Головна Головна -> Підручники -> Підручник Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки (монографія) (Попович) скачати онлайн-> 2.1.2. Термінологія з питань тінізації, детінізації цивільного обороту речей, прав, дій та відмивання доходів незаконного походження

2.1.2. Термінологія з питань тінізації, детінізації цивільного обороту речей, прав, дій та відмивання доходів незаконного походження



Основна частина понятійного апарату, сформульована автором у процесі проведення попереднього [79, 379–414] та уточнено у даному дослідженнях.
Деякі терміни, визначені в роботах зарубіжних [60, 3] і вітчизняних авторів [64, 106–118; 135, 35], піддані нами аналізу [79, 379–414] і згідно з наведеною аргументацією, викладені в даній роботі з певними змінами. Водночас частина запропонованої термінології цими авторами включається в депозитарій термінології даної роботи без змін [64, 106–118].
Разом із тим, вважаємо за необхідне наголосити, що джерела і потенціал відтворення тіньових відносин і відносин, пов’язаних із відмиванням доходів незаконного походження у сфері цивільного обороту речей, прав, дій, набули всепроникаючого, саморегулятивно-прогресуючого характеру, у зв’язку з чим діапазон джерел і причин тіньової економіки є занадто різноманітним. Тому ми не виключаємо, що при подальших, більш детальних фрагментарних дослідженнях феномена “тіньова економіка” (у межах наук – економічна кримінологія, економічна теорія, соціологія права, фінансове право, судова бухгалтерія, фінансово-господарська документалістика (як підгалузь криміналістичної науки), кримінально-правова прогностика (як підгалузь кримінально-правової науки про відтворення і відмирання джерел підпільного (криміногенного) сектора тіньової економіки, їх криміналізацію і декриміналізацію), ризик-менеджмент, економічна безпека підприємництва у сформульований тут понятійний апарат можуть бути внесені зміни і доповнення.
Разом з тим, у межах даного (на наш погляд, базового в контексті розробки економіко-кримінологічної теорії детінізації економіки) дослідження при формулюванні термінології і понятійного апарату ми намагались врахувати діалектичні аспекти змісту явищ та тих чи інших понять, що їх відображають, а також визначені раніше в теорії права дефініції, юридичну техніку, інші теоретично-правові засади, методики й економічні технології, напрацьовані в межах систем правових, економічних, соціологічних та інших наук, які можуть мати відношення до пізнання, відстеження, оцінки і протидії феномену “тіньова економіка”.
Об’єднання цієї термінології в єдиний, діалектично пов’язаний банк термінів (словник) дасть можливість більш концентровано і точно відобразити систему основних юридично-значимих ознак, визначених у процесі дослідження криміногенних тіньових відносин.
Виходячи із зазначеного, робочі поняття, які містять задекларовані нами вище відповідні методологічні засади, можуть бути сформульовані так:
Тіньова економіка – це сукупність соціально-нейтральних або соціально-позитивних неоподатковуваних джерел доходів громадян, отримуваних від неврахованих і неоподатковуваних державою видів економічної діяльності, а також конгломерат соціально-негативних джерел тіньових доходів і антисоціальних джерел тіньових капіталів, отриманих за рахунок скоєння протиправних криміналізованих і криміногенних, але некриміналізованих тіньових діянь у тих чи інших сегментах суспільно-економічних, фінансових, цивільно-правових відносин або відносин у сфері цивільного обороту речей, прав, дій країни в цілому.
Тобто джерелами тіньових доходів, як елементів складових тіньової економіки, може бути будь-який сегмент відносин, що складає рух речей, прав, дій у сфері цивільного обороту країни.
Співвідношення поняття “цивільний оборот” з поняттями “економічні”, “фінансові”, “господарські”, “цивільно-правові” відносини автор розглядає як ціле й частина. Фінансові і господарські відносини є різновидами економічних відносин, що частково відображають зміст поняття “цивільний оборот”, “економічні” і “цивільно-правові” відносини і є складовими частинами, які на макрорівні відображають повний комплекс відносин, що складаються у процесі руху речей, прав, дій, який здійснюється у межах поняття “цивільний оборот” (повне визначення поняття “цивільний оборот” див. нижче).
Примітка. “Складові елементи тіньової економіки” ми розглядаємо у двох аспектах:
перший – як метод формалізації феномена “тіньова економіка” (далі – ТЕ) через його структурно-логічний поділ на незмінні за змістом сектори ТЕ (“підпільний” і “неформальний”), а також мінливі (джерела та види чи підвиди джерел ТЕ) базові категорії вчення про тіньову економіку;
другий – як терміни, що відображають певний технологічний зміст, документально-правове та організаційно-процедурне супроводження процесів руху речей, прав, дій у цивільному обороті країни.
Ця примітка відображає також наші підходи до визначення термінів “сектори”, “джерела” та “види чи підвиди джерел” ТЕ (тобто як логіко-структурний інструментарій формально-логічної систематизації змісту різноманітних за технологією і схожих за своєю природою явищ, що входять у той чи інший складовий елемент ТЕ).
Складові елементи тіньової економіки – це “сектори”, “джерела”, види та “підвиди джерел” тіньової економіки.
“Сектори” тіньової економіки – це структурно-логічні форми поділу тіньової економіки на “неформальний” і “підпільний” сектори, які на класифікаційно-методологічному рівні взаємодіють з такими елементами тіньової економіки, як “джерела”, види джерел і різноманітні економічні та кримінально- і цивільно-правові підвиди джерел.
Неформальний (свідомо невраховуваний державою) сектор тіньової економіки – охоплює сукупність соціально-нейтральних та соціально-позитивних неоподатковуваних джерел доходів громадян, отримуваних від невраховуваних і звільнених від оподатковування державою видів економічної діяльності (робота на присадибних ділянках, ремісництво, малоповерхове будівництво громадян, епізодичне отримання чайових, догляд за дітьми, епізодичне прибирання житла за плату, випадкові епізодичні підробітки з незначною платнею, доходи, отримані з джерел з пільговим режимом оподаткування тощо).
Підпільний сектор тіньової економіки – сукупність соціально-негативних джерел тіньових доходів (незначні протиправні доходи, отримувані за рахунок адміністративно-правових проступків або скоєння малонебезпечних криміналізованих діянь, незначні розкрадання, такі ж ухилення від оподаткування тощо) та конгломерат антисоціальних, відтворювально-прогресуючих, надпотужних джерел накопичення тіньових капіталів, отриманих за рахунок скоєння суспільно-небезпечних криміналізованих чи некриміналізованих, нелегальних або псевдолегальних діянь у сфері цивільно-оборотних відносин.
Джерела тіньової економіки за логіко-структурною формою є складовими елементами того чи іншого сектора ТЕ. За змістом – це кустарно-виробничі, невраховувані державою з причин звільнення від оподаткування, види економічної діяльності (ст. 5 Декрету КМУ № 13–92 від 26.12.92), епізодичні, незначні за обсягами доходів послуги в “неформальному секторі” тіньової економіки, а також джерела “підпільного сектора” ТЕ – соціально-негативні та антисоціальні криміналізовані або некриміналізовані діяння, нелегальні чи псевдолегальні фінансово-господарські або цивільно-правові операції, спрямовані на накопичення, акумуляцію, відтворення, “намивання”, “відмивання” чи легалізацію капіталів незаконного походження у процесі цивільного обороту речей, прав, дій.
Таким чином, за формою і за змістом джерела ТЕ поділяються на два види – джерела неформального і джерела підпільного секторів тіньової економіки, а за – структурою на різнорівневі, різнопрофільні види чи підвиди джерел.
Різнорівневі джерела ТЕ – це сукупність споріднених тіньових проявів чи видів неврахованої економічної діяльності та тіньові доходи, отримані шляхом використання однакових організаційно-управлінських і фінансово-господарських технологій, схожих за об’єктним, суб’єктним та причинним комплексом, у зв’язку з галузевими, територіальними чи іншими спільними класифікаційними ознаками структурно підпорядковані в групи чи підгрупи по вертикалі від макро- до мікрорівневих однопрофільних джерел тіньової економіки. (Під різнорівневими джерелами ТЕ за іншими класифікаційними ознаками можуть, наприклад, бути такі джерела ТЕ, як “традиційно-кримінальні види джерел”, яким підпорядковані: загальнокримінальні види злочинів (наркобізнес, рекет і т. ін.); злочини у сфері економіки (всі види розкрадань, корисливі господарські злочини, способи скоєння злочинів, види способів, посадові злочини та ін.) [79, 402–407].
Однопрофільні джерела ТЕ – це сукупність тіньових проявів чи видів неврахованої діяльності, а також тіньові доходи, що отримуються шляхом використання однакових організаційно-управлінських і фінансово-господарських технологій, схожих за суб’єктним та причинним комплексом, притаманних рівнозначним напрямам підприємницької діяльності, галузям, територіям тощо. Наприклад, джерела ТЕ притаманні агропромисловому комплексу або енергоринку, конкретній території або конкретному виду злочинів тощо.
Різнопрофільні джерела ТЕ – це сукупність різноманітних тіньових проявів чи різних видів неврахованої економічної діяльності та тіньові доходи, отримувані шляхом використання різних організаційно-управлінських і фінансово-господарських технологій, отриманих для кожного окремого джерела за об’єктним, суб’єктним та причинно-детермінаційним комплексами, що залежать від специфіки різних галузей народного господарства, території, напрямів підприємницької діяльності, видів злочинів та ін.
Примітка. Поділ джерел ТЕ на види і різнорівневі чи різнопрофільні підвиди в розрізі секторів ТЕ закладає методологічну основу щодо повного охоплення, класифікації і прогнозування занадто різноманітного конгломерату тіньових процесів, пов’язаних з рухом речей, прав, дій у цивільному обороті країни.
Цивільний оборот – цивільно-правове визначення сукупного економічного обороту країни за певний період часу, що витікає з договірних і позадоговірних інститутів зобов’язального права між підприємствами, об’єднаннями всіх форм власності, фінансово-господарського капіталообороту між установами банківської чи парабанківської системи, іншими юридичними, а також фізичними особами-суб’єктами цивільного обороту з приводу вилучення, успадкування, дарування, купівлі-продажу, переуступки прав власності (передачі під заставу, заклад, на збереження чи в оперативне управління) майна, майнових прав, реалізації прав інтелектуальної власності, надання послуг чи виконання робіт. Тобто сукупність операцій стосовно руху (цивільного обороту) речей, прав, дій як з використанням цивільно-правових, так і фінансово-господарських інструментів фіксації факту обороту.
Суб’єкти цивільного обороту – резиденти та нерезиденти, що здійснюють цивільно-оборотні операції на митній території країни, а також державні органи і недержавні організації (приватні нотаріальні контори, комерційні банки як агенти валютного контролю та ін.), що беруть участь у процесах цивільного обороту речей, прав, дій.
Легальний цивільний оборот – сукупність цивільно-оборотних операцій з приводу руху речей, прав, дій в офіційно враховуваному і неформальному, тобто невраховуваному і неоподатковуваному обороті країни.
Псевдолегальний цивільний оборот – сукупність цивільно-оборотних операцій стосовно руху речей, прав, дій з використанням легітимних (офіційних) цивільно-оборотних інструментів (нотаріальне посвідчення, реєстрація актів громадянського стану тощо), фінансово-господарських технологій, але з мотивів протиправного походження повністю чи частково не врахованих (з метою розкрадання, ухи-лення від оподаткування) або врахованих у повному обсязі, та за своєю суттю тіньових операцій, спрямованих на: “намивання” капіталів незаконного походження (незаконні емісії – фіктивні розрахункові операції з кредитовими чи дебетовими авізо, з “дружніми”, “зустрічними”, “бронзовими” векселями); створення позабалансових портфелів пасивних і активних кредитних операцій; акумуляцію коштів незаконного походження, тобто вкладання у вигляді інвестицій, кредитів та ін.; відмивання капіталів незаконного походження.
Нелегальний цивільний оборот – сукупність цивільно-оборотних операцій стосовно протиправного руху речей, прав, дій поза межами врахованого і оподаткованого обороту країни (тіньові торговельно-посередницькі, валютно-обмінні операції, невраховані дії з приводу передачі прав власності, успадкування та ін.).
Примітка. Терміни “легальний”, “псевдолегальний”, “нелегальний” економічний оборот розглядаються як група фінансово-господарських операцій відносно будь-якої зі складових частин процесу руху речей, прав, дій у цивільному обороті.
До першої складової цивільного обороту належать оборотні операції, що супроводжують процес управління виробництвом, договірні і позадоговірні відносини стосовно руху прав власності, їх переуступки, передача в оперативне управління, тобто рух речей, прав, дій у сфері господарської діяльності. “Фінансово-господарський оборот” може вживатися як синонім терміну “економічний оборот”. Терміни “легальний”, “псевдолегальний”, “нелегальний” оборот містять ті ж механізми, а відповідно і значення, що й одноіменні терміни, визначені для висвітлення аналогічних видів цивільного обороту.
Друга складова частина цивільного обороту – це оборотні операції, що супроводжують процес руху речей, прав, дій, пов’язані не з економічними чи фінансово-господарськими, а суто цивільно-правовими інструментами фіксації процесу руху речей, прав, дій (успадкування, дарування, купівля-продаж – через нотаріальне посвідчення угод, приватизаційні аукціони та ін.). У зв’язку з децентралізацією нотаріальної діяльності і відсутністю дієвого механізму контролю цей сегмент обороту є також високо потенційним напрямом тіньового капіталообороту, відмивання капіталів незаконного походження та значним за своїми обсягами джерелом тінізації суспільно-економічних відносин. Тобто цивільно-правова фіксація руху речей, прав, дій може також мати “легальний”, “псевдолегальний” і “нелегальний” характери.
Таке ж значення мають терміни “легітимні”, “псевдолегальні”, “нелегальні” фінансово-господарські “операції”, “технології”, “цивільно-правові інструменти” та інші форми супроводження руху речей, прав, дій у сфері цивільного обороту.
Тіньовий валовий оборот – це сукупність псевдолегальних і нелегальних цивільно-оборотних операцій, що супроводжують тіньовий фінансово-господарський, цивільно-правовий рух речей, прав, дій як у неформальному і підпільному секторах тіньової економіки, так і псевдолегальний рух речей, прав, дій у легальній сфері економічної діяльності.
Національний тіньовий валовий оборот – сукупність тіньових валових оборотів у країні за певний період часу.
Еміграційний тіньовий валовий оборот – сукупність тіньових валових оборотів резидентів країни за кордоном, здійснених за певний період часу.
Сукупний тіньовий валовий оборот – сукупність національного і еміграційного тіньового валового обороту за певний період часу.
Суб’єкт неформального сектора тіньової економіки – це фізична особа, яка отримує доходи з соціально-нейтральних або соціально-позитивних неоподатковуваних джерел за рахунок виконання невраховуваних і звільнених від оподатковування державою видів економічної діяльності.
Суб’єкт підпільного (криміногенного) сектора тіньової економіки – це фізична особа, яка безпосередньо або опосередковано в межах кримінально-правового інституту “Співучасті” (Розділ VI КК України) здійснює нелегальні або псевдолегальні цивільно-оборотні операції з метою отримання тіньових доходів чи відтворення (“намивання”, “відмивання”, акумуляції) тіньових капіталів у своїх інтересах або інтересах інших фізичних чи юридичних осіб.
Учасники тіньових цивільно-оборотних відносин – це фізичні особи-суб’єкти неформального і підпільного секторів тіньової економіки, а також тіньові структури, які, з одного боку, є учасниками тіньових цивільно-оборотних відносин, а з іншого – виконують функцію засобів отримання капіталів незаконного походження, їх відтворення, акумуляції, “намивання”, “відмивання” чи легалізації.
Тіньові структури – це легальні або фіктивні (зі статусом легітимних) підприємства, організації, установи та інші організаційно-правові форми підприємницької діяльності з правами юридичної особи чи без таких прав (філії, представництва та ін.), за допомогою яких суб’єкти підпільного сектора тіньової економіки здійснюють легальні, псевдолегальні чи нелегальні цивільно-оборотні операції, спрямовані на отримання “тіньових доходів”, відтворення джерел накопичення “тіньових капіталів”, акумуляцію зазначених капіталів, “намивання”, “відмивання” чи їх впровадження (легалізацію) в легітимну сферу цивільного обороту.
Тіньові доходи – це доходи в грошовій чи натуральній формі, отримані з соціально-нейтральних чи соціально-позитивних джерел неформального сектора, невраховуваних і неоподатковуваних державою видів економічної діяльності та з соціально-негативних джерел підпільного сектора тіньової економіки, тобто доходи споживчого характеру, отримані за рахунок скоєння адміністративно-правових проступків чи суміжних з ними малонебезпечних криміналізованих діянь.
Примітка. Терміном “доходи” стосовно тіньової економіки ми позначаємо види доходів, які за своїми обсягами і джерелами надходження мають суто споживчий характер. Оскільки джерелами таких доходів є тимчасові, різнопрофільно- чи однопрофільно-епізодичні види неформальної економічної діяльності чи адміністративні проступки або такі ж малонебезпечні криміналізовані діяння, то відповідно суб’єкти їх отримання із-за незначних обсягів таких доходів їх споживають із надходженням, а не вкладають у цивільно-оборотні операції, спрямовані на накопичення, акумуляцію чи відтворення тіньових капіталів.
Тіньові капітали – це доходи криміногенно-відтворювального характеру в грошовій чи натуральній формі або у формі прав, вимог, отримувані з антисоціальних, деструктивно-відтворювальних, різнопрофільно- чи однопрофільно-стабільних джерел. Кількісний масив таких доходів спонукає їх власників включатися у відтворювальні процеси, тобто детермінує накопичення і акумуляцію таких капіталів. Такі масштабні обороти тіньових капіталів зумовлюють їх використання не тільки у схемах тіньової, а й у легальній сфері економічної діяльності з використанням легітимних фінансово-господарських чи цивільно-правових інструментів через здійснення легальних або псевдолегальних операцій, що супроводжують процес цивільного обороту основних фондів, обігових коштів, фінансових ресурсів, матеріальних і нематеріальних цінностей.
Національний тіньовий капітал – тіньовий капітал, отриманий резидентами і нерезидентами з відтворювально-прогресуючих антисоціальних джерел на митній території країни.
Еміграційний тіньовий капітал – капітал, отриманий з відтворювально-прогресуючих антисоціальних джерел, який протиправно знаходиться за межами країни, є тіньовою власністю фізичних і юридичних осіб, які на час його утворення були резидентами країни.
Сукупний тіньовий капітал – сукупність національного і еміграційного тіньового капіталу.
Тіньова власність – власність, врахована в легітимній сфері цивільно-правових відносин, але придбана на кошти протиправного походження (реальні кошти незаконного походження і “намиті” фіктивні безготівкові кошти), а також власність, придбана законним шляхом, але приховується власником або його представником від офіційного державного обліку. Мотиви виведення власності в “тінь” можуть бути різні (незаконне походження власності, укриття як об’єкта оподаткування, небажання потрапити в поле зору рекетирів тощо).
Відтворення тіньових капіталів – процеси продукування приросту добавленої вартості тіньових капіталів шляхом створення умов для стабільного отримання та збільшення обсягів капіталів протиправного походження (залучення до злочинної діяльності посадових осіб органів державної влади, управління та фахівців кредитно-фінансових установ, використання легітимних фінансово-господарських інститутів і технологій акумуляції коштів, оптимізація витрат при легальних чи псевдолегальних операціях з тіньовими капіталами та ін.)
Акумуляція тіньових капіталів – інвестування “реальних коштів незаконного походження” і “намитих” (фіктивних) коштів у легальні, псевдолегальні чи нелегальні схеми цивільного обороту з метою отримання частки “очищених” прибутків у вигляді дивідендів, процентів, акцій підприємств, прибутку від реалізації спільно виготовленої або придбаної продукції та ін., а також отримання додаткових фіктивних коштів.
Примітка. Акумуляція фіктивних “намитих” безготівкових коштів продукує такі ж самі фіктивні безготівкові кошти у вигляді дивідендів чи інших доходів.
Відмивання тіньових капіталів – вчинення будь-яких дій власниками “реальних коштів незаконного походження” чи “фіктивних (“намитих”) коштів”, отриманих за рахунок емісії фіктивних фінансових засобів, а також дії чи бездіяльність працівників кредитно-фінансових установ, інших суб’єктів фінансово-господарських інститутів, органів нотаріату, реєстраційних та інших організацій, спрямованих на приховування джерел походження капіталів або ініціаторів і співучасників їх здобуття, акумуляції, “намивання”, “відмивання”, легалізації. Тобто це – складова частина процесу легалізації тіньових капіталів, зокрема їх впровадження в легальну економіку з метою використання як законних у легальних або тіньових схемах підприємницької діяльності, розрахункових та кредитних операціях, вкладання в рухоме і нерухоме майно.
Намивання тіньових капіталів – незаконні емісії, тобто утворення та випуск у платіжний обіг фіктивних грошових коштів чи інших платіжних, гарантійних, боргових засобів шляхом використання паперових, пластикових чи електронних фінансових інструментів, випущених (емітованих) у платіжний обіг за допомогою банківських електронних мереж зв’язку або іншим способом.
Прикладом “намивання” тіньових капіталів можуть бути незаконні емісії фіктивних безготівкових грошових коштів або фіктивних чеків, “дружніх”, “зустрічних”, “бронзових” чи “дутих” векселів, інших фіктивних цінних паперів. До таких належать також фіктивні боргові зобов’язання, фіктивні гарантії, страхові поліси, що використовуються як засоби різних видів гарантій – застави, закладу, платежу на ринку цінних паперів. У зміст терміну “намивання тіньових капіталів” також включаються інвестиційно-акумуляційні операції з “додатковими фіктивними коштами”, оскільки в їх основі лежить не просто відмивання незаконних, але “за своєю природою реальних капіталів”, а й інфляційне, фіктивне за своїм характером (“намивання”) збільшення загальної маси платіжних ресурсів за рахунок впровадження у фінансово-господарську систему країни фіктивних фінансових засобів.
З метою “намивання” тіньових капіталів незаконні емісії при певних обставинах можуть виконуватись також у формі міжнародних трансакцій [74, 86–89].
Легалізація тіньових капіталів. Терміни “легалізація” і “відмивання” тіньових капіталів, на перший погляд, співпадають, оскільки процес їх здійснення передбачає використання одних і тих же фінансово-господарських технологій і цивільно-правових процедур.
Разом з тим, терміни “відмивання” і “легалізація” деякою мірою відображають різні цілі та технологічні етапи використання тіньових капіталів.
По-перше, відмивання “незаконно здобутих капіталів” або “намитих (фіктивних) коштів” за допомогою “фіктивних платіжних засобів” не завжди має на меті їх впровадження (легалізацію) в легальну економіку. Скажімо, емісії фіктивних безготівкових коштів дуже часто відмивались шляхом їх заміни через конвертацію в готівкову національну чи вільноконвертовану валюту після чого отриманий, тобто виміняний еквівалент (готівка) у емітента фіктивної безготівки не приходувався і відповідно опинявся також у тіньовій, а не легальній економіці. Аналогічна ситуація, коли за такі “фіктивні безготівкові кошти” тіньовики викуповують реальну продукцію, її не приходують, а реалізовують за готівку, яка теж не приходується. У подібних випадках проходить “відмивання” фіктивних коштів, тобто їх заміна на реальний еквівалент. Але до легалізації тіньових капіталів, тобто їх впровадження в легальний сектор економіки так і не доходить.
На наш погляд, “легалізації” тіньових капіталів, тобто їх впровадженню в легальну економіку передує етап “відмивання” таких капіталів.
Таким чином, термін “легалізація” тіньових капіталів – це процес впровадження тіньових капіталів у легальну сферу економічної діяльності з метою їх легітимної акумуляції, тобто отримання “очищеного доходу” або “відтворено-додаткового фіктивного доходу”.
Очищений дохід – це дохід, отриманий учасником тіньових відносин у вигляді дивідендів чи інших очищених доходів від інвестованих у легальну економіку “реальних коштів, здобутих протизаконним шляхом”.
Відтворений додатковий фіктивний дохід – це добавлена вартість доходів учасників тіньових відносин від інвестованих у легальну чи тіньову економіку “намитих” коштів, тобто утворених за рахунок емісії фіктивних платіжних засобів, гарантійних або боргових зобов’язань з метою здійснення факторингових операцій, інших фіктивних фінансово-господарських інструментів, необхідних для “намивання”, акумуляції чи інших способів відтворення незаконних доходів.
Відтворені “додаткові” фіктивні доходи, як і самі фіктивні кошти, деструктивно впливають на економічні процеси, сприяють інфляції та детермінують кризу фінансової й економічної системи.
Реальні кошти незаконного походження – це кошти, здобуті шляхом протиправного вилучення реальних матеріальних чи грошових цінностей у їх законних власників, або інші реальні кошти, отримані за допомогою скоєння злочину (тобто отримані в результаті скоєння усіх видів економічних (розкрадання, фінансові шахрайства і т. ін.) чи загальнокримінальних злочинів, рекет, наркобізнес, грабежі та ін.).
Фіктивні кошти – це кошти, здобуті шляхом намивання за допомогою емісії фіктивних незабезпечених реальними коштами платіжних засобів, фіктивних гарантійних або боргових фінансово-господарських інструментів.
Кошти протизаконного походження – це реальні кошти незаконного походження та фіктивні або “намиті” грошові кошти.
Очищені кошти – це кошти, отримані учасниками тіньових відносин у вигляді дивідендів або інших очищених доходів шляхом інвестування “реальних коштів незаконного походження” в легальну економічну діяльність.
Додаткові фіктивні кошти – це кошти, отримані учасниками тіньових операцій у вигляді дивідендів чи інших отриманих доходів шляхом інвестування фіктивних коштів у легальну чи тіньову економіку.
Ресурси незаконного походження – це сукупність “реальних коштів незаконного походження” та “очищених коштів”.
Фіктивні ресурси – це сукупність “фіктивних коштів” та “додаткових фіктивних коштів”.
Сукупні кошти протиправного походження складаються з “ресурсів незаконного походження” та “фіктивних ресурсів”.
Тіньові кошти – це всі види сукупних коштів протиправного походження, що обертаються у нелегальному або в псевдолегальному цивільному обороті країни.
Процес відмивання тіньових коштів – багатократні, як правило, міжрегіональні легальні чи псевдолегальні трансакції (перерахування, переоформлення чи переміщення) тіньових коштів з метою вуалювання джерел їх походження та ініціаторів, виконавців і власників їх здобуття, акумуляції, “намивання”, відмивання і легалізації.
Процес легалізації тіньових коштів, з одного боку, може складатися з таких елементів, як здобуття “реальних коштів незаконного походження”, “намивання фіктивних коштів”, акумуляції та відмивання тіньових коштів. З іншого боку, процес легалізації – це факт впровадження тіньових коштів у легальну сферу економічної діяльності з метою їх легітимної акумуляції, тобто отримання “очищеного доходу” або відтворення “додаткового фіктивного доходу” і його чергової акумуляції (див. схему № 4.7).
Тіньові грошові кошти – готівкові чи безготівкові грошові кошти в національній чи іноземній валюті, що обслуговують нелегальну або псевдолегальну економічну діяльність.
Фіктивні грошові кошти – безготівкові грошові кошти, утворені за рахунок незаконної емісії фіктивних платіжних засобів (фіктивних платіжних доручень у комбінації з кредитовими авізо, чеків у комбінації з дебетовим і кредитовим авізо, інших форм платіжних засобів).
Фіктивні емісійні операції можуть виконуватись і на дематеріалізованих (магнітних, електронних) носіях. Як приклад, в умовах електронних платежів можна навести спосіб незаконної емісії, тобто “намивання” і випуску в обіг фіктивних коштів під назвою “повітряний змій” [72, 270].
Підроблені гроші – підроблені шляхом фальсифікації державні казначейські білети, білети Національного банку України, розмінна металева монета, іноземна валюта у вигляді банкнот, казначейських білетів, розмінної монети.
Підроблені цінні папери – акції, облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов’язання держави, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери, а також цінні папери в іноземній валюті, підроблені чи виготовлені шляхом фальсифікації.
Фіктивні цінні папери – цінні папери (акції, облігації та ін.) чи боргові зобов’язання (непроплачені розрахунково-відвантажувальні документи, ф’ючерсні, форвардні угоди та ін.) підприємств-суб’єктів підприємницької діяльності, які засвідчують право володіння чи право вимоги, випущені в обіг шляхом незаконної емісії, тобто “без реєстрації емісії в установленому порядку”, чи “емісії неіснуючих боргових зобов’язань” (“дружні” і “зустрічні” векселі), “фіктивних гарантій платежу” (“бронзові” чи “дуті” векселі, гарантії фіктивних підприємств та ін.).
Сприяння держави “відмиванню” чи “легалізації” будь-якого виду незаконних коштів суперечить нормам міжнародного права з цих питань, а саме п. 1 ст. 3 Директиви Ради Європейського співтовариства від 10 червня 1991 року за № 91/308 ЕЕС, Конвенції Ради Європи “Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом”, ст. 12 “Рекомендація Ради Європи фінансовій поліції з питань відмивання грошей”, прийнятих на Страсбурзькій Конференції з питань відмивання грошей від 28–30 вересня 1992 р., Україна приєдналась до цих рішень, але водночас Указом Президента від 1 серпня 1995 р. № 679/95 впровадила такий інструмент відмивання незаконних коштів, як анонімні валютні рахунки, перейменувавши їх пізніше в кодовані валютні рахунки, які на початку 2001 року також відмінені.
Сумарний тіньовий прибуток – це сума доходів, отриманих за певний період часу в таких сферах обігу: сукупних тіньових капіталів; “реальних коштів незаконного походження”; фіктивних коштів; “очищених коштів”; “відтворених додаткових” фіктивних доходів, за мінусом легалізованих і нелегалізованих матеріальних витрат, необхідних для забезпечення процесу відтворення тіньового цивільного обороту та отримання прибутку (суми податків, хабарів, інших врахованих і неврахованих платежів).
Тіньові матеріальні витрати – фінансові, матеріальні та інші витрати, необхідні для забезпечення процесу відтворення тіньового цивільного обороту з метою отримання сумарного тіньового прибутку.
Тіньові матеріальні витрати можна класифікувати на такі види: приховані, враховані, враховано-підставні та фіктивні.
Приховані матеріальні витрати – матеріальні витрати, необхідні для забезпечення процесу тіньового цивільного обороту, але з метою вуалювання протиправної тіньової діяльності, які не відображені в балансі тіньової структури (хабарі, придбання сировини для виготовлення неврахованої продукції та ін.).
Враховані тіньові матеріальні витрати – матеріальні витрати, необхідні для виконання частки тіньової економічної діяльності, які включені до бухгалтерської звітності у складі витрат легальної економічної діяльності (списання лишків сировини, інших ресурсів, створених за рахунок фальсифікації продукції тощо), тобто в собівартість офіційно врахованої продукції, послуг включається також частка витрат, використаних на виготовлення викраденої тіньової, неврахованої продукції.
Враховано-підставні тіньові матеріальні витрати – це витрати, враховані у бухгалтерській звітності в іншій якості. Тобто витрати, здійснені на виготовлення нелегальної продукції, що потребує ліцензування й оподаткування, списання на виготовлення легальної продукції, яка не потребує ліцензування і не підлягає оподаткуванню. Наприклад, списання фуражної пшениці, що йде на нелегальне виробництво спирту під виглядом кормів для худоби.
Фіктивні тіньові матеріальні витрати – це матеріальні витрати, які реально не існували, але відображені в бухгалтерській звітності, у результаті завищується собівартість робіт, продукції, послуг, що відповідно знижує оподатковуваний прибуток на суму фіктивно-сформованої собівартості.
Примітка. Аналогічна тіньовим витратам може бути класифікована тіньова заробітна плата. Разом з тим, враховуючи багаточисельне оподаткування цього виду витрат іншими видами податків, тіньова частка заробітної плати, як правило, не включається в собівартість робіт, послуг, продукції.
Тінізація відносин – переведення взаємовідносин учасників процесів цивільного обороту поза межі офіційних, враховуваних державою фактів руху, речей, прав, дій.
Криміногенна тінізація відносин – переведення взаємовідносин учасників процесу цивільного обороту речей, прав, дій у сферу деструктивно-руйнівних, антисоціальних, криміногенних за своїм характером відносин, які негативно впливають на економічну безпеку держави, руйнують її економічну основу.
Детінізація економічних відносин – сукупність макро- і мікрорівневих економічних, організаційно-управлінських, технічних, технологічних та правових державних заходів щодо створення економічних передумов зацікавлено-ініціативного повернення взаємовідносин між учасниками фінансово-господарського обороту речей, прав, дій з тіньового, тобто з різних причин невраховуваного у враховуваний державою економічний оборот, а також побудови організаційно-правової інфраструктури превентивного впливу на усунення причин та умов, що сприяють відтворенню джерел тіньової економіки.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки (монографія) (Попович)