Головна Головна -> Підручники -> Підручник Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки (монографія) (Попович) скачати онлайн-> 1.2. Управлінські, правові та кримінологічні структуроутворюючі елементи теорії детінізації економіки 1.2.1. Інтерналізація економічних, організаційно-правових і кримінологічних знань у теорії детінізації економіки

1.2. Управлінські, правові та кримінологічні структуроутворюючі елементи теорії детінізації економіки 1.2.1. Інтерналізація економічних, організаційно-правових і кримінологічних знань у теорії детінізації економіки



Вивчення проблем детінізації фінансово-господарських відносин потребує широкого застосування знань, напрацьованих в економічному, організаційно-управлінському і правовому блоках наук. Зокрема, це такі науки, як економічна теорія, теорія управління, управлінський і бухгалтерський облік, інформатика, фінансове право та інші галузі матеріального і процесуального права, банківська, страхова і митна справа, податкознавство, кримінологія та деякі інші науки, системи знань яких можуть бути застосовані в процесі пізнання, моніторингу і протидії феномену “тіньова економіка”. Крім наведених наук, це, наприклад, можуть бути: статистика, документалістика як підгалузь криміналістики, математика, моделювання, ряд не згаданих вище правових та інших наук, які можуть бути джерелами такої різноаспектної системи знань, що вивчає проблеми детінізації фінансово-господарського обороту, речей, прав, дій.
Виникає питання: якщо вивчення проблем детінізації економіки включає таке широке коло наук, то чи не занадто ми розширюємо предмет теорії детінізації економіки?
З цього приводу доцільно зазначити те, що діапазон джерел тіньової економіки як явище є дуже широким. Вона проникла у всі сфери фінансово-господарського обороту речей, прав, дій. Відповідно, якщо висувати ідею про створення організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки, то предмет теорії детінізації економіки має співпадати з діапазоном предмета самого явища “тіньова економіка”. Разом з тим, беручи на озброєння теорії детінізації вищезазначені науки, ми не маємо наміру підмінити їх предмет і власні завдання запропонованою спеціальною системою знань. Мова йде лише про те, щоб використати досягнення цих наук в тій частині, яка необхідна для формування статичних і функціонально-рольових сегментів системи знань про пізнання, моніторинг і протидію феномена “тіньова економіка”, яка складається з різноманітних і специфічних за технологією капіталообороту джерел ТЕ. Правда, на даному етапі дослідження межі інтерналізації вищенаведених та інших пов’язаних з тіньовою економікою галузей наукових знань ми можемо окреслити лише діапазоном джерел тіньового фінансово-господарського обороту речей, прав, дій.
Враховуючи міжгалузевий характер тіньового фінансово-господарського обороту речей, прав, дій, необхідно зазначити й те, що наведені блоки економічних, організаційно-управлінських і правових наук тією чи іншою мірою мають безпосереднє відношення до тіньової економіки. Економічна теорія, наприклад, відображає саму субстанцію цього феномена як економічного явища. Відповідно, за допомогою економічної теорії ми можемо вивчати економічні закони і об’єктивні взаємообумовлення, що функціонують у цьому хоч і викривленому, але все ж таки економічному явищі.
У межах знань, залучених з цієї науки, ми можемо визначити і прогнозувати ступінь впливу тіньової економіки на легальну економіку, економічну кризу та інші соціально-економічні процеси.
Інформатика, бухгалтерський облік, фінансове право, банківська, страхова справа містять знання про конкретні технології не тільки легітимного, а й тіньового капіталообороту. Марно сподіватись на те, що, не взявши на озброєння знання, напрацьовані в цих науках, про нормативно визначений фінансово-господарський, документо- і капіталооборот, можна розробити більш-менш ефективну конкретно-наукову систему знань про створення економічних передумов і організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки.
Податкознавство і теорія управління дадуть нам знання про зміст сучасного складу причин та умов тінізації суспільно-економічних відносин. Кримінологія – про об’єктний, суб’єктний причинний комплекс, криміногенний потенціал того чи іншого сегмента тіньових відносин та трансформаційно економіко-кримінологічний інструментарій пізнання, моніторингу і протидії феномену “тіньова економіка”. Виділення з економічного, управлінського і правового блоків наук організаційно-правових інститутів та інформаційно-аналітичних систем (як функціонально-рольових елементів у інфраструктурі детінізації фінансово-господарського обороту речей, прав, дій), таких, наприклад, як ризик-менеджмент (системи управління ризиками на різних сегментах фінансово-господарських ринків), економічна безпека підприємництва та ін., у процесі їх економіко-кримінологічної трансформації буде покладене в основу створення превентивної організаційно-правової інфраструктури перманентного впливу на попередження тіньового капіталообороту в сфері фінансово-господарського обороту речей, прав, дій.
Детальніше розглянемо питання засад інтерналізації економічних знань, що потребує зупинитись насамперед на проблемах виділення з кримінології підгалузі “економічна кримінологія”. У зв’язку з дискусійним характером цього питання доцільно відзначити, що основні досягнення людства стали можливими в результаті здатності людей до науково вивіреного, діалектико-матеріалістичного пізнання і перетворення об’єктів реальної дійсності, об’єктивного розуміння та оцінки сутнісної природи явищ, причин і технологічних взаємообумовлень їх виникнення, механізмів стимулювання чи обмеження їх розвитку.
У контексті інтеграції кримінологічних знань із вище наведеними науками доцільно зазначити, що чим глибше розвивається та чи інша наука, чим більше вона концентрує знань, тим значне місце в ній набувають як загальнотеоретичні, так і конкретно-наукові технологічні питання, притаманні предмету тієї чи іншої конкретної науки. Це стосується будь-яких галузей наукового знання, особливо тих, що виділяються та формуються на межі різних наук.
Водночас на різних етапах розвитку кримінологічної науки вченим-кримінологам доводиться постійно доказувати цінність, необхідність, наукову самостійність кримінології як галузі науки [47; 7]. Як правило, це проходило у суперечках та дискусіях з представниками кримінального права, соціологами та представниками інших наук [45, 41–43]. Сьогодні до дискусій кримінологічного характеру приєдналися і фахівці неправових наук, які добре оволоділи побутовими підходами до оцінки і визначення проблем боротьби зі злочинністю та недоліків вітчизняного права і таких, наприклад, висновків, як: “у них закони і порядок”, “у них цивілізовані закони”, “у нас законів немає”, або навпаки, “у нас законів достатньо, але погана ментальність правоохоронців або народу ” та ін.
В умовах сучасної відтворювально-прогресуючої криміногенної тінізації суспільно-економічних відносин, стрімкого зростання загальнокримінальних злочинних проявів та глобалізації економічної і організованої злочинності кримінологія, як і теорія детінізації економіки, не зможе стати ефективним інструментом розробки крижалів впливу на ці негативні явища, якщо їх причинно-детермінаційний або об’єктно-технологічний чи суб’єктний комплекс та глобальний криміногенний тіньовий оборот речей, прав, дій у сфері національних і транснаціональних економічних відносин будемо і далі пояснювати пияцтвом, бідністю або сучасними, кон’юнктурно-заідеологізованими поясненнями причин тіньових криміногенних явищ в Україні – поганою ментальністю народу, занепадом культури, духовності в “радянський” період та ін. [135, 256]. Рано чи пізно, щоб досягти реального, позитивного впливу на ці деградаційно-руйнівні проблеми, ми змушені будемо перейти від таких поверхових і непродуктивних, інколи суто ситуаційно-кон’юнктурних пояснень до науково виваженого моніторингу технологій сучасних криміногенних процесів, побудованому на науково обґрунтованих теоретико-методологічних засадах сучасної кримінологічної науки, яка в цілях пізнання, моніторингу та протидії феномену “тіньова економіка” може інтегрувати знання, накопичені в управлінському, економічному та юридичному блоках наук. Не торкаючись першопричинного рівня загальнокримінальної злочинності (пияцтво, бідність і т. ін.), що відображається в багаточисельних теоріях причин злочинності дев’ятнадцятого століття, необхідно відзначити, що ні п’яний, ні бідний не отримає доступу до банківських технологій, інших фінансово-господарських інструментів, а відповідно не стане суб’єктом незаконних емісій фіктивних безготівкових коштів, незабезпечених платіжних сурогатів чи суб’єктом інших високотехнологічних шахрайських угод, конвертації коштів з метою ухилення від сплати податків, вуалювання розкрадань, відмивання коштів незаконного походження та ін. Тобто до “спеціального об’єкта посягання” може мати доступ тільки “спеціальний суб’єкт скоєння шахрайської фінансово-господарської операції”.
Таким чином, очевидним є те, що необхідність розробки методології пізнання, моніторингу та протидії феномену “тіньова економіка”, який підриває економічні та морально-психологічні основи держави, потребує інтерналізації знань, сконцентрованих як у юридичному, так і економічному й управлінському блоках наук.
Наведені та інші передумови висувають перед кримінологічною наукою нові завдання: “розвиток і інституціоналізацію” спеціальних кримінологічних теорій, серед яких серйозне місце має посісти теорія детінізації економіки та її трансформаційно-синтезуючі елементи – інститути підгалузі кримінологічної науки – економічна кримінологія [35, 238–239]. Безумовно, практика показує, що шлях від висунення ідеї до її впровадження в життя – тернистий. Якщо до цих пір де-не-де виникає питання: “Чи є наукою кримінологія?” [45, 40–44], то стосовно економічної кримінології такі заперечення слід чекати, перш за все, від кримінологів, які систему знань, закладену в загальній частині кримінології, вважають універсальною і самодостатньою для пізнання будь-яких проявів криміногенного характеру. У плані формальної структури предмета кримінології ми теж вважаємо її методологію універсальною, тому і пропонуємо економічну кримінологію не як самостійну науку, а як підгалузь кримінології. Разом з тим, у міру поглиблення нашого дослідження, доцільність виділення економічної кримінології в підгалузь кримінологічної науки як трансформаційно-синтезуючого засобу детінізації економіки і превентивно протидії економічній злочинності стає все очевиднішою. Неупередженому фахівцю стає все ясніше, що зміст усіх елементів предмета економічної кримінології, тобто об’єктний, причинно-детермінаційний та суб’єктний комплекс запропонованої підгалузі, докорінно відрізняється від змісту цих категорій, що є складовими її материнської науки.
Як уже зазначалось вище, виділення цієї підгалузі кримінологічної науки зумовлюється багатьма чинниками і перш за все різним об’єктно-технологічним, суб’єктним і причинним комплексом та надмірною технологічно-насиченою криміногенною тінізацією економічних відносин, необхідністю розробки таких же технологічно-насичених методологічних основ пізнання і запобігання феномену “тіньова економіка”.
Однак, перед тим як підійти до більш детальної аргументації необхідності розробки методологічних основ зазначеної підгалузі кримінологічної науки як самостійної підгалузі, що може дати спеціальну спрямованість теорії детінізації економіки, необхідно визначити: що таке тіньова економіка, на підґрунті яких чинників вона виникла і чому набула форми великомасштабного, відтворювально-прогресуючого всепроникаючого явища? Які причини, умови, закономірності, форми і технології віктимізації економічних відносин та її проникнення у всі сфери організаційно-управлінського і суспільно-економічного життя? У якому середовищі і на підґрунті яких чинників формується тип тіньовика-делінквента? Чому саме зміст елементів цієї підгалузі кримінологічної науки може стати методологічною основою та трансформаційно-синтезуючим інструментом теорії пізнання і запобігання процесам розповсюдження феномена “тіньова економіка”, а також його найбільш потужних джерел – організованої, загальнокримінальної та економічної злочинності; ухиленн від оподаткування; відмивання доходів незаконного походження та інших, в тому числі і криміногенних, але не криміналізованих проявів тіньового капіталообороту.
Не розкривши цих проблем на рівні економічних, фінансово-правових, організаційно-управлінських технологій, врахування світового досвіду щодо пізнання і протидії феномену “тіньова економіка”, не можна вийти на розробку ефективної системи державних заходів щодо обмеження обсягів тіньової економіки, запобігання відмиванню доходів незаконного походження, вирішення інших проблем попередження економічної злочинності. Без всебічного висвітлення зазначених питань пропозиція щодо виділення з кримінологічної науки її підгалузі – економічної кримінології може сприйматися недостатньо переконливо.
Отже, попереду досить складне і за природою свого предмета занадто різноманітне дослідження тіньових аспектів соціальних і політичних явищ, економічних, фінансово-правових, організаційно-управлінських технологій, що розглядаються у контексті розробки теоретико-методологічних засад пізнання, моніторингу і протидії феномену “тіньова економіка”, який проник у значну частину цивільного обороту речей, прав, дій країни.
Саме всепроникаючий характер, а відповідно і різноманітність складових елементів предмета дослідження, з першого погляду (якщо не враховувати зміст попередніх праць автора з цих проблем [66-87]), може викликати враження відсутності системного підходу до висвітлення конгломерату проблем, що досліджуються. Однак ми наголошуємо, що в процесі наукового пошуку ми ні на мить не відходили від основного предмета дослідження – визначення теоретико-методологічних засад пізнання та протидії феномену “тіньова економіка”. Під час розробки різноманітних за своєю формою складових блоку економічних проблем, що витікають з податкової, кредитної та монетарної політики правового регулювання підприємницької діяльності, сфери зовнішньоекономічних відносин, бухгалтерського чи податкового обліку, вдосконалення документообороту системи оподаткування, управління кредитними ризиками, ризиками на різноманітних фінансових ринках, ринках гарантій, боргових зобов’язань, інших складових економічного та фінансово-правового блоку наук, теорії управління, кримінології, складових елементів економіко-кримінологічного моніторингу та ін., ми не відходимо від основного предмета нашого дослідження – розробки гносеологічних аспектів пізнання, оцінки, відстеження динаміки змін і протидії феномену “тіньова економіка”.
Саме ця різноманітність сегментів предмета дослідження (видів і різноманітних підвидів джерел тіньової економіки) потребує використання комплексу інтеграційно-комбінованих методів і методик його системного вивчення, що безумовно включає створення конкретно-наукових теоретичних передумов – створення системи інтерпретації цих методів у цілях пізнання і моніторингу всіх потенційних джерел тінізації суспільно-економічних відносин.
Саме цей різновид різнорівневих і різнопрофільних джерел тіньової економіки, їх індивідуальний причинний, об’єктно-технологічний та суб’єктний комплекс вимагає науково вивіреного системного підходу до вивчення предмета нашого дослідження, тобто створення теоретико-методологічного інструментарію пізнання, моніторингу та локалізації потенційно можливих джерел тінізації відносин, пов’язаних із фінансово-господарським оборотом речей, прав, дій. Як зазначалось вище, такою інтеграційно-трансформаційною, теоретико-методологічною основою або стрижневим засобом теорії детінізації економіки, на нашу думку, має стати виділення з кримінологічної науки підгалузі економічна кримінологія, першим кроком до чого є розробка спеціальної економікокримінологічної теорії з цих проблем. Усі ці питання (до глибини припустимої в межах розробки загальної частини теорії детінізації економіки і окреслення напрямів розробки економічної кримінології) ми розглянемо нижче. Водночас актуальність, теоретико-методологічне і науково-практичне значення даного дослідження буде проявлятися з викладенням кожного наступного розділу чи глави.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки (монографія) (Попович)