогресі. Причини нерівномірного розвитку і нестабільності системи



Вирішальну роль в сучасному світовому розвитку відіграє саме великий бізнес, зокрема транснаціональні корпорації. В доповіді вчених-економістів РАН “Путь российских реформ” відзначається, що “совокупность 37000 ТНК, имеющих около 200 тыс. филиалов, охватили всю планету. Она представляет собой некую единую сеть, единую систему, владеющую третью всех производственных фондов планеты, более 40% общепланетарного продукта, осуществляющую заметно более половины внешнеторгового оборота, более 80% торговли высшими технологиями и контролирующую более 90% вывоза капитала. За последние два десятилетия объем внешней торговли увеличился на планете в 10 раз! На этой основе рынок приобрел вселенский характер, в котором определяющим фактором успеха стало технологическое лидерство. Страны разделились на группы быстро прогрессирующих, производительность труда которых сказалась выше средней общепланетарной, и отсталых стран с производительностью ниже среднего уровня”.
При цьому автори справедливо підкреслюють, що ринок нещадно розправляється з промисловістю тих країн, продуктивність праці яких не змогла піднятися вище середнього рівня. Капітали концентруються там, де вищі продуктивність праці і якість товарів. нижчі їх собівартість і ціни. Відстаючі країни неминуче втрачають не тільки зовнішніх інвесторів, але і їх власні капітали втікають в більш сприятливі умови розвинених країн. Це свого роду насос, який відкачує з відсталих країн все краще, що вони мають: капітали, природні ресурси, таланти. Це неминуче поглиблює економічну диференціацію держав. І якщо раніше (30-40 років тому) – відсталі країни, за думкою авторів зазначеної доповіді, правомірно було називати такими, що розвиваються, бо вони мали певні шанси для досягнення випереджаючих темпів економічного піднесення і скорочення розриву з передовими країнами, то зараз більшість з відсталих країн “відсталі назавжди”. Вони майже вже втратили найцінніший свій капітал – інтелектуальний потенціал, на відтворення якого потрібні десятиріччя. З такими висновками не можна не погодитись. Ці висновки базуються на реаліях, зокрема, і на наслідках аналізу ситуації, що склалася після п’яти років анархічної реформації за порадами і вимогами МВФ в Російській Федерації. Цілком зрозуміло, що без інвестицій, інновацій, кваліфікованих кадрів, сучасного менеджменту та інтересу людей у високопродуктивній праці ніякого прискорення прогресу і конкурентоспроможності національного товаровиробництва не буде. Роль “сировинного придатка” відсталим країнам забезпечена надовго.
Світова банківсько-фінансова система (СБФС) також аж ніяк не сприяє випереджаючому піднесенню економічно відсталих країн, які надійно посаджені нею у боргову яму. Та й сама СБФС, за оцінками тих же російських дослідників та й багатьох учених західних країн, знаходиться зараз в стані швидко наростаючої кризи, внаслідок, перш за все, штучного збільшення масштабів фіктивного капіталу, обсягів спекулятивних “паперових” активів, катастрофічного зростання зовнішніх і внутрішніх боргів. Одночасно скорочуються фінансові ресурси, що йдуть безпосередньо в оновлення і розвиток матеріального виробництва. “Сегодня в сферу финансов и недвижимости США идет в три раза больше кредитов, чем в производство. Доля чисто финансовых фьючерсов, основанных на игре на процентных ставках, валютной торговле и курсах ценных бумаг, в общем объеме фьючерских сделок с 1973 по 1993 г. увеличилась с 1,8 до 64,8%. Если валовой внутренний продукт США вырос за последние 10 лет только на четверть и составил примерно 6 трлн. долл., то общий объем вторичных фьючерсных сделок, порождающих мнимые активы, поднялся от нуля в 1984 г. до 36 трлн. долл. в 1994 г. Беспрецедентны и темпы увеличения суммарного долга в экономике США, который с 1956 по 1970 г. рос медленно и не превышал 2 трлн. долл. К 1980 г. он поднялся до 4 трлн., а в 1990 г. проскочил отметку в 14 трлн. долларов. Уже в 1990 г. общая сумма только выплат процентов по долгам достигла 35% ВВП США и с тех пор значительно увеличилась”.
На базі такого бурхливого зростання фіктивних активів і заборгованості, що охопило значну частину економічно розвинених країн, з’являються і перебільшені оцінки дійсного економічного і соціального стану як окремих країн, так і певних їх груп. Аналогічні процеси перекинулися на країни “третього світу”, а останнім часом і на країни колишнього “соціалістичного табору”, які стали об’єктом бурхливого економічного розпаду. Їх одночасно охопила небувала доларизація грошового обігу, що поставило на межу виживання все ще далеко нестійких національних валют. Величезна і швидко наростаюча маса доларів у світовому грошовому обороті взагалі ставить під сумнів їх реальну вартість порівняно з номінальною (лише зовні більш-менш зваженою) курсовою кон’юнктурою. Могутня банківсько-фінансова система світу, що будується здебільшого на паперовому доларовому грунті, є вибухонебезпечною.
Випереджаючі темпи зростання фіктивних паперових активів з “повітря” над дійсним їх зростанням за рахунок фактичного оновлення і приросту національних виробництв, тобто не штучного. а реального (на здоровій економічній основі) росту ВВП і НД свідчать про тенденцію випереджаючого піднесення економіки так званої “мильної бульбашки”. Під цим натиском відповідно дестабілізується і вся світова фінансова система, що проявляється не лише в банкрутствах окремих органів місцевого самоврядування, які, ухиляючись від оподаткування, вкладають кошти платників у сумнівні цінні папери, а й у вибухових крахах могутніх банків і фінансових систем окремих країн. Так, наприклад, сталося з фінансовою системою Мексики наприкінці 1994-початку 1995 рр., з кризою іспанського песо, шведської крони та італійської ліри, а також падіння долара до самого низького рівня порівняно до японської йєни і німецької марки (перше півріччя 1995 р.), банкрутством відомого британського банку Берінгз, могутнішої в світі страхової компанії Ллойдз оф Лондон, серією банкрутств величезних фінансових інститутів Японії. 17 Я не кажу вже про небувалі катастрофи економічних і фінансових систем у нових країнах, що створилися на території колишнього СРСР (1991 – 1995 рр.). Все це свідчить про прояви економіко-фінансової нестабільності всієї світової економічної системи.
Росія, також як і Україна, Білорусь, Молдова, країни Середньої Азії і Кавказу, вступивши у світовий ринок у період технологічної відсталості, поставила власну економіку у важке становище. Тому розраховувати зараз на гідне місце в світовому товарообігу їм не доводиться. Спроби негайного входження в замкнені міжнародні ринки супроводжуються здебільшого втратою цими країнами своїх природних паливно-сировинних та інтелектуальних ресурсів. Розрив у рівнях життя між країнами СНД і економічно розвиненими країнами послідовно збільшується. За обсягом ВВП на душу населення розрив між ними вже досягає приблизно десятикратного розміру і продовжує збільшуватися. Країни СНД пропускають вперед слабкорозвинені країни навіть з групи аутсайдерів, займаючи їх передостанні та останні місця.
З одного боку, катастрофічне нарощування зовнішніх і внутрішніх боргів, вкладення коштів у сумнівні, нібито в “інвестиційні проекти” та цінні папери, криза платежів, валютних ринків і ринків нерухомості, розтринькування державного і громадського майна під виглядом його приватизації, а з другого -стагнація і падіння сфери матеріального виробництва, ні до чого Хорошого не приводять. Вони породжують екстенсивні методи господарювання, падіння продуктивності праці, масове безробіття і неконкурентоздатність, розриви інтеграційних зв’язків і втрату традиційних ринків збуту національних товарів.
Якщо ж до цього додати параліч платоспроможності внутрішнього ринку, то стає зрозумілим, що такий шлях ринкової реформації за примітивними методами МВФ, які проголошені до того ж безальтернативними, заганяє економіку країн величезного Євразійського регіону світу до повного розвалу. І це неминуче тягне за собою негативні наслідки в розвитку всієї світової економіки. гальмуючи її прогрес. Але це не суперечить політичним і економічним інтересам розвинених країн, зацікавлених і надалі мати більшість регіонів світу сировинними придатками. Процес нерівномірності соціально-економічного розвитку країн і регіонів світу використовується в егоїстичних інтересах сильних, які прагнуть до збереження відповідних дистанцій в темпах і рівнях розвитку по відношенню до економічно відсталих країн, щоб зберегти цю відстань назавжди.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Економічні трансформації наприкінці 20 сторіччя (Лукінов)