ВСТУП



Проголошена в Україні побудова соціально орієнтованої ринкової економіки вимагає не тільки запровадження механізмів ринкової саморегуляції, а й оптимізації управління на всіх напрямах фінансово-господарської діяльності. Необхідною є адаптація інститутів ринкової саморегуляції до економіко-правового середовища України та їх поєднання з плановими методами регулювання економічних процесів на засадах конвергенції. Разом з тим, необхідні організаційно-правові, посуті технологічні підходи до управління економічними процесами часто підміняються ситуативно-кон’юнктурними заідеологізованими організаційно-управлінськими рішеннями. У результаті перехідний період України до ринкової економіки ознаменувався системною економічною кризою, стрімкою тінізацією і корупціонізацією фінансово-господарських відносин, загрозливим зростанням злочинів у сфері економіки та загальнокримінальних злочинів, а також накопиченням і відмиванням доходів незаконного походження, що стають потужною матеріальною базою для протизаконної діяльності організованих злочинних формувань [59, 46].
Проблема протидії різноманітним проявам економічної кризи та криміногенній тінізації фінансово-господарських відносин в Україні ускладнюється тим, що весь цей глобалізований руйнівний масив тіньового капіталообороту і протизаконної діяльності в історично часовому плані виник у короткий термін і стрімко поширюється, а відповідна науково обґрунтована економічна, організаційно-управлінська та правова інфраструктура детінізації економіки напрацьовується повільно [88, 142–155].
У результаті завуальовані під легітимні тіньові суспільно небезпечні фінансово-господарські операції набувають форми прямого продовження насичених криміногенним потенціалом легітимних економічних відносин. Кризові явища і тіньовий капіталооборот набули саморегулятивно-відтворювального характеру, а межа між псевдопідприємницькою діяльністю, відмиванням, акумуляцією незаконно здобутих капіталів і законною фінансово-господарською діяльністю зникає.
Сферу управління фінансово-господарськими процесами і всі сегменти економічного обороту речей, прав, дій супроводжують такі антигромадські прояви, як тіньовий капіталооборот, організована злочинність, корупція, псевдолегальні операції, шахрайство, розкрадання, емісії фіктивних безготівкових коштів та інших платіжних сурогатів, некомпетентність і ненадійність партнерів по бізнесу, широкомасштабні розгалужені організовані форми фінансових махінацій, шахрайських діянь стосовно контрагентів у вигляді неплатежів, присвоєння наданих кредитів, псевдобанкрутства та ін. Криміногенні прояви, тінізація і системна деформація управління фінансово-господарськими процесами в країні набули рівня саморегулятивного відтворення. Про це свідчать великомасштабні суми кредиторської і дебіторської заборгованості в Україні, її стрімке зростання в останні роки. Так, за даними Національного банку України, на 1 січня 2000 року обсяг кредиторської заборгованості в 1,9 раза перевищив обсяг внутрішнього валового продукту країни (далі – ВВП) і досяг понад 229 млрд. грн. Дебіторська заборгованість зросла в 1,3 раза і склала понад 170 млрд. грн. При цьому більш 105 млрд., або 53,7 % і понад 75 млрд., або 44,2 % становлять прострочені кредиторська і дебіторська заборгованість [21, 8]. Безумовно, у цій масі неплатежів і непоставок мають місце: невиявлений та своєчасно нелокалізований увесь спектр криміногенних і некриміногенних підприємницьких ризиків; фіктивні псевдоугоди, вчинені з метою ухилення від сплати податків; шахрайські операції у формі емісій фіктивних безготівкових грошей та інших фіктивних платіжних сурогатів; розкрадання і багато інших зловживань та різноманітних криміногенних оборудок псевдолегального і нелегального характеру.
Водночас на процеси криміногенної тінізації економічних відносин впливає й те, що Україна, як і світове співтовариство в цілому, зустрічає нове тисячоліття в умовах глобалізації. Комп’ютеризація різних сфер життєдіяльності людини, впровадження і стрімкий розвиток мережі Інтернет глобалізує світовий інформаційний простір. Соціально-економічні перетворення на теренах колишнього Радянського Союзу та інших країн постсоціалістичного табору, об’єднувальні процеси у світовій економіці глобалізують світовий економічний простір. Як зазначені, так і ряд інших складових цього процесу сприяють також глобальному відтворенню криміногенних тіньових відносин у світовому економічному просторі.
Незважаючи на те, що в Україні тіньова економіка відносно обсягів ВВП (з причин, що будуть визначені нижче) набула глобальних розмірів і зрівнялася з легальним економічним капіталооборотом [140], в абсолютній величині, а також відносно обсягів світового тіньового капіталообороту провідне місце у накопиченні і відмиванні тіньових доходів злочинного походження займає далеко не Україна і навіть не країни СНД. Згідно з даними правоохоронних органів США, в Америці щорічно відмивається понад 100 млрд. доларів, а в світі – близько 250–300 млрд. доларів США [115]. За даними керівника підрозділу ООН з боротьби із злочинністю Герхарда Мюлера, опублікованими дещо пізніше в мережі Інтернет, на світовому ринку щорічно продається наркотиків на суму від 300 до 500 млрд. доларів США [113]. Усі ці кошти так чи інакше включаються в тіньовий міжнародний капіталооборот і процеси “відмивання”. Відповідно, глобалізація тіньових процесів у сфері економічних відносин є проблемою світового масштабу, а створення комплексної організаційно-правової інфраструктури протидії криміногенним тіньовим процесам є завданням усього світового співтовариства.
Висунута гіпотеза актуалізується ще більше, якщо враховувати те, що суб’єкти криміногенних тіньових відносин, їх економічні формування об’єднуються у колективній розробці схем своєї протиправної діяльності оперативніше, ніж державні і міжнародні інституції у розробці теоретико-методологічних засад створення організаційно-правової інфраструктури превентивної протидії розвитку тіньового транснаціонального капіталообороту.
Як показує практика боротьби з тіньовим фінансово-господарським оборотом, корупцією, відмиванням доходів незаконного походження та іншими криміногенними проявами, що супроводжують тіньовий капіталооборот, аналітики організованих злочинних формувань уважно стежать за динамікою економічних процесів та прорахунками в організаційно-управлінському і законодавчому забезпеченні боротьби з криміногенними трансакціями у сфері міжнародних фінансово-господарських відносин. Злочинні формування оперативно використовують їх рекомендації про прорахунки або вигідні економічні, організаційні та правові прогалини у регулюванні цих проблем на території різних держав світу, тоді як оперативний обмін інформацією з іноземними колегами на рівні практичних співробітників правоохоронних органів часто буває неможливим. Наприклад, отримати документи про ті чи інші підозріли транснаціональні фінансово-господарські операції можна тільки тоді, коли порушена кримінальна справа, а порушити кримінальну справу не можна, оскільки немає необхідних документів. Таким чином, виникає замкнене коло: документи не одержиш, бо не порушена кримінальна справа, а справу не порушиш, бо немає документів.
Прикладів подібних безвихідних ситуацій, з одного боку, і взаємодії та мобільності злочинних формувань – з іншого, можна навести практично стосовно всієї інфраструктури взаємовідносин, пов’язаних із попередженням, виявленням і розкриттям фактів національної та транснаціональної організованої злочинності, особливо з відмивання доходів незаконного походження. Наприклад:
– організаційній, рутинно-бюрократичній роз’єднаності міждержавних правоохоронних органів протистоїть не обмежена процесуально-правовою процедурою організаційна мобільність організованих злочинних формувань, заснована на корисливих інтересах і груповому прагненні отримати та відмити надприбуток будь-яким шляхом;
– слабкій матеріально-технічній базі правоохоронних органів протиставляються усі сучасні досягнення науково-технічного прогресу, що є на озброєнні організованих злочинних формувань, створених за зразком усіх існуючих сьогодні форм легітимних підприємницьких структур;
– обмеженим фінансовим ресурсам правоохоронців протидіють великомасштабні надприбутки злочинних формувань;
– нездоланним процесуально-правовим бар’єрам, комерційній, банківській таємниці, що перешкоджають своєчасному обміну інформацією з приводу тих або інших незаконних фінансово-господарських операцій, протиставляються нічим не обмежені, у тому числі завуальовані псевдолегальні, миттєві грошові трансакції електронною поштою чи мережею Інтернет у будь-який регіон країни чи світу;
– недостатнім знанням капіталооборотних і документооборотних технологій правомірного і протиправного застосування фінансово-господарських інструментів співробітниками правоохоронних органів (що часто змінюються у зв’язку з надмірними фізичними і психологічними навантаженнями та низькою оплатою) злочинні формування протиставляють висококваліфікованих спеціалістів кредитно-банківських установ та інших фахівців, залучених високою оплатою, підкупом чи шантажем. До того ж, ці працівники мають постійний доступ до фінансово-господарських інструментів і легітимних форм підприємницької діяльності, які використовують для вчинення високотехнологічних, завуальованих під легітимні, злочинних трансакцій кримінальних капіталів.
Зрозуміло, що за наявності наведених проблем та умов глобалізації тіньових криміногенних процесів суто кримінально-правовими методами, якими б широкомасштабними вони не були, подолати або навіть призупинити тіньові міжнародні трансакції, у тому числі з відмивання доходів злочинного походження, без розробки теоретико-методологічних засад створення відповідної організаційно-технічної, технологічної і правової інфраструктури превентивної протидії псевдолегальним тіньовим операціям практично неможливо.
Отже, наскільки світове співтовариство буде готове в теоретико-методологічному, політичному та правовому плані до створення економічних передумов і організаційно-правової інфраструктури детінізації міжнародних економічних відносин, настільки ефективною буде здійснюватись протидія глобалізації криміногенних тіньових процесів не тільки в межах конкретних країн, а й у світовій економічній системі в цілому.
Відповідно, призупинення тіньових економічних процесів, що сприяють прогресуючому відтворенню криміногенного потенціалу у сфері економічних відносин, потребує насамперед розробки теоретичних і прикладних засад пізнання, моніторингу і протидії феномену “тіньова економіка”. У процесі дослідження необхідно: напрацювати теоретико-методологічний інструментарій, що відображає весь комплекс економічних, організаційних, правових, капіталооборотних і документооборотних технологій; визначити структуру, об’єктний, суб’єктний і причинний склад тіньових відносин, включаючи особливості податкового, кредитно-фінансового, зовнішньоекономічного, приватизаційного, цивільно-правового, кримінологічного й іншого категоріального апарату, що може об’єктивно відобразити технологічно насичений тіньовий капіталооборот і бути придатним для створення організаційно-управлінської та економіко-правової інфраструктури детінізації фінансово-господарських відносин.
Розробка зазначених проблем для світового співтовариства має важливе значення і в контексті стратегії розвитку світової економіки, оскільки остання не може плануватися без урахування факторів криміногенної тінізації відносин у різних країнах і світовому господарстві в цілому. Для міжнародного співтовариства ця проблема стає все більш актуальною, особливо у зв’язку із зазначеною вище тенденцією інтеграції світової економіки та зростанням діапазону використання системи Інтернет у міжнародній торгівлі, організаційно-управлінських і фінансово-господарських відносинах. Виникнення віртуальних банків, магазинів та установ з надання різноманітних послуг, у тому числі і протиправного характеру, безумовно, ускладнюють стан контролю за грошовими і товарно-матеріальними потоками і призводять до тіньового капіталообороту, активізації діяльності транснаціональних злочинних формувань, тінізації міжнародних економічних відносин, насичення світового господарства глобалізованим криміногенним потенціалом.
Про можливість продовження тенденцій зростання криміногенних процесів і виникнення в міжнародного співтовариства необхідності готуватися до боротьби з ними заздалегідь свідчить дослідження канадської фірми “Nortel Networks” (Інтернет провайдер “Північні мережі”), відповідно до яких обсяг світового виробництва, пов’язаного з Інтернетом, у 2003 р. досягне 2,8 трил. доларів США, що складе близько 7 % світового ВВП, а щорічні темпи росту електронної торгівлі досягнуть 118 % [115].
За даними МВФ, обсяг світового ВВП уже зараз складає майже 39 трил. доларів США, але в ньому не враховано як мінімум 8 трил. доларів США, що залишалися в тіньовому обороті [115]. У зв’язку з цим в останню версію системи національних рахунків (далі – СНР) ООН, прийняту в 1993 році, крім показників доходів від неврахованої економічної діяльності, були включені також розрахункові показники тіньових прибутків, що одержуються із джерел криміногенного походження. Іншими словами, як легальні, так і заборонені види, форми та отримані доходи від тіньової діяльності неекономічного характеру (наприклад, прибутки від наркобізнесу, інших злочинів) були включені в СНР ООН-93 у “сферу виробництва”. Це викликано тим, що неврахування стрімкого відтворення прибутків у сфері нелегального бізнесу при розрахунку світового ВВП (який базується на методах встановлення реальних доходів через порівняння офіційних доходів і реальних витрат) загрожував підірвати напрацьовану роками типову міжнародну систему національних рахунків, рекомендованих світовому співтовариству Організацією Об’єднаних Націй.
Поряд із накопиченням проблем глобалізації транснаціональних тіньових процесів, у вітчизняній і закордонній науковій літературі розробка теоретико-методологічних питань системного визначення структури тіньової економіки, її складових елементів, класифікаційних засад різноманітних джерел тіньового капіталообороту та інших методологічних підходів, необхідних для створення економічних передумов і комплексної організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки та попередження злочинів у сфері економічних відносин, знаходиться в зародковому, дискусійному стані. Спроби визначити поняття та складові елементи тіньової економіки страждають поверховими, іноді побутово-жаргонними чи вузькофаховими безсистемними підходами. У результаті в Україні, наприклад, як інструмент подолання тіньової економіки, висуваються вкрай протилежні, ситуаційно-кон’юнктурні, науково не вивірені, взаємовиключні концепції – від легалізації тіньових капіталів шляхом амністії [20], дерегуляції економіки шляхом огульного скасування законодавчого регулювання підприємницьких відносин [83] до посилення фіскально-репресивного переслідування платників податків на підставі непрямих доказів. Зазначені концепції суперечать основоположним принципам теорії права і є безперспективними в плані юридичної техніки, фінансово-господарських технологій і процесуально-правової процедури їх реалізації.
З іншого боку, розуміючи необхідність вивчення цих проблем у вищих навчальних закладах в цілях підготовки відповідних фахівців, висуваються пропозиції щодо виділення в економічній теорії самостійного розділу “тіньова економіка”, тобто негативне явище піднесене до рівня розділу науки, а в деяких вузах тіньову економіку піднесли до рівня самостійної навчальної дисципліни [135, 6]. З цього приводу необхідно зауважити, що ті чи інші негативні явища, такі як тіньова економіка, злочинність та ін., навряд чи доцільно зводити до рівня тієї чи іншої галузі науки або навчальної дисципліни. Злочинність, наприклад, як негативне явище вивчається за допомогою судової статистики, кримінології, криміналістики, судової бухгалтерії, кримінального права, кримінального процесу та багатьох інших навчальних дисциплін. Але нікому поки що не спадало на думку визнати “злочинність” наукою чи навчальною дисципліною. Так само навряд чи можна феномен “тіньова економіка” перетворювати в науку або окрему навчальну дисципліну. Пізнавати і боротися з цим складним і високотехнологічним явищем можливо тільки за допомогою наук, які за своєю природою та методологічним інструментарієм можуть об’єктивно пізнати це міждисциплінарне явище і стати теоретико-методологічним підґрунтям створення економічних передумов і комплексної організаційно-правової інфраструктури його призупинення. Відповідно, у структурі економічного, організаційно-управлінського і правового блоків наук виникає нагальна потреба в існуванні відносно самостійного блоку комплексних теоретико-методологічних знань, які б відображали: економічний, організаційно-правовий і криміногенний аспекти субстанції феномена “тіньова економіка”; етапи і діалектику виникнення і глобалізації тіньових процесів; гносеологічний інструментарій пізнання структури тіньової економіки, об’єктного, суб’єктного і причинного комплексів у цілому і в розрізі її різноманітних джерел; соціально-економічні взаємообумовлення, організаційно-правові та технологічні закономірності функціонування і проникнення тіньової економіки в усі сфери фінансово-господарського обороту речей, прав, дій, а також методологічне підґрунтя створення економічних передумов і організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки.
Такої комплексної спеціальної системи знань ні в Україні, ні в інших країнах поки що немає. Але, як буде показано нижче, її розробка вкрай необхідна. Розробити спеціальну теорію детінізації економіки можливо на засадах інтерналізації економічних, організаційно-правових і кримінологічних знань. Разом із тим, інтерналізація знань різних наук з метою отримання нової синтезованої, конкретно-наукової системи знань, об’єднаних у теорії детінізації економіки, – завдання досить складне. Його складність зумовлюється різноманітністю самого феномена “тіньова економіка” та технологічною різноманітністю його джерел. Пізнання останніх вимагає у розробників цих проблем та практичних працівників різнофахової підготовки. “Теорія детінізації економіки” якраз і покликана інтегрувати ці різноаспектні знання і полегшити завдання фахівців щодо пізнання, моніторингу, протидії феномену “тіньова економіка”, озброївши їх відповідним гносеологічним апаратом, розробленим на засадах синтезу правових, організаційно-управлінських, економічних і кримінологічних знань, що відображають технологічно насичені легальні, псевдолегальні і нелегальні фінансово-господарські відносини.
Отже, мета даного дослідження є різноплановою і спрямована на вирішення такого комплексу теоретичних і практичних проблем:
1) враховуючи міждисциплінарний характер тіньової економіки, значне різноманіття підходів до її пізнання, виникає нагальна потреба у теоретичному обґрунтуванні практичної необхідності розробки теоретико-методологічних основ комплексного підходу до дослідження проблем пізнання, моніторингу змін і превентивної протидії феномену “тіньова економіка”;
2) визначити спеціальні системи знань, які більш повно сконцентрують відомості про капіталооборотні, документооборотні, правомірні, неправомірні облікові процедури (проводки) фінансово-господарського обороту речей, прав, дій, тобто знання, що відображають економічні, технологічні та криміногенні аспекти змісту феномена “тіньова економіка” і стануть структурно-утворюючими елементами спеціальної теорії детінізації економіки;
3) визначити теоретичні і практичні передумови інтерналізації знань з інститутів ризик-менеджменту, економічної безпеки підприємництва і держави, фінансового права та інших дисциплін з організаційно-управлінського, правового й економічного блоків наук у спеціальній теорії детінізації економіки;
4) дати теоретичне обґрунтування науково-практичних передумов виділення з кримінології – підгалузі “Економічна кримінологія”. У цілях інтерналізації напрацьованих в її межах знань у спеціальній теорії детінізації економіки;
5) у процесі даного дослідження розробити “загальну частину” навчального курсу “Теорія детінізації економіки” з відповідним категоріальним апаратом, спрямованим на проведення комплексних досліджень найбільш потужних джерел тіньової економіки в різних галузях народного господарства і напрямах фінансово-господарської діяльності, що має стати теоретичним підґрунтям формування змісту “особливої частини” теорії детінізації економіки;
6) з метою підготовки кваліфікованих фахівців, спроможних здійснювати перманентний економіко-кримінологічний моніторинг різноманітних джерел тіньової економіки і ефективно протидіяти відтворенню тіньових процесів, обґрунтувати практичну необхідність викладення теорії детінізації економіки у вищих юридичних і економічних навчальних закладах, інститутах, центрах і відділеннях перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів юридичного та економічного профілю;
7) визначити місце, взаємозв’язки та взаємозалежність теорії детінізації економіки в системі спеціальних навчальних дисциплін, що вивчаються в юридичних та економічних вищих навчальних закладах. Розробити програму навчального курсу “Теорія детінізації економіки”, яка б охоплювала не тільки загальну, а й особливу частину теорії детінізації економіки;
8) сформувати у вчених – юристів, економістів, управлінців та інших науковців і практиків, що займаються проблемами детінізації економіки, комплексне організаційно-правове, економічне і кримінологічне уявлення про формально-логічну структуру, складові елементи тіньової економіки, її організаційно-правову, економічну і криміногенну сутність, економіко-кримінологічний моніторинг технологій легального, псевдолегального і позабалансового тіньового капіталообороту, криміногенний потенціал тих чи інших джерел тіньової економіки, а також комплексні підходи до їх локалізації та створення економічних передумов і відповідної організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки;
9) забезпечити науковців і практиків відповідним організаційно-правовим та економіко-кримінологічним інструментарієм гносеологічного характеру і спонукати їх до розробки комплексних економічних і організаційно-правових превентивних заходів з питань локалізації джерел тіньової економіки в різних галузях народного господарства і напрямах фінансово-господарської діяльності, а також вдосконалення фінансово-господарського документообороту як стрижневої складової організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки.
Як зазначає Зеленецький В.С., “проблеми, сформульовані в структурі наукового дослідження, виступають як конкретні завдання, що потребують розв’язання” [28, 30].
Яке ж основне завдання виникає перед даним дослідженням, якщо врахувати, що у багаточисельних попередніх розробках тіньової економіки і криміногенних проявів економічного характеру представниками різних професій переважає вузькофаховий, ситуативно-оціночний підхід і практично не напрацьовано гносеологічного інструментарію, необхідного для комплексного дослідження проблем детінізації економіки? Виходячи із завдань, що витікають з наведеного вище комплексу проблем, враховуючи міжфаховий і міждисциплінарний характер сутності субстанції “тіньова економіка”, ключовим завданням даного дослідження є розробка спеціальної теорії детінізації економіки як комплексної системи знань про праксеологічні засади інтерпретації організаційно-правових, економічних, кримінологічних та інших методів пізнання, моніторингу і протидії феномену “тіньова економіка”, на підставі якої можливо формувати економічні передумови і ефективну організаційно-правову інфраструктуру детінізації економіки, а також готувати кваліфікованих фахівців, спроможних здійснювати перманентний економіко-кримінологічний моніторинг різноманітних джерел тіньової економіки ефективно виконувати заходи ризик-менеджменту* і превентивно протидіяти відтворенню тіньових процесів у сфері капіталооборотних операцій.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки (монографія) (Попович)