Головна Головна -> Підручники -> Підручник Економічні трансформації наприкінці 20 сторіччя (Лукінов) скачати онлайн-> ВІД теорії до реалізації ринкових програм

ВІД теорії до реалізації ринкових програм



В кінцевому підсумку вся творча діяльність людини – наукова думка, технологія, організація і управління – спрямована на створення і рух безперервно зростаючих потоків і зміну структури товарних мас та послуг, їх купівлі-продажу в процесі соціально-економічного відтворення і кругообороту згідно з прагненням до рівноваги дуже мінливих ринкового попиту і пропозиції. Класична теорія ринку і механізмів діяння його законів загальновідомі. Ця теорія розвивається під дією нових наукових відкриттів, нових технологічних рішень і розробок стратегічних концепцій, викликом часу сьогоднішнього і доступного для оглядового майбутнього.
Треба глибоко усвідомити, що товарно-грошові відносини в умовах, коли ринок охоплює багато мільйонів послідовно зростаючої чисельності товарів і послуг, виробничих і валютно-фінансових ресурсів (включаючи цінні папери), формування Потужних регіональних і міжрегіональних ринків з гострою Конкурентною боротьбою виробників, з тенденцією до утворення загальносвітового ринку, не мають нічого спільного з ринковими відносинами навіть недалекого минулого. Товарно-грошова система тепер є особливо динамічною. І це необхідно враховувати при розробці і здійсненні економічної реформи.
Процеси трансформації форм і змісту ринкових відносин, теорія вартості і грошей, цін і кредитів, ринків цінних паперів і капіталів, сучасного маркетингу тощо досліджуються вченими досить фундаментально. Відомими є і об’єктивні закономірності функціонування ринків різних рівнів і різних ступенів розвитку, механізми руху органічно зв’язаних між собою грошових і товарних мас, коливань попиту і пропозиції, змін рівнів ринкових цін, вартісної та грошової еквівалентності. І коли перехід, а точніше -повернення нашої економіки від вольової системи розподілу і обміну до системи звичайних ринкових відносин видається за щось принципово нове, то це викликає щонайменше подив. Та й самі “ринкові програми” виглядають з цієї точки зору невиправдано претензійне, начебто знання про ринок починаються з цих програм. начебто і не було багатовікового досвіду розвитку ринкового господарства і ринку, багатющого нинішнього досвіду Їх регулювання, фундаментальної науки про ринок, теорії ринкових відносин.
Амбіційне зневажання нагромаджених знань, від кого б воно не походило, включаючи і високотитулованих учених – авторів деяких ринкових програм, не дає можливості забезпечити справді науковий підхід до здійснення створювальних механізмів економічної реформи на ринкових принципах. Вже сама спроба ввести ринок за допомогою декрету говорить про багато що. Структурне і якісне оновлення виробничого потенціалу діючого товарного господарства, переведення його на підприємницькі рейки, розвиток, поряд з великим, середнього і дрібного бізнесу, формування необхідної ринкової інфраструктури, зміцнення валютного курсу і організація системи ринків у моделі їх оптимального функціонування, співвідношення в обігу маси товарів і грошей вимагають не тільки фундаментальних знань і наукових розробок, але й ефективних проектних рішень, великих інвестицій і часу.
Одними гаслами і деклараціями перебудувати складну економічну систему, та ще й в рекордно стислі строки, не вдасться. В умовах загальної нестабільності прагнення до радикалізму, якнайшвидшого виходу з “глухого кута” є природними. Суб’єктивно можна зрозуміти авторів будь-якого проекту переходу до ринку. Але немає зовсім ніяких підстав видавати бажане за дійсність. Тільки тверезий, всебічно зважений розрахунок може дати правильну відповідь на запитання, в які строки, якими методами і шляхами можна створити конкурентоспроможне ринкове господарство і цивілізований ринок.
Якщо говорити про спекулятивний ринок, то, як уже зазначалося, він без всіляких програм розвивається бурхливими темпами, приводячи економіку до занепаду, а споживачів, крім самих спекулянтів, до зубожіння. Щодо високорозвинутої ринкової економіки, то для неї є характерними такі основні ознаки: по-перше, свобода підприємницької діяльності і ринкове виробництво, здатне конкурувати не тільки на внутрішньому, а й на зовнішніх ринках; по-друге, стабільний курс грошової одиниці, її конвертованість на міжнародному валютному ринку; по-третє, повноцінна ринкова інфраструктура з усіма її складними атрибутами (банки, біржі, сучасні системи транспорту і зв’язку, зберігання, пакування, реклама, високоорганізована торгівля товарами й послугами і т. д.), які керувалися б за допомогою сучасних інформаційних швидкодіючих комп’ютерних систем; по-четверте, потужний інтелектуальний і науково-технічний потенціал, сприйнятливість господарства до наукових відкриттів і технологічних досягнень.
Інакше кажучи, високорозвинутий ринок вимагає, з одного боку, наявності маси конкуруючих товарів, що надходили б не тільки від багатьох національних товаровиробників, але й від зовнішніх конкурентів, які шукають ринки на основі чесної і здорової конкуренції, а з другого, – наявності у споживачів конвертованої грошової маси, яка формувала б більшу місткість ринку, привабливу для світового бізнесу. Здійсненням короткострокових, економічно необгрунтованих програм декларативного типу такого рівня розвитку ринкової економіки не досягти. Це не більш як черговий обман народу. Не випадково автори російської “Програми 500 днів”, не встигши запустити її в дію, почали пошук винуватців, які, начебто, заважали їм реалізувати задумане. Хороша міна при поганій грі видає з головою їх справжні суто політичні цілі. Розраховувати на успіх програми, яка не веде до реального приросту товарної продукції і доходів, поліпшення економічної ситуації і підвищення рівня життя населення, важко.
Процеси господарського і ринкового руйнування за закликом партійного гімну – “до основанья, а затем…” з економічної кризи країну не виведуть. Тільки послідовна трансформація господарства Шляхом його модернізації і перебудови, включення в систему вільної конкуренції, нарощування за рахунок ініціативи та інтересу Підприємців і робітників нових виробництв може привести до Швидкого економічного пожвавлення і прогресивних зрушень. Справжні інтереси народу пролягають у площині творчої діяльності і наполегливої праці, розвитку великих і створення мережі нових дрібних і середніх підприємств, конкуренції на рівних різних форм і систем господарства, як це склалось у світовій практиці функціонування великого, середнього і дрібного бізнесу, здатних заповнювати пори мінливого ринкового попиту. Треба бути бережливим і ощадливим щодо діючого виробничого і науково-технічного потенціалу – речової основи стартових рубежів виходу з кризи.
Розрахунки на виняткову роль кредитної і матеріальної допомоги ззовні, якою б значною вона не була, ілюзорні. Без могутнього внутрішнього імпульсу, швидких темпів розвитку. радикального оновлення і структурної перебудови власного господарства забезпечити бездефіцитний внутрішній ринок і одночасно налагодити широкі світогосподарські зв’язки неможливо. Відомо, що кредити вимагають повернення з прибутком. Потрібен потужний економічний базис їх вчасного включення в ефективний господарський обіг з швидкою віддачею. Без цього велика кредитна заборгованість, потрапивши у відстрочку, перетворюється за рахунок підвищення процентів у своєрідний наростаючий сніговий клубок боргів. Суспільство потрапляє в боргову кабалу, яка ускладнює соціально-економічне життя не тільки нинішніх, але й майбутніх поколінь. Про це говорить гіркий досвід багатьох країн, що розвиваються, які стали вічними боржниками. Борги примушують їх йти на нееквівалентні експортно-імпортні угоди, розпродаж за безцінь своїх природних і трудових ресурсів.
Використовувати іноземні кредити лише під закупівлю продовольства і товарів широкого вжитку – прямий шлях до закабалення. Значно вигідніше більшу частину іноземних кредитів брати під закупівлю нових технологій, інвестицій для оновлення діючих і створення нових дефіцитних товарних виробництв, організації спільних з іноземним капіталом підприємств. Масовий випуск на якісно новій базі конкурентоспроможних товарів дозволяє забезпечити надійну окупність і вчасне повернення кредитів. Використовувана таким чином “допомога” може бути вагомим доповненням до внутрішніх нагромаджень та інвестицій у розвиток ринкового господарства та його інфраструктури.
Розвиток широких світогосподарських зв’язків вимагає, по-перше, високої кваліфікації підприємців та управлінців усіх рангів, знання ними основоположного принципу еквівалентного обміну,
кон’юнктури світових ринків, вміння її прогнозування; по-друге, високої торговельної культури і знання зовнішньоекономічного законодавства; по-третє, знання про коливання валютних курсів і фактори, які їх визначають. Без цього неможливі взаємовигідні економічні зв’язки. Чимало наших підприємств, кооперативів і особливо посередницьких організацій, не знаючи цінової кон’юнктури, викидають на зарубіжні ринки великі партії сировини і товарів за вкрай низькими (“бросовими”) цінами, а купують товари ширвжитку за повною їх вартістю. Внаслідок явно нееквівалентного обміну заподіюється величезна шкода економіці країни, та й своїм трудовим колективам. Наживаються лише ті, хто здійснює подібні операції, одержуючи від своїх “компаньйонів” хабарі. Але ж так можна розпродати національне багатство, не зробивши нічого для власного економічного розвитку і підвищення добробуту народу.
Аналіз “Основних напрямів…” і програм переходу до ринкової економіки Російської Федерації, України та інших республік свідчить, що, незважаючи на відмінності, в них є і багато спільного. Так що відгороджувати їх одну від одної “китайською стіною” немає серйозних підстав. Коли у величезному дефіциті були товари і лавиноподібне наростала маса знецінених грошей, то, природно, що, в першу чергу, треба було проводити валютно-фінансову і цінову стабілізацію. Проте владні структури і політичні сили архіреформаторського спрямування штучно затягнули цей процес, бо він приносив їм власну наживу нібито з “повітря”, а насправді за рахунок подальшого пограбування зубожілої більшості населення, економічного розвалу країни, привласнення нагромаджень громадян і держави, включаючи “прихватизацію” штучно знеціненого його майна. Початкові етапи масового розкрадання, розтринькування, спекулятивного перепродажу за кордон державних сировинних і товарних ресурсів (включаючи реекспорт нафти і газу), з захопленням у власні кишені доходів тими, хто повинен був Поповнювати державний бюджет і ефективно використовувати його Для ринкових трансформацій і державотворення, вирішення гострих Соціальних проблем перехідного періоду, на жаль, доповнилися черговими акціями господарського розвалу і ще більшого погіршення соціального становища основної маси населення.
Під виглядом формування ринку цінних паперів і створення приватних власників майна розпочався новий етап безпрецендентного обдурювання своїх же громадян шляхом випуску різноманітних сурогатів “цінних паперів”, які не мають будь-якої вартісної основи – пусті папірці, не гарантовані не тільки реальною вартістю активів, але й елементарним банківським зобов’язанням. У продажу з’явилися “цінні” папери різного роду шахраїв, злодіїв і пройдисвітів. Засоби масової інформації розгортали шалену пропаганду і рекламування грабіжницьких трастів і так званих “довірчих товариств” під виглядом високоприбуткових комерційних банків і фінансових груп, які платять “небувало високі стабільні дивіденди”, що сягають за сотні відсотків річних. Довірливі і обдурені люди позбулися своїх останніх коштів, поповнивши соціальний прошарок злидарів. А державна влада, яка мала б захищати їх інтереси, навпаки, всіляко потурала цим злочинним неподобствам, підштовхувала рекламодавців та й самих злодіїв до активних протиправних дій. Тим самим влада ніби демонструвала перед усім світом свою прихильність “ідеалам” хибно сприйнятої демократії і ринкової лібералізації, які в спотвореному розумінні теж руйнують нашу економіку.
Ставши на вірний шлях подолання гіперстагфляції, українська держава, її банківсько-фінансові структури припустили другу крайність у вирішенні проблеми товарних дефіцитів на внутрішньому ринку, замінивши їх гострою дефіцитністю грошей, що не поліпшило загальноекономічну ситуацію.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Економічні трансформації наприкінці 20 сторіччя (Лукінов)