Головна Головна -> Підручники -> Підручник Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки (монографія) (Попович) скачати онлайн-> 1.1.2. Теоретичні та практичні передумови комплексного підходу до вивчення і розв’язання проблем детінізації економіки

1.1.2. Теоретичні та практичні передумови комплексного підходу до вивчення і розв’язання проблем детінізації економіки



Проведені автором попередні дослідження проблем детінізації економіки свідчать про необхідність перманентного системно-комплексного моніторингу економічної, організаційно-правової і криміногенної сутності субстанції “тіньова економіка”, оскільки вона набуває все нових форм і динамічно поширюється [79–84]. Але системно-комплексний підхід вимагає розробки гносеологічного інструментарію, відповідного категоріального апарату, придатного для об’єктивного відображення та наукового пояснення вже напрацьованих і нових знань про економічні, криміногенні чи інші юридично значимі аспекти технологічно насиченого тіньового обороту речей, прав, дій. Як відзначалось вище, всебічне комплексне відображення і системне уявлення відповідними фахівцями економічних, організаційно-правових і криміногенних аспектів субстанції цього явища у розрізі конкретних джерел тіньової економіки, їх об’єктно-технологічного, суб’єктного і причинного складу може стати підґрунтям для розробки комплексних державних заходів для локалізації цих джерел, створення економічних передумов і відповідної організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки. Наведені висновки з приводу теоретичного обґрунтування практичної необхідності пізнання і моніторингу тіньової економіки вказують на наявність теоретичних і практичних передумов щодо інтерналізації знань з різних наук, на підставі яких можливе формування спеціальної системи знань про методологічні засади дослідження тіньових явищ і детінізації економіки. Які науки можуть стати джерелом необхідних нам знань?
Структура теоретичних і практичних проблем, пов’язаних із пізнанням економічної і криміногенної сутності тіньового капіталообороту та детінізацією економіки, підтверджує нашу тезу, що в основі розробки цих проблем лежать знання про легітимні форми економічного капіталообороту, напрацьовані в ряді економічних, організаційно-управлінських і правових науках. Однак кожна із конкретних дисциплін, що входять у зазначені блоки наук, розробляє свій специфічний предмет і практично не трансформує його на проблеми детінізації економіки. Окремі дисципліни, такі як кримінологія, криміналістика, бухгалтерський облік, податкознавство та деякі інші, певною мірою торкаються проблеми протидії тіньовій економіці, але лише через попередження, виявлення і розкриття конкретних тіньових проявів, таких, наприклад, як ухилення від оподаткування, злочини у сфері економіки, корупційні діяння тощо. На перший погляд, схожі проблеми, пов’язані з тіньовими проявами, вивчає кримінологічний інститут “латентність злочинів”. Щодо конкретних тіньових проявів криміногенного характеру (злочинів, що є джерелами тіньової економіки), інститут латентності, безумовно, має методологічний потенціал для пізнання тіньових проявів і протидії їм [81]. Але коли тіньовий капіталооборот, “намивання” безготівкових фіктивних коштів, “відмивання” доходів незаконного походження і багато інших криміналізованих або суспільно небезпечних і некриміналізованих тіньових проявів набули масового характеру, а тіньовий криміногенний капіталооборот ніби перетворився у глобалізований, паралельний з легітимним, безперервний криміногенний фінансово-господарський процес, методологічні елементи інституту латентності стають безсилими. У ситуації масовидності тіньових криміногенних проявів кримінально-репресивні методи боротьби з тіньовим капіталооборотом також стають неефективними. У ситуації масовості криміногенного капіталообороту виникає необхідність визначити головні макро- і мікроекономічні, політичні, організаційні, управлінські і правові причини, що виштовхують підприємницьку діяльність у “тінь”. А розробити цей блок проблем повинні: на макрорівні – економісти, соціологи, юристи; на мікрорівні – фахівці з фінансового права, інформатики, спеціалісти, обізнані з математичним моделюванням, обліком, аудиторською діяльністю, податкознавством, правоохоронною діяльністю, спеціалісти з проблем ризик-менеджменту, економічної безпеки підприємництва і держави та інші.
Ми не помилились, включивши до переліку зацікавлених фахівців і спеціалістів з проблем управління ризиками та економічної безпеки, оскільки тіньова операція, чи то псевдолегітимна (спрямована на ухилення від оподаткування під виглядом розрахунків), чи повністю не оформлена документально (при розрахунках готівкою поза обліком), а тим більше фіктивна (спрямована на вилучення коштів контрагента), завжди зумовлює ризик для партнерів контрагента. Тому практичний інтерес ризик-менеджерів полягає, перш за все, у розробці прогнозу ризикових ситуацій, а працівника служби економічної безпеки – перевірити сумніви свого колеги і вжити запобіжних заходів для усунення потенційного ризику. Один із перших шляхів мінімізації ризику (з метою судового захисту у випадку порушення прав) – повернути тіньову операцію в поле дії чинного законодавства, а відтак – і в обліково-легальний сектор економіки. Це, з одного боку, сприятиме ефективному правовому захисту прав контрагента, а з іншого – зумовить виконання податкових та інших зобов’язань перед бюджетом. Очевидно, що інтерналізація знань, напрацьованих у різноманітних дисциплінах, що вивчають економічні, організаційно-правові та криміногенні аспекти економічного обороту речей, прав, дій, можуть і повинні застосовуватись для розробки макро- і мікрорівневих проблем з питань детінізації економіки.
У зв’язку з цим виникає питання: у яких наукових напрямах або у структурі яких наукових дисциплін повинна розроблятись загальна і спеціальна проблематика, пов’язана з тіньовими процесами та детінізацією економіки?
Наведений вище аналіз різних підходів до визначення поняття та структури тіньової економіки свідчить про безперспективність вивчення цієї проблеми різними фахівцями окремо і в різних наукових дисциплінах економічної та організаційно-правової спрямованості, оскільки це, крім різночитання і неузгодження підходів до проблем детінізації економіки, призведе ще й до непродуктивного дублювання досліджень, а відповідно, – до неефективного використання наукового потенціалу і фінансових ресурсів.
Включення проблеми детінізації економіки в окремий розділ економічної теорії, як це пропонується деякими авторами [135, 6], або в якусь із правових дисциплін, скажімо, криміналістику, кримінальне право або навіть у кримінологію, штучно розширить предмет цих наук. Це, відповідно, не дасть реальних результатів не тільки для розвитку цих наук, а й для вирішення самих проблем детінізації, бо загальні макрорівневі проблеми, пов’язані з пізнанням тіньових процесів і детінізацією економіки, виштовхнуть за межі предмета конкретних наук їх безпосередні теоретичні і практичні проблеми.
Наприклад, класична економічна теорія має значний потенціал щодо вивчення макрорівневих економічних аспектів субстанції “тіньова економіка”, але буде безсилою з питань банківських технологій, документообороту, облікових, інформаційних технологій та інших інститутів фінансового права і ніяким чином не проникне в мікрорівневі проблеми організаційно-управлінського, кримінально-правового та інших дисциплін зазначених нами вище блоків наук. Однак, як уже зазначалось і більш детально буде показано нижче, феномен “тіньова економіка” є не тільки економічним явищем, пронизаним фінансовими, організаційно-управлінськими і правовими технологіями. Це явище у своїй основній масі є і криміногенним. Правда, не всі тіньові прояви, що є суспільно небезпечними джерелами тіньової економіки, сьогодні криміналізовані. Однак те, що основна маса некриміналізованих тіньових капіталоутворюючих технологій є більш суспільно небезпечними, ніж значна частина вже криміналізованих діянь, для фахівця – факт очевидний.
Проблема криміналізації таких і декриміналізації малонебезпечних діянь існує сьогодні саме тому, що науково-теоретична база вивчення тіньового капіталообороту, усвідомлення його технологій, що піднімають криміногенні прояви до глобалізованих капіталооборотних операцій, які містять підвищену суспільну небезпеку, знаходиться у зародковому стані.
Обмеженість правових наук у частині віддзеркалення макроекономічних проблем фінансових технологій і обліково-інформаційних аспектів тіньового капіталообороту також не сприяє розробці проблем детінізації економіки в межах предмета якоїсь із існуючих юридичних дисциплін.
Як перехідний, до певної міри інтегративний етап щодо визначення науки, яка б могла синтезувати і розв’язувати всі ці проблеми, доцільно розглянути і такий блок дисциплін і напрямів досліджень, як ризик-менеджмент; економічна безпека підприємництва і держави; інформаційно-облікові технології; податкознавство і кримінологія.
Науковими джерелами, а відповідно і джерелами інтерналізації знань у межах ризик-менеджменту (управління ризиками) і таких наукових напрямів, як економічна безпеки підприємництва, інформаційно-облікові технології, є ряд наукових дисциплін, що входять в економічний, організаційно-управлінський і правовий блоки наук.
Предмет ризик-менеджменту, економічної безпеки та інших зазначених вище наукових напрямів синтезує системи знань з теорії управління, управління кредитними, валютними, банківськими, страховими і підприємницькими ризиками в цілому, у тому числі ризиками на фінансових, фондових ринках, ринках гарантій, боргових зобов’язань – ринку цінних паперів у цілому.
Податкознавство базується як на економічній теорії, так і на фінансовому праві, а в частині організації адміністрування податків – і на теорії управління та адміністративному праві. Податкові відносини пронизують практично всі галузі народного господарства і напрями фінансово-господарської діяльності. Податки в умовах ринкової економіки взагалі і в конкретних перехідних умовах України зокрема є майже одним із основних чинників тінізації економіки. Водночас зацікавленість держави у стабільних надходженнях до бюджету відіграє основну роль в ініціюванні державних програм детінізації економіки.
Незважаючи на те, що наведені наукові дисципліни синтезують у собі економічний, фінансово-правовий, інформаційно-обліковий та інші важливі технологічні та матеріально-статичні аспекти, що відображають природу субстанції “тіньова економіка”, жодна з них (окремо або разом) не може утворити повноцінну, комплексну методологічну базу для пізнання, моніторингу і протидії феномену “тіньова економіка”. Вони можуть бути елементами в інфраструктурі детінізації економіки, однак для комплексності і завершеності теорії детінізації економіки не вистачає науки, яка б синтезувала конкретно-наукові теорії, напрацьовані в інститутах кримінально-правових дисциплін. У зв’язку з тим, що тіньова економіка – явище не тільки економічне, а більшою мірою і криміногенне, можна зробити висновок, що без синтезу наук, що вивчають ці обидва аспекти тіньової економіки, розробити комплексні методологічні засади детінізації економіки неможливо.
Як відомо, злочини, злочинність, суб’єкти скоєння злочину, причинно-детермінаційний комплекс злочинності і методи боротьби з нею вивчає наука кримінологія.
Категоріальний склад, структурний устрій і спеціальна спрямованість елементів предмета кримінології на пізнання об’єктного, суб’єктного і причинного комплексу злочинності, а також на розробку заходів і методів боротьби зі злочинністю наштовхує до простого вирішення проблеми нашого дослідження – включення тіньової економіки у предмет кримінології. Однак не все так просто. Механічне включення тіньової економіки в предмет кримінології неможливе, оскільки термін “кримінологія” (у буквальному перекладі слів сrimean – злочин, logos – вчення) означає вчення про злочин. Але, як буде показано нижче злочини є лише одним видом багаточисельних джерел тіньової економіки. Тому штучне розширення предмета кримінології призведе до відволікання у вирішенні її безпосередніх проблем.
Нововведену частину предмета кримінології доведеться розкривати у вигляді приміток, зміст яких по всій структурі елементів предмета утворить паралельний текст, що буде супроводжуватись приблизно такими поясненнями: “а стосовно формування особистості тіньовика-деліквента слід зазначити таке…”, “стосовно причинного складу тіньового капіталообороту слід зазначити таке…”, і так стосовно кожного елементу предмета штучно синтезованої дисципліни. Непродуктивність і обмеженість цього варіанта вирішення проблеми є очевидними.
Більш детально ці питання ми розглянемо нижче, а зараз доцільно повернутися до нашого етапу дослідження і визначитись, у структурі якої науки можна сформувати предмет, який би природно охоплював діапазон джерел феномена “тіньова економіка”, мав міждисциплінарний характер, відповідний категоріальний устрій і функціонально-рольову спрямованість складових елементів предмета, придатних до синтезу конкретно-наукових теорій, напрацьованих у спеціальних науках, що відображають економічні, інформаційно-технологічні, облікові, криміногенні та інші макро- і мікрорівневі аспекти субстанції “тіньова економіка”.
При цьому діалектична природа структури цієї науки і її предмет повинні бути оптимально широкими, тобто такими, що дозволяють розв’язувати як загальні проблеми детінізації економіки, так і мікрорівневі або спеціальні проблеми пізнання й локалізації окремих джерел тіньової економіки.
З цього приводу слід зазначити, що загальні проблеми детінізації економіки за своєю якісною та кількісною визначеністю є досить самостійними, але за своїм рівнем і спрямованістю архітектоніки їх розв’язання повинні бути адекватними предмету своєї науки, інакше, як зазначалось вище, вони будуть усувати із структури дослідження або деформувати пояснення мікрорівневих проблем. Тобто мікро- і макрорівневі “проблеми предмета дослідження у своїй єдності повинні утворювати певний самостійний напрям” [63, 200] характерних підходів і методологічних засад пізнання і розв’язання проблем.
Враховуючи вище наведене, такий оптимальний предмет і адекватні функціонально-рольові можливості, на наш погляд, може мати спеціальна економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки. У межах останньої як трансформаційно-синтезуючі елементи такі функціонально-рольові можливості можуть мати інститути економічної кримінології . Ідея започаткування економічної кримінології, правда, не як підгалузі кримінології, а самостійної науки висувалась російськими вченими: професором Колесніковим В.В. [35, 238], Осипенко О.В [14], підтримувалась українським вченим економістом Турчиновим В.О., [135], у частині інтерналізації знань у кримінологічній науці торкалась у методологічних розробках американського економіста, лауреата Нобелівської премії (1992) Г. Беккера [G. Becker], присвячених дихтомії “злочин-покарання” та “економічному аналізу і людській поведінці” [11]. Проте, як зазначає український дослідник тіньової економіки доктор економічних наук Турчинов О.В., пропозиції щодо розробки економічної кримінології “залишились тільки предметом обговорення в рамках круглих столів і темою деяких наукових публікацій. Практичних кроків у цьому напрямі не було зроблено“ [135, 16].
Перед подальшим розглядом цих питань доцільно відповісти на запитання: чому ми вважаємо, що економічна кримінологія не є окремою самостійною галуззю науки, а підгалуззю кримінології? Відповімо коротко: насамперед тому, що формальна (але насамперед формальна) структура елементів предмета економічної кримінології залишається та, що і в її материнської науки. Це основний критерій, який, на нашу думку, не слід ігнорувати при визначенні того, наукою чи підгалуззю кримінологічної науки є економічна кримінологія.
У зв’язку з цим виникає питання: чи може економічна кримінологія об’єктивно містити нову теоретичну систему знань, яку доцільно виділити з кримінології в окрему підгалузь кримінологічної науки?
Крім уже наведених аргументів щодо необхідності усунення непродуктивного паралелізму при описанні об’єктного, суб’єктного і причинного комплексу тіньової економіки та її криміногенних джерел через елементи предмета кримінології, слід відзначити, що “природа теоретичних передумов має гносеологічний характер, а знання, що отримуються в процесі її застосування, є змістом відповідної теорії” [28, 36]. З цього можна зробити висновок, що нові знання про економічну і криміногенну сутність субстанції “тіньова економіка”, розвиток цих знань у процесі напрацювання нового категоріального апарату при виділенні економічної кримінології в окрему підгалузь висуне на перший план розробку фундаментальних проблем, що входять у предмет економічної кримінології, у тому числі і на пізнання та моніторинг криміногенних тіньових процесів, а також на створення інфраструктури детінізації економіки. Це, безумовно, позитивно вплине і на боротьбу з економічною злочинністю, оскільки детінізація економіки може серйозно вплинути на зниження криміногенного потенціалу у сфері економічних відносин, бо очевидним є те, що тіньовий капіталооборот стимулює зростання криміногенного потенціалу. Саме тіньовий капіталооборот є чинником віктимізації економічних і організаційно-управлінських відносин, оскільки супроводжується службовими підлогами, розкраданнями, ухиленням від оподаткування, корупцією та ін.
Стосовно самостійності нових теоретичних передумов, знайдених на базі існуючого теоретичного базису, В.М. Мостопатенко відзначає, що теоретичні передумови нової теорії можуть виникати “…двох видів: у вигляді екстраполяції старих понять або у вигляді принципово нових положень” [55]. Це відбувається, коли та чи інша теорія “втрачає здатність вбирати в себе і пояснювати зростаючий потік наукової інформації”, – доповнює М.Г. Чепиков у праці “Интеграция науки” [132, 18]. Стосовно проблем детінізації економіки, у кримінології відсутня девальвуюча основа, оскільки ці проблеми в частині тіньового капіталообороту не входили і не входять у її предмет. Трансформація криміногенних процесів у сфері економіки в глобалізований криміногенний тіньовий капіталооборот практично утворила новий об’єкт пізнання. Останній разом з криміногенними, але некриміналізованими діяннями та соціально-нейтральними і соціально-позитивними джерелами тіньової економіки* включає в себе також злочини і утворює нове явище, пізнання якого потребує спеціального теоретико-методологічного інструментарію, отриманого методом екстраполяції базових кримінологічних, економічних і організаційно-правових знань на засадах їх інтерналізації. Відповідно йдеться не про девальвацію, а про наявність прогалини в системі наукових знань, що і вимагає розробки спеціальної економіко-кримінологічної теорії, яка б охопила ту частину тіньової економіки, що не належить до предмета кримінології. У межах даної теорії шляхом екстраполяції наявних базових знань може бути розроблений новий категоріальний апарат, здатний розширити як гносеологічні, так і пояснювальні можливості відображення і описання фактично нового об’єкта дійсності. Ті обставини, що тіньова економіка в основній своїй масі має криміногенний характер і включає (у вигляді джерел тіньової економіки) злочини та інші суспільно небезпечні, але некриміналізовані діяння чи некриміногенні види тіньової діяльності, дають нам підстави зробити її об’єктом вивчення саме у межах спеціальної економіко-кримінологічної теорії детінізації економіки, а в частині економічної злочинності – у межах підгалузі кримінологічної науки – економічної кримінології. Але чи не буде ця спеціальна теорія чи підгалузь просто дублювати свою материнську науку. Виходячи з вище наведеного комплексу аргументів, які перекликаються зі ствердженням А.М. Коршунова, що “будь-які знання виступають і як результат, і як засіб наукового пізнання” [38, 233], то такого дублювання не буде ні в теорії детінізації економіки, ні в економічній кримінології. Розробляючи тіньові економічні процеси і проблеми детінізації економіки, поряд із вивченням змісту нового об’єкта пізнання ми будемо розвивати і гносеологічні аспекти та методологічний інструментарій економічної кримінології і зазначеної теорії та їх елементи, що утворюють нові знання про сам процес пізнання. Детальніше проблеми співвідношення теорії детінізації економіки та економічної кримінології ми розглянемо нижче.
Об’єктивне існування розглянутих теоретичних і емпіричних передумов інтерналізації у спеціальний економіко-кримінологічній теорії економічних, організаційно-управлінських, правових і кримінологічних складових створює реальну можливість для розробки спеціального категоріального апарату, що відобразить сутність, структуру і зміст об’єкта пізнання, а також стане гносеологічним фундаментом самого процесу пізнання, моніторингу і протидії феномену “тіньова економіка”.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки (монографія) (Попович)