Головна Головна -> Підручники -> Підручник Економічні трансформації наприкінці 20 сторіччя (Лукінов) скачати онлайн-> Коригування валютно-фінансової та кредитної політики

Коригування валютно-фінансової та кредитної політики



Уряди тих країн, де добре усвідомили закономірності фазових періодів загального кризового циклу та причини їх виникнення, за допомогою активного використання ринкового механізму й державного регулювання досить успішно і порівняно за короткі строки досягають стабілізації економічного становища і виходу у фазу зміцнення й розвитку економіки. Для цього використовуються не лише ринкова кон’юнктура, пошук і освоєння вигідних ринків збуту національної продукції, але й головним чином, активна банківсько-фінансова, цінова й податкова політика, подолання інфляції, жорстке регулювання банківського процента. Поряд з політикою розширення місткості ринку, подолання безробіття, Держава всіляко сприяє направленню кредитних ресурсів у сфери модернізації, технологічного оновлення товаровиробництва, щоб швидше досягти його конкурентоспроможності. Інакше кажучи, вся політика держави, дії її законодавчої і виконавчої гілок набувають антикризового характеру. Вони негайно спрямовуються на вирішення першорядних проблем – каталіз стимулюючого ринкового механізму, локалізацію кризових явищ і соціальних занепадів, забезпечення адресної допомоги найбільш вразливим верствам населення, щоб виключити або суттєво обмежити прояви суспільних хвилювань і можливих катаклізмів.
Економіка України не зможе прогресивно розвиватися, якщо по-справжньому не стабілізувати валютно-фінансове становище, не припинити на здоровій економічній основі інфляційні процеси. За допомогою грошово-кредитної і фінансової політики (включаючи цінову, податкову і процентну) можна створити умови як для бурхливого економічного розвитку, так і для паралічу власного товаровиробництва і всієї економіки. Наша молода держава. опинившись у кризовому стані, не знайшла на перших порах кращого виходу, як відкрити шлях для товарної експансії (товари ширпотребу, ліки, продукти харчування далеко не кращої якості і дорожчі за вітчизняні) з боку іноземних конкурентів.
Внутрішній ринок досить швидко опинився значною мірою під їх пануванням. Дії механізму економічного регулювання були зорієнтовані на одержання банківсько-фінансовими структурами та їх оточенням фіктивного капіталу за рахунок періодичного накачування обігу величезною грошовою масою без будь-якого зв’язку із змінами ВВП, що вже на перших кроках катастрофічне знецінило національну грошову одиницю і підірвало власне товаровиробництво. Щоб заповнити цей вакуум, небувала доларизація грошового обігу створила умови для конвертації знеціненого карбованця у ВКВ, але за штучно завищеним її курсом. У цьому ж напрямі було здійснено й інші фінансові акції на користь зарубіжних конкурентів.
До того ж бурхлива інфляція відповідно знецінювала доходи юридичних і фізичних осіб, загострюючи кризу взаємоплатежів. Депозити комерційних банків стали масово використовуватися як засіб легкої наживи, одержання “грошей з повітря”. Для цього ж при величезній масі готівки в обігу і випуску стотисячних і мільйонних купюр штучно створювався гострий дефіцит готівки. Готівковий обіг ставав значно дорожчим і вигіднішим порівняно з безготівковим. Банки були заінтересовані одержувати і направляти готівку в короткостроковий оборот. У тіньових структурах готівка осідає для прямих взаєморозрахунків (обминаючи банки) або для багаторазового її прокручування через депозитні рахунки комерційних банків. Таким чином виникла ситуація хаосу в системі грошового обігу, який в умовах ослабленої економіки і державної влади не піддається надійному регулюванню і контролю.
Бурхливі й досить нерівномірні темпи зростання цін, невпорядкованість податкової системи, масова несплата податків і платежів, дефіцитність кредитних ресурсів і грабіжницькі процентні ставки, у свою чергу, паралізують надходження коштів до бюджету, а також господарські доходи. Внаслідок цього фонди нагромадження і споживання, соціального забезпечення мають тенденцію до неухильного скорочення і дальшого знецінення. Інвестиційна та інноваційна діяльність у виробничих сферах через відсутність належних внутрішніх нагромаджень і мізерні іноземні кредити зводилася нанівець. Це саме стосується і діяння мотиваційного фактора активізації підприємництва і високопродуктивної праці. Рівень оплати праці та особистих доходів, пенсій, стипендій, грошової допомоги тощо у більшості громадян залишається на межі і за межею бідності. Національні гроші України з мізерною купівельною спроможністю значною мірою втратили властиві справжнім грошам функції і не мали належної довіри як вагома цінність – засіб нагромадження і зберігання. Ними стало навіть досить важко користуватися як засобом платежу. Вони не відбивали реального вартісного вмісту й загального еквівалента товарообміну.
На такій вкрай деформованій грошовій системі ефективно реформувати українську економіку в ринковому напрямі, створити цивілізовану ринкову економіку було неможливо.
В цих складних умовах було здійснено (1996р.) грошову реформу з введенням національної грошової одиниці – гривні. Деномінація призвела до відповідної її стабілізації по відношенню до американського долара. Проте одночасно припущена друга крайність, надмірне стиснення грошової маси в обігу і створення гострого дефіциту грошей, що штучно підстьобнуло кризу платежів, загальмувавши нормальний процес кругообороту і відтворення. Банківсько-фінансова система продовжує незадовільно виконувати свої регулюючі та контролюючі функції.
Валютно-фінансове і кредитне регулювання в економічно розвинутих країнах здійснюється за цілеспрямованою державною політикою. Держава визначає і створює надійну, всебічно зважену законодавчу базу формування і функціонування відповідних банківських і фінансових структур, адекватних змістові діючої економічної системи, з відповідним механізмом їх активних ринкових дій. Водночас цей самий механізм виконує функції жорсткого контролю за процесами грошового і кредитного обігу, обігу цінних паперів. Чітко регулюється і контролюється емісія грошей і цінних паперів.
Без державного дозволу через резервну і фінансові системи, наприклад, у СІЛА, ніхто не має права друкувати і випускати в обіг ні цента додаткових грошей. Це ретельно обґрунтовується з позицій забезпечення стабільності курсу долара і запобігання інфляційним процесам. Оновлення зношених купюр або заміна старих на нові провадиться на еквівалентному принципі, а додатковий приріст або скорочення грошової маси в обігу органічно пов’язується з рухом ВВП і швидкістю грошового та кредитного обігу. Регулюються резервні валютні фонди і золоті запаси, співвідношення готівкового і безготівкового грошового обігу з тенденцією до скорочення частки готівкового. Могутня банківська і фінансова система США, як уже зазначалося, координує і спрямовує процеси валютного регулювання і в світовому масштабі.
Цивілізована й ефективна ринкова економіка в Україні може бути створена на базі надійно і стабільно функціонуючої національної грошової системи, на чітко регулюючому механізмі діяння банківських і фінансових структур. Нова грошова система країни має базуватися на міцному валютному резерві і наявних товарних ресурсах, конкурентоспроможних на внутрішньому і зовнішніх ринках. Інакше кажучи, обсяг нових грошей в обігу має імітувати за цінами ринкової рівноваги обіг товарної маси і ВВП з підстрахуванням валютним резервним фондом. Грошова реформа вимагає одночасного реформування діяння банківської, фінансової і кредитної систем. Держава має законодавче спрямувати їх діяльність на цілеспрямоване обслуговування створювальних ринкових реформ. На анархічному грошовому обігу і фіктивному банківському капіталі, при пануванні на внутрішньому ринку іноземних валют і товарів, міцної ринкової економіки ніяка влада не побудує.
Для того, щоб дійсно пожвавити підприємницьку діяльність, забезпечити процеси економічного оновлення і розширеного відтворення, недостатньо змінити лише форми власності і владні структури. Треба задіяти принципово новий регулюючий механізм усієї системи мотивації ринкових відносин, дійової конкуренції та широкого сприйняття товаровиробниками сучасних наукових і технологічних досягнень, стимулюючи водночас нові наукові відкриття в розширенні горизонту фундаментальних знань і прогресивного економічного розвитку. Це технологічна основа високого рівня конкурентоспроможності в сучасному світі, що бурхливо розвивається. Високорозвинута ринкова економіка має базуватися на твердій національній валюті. Тільки стабільні гроші, відбиваючи вартісні оцінки товарних ресурсів і послуг у ринковій кон’юнктурі розвитку підприємництва, продуктивної праці, інвестиційної та інноваційної діяльності, можуть надійно стимулювати економічне зростання, структурне і якісне оновлення у відтворювальних процесах.
Однак висока і стабільна купівельна спроможність паперових грошей, як відомо, аж ніяк не може базуватися лише на вартісному змісті високоякісного паперу з тими чи іншими художніми і захисними властивостями і якостями. Цінність і купівельна спроможність паперових грошей визначається реальним економічним і вартісним фундаментом, який вони відбивають, тобто вартістю товарних ресурсів, що виробляє країна і продає на внутрішньому й зовнішніх ринках. І це дає підстави для конвертації національних грошей і доходів у будь-яку іншу валюту. Колись таким товаром було виключно золото, тобто діяв єдиний золотий стандарт – вартість однієї унції золота. Грошова система базувалася на державному золотому запасі (потім до нього приєднали алмази, платину, діаманти, срібло та інші рідкісні речовини) навіть з випуском в обіг золотих монет. У сучасному світі паперові гроші безпосередньо не базуються на одному високоцінному товарі, хоча Для надійнішого страхування валютної стабільності держави прагнуть мати й зберігати коштовності, на які цінова кон’юнктура світового ринку, порівняно з іншими товарами, найбільш стабільна.
Гарантом грошової стабільності є тепер загальний рівень економічного розвитку країни та її конкурентоспроможність. Тому саме в цьому напрямі повинна здійснюватися економічна політика Держави – розвиток, якісна і структурна досконалість всього економічного організму. Емісія грошей, її обсяги і структура мають об’єктивні критерії оцінки і межі. Вихід за них викликає неминучі інфляційні явища. Чим більша маса паперових грошей в обігу по відношенню до товарної маси й інвестицій та нижча швидкість процесу їх обігу, тим, здебільшого, нижча купівельна спроможність і вартість діючої грошової одиниці. І, навпаки, чим менша відносна маса грошей в обігу, а швидкість його вища, тим більше ринкова кон’юнктура схиляється на користь споживачів, а грошова одиниця і вся валютно-фінансова система держави стають стабільнішими.
Балансова рівновага товарів і грошей в обігу, ринкового попиту і пропозиції, вартісно-натуральних структур створює оптимальну модель функціонування товарно-грошового кругообороту. Випуск в обіг додаткової маси купюр не повинен порушувати моделі оптимальної рівноваги.
Щоб подолати грошовий і фінансовий хаос, параліч взаємоплатежів, держава має на законодавчій основі поставити всю валютно-фінансову систему, дію банківських і фінансових структур в умови жорстокого регулювання і контролю. Без цього, подобається це комусь чи не подобається, не буде ні ефективної банківської системи, ні результативної діяльності фінансових органів, ні ефективних ринкових реформ. Ось як оцінюють роль регулювання і контролю американські вчені: “Сполучені Штати і дуже багато зарубіжних країн на гіркому досвіді переконалися, що децентралізація, нерегульована банківська система навряд чи здатні забезпечити пропозицію грошей, що найбільшою мірою сприяє добробуту економіки в цілому”.
Далі, оцінюючи дискусію між прихильниками і противниками незалежності Федеральної резервної системи США, ці вчені стверджують, “що коли відповідальність за економічний добробут нації в кінцевому підсумку лягає на державні органи законодавчої і виконавчої влади, то ці органи повинні мати в руках усі політичні інструменти, за допомогою яких можна впливати на економіку”. “Центральні банки американської капіталістичної економіки, -засвідчують автори, – перебувають у приватній власності, але управляються державою (підкреслено мною. – І. Л.). Власники не контролюють ні склад керівництва, ні політику центральних банків”.
Крім 12 Центральних банків Федеральної резервної системи, в США налічується 13,8 тис. комерційних банків, з них 2/3 є приватними банками штатів, а решта – національні. Центральні банки приймають вклади приватних комерційних банків і ощадних установ та надають їм кредити. Тому їх називають “банками банкірів”. З них 7-ми банкам Конгресом надано право емісії грошей і випуску їх в обіг. Кредитні ж банки, у свою чергу, виконують аналогічні функції щодо людей, тобто приймають від них вклади і надають їм кредити, збільшуючи кількість грошей в економічному обороті. У більшості інших країн функції резервної системи виконують Центральні банки, наприклад, Бундесбанк у Німеччині, Англійський банк у Великобританії тощо. Саме ці банки є досить жорсткими і послідовними провідниками державної грошової, банківської (процентної), фінансової політики, а звідси – й політики регулювання сукупного грошового обігу і доходів. Ці державні функції має виконувати і наш Національний банк.
У США Федеральна резервна система, зберігаючи внески банків і ощадних установ, що є стратегічним фінансовим резервом держави, управляє всім процесом обігу грошей і цінних паперів. Вона також чітко виконує надані їй контрольні функції. Але, крім неї, контроль за діяльністю своїх банків здійснюють владні органи штатів. Контролери за грошовим обігом інспектують усі національні банки. Нарешті, Федеральна корпорація по страхуванню депозитів має повноваження перевіряти всі банки, вклади яких вона страхує. Таким чином, незважаючи на величезний досвід (Закон про Федеральну резервну систему був прийнятий у 1913 р.), а також наукові знання про ефективне функціонування банківської системи, держава здійснює по суті потрійний громадський контроль за діяльністю банківської системи. І це не випадково, бо тут зосереджено ядро економічної міцності і стійкого прогресивного розвитку. З розвалу ж валютно-фінансової системи здебільшого починається розвал економіки держави.
Відомо, що паперові гроші, виступаючи борговими зобов’язаннями держави, комерційних банків і ощадних установ, виконують свої функції дійсних грошей доти, доки їх купівельна спроможність (вартість) відносно стабільна, доки чітко здійснюються фіскальна політика та ефективний контроль за пропозицією грошей. Державне й кредитне регулювання оптимальних співвідношень попиту і пропозицій грошей є найбільш складною проблемою державної грошової політики. Паперові гроші приймаються в обмін на товари і послуги лише тому, що, будучи у свою чергу витраченими, вони приносять споживачеві приблизно таку саму кількість інших товарів і послуг. Тому випуск в обіг додаткових грошей, тобто розширення грошових пропозицій без належного на те обгрунтування і контролю, загрожує втратою їх вартості та виконання ними всіх вирішальних функцій – міри вартості, загального еквівалента товарообороту і засобу заощадження. Це, власне, і призводить до фінансового і загальноекономічного хаосу.
Банківська і фінансова системи держави мають вміти високопрофесіонально регулювати процеси стабільного функціонування грошово-кредитної сфери, виключаючи диспропорції в співвідношеннях попиту і пропозиції грошей та цінних паперів на валютному ринку, а також у співвідношеннях руху товарних і грошових мас у сукупному товарно-грошовому обороті. Саме тут закладений темп швидкості грошового обігу і забезпечення високого рівня мотивації підприємництва і праці. Якщо банківсько-фінансова система не виконує цих вирішальних функцій своєї діяльності, незалежно від того, свідомо чи несвідомо, внаслідок незнання або невміння це робити, то державі неминуче постійно загрожуватиме небезпека економічного розвалу.
Невипадково, в усіх високорозвинутих країнах особливо ретельно підходять до добору і призначення Президентів банків і Міністрів фінансів як керівників ключових економічних органів і структур держави. Наприклад, у СІЛА Президент Федеральної резервної системи добирається серед видатних банкірів світу і призначається на термін до 14 років. Правління резервної системи працює в жорсткому режимі (як мені повідомили фахівці резервної системи, її правління проводить два засідання на тиждень) з розглядом мінливих процесів валютної стійкості не лише в цілому, а й по регіонах країни з прийняттям конкретних рішень щодо регулювання ринкового попиту і пропозиції доларів та цінних паперів, здійснення кредитної політики, контролю за загальногрошовим обігом, його швидкістю, зміною валютних курсів тощо. І це є запорукою певної валютно-фінансової стабільності і прогресивного розвитку економіки СІЛА, яка, незважаючи на песимістичні прогнозні оцінки деяких аналітиків, продовжує міцно утримувати світове лідерство.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Економічні трансформації наприкінці 20 сторіччя (Лукінов)