Головна Головна -> Підручники -> Підручник Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки (монографія) (Попович) скачати онлайн-> 1.1.3. Структура та принципи формування елементів теорії детінізації економіки

1.1.3. Структура та принципи формування елементів теорії детінізації економіки



Починаючи характеристику структури теоретико-методологічних засад дослідження проблеми детінізації економіки, насамперед слід відзначити, що “конструювання будь-якої теоретичної системи починається з висунення певної наукової ідеї” [28, 76]. “У складі теорії ідея виступає як базова думка, центральне положення, яке об’єднує всі поняття, судження в цілісну систему”, – відзначає О.М. Січивиця [126, 74]. Саме ідея “детінізації економіки” віддзеркалює сутність або основний зміст концепції даного дослідження. Розвиток ідеї створення економічних передумов, повернення підприємницької діяльності з тіньового в легальний сектор економіки, а також формування організаційно-правової інфраструктури превентивного впливу на прийняття управлінських рішень, що сприяють тінізації капіталообороту, являє собою рух від сутності ідеї до вивчення явищ. Відповідно предмет і теоретико-методологічну структуру детінізації економіки складає ідея детінізації і категоріальний апарат, що напрацьовується в процесі дослідження об’єкта пізнання – феномена “тіньова економіка”.
Вище наведений аналіз різноманітних визначень поняття і структури тіньової економіки показав, що вузькофаховий підхід до пізнання цього явища зумовлює адекватні вузькофахові, як правило, непослідовні та взаємовиключні підходи і заходи його подолання [20]. Діапазон заходів протидії тіньовій економіці коливається від посилення кримінально-правової боротьби з тіньовою економікою у вигляді створення додаткових правоохоронних органів і введення кримінальної відповідальності за легалізацію (відмивання) доходів незаконного походження (тобто тіньових доходів) до ініціювання законодавчих актів про легалізацію тіньових доходів шляхом амністії. Невизначеність природи, об’єктно-технологічної структури, суб’єктного і причинно-детермінаційного комплексу тіньової економіки та багаточисельність і різноманітність її джерел призводять до спроб вирішити ці складні технологічно насичені проблеми шляхом разових акцій – амністії, дерегуляції [83, 51] чи посилення репресії [20]. Безперспективність таких поверхових і безсистемних ситуативно-кон’юнктурних підходів до вирішення проблем призупинення зростання тіньових процесів підтверджує саме життя – глобалізація тіньового капіталообороту. Обсяги тіньової економіки у зверненні Президента України до Верховної Ради України в 2001 році та проекті Державної програми детінізації економіки визнані такими, що зрівнялись з обсягами легальної економічної діяльності [140].
Слід відзначити, що ідея легалізації тіньових капіталів шляхом амністії є не тільки безперспективною в плані повернення підприємницької діяльності з тіні, а й суперечить міжнародним нормативно-правовим актам щодо боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів незаконного походження, підписаних і ратифікованих Україною [86, 84]. На відміну від ідеї “легалізації тіньових капіталів”, природа і методологічний потенціал ідеї “детінізації економіки” знімає ситуативний підхід до вирішення зазначених проблем, утворює спеціально спрямовану архітектоніку структури дослідження, всебічне розкриття якої вимагає комплексного економіко-кримінологічного підходу. Цього можна досягти шляхом застосування знань, напрацьованих в економічних, управлінських і правових дисциплінах. Отримані в процесі дослідження концептуальні і міждисциплінарні висновки, положення і категоріальний апарат у своїй єдності створюють фундаментальні теоретико-методологічні знання, за допомогою яких є можливість визначити діапазон, глибинну сутність, технології, суб’єктний і причинний склад, притаманні досліджуваному явищу. Напрацьований у процесі розробки теорії детінізації економіки гносеологічний потенціал сприятиме об’єктивізованому формуванню понятійного апарату, що послідовно відображає ключові елементи процесів тінізації економіки, а також утворює нові можливості для поглиблення теоретичних і прикладних знань щодо моніторингу та протидії феномену “тіньова економіка”.
Таким чином, структура будь-якого теоретико-методологічного дослідження містить такі відносно самостійні, але об’єктивно взаємопов’язані структурні компоненти: “концептуальні міждисциплінарні і теоретично-прикладні” [28, 77].
Як відзначає Л.Є. Венцековський, “кожному розділу теорії притаманні свої внутрішні конституенти” [12, 16], під якими розуміють “індивідуально визначені елементи теорії, склад і специфіку взаємозв’язків, які утворюють структуру окремих розділів” [28, 77]. Такі формально-логічні і діалектичні аспекти слід враховувати при формуванні розділів конкретно-наукових теорій. Разом із тим, аналіз характеристики компонентів структури теорій на цьому не вичерпуються. Дещо детальніше доцільно зупинитися на теоретичному і прикладному аспектах структури дослідження. Як зазначалось вище, тіньова економіка, як і її багаточисельні джерела, знаходяться в постійній динаміці. Відслідковування трансформаційних характеристик тіньової економіки також потребує певного теоретико-методологічного інструментарію і відповідної організаційно-правової інфраструктури, придатних для перманентного моніторингу тіньових процесів. Тобто йдеться про напрацювання гносеологічного потенціалу в структурі нашого дослідження, покликаного орієнтувати фахівців не тільки напізнавальні процесіи, а й методологію здійснення моніторингу і змісту організаційної і правової інфраструктури моніторингу. Саме постановка такого завдання перед даним дослідженням може відвести нас від вузькофахового та ситуативно-оціночного підходу, що спостерігається у попередніх дослідників тіньової економіки. Саме необхідність напрацювання гносеологічних знань змінить разово-оціночний характер цієї роботи, закладе теоретико-методологічний фундамент для проведення майбутніх досліджень, здійснення перманентного моніторингу різноманітних джерел тіньової економіки в різних галузях економіки і напрямах фінансово-господарської діяльності і залежно від специфіки тих чи інших джерел тіньового капіталообороту вкаже на властиві їм методи локалізації шляхом створення економічних передумов і організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки.
Враховуючи, що в правознавстві майже немає фундаментальних праць, присвячених аналізу структури спеціальної теорії [12, 110], аналіз гносеологічних аспектів структури з цих питань необхідно проводити на основі наробок В.С. Зеленецького, що базуються на загальнофілософському понятті структури [28, 65]. Філософський словник (М., 1972. – С. 395) визначає структуру як “побудову і внутрішню форму організації системи, що виступає як єдність стійких взаємозв’язків між елементами”.
Провести всебічний аналіз структури тієї чи іншої теорії – “означає виявити основні її компоненти та їх зв’язки, з’ясувати, як вони діють” [12, 113]. З яких елементів складається структура дослідження проблеми детінізації економіки і який характер їх взаємозв’язків, що зумовлюють її гносеологічну конструкцію і внутрішню форму? Багатоаспектність і технологічна складність феномена “тіньова економіка” зумовлює охоплення і отримання значних за обсягом і досить складних за змістом теоретичних і прикладних знань.
Прикладні знання складають зміст методологічних засад дослідження проблем детінізації економіки (у нашому випадку – відомості про зміст складових елементів феномена “тіньова економіка”). Теоретичні – являють спеціальну систему знань або конкретно-наукову теорію дослідження тіньової економіки (тобто спеціальні засоби отримання прикладних знань стосовно змісту елементів тіньової економіки).
“Закон зв’язку визначених елементів теорії, тобто прикладних і теоретичних знань, утворює її структуру, яка у повній відповідності до своєї відображувальної природи називається гносеологічною” [28, 66].
При цьому, як уже зазначалось, специфіка гносеологічного знання залежить від специфіки об’єкта пізнання. Разом із тим, перше (тобто гносеологічне знання) не відображає дійсність, воно є інструментом її пізнання. Дійсність відображає знання, що складають зміст об’єкта пізнання. Останні здобуті в результаті застосування гносеологічного інструментарію, напрацьованого в теорії конкретної науки.
Отримані в результаті застосування гносеологічного інструментарію знання відображаються в тих чи інших поясненнях, висновках, твердженнях, які і є відображенням змісту об’єкта пізнання. “Закон зв’язку названих компонентів (тобто пояснення, висновки, твердження – примітка автора) і утворює логічну структуру теорії” [28, 67].
Різноманітність тіньової економіки (як і будь-якого іншого однорівневого об’єкта пізнання) зумовлює багаточисельність гносеологічних і логічних елементів теорії детінізації економіки. Обидва види (гносеологічних і логічних) елементів відносно самостійні, але й об’єктивно взаємопов’язані. У системі наукового знання вони утворюють два види структур – гносеологічну і логічну [28, 68]. У нашому випадку перша – виступає як спеціальна система знань про засоби і методи пізнання, моніторингу і протидії феномену “тіньова економіка”, друга – як система знань, що відображає зміст, тобто економічно і кримінологічно значимі параметри об’єкта пізнання, зокрема динаміку змін, економічні, технологічні і кримінологічні характеристики тіньової економіки, тенденції, суб’єктний і причинний склад, методи локалізації, систему заходів та інфраструктуру детінізації.
Таким чином, у концептуальній, міждисциплінарній і науково-прикладній складових структури теоретико-прикладного дослідження слід виділяти гносеологічні і логічні структури. Перша – стане засобом проведення досліджень, друга – відобразить сутність знань, отриманих у результаті дослідження. При продуктивному гносеологічному інструментарії і його правильному застосуванні здобуті знання стануть відповідним наукововивіреним інформаційним фондом для вирішення проблем детінізації економіки.
Разом із тим, характеристика структури дослідження буде неповною, якщо не висвітлити логічну послідовність, співвідношення, взаємозв’язки і взаємопроникнення його розділів. Щодо пояснення логічної послідовності і співвідношення розділів дослідження, це питання є зовсім не абстрактним. Структура тих чи інших досліджень, у тому числі і проблем детінізації економіки, характеризується саме практичними потребами. “Звідси висновок: правильна відповідь на поставлене запитання має безпосередньо практичне значення, а тому і теоретичний його розгляд є також виправданим” [28, 94]. З цього приводу слід зауважити, що кожна наука або комплексний науковий напрям дослідження складається із системи взаємопов’язаних наукових теорій, напрацьованих у зазначених вище блоках наук, у своїй єдності, по суті, утворюють концептуальну структуру і елементи синтезованої теорії детінізації економіки. Оскільки структура будь-якої наукової теорії повинна мати до певної міри завершену форму, то виникає питання про визначення назви цієї наукової теорії. З цього приводу слід зазначити, що будь-яке позначення науки повинно бути лаконічним, охоплювати предмет вивчення і по можливості бути однозначним. “Згідно з метою використовується термінологія різних мов: російської, англійської, частіше – римської і грецької, рідше – німецької мови” [28, 112]. Виходячи з предмета нашого дослідження, теорія детінізації економіки, на думку деяких учених, могла б називатись як “деліктологія тіньової економіки”, або від грецького слова “логос” – “вчення” та українського “тінь” – економічна тіzньологія, тобто вчення про тіньову економіку. Однак, з огляду на вище наведену аргументацію (щодо переважно криміногенного характеру субстанції тіньової економіки, а також інтегративною функціонально-рольового потенціалу кримінологічної науки з питань пізнання і моніторингу тіньових процесів та орієнтуючих її можливостей створення організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки), навряд чи доцільно відмовлятись від теорії детінізації економіки на користь занадто широкого і декілька статичного поняття “деліктологія” або дещо побутово-банального “економічна тіньологія”. По-перше, криміногенна природа предмета вивчення, з одного боку, і категоріальний устрій гносеології пізнавально-перетворювальних процесів, притаманних предмету кримінології, – з іншого, у будь-якому випадку призведуть нас до застосування методологічного інструментарію кримінологічної науки. По-друге, здатність елементів та інститутів економічної кримінології до економіко-кримінологічної трансформації економічних, організаційно-управлінських, правових і кримінологічних складових елементів теорії детінізації економіки, ніби синтезує напрацьовані в них знання і вже певним чином сконцентровані у вигляді методологій, методів і методик ризик-менеджменту, економічної безпеки підприємництва, економіко-кримінологічного моніторингу інтерпретує їх з метою пізнання і протидії феномену “тіньова економіка”. Тобто сама сутнісна природа тіньової економіки ніби визначає категоріальний устрій і засади інтерналізації економічних, управлінських, правових і кримінологічних знань, формує системи інтерпретації економічних, управлінських, правових, кримінологічних та інших методів залежно від властивостей того чи іншого джерела тіньової економіки як об’єкта пізнання і перетворення. Водночас самостійна теорія детінізації не повторюючи гносеологічного устрою економічної кримінології, може розвиватися дещо екстенсивним шляхом, тобто механічно накопичувати багаточисельні елементи свого предмета. Щоб краще зрозуміти сутність цього аргументу та водночас підійти до визначення концептуальної структури дослідження, логічної послідовності і співвідношення його розділів, необхідно пояснити, що саме ми розробляємо – окрему конкретно-наукову теорію детінізації економіки (у межах якої вже на цьому етапі дослідження проглядаються: її об’єкт – економічні відносини, пов’язані з криміногенним і некриміногенним тіньовим капіталооборотом; предмет – діяльність державних і недержавних органів щодо побудови організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки і елементи предмета теорії детінізації економіки у формі вчень про ризик-менеджмент, економічну безпеку підприємництва, інтегративно-синтезуючі й перетворюючі елементи предмета кримінології) чи розробляємо методологічні засади інтерналізації знань, напрацьованих в економічному, організаційно-управлінському, а правовому блоках наук у цілях їх інтеграції в економічній кримінології, яка і стане конкретно-науковою теорією з дослідження проблем детінізації економіки. На це запитання слід відповісти таким чином. Гносеологічна й логічна структура дослідження проблем детінізації економіки уже в перших розділах роботи містить теоретичні та практичні передумови щодо економіко-кримінологічних засад пізнання тіньових процесів і детінізації економіки. Однак на цьому етапі усвідомлення фахівцями такого явища, як тіньова економіка, ми ставимо завдання показати сам процес формування та інтерналізації досить самостійних систем знань в окрему спеціальну наукову теорію, предмет і елементи предмета якої у підсумку, після інтеграційної і економіко-кримінологічної трансформації економічних, організаційно-правових і кримінологічних складових будуть тісно співпадати з економічною кримінологією. Остання в межах системи своєї материнської науки свого категоріального устрою, предмета й завдань, у змісті елементів свого предмета здатна інтерпретувати економічні, організаційно-управлінські, правові та кримінологічні методи пізнання і моніторингу криміналізованих тіньових процесів та детінізації економіки. З часом, коли економісти, юристи та інші фахівці-дослідники тіньової економіки та практики оволодіють економіко-кримінологічними знаннями, а економічна кримінологія більш повно напрацює свій методологічний інструментарій щодо: структури тіньової економіки, її об’єктного, суб’єктного та причинного складу; профілактики девіантної поведінки у сфері підприємництва; девіктимізації економічних і управлінських відносин; застосування економетричних методів обробки й використання економіко-кримінологічної інформації; і особливо, коли методологія інтерналізації економічних, організаційно-правових та кримінологічних знань буде застосовуватись усіма дослідниками тіньової економіки та практичними працівниками, – значна частина аргументуючої інформації щодо співвідношення криміногенних і некриміногенних джерел ТЕ буде вирішена і вона, можливо, якісно переросте в економічну кримінологію.
Однак на даному етапі пізнання фахівцями тіньової екокоміки ми розробляємо економіко-кримінологічну теорію її детінізації, покликану напрацювати теоретико-методологічну інтерналізацію різноманітних знань щодо пізнання тіньових процесів. Водночас зазначена теорія на даному етапі розвитку економіко-кримінологічної підгалузі науки може успішно замінити введену в деяких вузах навчальну дисципліну “Тіньова економіка”, виправити не зовсім коректну ситуацію щодо піднесення негативного явища в ранг науки. Таким чином, у контексті завдань, що витікають з проблем, сформульованих у першому параграфі цієї глави, метою даного дослідження є визначення наукових джерел і методологічних засад інтерналізації знань економічних, організаційно-правових і кримінологічних наук в економіко-кримінологічній теорії детінізації економіки. Виходячи із зазначеного, структура даного дослідження складається з п’яти об’єктивно пов’язаних між собою розділів.
У першому розділі – “Об’єкт, предмет, передумови, структура та елементи теорії детінізації економіки”– відображено склад теоретичних і практичних проблем пізнання, моніторингу та протидії феномену “тіньова економіка”, інша загальноконцептуальна інформація, яка у своїй єдності характеризує вихідну систему поглядів на проблеми, пов’язані з тінізацією економічних відносин. Показано продуктивність, науково-практичний потенціал, теоретичні джерела та складові елементи ідеї детінізації економіки. Сформульовані не тільки проблеми, що стоять перед дослідженням, а й визначені концептуальні підходи до їх розв’язання. Серед концептуальних етапів розв’язання проблем детінізації економіки основними є ті, що формують уявлення дослідників тіньової економіки про необхідність і методологічні засади комплексного підходу до вивчення і розв’язання проблем детінізації економіки, а також ті, що забезпечують дослідників, практиків гносеологією і методологічним інструментарієм пізнання тіньових процесів перманентного моніторингу останніх, у контексті динаміки змін і відповідних цим змінам заходів детінізації економіки.
У другому розділі визначено міждисциплінарний характер тіньової економіки, роль понятійного апарату у створенні теорії детінізації, окреслено підстави і принципи формування термінології і, власне, розроблено відповідний понятійний апарат, що об’єктивно відображає різноманітні, у тому числі об’єктно-технологічні, суб’єктні і причинні аспекти глобалізованих тіньових процесів. В інших главах цього розділу висвітлено роль і трансформаційно-інтегративний характер економічної кримінології в розробці спеціальної теорії детінізації економіки, передумови її виділення з кримінологічної науки, визначено поняття, предмет, метод, функції та інші структурні елементи, що у своїй єдності утворюють категоріальний устрій економічної кримінології та спеціальної теорії детінізації економіки, спрямованої на визначення шляхів створення економічних передумов і організаційно-правової інфраструктури детінізації економічних відносин.
Третій, четвертий і п’ятий розділи завершують гносеологічну структуру і зміст елементів предмета “Загальна частина” економіко-кримінологічної теорії детінізації економіки, окреслюють основний організаційно-правовий і економіко-кримінологічний інструментарій дослідження, моніторингу і протидії феномену “тіньова економіка”, гносеологічні можливості, структуру і зміст основних спеціально-кримінологічних і організаційно-управлінських інститутів у вирішенні проблем створення економічних передумов і організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки.
У цілому в загальній частині теорії детінізації розроблено теоретико-методологічний інструментарій, за допомогою якого можна проводити дослідження різноманітних джерел тіньової економіки у розрізі конкретних галузей народного господарства, напрямах фінансово-господарської діяльності і формувати таким чином спеціальну, “особливу частину” теорії, покликану шляхом застосування теоретико-методологічних основ орієнтувати фахівців на методи і засоби детінізації капіталооборотних відносин у контексті специфіки конкретних джерел тіньової економіки.
Результати кожного попереднього розділу дослідження виступають інформаційним фондом методологічних знань, на підґрунті яких планується і здійснюється дослідження проблем пізнання, моніторингу та протидії феномену “тіньова економіка” в наступних підрозділах. При цьому вихідна система знань сприймається не механічно, а оцінюється критично і перевіряється ходом процесу пізнання, що здійснюється в поточному і наступному розділах.
Гносеологічний результат дослідження кожного розділу, до припустимої в таких випадках (розробки “загальної частини” теорії) глибини, перевіряється через результат змісту безпосереднього предмета дослідження, проходячи таким чином теоретико-дослідницьку апробацію і тільки після цього включається у структуру новоотриманого наукового знання. Останні слугують підґрунтям для формування нового методологічного інструментарію, який, проходячи теоретико-осмислювальну апробацію, підтверджує праксеологічну прийнятність вихідного знання. Такий підхід витримується у процесі всього дослідження від розділу до розділу. На підставі апробованих знань здійснюється послідовне виправлення допущених помилок, накопичується новий теоретичний і практичний потенціал самого дослідницького процесу. Це сприяє розвитку праксеологічних можливостей напрацьованої системи знань, поглиблює пізнавальні процеси щодо розв’язання проблем детінізації економіки. Об’єктивний взаємозв’язок і взаємопроникнення відповідних положень з одного розділу в інший утворює відносно завершену і самостійну конкретно-наукову систему гносеологічних положень і понять, викладених у діалектично і логічно послідовному порядку, що в сукупності утворює цілісну і певним чином завершену конструкцію комплексного теоретико-методологічного підходу до пізнання, моніторингу і протидії феномену “тіньова економіка”.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки (монографія) (Попович)