Головна Головна -> Підручники -> Підручник Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки (монографія) (Попович) скачати онлайн-> 2.1.3. Термінологія, пов’язана з криміналізованими та некриміналізованими криміногенними джерелами тіньової економіки

2.1.3. Термінологія, пов’язана з криміналізованими та некриміналізованими криміногенними джерелами тіньової економіки



У контексті дослідження проблем пізнання, моніторингу і протидії феномену “тіньова економіка”, її класифікації на неформальний і підпільний сектори тінізації цивільно-оборотних відносин слід звернути увагу на те, що джерелами підпільного сектора тінізації цивільного обороту є як криміналізовані, так і поки що некриміналізовані, але за своєю природою криміногенні і вкрай суспільно небезпечні діяння та види протиправної економічної діяльності.
До некриміналізованих суспільно небезпечних діянь належать, перш за все, група криміногенних за своєю природою явищ, визначених нами в таких поняттях, як “відтворення” тіньових капіталів, “акумуляція” тіньових капіталів, “відмивання” і “намивання” тіньових капіталів, “легалізація” тіньових капіталів [66, 17–21; 79, 390–397].
Визначення цих термінів не означає, що за кожним з них повинна бути прийнята окрема кримінально-правова норма. Їх виділення в окремі терміни зумовлено необхідністю привернути увагу до різних технологічних аспектів діянь криміногенного характеру, які при конструюванні даної категорії норм, спрямованих на створення кримінально-правової інфраструктури детінізації цивільного обороту речей, прав, дій, повинні бути враховані як обов’язкові кваліфікаційні ознаки тих чи інших потенційно криміногенних діянь. З іншого боку, термін “намивання” тіньових капіталів містить ряд таких потенційно криміногенних аспектів, що можуть бути виділені в окрему кримінально-правову норму. Це незаконна емісія безготівкових фіктивних грошових коштів, їх використання, псевдопідприємництво і т. ін. [72, 194–216].
Ряд інших потенційно криміногенних, але некриміналізованих діянь, що виникають у процесі цивільного обороту речей, прав, дій і пов’язані з відмиванням доходів протиправного походження, ми пропонуємо криміналізувати [79, 158–197].
Деякі з цих діянь самі по собі є криміногенними, тобто суспільно небезпечними, інші – сприяють процесам криміногенної тінізації фінансово-господарських відносин, що і зумовлює необхідність їх криміналізації, тобто переведення цих діянь у категорію злочинних і встановлення за їх скоєння кримінальної відповідальності.
Визначимо поняття, які дають уявлення про мотиви необхідності криміналізації деяких суспільно небезпечних діянь, а також групу понять, пов’язаних з відтворенням таких криміногенних джерел тіньової економіки, як злочинність у сфері економічних відносин.
Криміногенний потенціал сфери цивільно-оборотних відносин – це сукупність деструктивно-руйнівних, антагоністичних за своєю природою чинників, що зумовлюють криміногенну тінізацію суспільно-економічних та цивільно-правових відносин, сприяють відтворенню антисоціальної поведінки суб’єктів цивільного обороту.
Індекс криміногенного потенціалу – це синтезоване число, що надає кількісну характеристику криміногенним некриміналізованим явищам, латентним злочинам, а також кількісне відображення стану злочинності в сфері цивільного обороту за певний період часу.
Економіко-кримінологічний моніторинг тіньової економіки – це система знань про економіко-кримінологічні, математичні, статистичні, логіко-структурні, технологічно-правові та інші методи ретроспективного спостереження, функціонально-вартісного аналізу й оцінки обсягів тіньової економіки, прогноз та відслідкування тенденцій динаміки її змін, пов’язаних з усім спектром джерел тінізації цивільно-оборотних відносин, розробки алгоритмів щодо локалізації джерел тіньової економіки та вирішення завдань комплексного запобігання криміногенній тінізації національних і міжнародних суспільно-економічних та цивільно-правових відносин, а також протидії “відмиванню”, “намиванню”, “акумуляції”, “легалізації” чи “відтворенню” капіталів, здобутих незаконним шляхом [79, 390–393].
Економічні злочини, тобто злочини в сфері економіки – це діяння (дії чи бездіяльність), здійснені з протиправним використанням легітимних технологічно-облікових операцій, фінансово-господарських інструментів, організаційно-регулятивних та контрольно-управлінських прав і повноважень, які з корисливих чи інших протиправних мотивів (підрив репутації, безкорисливе розголошення комерційної таємниці та ін.) посягають на відносини, що охороняються кримінальним законом, пов’язані з фінансово-господарськими, організаційно-регулятивними, технологічно-обліковими і цивільно-правовими операціями щодо цивільного обороту коштів, речей, прав, дій.
Елементи змісту поняття “Економічний злочин”:
– об’єкт – відносини процесів виробництва, послуг, обліку, руху (відпуск, надходження, зберігання, використання, списання) матеріальних цінностей і грошових коштів, нематеріальних активів, відносини оперативного управління; відносини набуття, переуступки, позбавлення прав власності будь-яких форм; відносини реєстрації обліку, руху, цивільно-правової фіксації (нотаріального посвідчення змін у сфері відносин власності); організаційні та регулятивно-контрольні відносини, тобто весь конгломерат відносин, що виникають у процесі руху коштів, речей, прав, дій у сфері цивільного обороту країни;
– предмет посягання – матеріальні активи: майно, основні фонди, оборотні та інші кошти, сировина, продукція, валютні кошти, цінні папери, авторські права та все інше, що може бути віднесене до понять “матеріальні цінності” і “нематеріальні активи”, тобто об’єкти довгострокового вкладення, що мають вартісну оцінку, але які не можна віднести до майнових цінностей (авторські права, права користування землею, природними ресурсами, виробничими зразками, промислово-комерційні секрети, знаки на товари, на послуги, “ноу-хау”, гудвіли, програмне забезпечення облікової та іншої оргтехніки); права власності громадян (матеріальні і пов’язані з ними нематеріальні права власності); функції організації, реєстрації, контролю;
– сфера здійснення посягань – всі різнорівневі і різнопрофільні підвиди відносин процесу руху речей, прав, дій, що містяться в цивільному обороті;
– суб’єкти посягань – безпосередні учасники відносин цивільного обороту: матеріально-відповідальні особи; суб’єкти, що отримали майно в оперативне управління; суб’єкт недобросовісної конкуренції чи партнер цивільно-правових відносин; суб’єкти реєстраційно-регулятивних відносин, наділені повноваженнями реєстрації, засвідчення, дозволу і контролю;
– суспільно-небезпечні наслідки – матеріальна, моральна шкода, підрив ділової репутації та законних інтересів потерпілих, підрив фінансової системи, економічних основ держави; дискредитація органів державної влади та управління; проникнення криміногенних капіталів, а через них і організованих кримінальних формувань у легітимні цивільно-оборотні відносини;
– потерпілі – фізичні і юридичні особи різних форм власності, що зазнали матеріальної, моральної шкоди або підриву ділової репутації;
– мотиви – корисливі (вилучення матеріальних цінностей, нематеріальних активів у своїх інтересах чи в інтересах третіх осіб) чи інші протиправні мотиви (підрив ділової репутації, безкорисливе розголошення комерційної таємниці, виконання завдань іноземних спецслужб, конкурентів тощо).
Економічна злочинність – це сукупність передбачених Кримінальним кодексом України економічних злочинів, здійснених у сфері цивільного обороту речей, прав, дій за певний період часу з протиправним використанням легітимних технологічно-облікових операцій, фінансово-господарських і цивільно-правових інструментів, організаційно-регулятивних, контрольно-управлінських прав і повноважень.
Економічна злочинність характеризується кількісними і якісними показниками, але за технологією скоєння ця категорія злочинів водночас має латентний характер. Як і загальна кримінальна злочинність, це соціально-правове, масове, історично-змінне, антагоністичне явище. У контексті сучасних умов економічна злочинність є надпотужним відтворювально-прогресуючим джерелом криміногенної тінізації цивільно-оборотних відносин.
Система економічних злочинів – це передбачені відповідними нормами КК України такі види злочинів:
1. Злочини в сфері відносин власності – всі види розкрадань.
2. Злочини в сфері фінансових відносин – виготовлення або збут фальшивих грошей чи цінних паперів; порушення правил валютних операцій; приховування валютної виручки; ухилення від сплати податків; порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів; підробка знаків поштової оплати і проїзних квитків; незаконне виготовлення, підробка, використання або збут незаконно поставлених і одержаних або підроблених марок акцизного збору.
3. Злочини в сфері виконання бюджету – порушення законодавства про бюджетну систему України; видання нормативних актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку.
4. Злочини в сфері підприємницьких відносин – заняття забороненими видами підприємницької діяльності; порушення порядку заняття підприємницькою діяльністю; фіктивне підприємництво; шахрайство з фінансовими ресурсами; незаконне виготовлення спиртних напоїв та торгівля ними; спекуляція; незаконна торговельна діяльність; протидія законній підприємницькій діяльності; приховування банкрутства; фіктивне банкрутство.
5. Злочини в сфері протидії монополізму і недобросовісної конкуренції – незаконне збирання та використання відомостей, які становлять комерційну таємницю; розголошення комерційної таємниці; штучне підвищення і підтримання високих цін на товари народного споживання та послуги населенню; зговір про фіксування цін; примушення до виконання або невиконання цивільно-правових обов’язків.
6. Злочини в сфері обслуговування населення – випуск або реалізація недоброякісної продукції; обман покупців; обман замовників; одержання незаконної винагороди від громадян за виконання робіт, пов’язаних з обслуговуванням населення; порушення правил торгівлі.
7. Злочини в сфері регулювання переміщення майна через митний кордон України – контрабанда.
8. “Злочини з ознакою корупції” та зловживання службовим становищем – злочини, що пов’язані з посадовими корупційними діяннями, які кваліфікуються за наявності підстав відповідно до зазначених статей КК України та Закону України “Про боротьбу з корупцією”.
У діючому КК України, регулятивному законодавстві застосовується відповідна економічна термінологія: “товарний ринок”, “продукція”, “товари”, “підприємницька діяльність”, “оподаткування”, “податки”, “фінансові ресурси”, “фінансово-господарські документи”, “комерційна таємниця”, “валютні цінності”, “валютні операції”, “валютний рахунок”, “цінні папери”, “правила торгівлі”, “ціни”, “тарифи”, “знижки”, “надбавки”, “націнки”, “конкуренція”, “банкрутство”, “господарські, фінансові угоди”, “фінансова неспроможність”.
Поняття “економічний та фінансовий”, а також “господарський” у законодавстві України застосовуються як окремо, так і у різних сполученнях, відображуючи ту чи іншу особливість описуваного явища: “фінансова діяльність” – ст. 8 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”; “фінансово-господарська діяльність” – ст. 3 Закону України “Про аудиторську діяльність”; “господарська діяльність” – ст. 1 Закону України “Про підприємства в Україні”; “фінансово-економічний контроль” – ст. 1 Закону України “Про Рахункову палату Верховної Ради України” та інші.
Подальша розробка понятійного апарату і термінології стосовно проблеми боротьби з економічною злочинністю повинна стати предметом окремого комплексного дослідження як у межах науки “Економічна кримінологія”, так і суміжних з нею науках.

2.1.4. Термінологія, потенційно пов’язана з криміногенними аспектами економічної безпеки держави
У процесі проведення даного та попередніх досліджень ми використовуємо також деякі терміни, пов’язані з криміногенними аспектами економічної безпеки держави [79, 150–157, 220-227]. Оскільки криміногенна тінізація суспільно-економічних відносин у сфері цивільного обороту країни стала основною детермінантою відтворення загроз, що підривають економічну безпеку держави, то доцільно навести хоча б основну термінологію, що подається в науковій літературі [64, 106–118] стосовно цієї проблеми. Певною мірою, це стане алгоритмом щодо розробки проблем економічної безпеки держави у контексті протидії криміногенним аспектам з цих питань.
Екосестейт (ecosestate, economic security of state) – наука про економічну безпеку держави, яка вивчає сукупність наукових заходів щодо пізнання і протидії феномену “економічна небезпека держави”.
Безпека економічна – стан держави, коли її економіці та мешканцям країни забезпечені умови нормального існування, який характеризується відсутністю антагоністичних конфліктів або слабкими конфліктами, що не здатні викликати серйозне занепокоєння населення чи ускладнення економічного або соціально-політичного характеру між владою і населенням, роботодавцями і працівниками.
Безпека національна – широке поняття, що об’єднує всю гаму визначень стосовно терміна “безпека”. Визначає досягнення рівня безпеки, за якою для держави немає серйозних загроз військового, політичного, економічного, соціального чи будь-якого іншого характеру щодо зміни державного устрою або ладу.
Безпечна ставка (risk-free rate) – дисконтна ставка, що дорівнює ставці доходу від безпечних активів. (Наприклад, державні облігації вважаються безпечними тоді, коли дохід від них визначає безпечну ставку).
Взаємозалежність – загальний термін, що визначає збільшення складності асиметричних економічних зв’язків між країнами, що призводить до неминучих змін у формуванні принципів політики держави і є основою системи міжнародної торгівлі, заснованою і впровадженою в міжнародні відносини під егідою Сполучених Штатів Америки.
Взаємопроникнення – наявність між державами взаємного обміну ресурсами. Визначається значенням коефіцієнта взаємопроникнення (Квп). Вважається оптимальним положення, коли Квп є збалансованим і дорівнює одиниці.
Внутрішні чинники економічної небезпеки (далі ВЧЕН) – чинники економічної небезпеки, джерела яких знаходяться у межах держави.
Вразливість – властивість, що визначає ступінь залежності економічної безпеки держави від повноти забезпечення економіки будь-яким типом ресурсів.
Демпінг – продаж товарів фірмами, що не пов’язані з їх виробництвом, або урядовими органами на зовнішніх ринках за цінами, які нижчі від витрат на виробництво. Використовується як засіб подавлення конкурентів з метою збільшення свого виробництва до максимуму. При цьому обмежується виробництво товарів для збуту на внутрішніх ринках країни, за рахунок чого ціни на них підвищуються, а також збільшується виробництво товарів для продажу на зовнішніх ринках за цінами, що приносять збитки, які перекриваються завдяки збільшенню цін на внутрішньому ринку. Характерні риси: різка відмінність між високими внутрішніми та низькими експортними цінами; систематичність вивозу за наднизькими цінами та непоодинокість операцій. Якщо демпінг здійснюють державні органи, різницю в цінах перекриває державний бюджет. Збитки експортера є найважливішою рисою демпінгу незалежно від того, яким чином здійснюється покриття збитків.
Депопуляція – вимирання населення країни або нації, що визначається сталою тенденцією перевищення смертності над народжуваністю.
Держава в контексті економічної безпеки – владний апарат країни, що має захищати інтереси її громадян та забезпечувати безпеку країни і її населення.
Довготерміновий чинник економічної небезпеки – чинник, що є загрозою економічній безпеці держави, термін дії якого більше за місяць.
Економетрія – наука, що вивчає конкретні закономірності та взаємозв’язки економічних явищ та процесів за допомогою математичних, статистичних методів і моделей. Трактується як економіко-математичні методи моделювання економічних процесів.
Економічна дискримінація – дії в економічній сфері, що проявляються ігноруванням економічних потреб суб’єкта (країни, угруповання, “економічної людини” тощо).
Економічна експансія – розповсюдження економічної влади або дії на нові ринки та території, поширення економічного контролю, проникнення в економіку інших країн з метою підпорядкування їх розвитку своїм економічним та соціально-політичним інтересам.
Економічна інтервенція – насильницьке втручання будь-якої країни до господарського життя іншої країни; виступ держави на товарному або грошовому ринку власної країни з метою впливу на ціни товарів або курс валюти (інтервенція товарна або валютна).
Економічна небезпека – стан економіки держави, який створює загрозу її державності, суверенітету, соціальному спокою або добробуту її мешканців.
Економічна незалежність – економічна ситуація, яка забезпечує державі можливість надійного контролю за її станом незалежно від будь-яких змін, викликаних зовнішніми або внутрішніми чинниками.
Економічне засилля – наявність внутрішньої економічної ситуації, що контролюється не державою, а національними чи міжнаціональними фінансовими, торговельними, виробничими об’єднаннями, групами або іншими країнами.
Економічний диктат – здійснення державою, групою держав, міжнародним фінансовим, торговельним або виробничим об’єднанням політики, яка посягає на суверенітет будь-якої країни через економічний тиск.
Економічний потенціал – сукупна спроможність галузей господарства країни випродуковувати продукцію, здійснювати капітальне будівництво, перевезення вантажів, надавати послуги населенню. Визначається досягненнями науки і техніки, обсягом виробничих потужностей, наявністю транспортних засобів, трудових ресурсів, якістю їх професійної підготовки, ступенем розвитку галузей непродукуючої сфери та ін. Формує необхідні умови для створення експортного потенціалу.
Експортний контроль – державний контроль щодо експортних операцій, який здійснюється на засадах розроблених експортних програм, встановлення квот та надання ліцензій на вивезення визначених товарів, нагляд за торгівлею з окремими країнами або групами країн.
Зовнішні чинники економічної небезпеки – чинники, що створюють передумови для економічної небезпеки, джерела яких знаходяться за межами держави.
Зовнішньоекономічні санкції – прийняття заходів щодо обмеження економічних операцій іншої країни, міжнародних або закордонних торговельних, фінансових або виробничих об’єднань, груп підприємств або окремого підприємства.
Кваліджметрія – наука про кількісне визначення якості управління.
“Кислотний тест” або миттєвий показник (acid test) – частка відділення поточних активів (за мінусом товарно-матеріальних запасів) на поточні боргові зобов’язання.
Коефіцієнт забезпечення галузі господарства – рівень забезпечення галузі господарства всіма видами ресурсів, які необхідні для її функціонування з максимальним використанням наявних виробничих потужностей.
Рефлективність – прямий і зворотний зв’язок між сприйняттям і дійсністю. Головний елемент теорії рефлективності.
Система критичних обмежень (СКО) – система значень показників економічної безпеки держави, перевищення яких створює загрозу спокою в державі.
Чинники безпосередньої дії – чинники, які безпосередньо впливають на стан економічної безпеки держави (наприклад, сучасна податкова, кредитна та монетарна політика держави, що пригнічують процеси навіть простого економічного відтворення, зумовлюють тінізацію економіки і зростання криміногенного потенціалу в сфері фінансово-господарських відносин).
Чинники непрямої дії – чинники, дія яких впливає на економічну безпеку держави через зміну інших чинників.
Чутливість – властивість, що визначає ступінь залежності економіки країни-споживача від своєчасності та повноти постачання сировини.
Викладена нами термінологія з проблем економічної безпеки держави розроблена у відповідній літературі [64, 106–118] в більш широкому значенні, ніж криміногенні аспекти економічної безпеки. Але наведені терміни можуть стати базовим орієнтиром для дослідження конгломерату питань щодо спектра впливу криміногенного потенціалу на відтворення загроз, які підривають економічну безпеку держави.
Значна частина понятійного апарату з проблем бухгалтерського обліку, вдосконалення документообороту, створення інформаційно-аналітичної та пошуково-ідентифікаційної системи руху, обліку, використання, списання, зберігання режимно-облікових бланків суттєво може доповнити зміст цієї роботи. Разом з тим, ця частина термінологічного апарату висвітлена нами [79, 228–284] достатньо повно і наводити її тут немає сенсу. Однак подальші дослідження розглянутих проблем у межах теорії детінізації економіки чи її елементу – підгалузі кримінологічної науки “Економічна кримінологія” та інших суміжних з нею науках можуть суттєво поповнити базу понятійного апарату, оскільки потенціал тіньових цивільно-оборотних відносин в наших гіпертрофірованих ринкових умовах є безмежним, як є безмежними комбінації псевдолегальних та інших тіньових капіталооборотних операцій у різних галузях народного господарства чи різноманітних напрямах фінансово-господарської діяльності.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки (монографія) (Попович)