Головна Головна -> Підручники -> Підручник Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки (монографія) (Попович) скачати онлайн-> 2.2. Міждисциплінарний характер та трансформаційно-синтезуюча роль економічної кримінології в теорії детінізації економіки 2.2.1. Інститути економічної кримінології як трансформаційно-синтезуючі елементи теорії детінізації економіки

2.2. Міждисциплінарний характер та трансформаційно-синтезуюча роль економічної кримінології в теорії детінізації економіки 2.2.1. Інститути економічної кримінології як трансформаційно-синтезуючі елементи теорії детінізації економіки



Виходячи з вищевисунутої концепції структурної єдності, взаємозв’язку, взаємопроникнення і взаємодоповнення розділів дослідження, ми показали теоретичні й практичні передумови комплексного підходу до вирішення проблем детінізації економіки. Виділили джерела і межі інтерналізації знань, що відображають економічний, організаційно-управлінський, правовий і криміногенний аспекти субстанції “тіньова економіка”. Охарактеризували ризик-менеджмент, економічну безпеку підприємництва як статичні та функціонально-рольові елементи інфраструктури детінізації економіки. Показали необхідність і засади економіко-кримінологічної трансформації останніх у цілях ефективної протидії тінізації економіки. Визначили понятійний апарат, що відображає міждисциплінарний характер тіньової економіки. Таким чином, ми підійшли до більш детального розгляду трансформаційно-синтезуючих елементів теорії детінізації економіки – інститутів економічної кримінології, яка в силу своєї природи, спрямованості та категоріального устрою в сукупності з комплексом власних елементів, кримінологічних і організаційно-правових інститутів надає превентивно-попереджувальний характер іншим елементам теорії детінізації економіки і утворює до певної міри завершену спеціально спрямовану теорію пізнання, моніторингу і протидії феномену “тіньова економіка”. Економічна кримінологія та теорія детінізації економіки, як і предмет даного дослідження – тіньова економіка – мають міждисциплінарний характер.
З огляду на вищевикладене, слід відмітити, що в процесі проведення досліджень з питань пізнання, моніторингу різноманітних джерел феномена “тіньова економіка” (надалі ТЕ) та визначення засобів запобігання тінізації фінансово-господарського обороту речей, прав, дій ми прагнемо сконцентрувати свою увагу на найбільш важливих напрямах тінізації та детінізації суспільно-економічних відносин. Однак, врешті-решт, ми приходимо до висновку, що тіньова економіка – явище настільки багатогранне, наскільки воно проникло у ту чи іншу сфери фінансово-господарського обороту речей, прав, дій. Тому дослідження навіть його окремих складових елементів, видів чи підвидів джерел тінізації економіки носять міждисциплінарний характер і можуть стати самостійними темами науково-дослідних розробок у межах Особливої частини теорії детінізації економіки.
Безумовно, фрагментарні дослідження тіньової економіки, що проводились попередніми дослідниками у довільній формі, мають свою цінність як у плані поглиблення пізнання окремих аспектів феномена тіньової економіки, так і для розробки державних заходів щодо цільової локалізації тих чи інших її джерел.
Однак ефективність, повнота охоплення проблематики, достовірність висновків і положень наукових досліджень з цих питань значно зростуть за умови, якщо вони будуть ґрунтуватися на теоретико-методологічних, системно-комплексних засадах вивчення тіньових процесів. Як зазначалось вище, такі теоретико-методологічні засади можуть бути розроблені в межах елементів теорії детінізації економіки, превентивно-попереджувальний характер яким надає такі складові зазначеної теорії, як інститути підгалузі кримінологічної науки “економічна кримінологія”. Тобто для вирішення своїх завдань теорія детінізації економіки має поєднати, і поєднати не механічно, а синтезувати знання, накопичені в управлінському, економічному та юридичному блоках наук, а економічна кримінологія, як трансформаційно-синтезуючий елемент теорії, трансформує ці знання на криміногенні аспекти ТЕ.
При цьому необхідно наголосити, що підгалузь кримінологічної науки “економічна кримінологія”, як і спеціальна економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки, не є “всенауковою”, здатною підмінити всі науки, що вивчають той чи інший аспект тіньового капіталообороту та детінізації економіки. По-перше, поєднання знань дисциплін із вищезазначених блоків наук у запропонованій спеціальній кримінологічній теорії здійснюється не механічно, а на засадах їх інтерналізації. По-друге, залучаються знання з цих наук залежно від специфіки джерела тіньової економіки, і тільки та їх частина, що пояснює об’єктно-технологічний, суб’єктний і причинний склад того чи іншого джерела тіньової економіки, тобто об’єкта пізнання. Причому в економіко-кримінологічних чи інших елементів теорії детінізації економіки у процесі вивчення того чи іншого об’єкта тіньової економіки завжди залишається своя сфера дослідження. Полягає вона у встановленні взаємозв’язків різноманітних організаційно-управлінських, фінансово-правових економічних і криміногенних аспектів, що опосередковано чи безпосередньо відображають процеси тінізації відносин, пов’язаних з фінансово-господарським оборотом речей, прав, дій. Тобто, щоб вести мову про ефективність державних заходів щодо створення відповідної інфраструктури детінізації економічних відносин, важливо визначити конкретні технологічно-можливі параметри тіньового капіталообороту, на підставі чого спрогнозувати напрями та організаційно-управлінські, технічні, економічні, правові та кримінологічні засоби перманентного впливу на детінізацію капіталооборотних відносин. Інституалізація в економічній кримінології та елементах спеціальної теорії детінізації економіки знань із суміжних наук якраз і дасть можливість створити відповідні теоретичні передумови для прийняття науково-обґрунтованих, технологічно виважених рішень щодо перспектив реалізації тих чи інших концепцій соціально-економічних перетворень, допоможе внести відповідні корективи у цілях детінізації економіки. Разом з тим, говорячи про перспективність чи безперспективність тих чи інших управлінських рішень з питань соціально-економічних перетворень, виходячи з природи об’єктів пізнання визначення причин виникнення такого всепроникаючого великомасштабного і суспільно-небезпечного явища, як тіньова економіка, дослідник ТЕ завжди потрапляє у становище критика, що вказує суспільству на соціальні прорахунки в сфері соціального управління. Це пояснюється тим, що весь цей негатив, чи то неефективного застосування тих чи інших наукових знань, прийняття управлінських рішень, чи комплекс економічних причин, що детермінує виникнення і розвиток тіньової економіки, пов’язується не з позитивними досягненнями держави, а саме з тими чи іншими її прорахунками. Саме звідси виникає критичний метод пізнання об’єктів реальної дійсності, взятий теорією детінізації економіки з кримінологічної науки. Його не слід і неприпустимо змішувати з ситуаційно-кон’юнктурним критиканством, спорідненим зі своїм прототипом – лукавим підлещенням, які поглиблюють проблеми, заганяють їх у глухий кут і не можуть стати підґрунтям для розв’язання проблем детінізації відносин. Тобто дослідник тіньової економіки не є ворогом або опонентом держави як такої. Просто, як без діагнозу лікаря не можна лікувати хворобу, так без рекомендацій дослідника ТЕ неможливо усунути передумови, що сприяють криміногенній тінізації економіки. Відповідно врахування науково-вивірених, комплексних економічних і організаційно-правових рекомендацій, напрацьованих у теорії детінізації економіки, є важливим кроком на шляху науково обґрунтованих прогресивних перетворень, адаптованих до наявних у країні суспільно-економічних відносин, може попередити віктимізацію відносин та зростання криміногенного потенціалу в суспільстві, здатного в умовах невиважених соціально-економічних перетворень призвести до соціальних вибухів і потрясінь.
Таким чином, визначення економічних, організаційно-управлінських, правових прорахунків та криміногенних аспектів структури складових елементів тіньової економіки, кваліфікаційних основ дослідження найбільш потужних і небезпечних джерел тінізації суспільно-економічних відносин, закономірностей, технологій і чинників виникнення цих джерел, їх трансформації, основних напрямів і алгоритмів їх локалізації дає змогу дійти до висновку, що в розробці теорії детінізації економіки є наявна соціальна потреба. Однак слід ще раз наголосити, що це повинна бути не механічна підміна інтегрованих у її елементах наук, а інтеграція напрацьованих у них знань на засадах їх інтерналізації.
Безумовно, та чи інша ідея отримує відповідну підтримку і розвиток, перш за все, тоді, коли в ній є суспільна потреба.
На яких підставах ґрунтується наш висновок щодо наявності суспільної потреби в інтерналізації економічних, організаційно-управлінських знань у теорії детінізації економіки і виділенні економічної кримінології в окрему підгалузь кримінологічної науки? Для відповіді на це запитання до вищезазначеного з цих питань слід додати наступне.
По-перше. Як зазначалось вище, основним чинником є необхідність розробки науково обґрунтованих комплексних підходів до пізнання феномена “тіньова економіка”, які б дозволили на системно-комплексній основі: здійснювати економіко-кримінологічний моніторинг повного обсягу джерел тінізації; визначати пов’язані з конкретними джерелами тіньової економіки притаманні їм економіко-правові, організаційно-технічні, технологічні проблеми; відслідковувати тенденції і динаміку розвитку тих чи інших джерел тінізації та пов’язаних з ними вищезазначених блоків проблем з метою своєчасної розробки ефективних державних заходів, спрямованих на локалізацію джерел накопичення тіньових капіталів.
По-друге. Пізнання структури, природи й особливо технологічних аспектів, що відображають закономірності виникнення і функціонування феномена “тіньова економіка”, необхідність локалізації різнорівневих і різнопрофільних джерел “підпільного сектора” тіньової економіки, вимагає звернутися до предмета таких суміжних наук як: теорія управління, економічна теорія; політична економія; екосестейт (наука про економічну безпеку держави); економетрія (наука про моделювання економічних процесів за допомогою економіко-математичних методів); фінансове право; бухоблік; судова бухгалтерія; судова статистика; інформатика; цивільне, адміністративне, кримінальне право, криміналістика, соціологія, психологія, кримінологія, а також звернутися до законодавчих і підзаконних актів фінансового права, що регулюють банківську, підприємницьку, зовнішньоекономічну, митну, податкову діяльність.
При вивченні феномена “тіньова економіка” не можна обійтись без пізнання специфічних технологічно-правових аспектів діяльності товарних, фондових бірж, довірчих товариств, трастів та інших учасників ринку цінних паперів, приватизаційних процесів тощо. Саме на стику наведеного конгломерату економіко-правових, технічних та інших вищезазначених наук і фінансово-господарських інститутів знаходяться притаманні їм специфічні методи визначення закономірностей, причин та умов виникнення, функціонування та локалізації феномена “тіньова економіка”, предметом вивчення якого, разом з іншими елементами теорії детінізації економіки, і має стати така підгалузь кримінологічної науки, як “економічна кримінологія”.
По-третє. Відтворювально-прогресуюча тінізація суспільно-економічних відносин з її високим, стрімко зростаючим криміногенним потенціалом становить сьогодні одну з головних загроз національній безпеці країни. Локалізація і попередження цієї загрози може бути здійснена при створенні відповідних економічних, технологічних передумов, що мають стати підґрунтям для створення превентивної протидії тіньовим процесам як на законодавчому, організаційно-управлінському, так і на правозастосовницькому рівнях. Вирішення зазначених завдань, з одного боку, потребує участі самого широкого кола фахівців, а з іншого – вимагає підготовки нового типу фахівця, здатного до застосування методів інтерналізації знань, напрацьованих в економічному, організаційно-управлінському та юридичному блоках наук. Розробка і застосування комплексних теоретико-методологічних засад пізнання і локалізації тіньових процесів, що динамічно розповсюджуються у всіх сферах суспільно-економічного життя, потребує знань щодо структури, природи джерел та властивих їм багатоаспектних технологій виникнення і прогресуючого функціонування феномена “тіньова економіка”. Саме підготовка нової генерації фахівця та напрацювання системи інтегрованих економіко-кримінологічних знань є основним завданням теорії детінізації економіки та її трансформаційно-синтезуючих елементів – інститутів економічної кримінології. Тому, не вдаючись передчасно у глибоку деталізацію зазначених завдань, хоча б основні передумови виділення економічної кримінології із кримінологічної науки, доцільно розглянути детальніше, тим більше, що вони співпадають, а відповідно підсилюють аргументи щодо необхідності розробки спеціальної теорії детінізації економіки. При цьому слід наголосити, що необхідність виділення з кримінологічної науки підгалузі “економічна кримінологія” у межах розробки теорії детінізації економіки можна б і не розглядати, оскільки вони ніби виходять за межі предмета нашого дослідження. Разом з тим, назвавши інститути не існуючої сьогодні економічної кримінології елементами зазначеної теорії, ми не можемо проігнорувати той факт, що така підгалузь кримінологічної науки ще не розроблена. Як було показано вище, поки що існують тільки ідеї щодо започаткування економічної кримінології. Оскільки обійтись у теорії детінізації економіки без економіко-кримінологічних її елементів неможливо, то, включаючи їх у дану теорію, необхідно, принаймні, аргументувати, що це за підгалузь науки та з яких причин її необхідно виділити з материнської науки.

2.2.2. Організаційно-правові чинники виділення з кримінологічної науки підгалузі “економічна кримінологія”
Тіньова економіка, її криміногенний (підпільний) та некриміногенний (неформальний) сектори, [79, 238–256] доходи і бюджет держави, реальний обсяг національного валового продукту (далі – НВП), стан процесів економічного відтворення чи деградація продуктивних сил суспільства і відтворювальних процесів, морально-психологічний клімат у сфері суспільно-економічних відносин, глобалізація економічної злочинності, ухилень від оподаткування, відмивання доходів протиправного походження, рівень організованої злочинності є, безумовно, категоріями взаємозалежними, оскільки, коли обсяги тіньової економіки та тінізація суспільних відносин досягають критично високого рівня – деформація усіх вищезазначених та інших складових економічного процесу, як і деформація морально-психологічного стану в країні, набуває саморегулятивного відтворення [93].
Вище наведений перелік економічних та правових категорій, їх деградаційні тенденції є неповним макрорівневим сегментом суспільних правовідносин, пов’язаних із легальним і криміногенним тіньовим оборотом речей, прав, дій, де формуються фактори виділення з кримінологічної науки її підгалузі “економічна кримінологія”.
Як уже зазначалось і буде показано нижче, тінізація економіки в Україні з певних причин переросла критично-припустимий поріг. Тому проблема протидії процесам розповсюдження тіньових економічних відносин перестала бути лише проблемою мобілізації податкових та інших надходжень у бюджет. Вона виходить за межі суто економічної чи суто правової проблематики. У плані причинного соціально-політичного, економічного, організаційно-правового та технологічного аспектів – це єдина економіко-правова проблема, що переростає у глобальну соціальну проблему, яка зросла до рівня загрози підриву економічних основ держави. Завуальовані (під легітимні) тіньові суспільно-небезпечні фінансово-господарські операції набувають форм прямого продовження криміногенних, але не криміналізованих (не введених у кримінальний закон) економічних відносин, межа між псевдопідприємницькою діяльністю, легалізацією (“відмиванням”), акумуляцією протиправних капіталів та законною фінансово-господарською діяльністю стирається.
Проблема ускладнюється тим, що весь цей деструктивно руйнівний масив криміногенних економічних відносин до кінця не усвідомлюється ініціаторами і виконавцями квазіреформ. Водночас в історично-часовому плані цей негатив виник раптово, на тлі припущених помилок у процесі здійснення соціально-економічних перетворень і стрімко розповсюджується, а відповідна науково виважена правова, організаційно-управлінська, технічна та технологічна інфраструктура детінізації відносин напрацьовується занадто повільно. Чинники, що зумовлюють зазначений стан речей, можна поділити на організаційно-правові або загально-концептуальні та спеціально-правові.
Організаційно-правові чинники виділення з кримінологічної науки підгалузі “економічна кримінологія” виражаються в необхідності розробки теорії детінізації економіки як спеціальної системи знань, придатної до пізнання специфічних технологій тінізації та проблем детінізації економіки, а також розкриття змісту чинників глибокої кризи:
– правової і правозастосовчої системи країни;
правового регулювання системи управління суспільно-економічними процесами;
– правового режиму функціонування процесів економічного відтворення.
Детальніше причинний комплекс глобалізації тіньових процесів розглянемо нижче, у спеціальній главі, присвяченій цим проблемам. Тут доцільно наголосити, що ефективна протидія кризовим та криміногенним процесам потребує науково обґрунтованого організаційно-правового забезпечення, оскільки проникнення протиправних капіталів у легальні схеми економічного обороту насичують різні сфери суспільно-економічних відносин потужним криміногенним потенціалом, який детермінує значну концентрацію криміногенних чинників та антагоністичних протиріч, які носять відтворювально-прогресуючий, негативний вплив на соціально-економічні процеси. Пізнання останніх потребує їх вивчення через призму економіко-кримінологічної науки, яка дала відповідний теоретико-методологічний інструментарій встановлення впливу криміногенно-корисливих чинників на кризові явища, а також допомагала розпізнавати в них самі криміногенні капіталооборотні процеси.
Наприклад, у результаті кризи організаційно-правового режиму функціонування механізмів економічного відтворення, що почалися наприкінці перебудови, намітились тенденції до зниження показників валового внутрішнього продукту (надалі – ВВП). Особливо високі темпи зниження ВВП в Україні почалися з 1990 року. Для висвітлення тенденцій кризових явищ у вітчизняній економіці доцільно навести деякі статистичні відомості, опубліковані в науковій доповіді Інституту стратегічних досліджень України [59, 35–48].
Так, у 1991 р., порівняно з попереднім роком ВВП скоротився на 8,7 %, у 1992 р. на 9,9 %, у 1993 р. на 14,2 %, у 1994 р. на 22,9 %, у 1995 р. на 12,2 % і у 1996 р. на 10 %.
Навіть механічне складання цих показників показує, що загальне зниження ВВП за ці роки складає 69,2 %. Але якщо врахувати кумулятивний ефект зниження ВВП, що зростає з року в рік, то такого катастрофічного спаду не спостерігалося навіть за часів великої депресії у США (1929–1933 рр.) [59, 35–48].
Особливу загрозу економічній безпеці України становить стрімка деградація промислового і науково-технічного потенціалу. За останні п’ять років виробництво в цілому скоротилося більше ніж у два рази, а в окремих галузях – значно більше.
У 1996 р., порівняно з 1995 р., майже в усіх галузях і регіонах України понад три чверті підприємств скоротили випуск промислової продукції. А кожне третє підприємство – більш як наполовину.
Значний спад виробництва відбувся на підприємствах, що виробляють будівельні матеріали (на 26,6 %).
Продовжувалось руйнування машинобудівного комплексу країни, де у 1996 р., порівняно з 1995 р., виробництво 103 із 121 основних видів продукції скоротилося. Протягом 1996 р. не випущено жодного магістрального електровоза, випуск вантажних автомобілів зменшився на 69,6 %, легкових автомобілів – на 88,2 %, автобусів і тролейбусів – відповідно на 52,2 % і 59,4 %, а основних видів сільськогосподарської техніки – від 23,3 до 97,1 відсотка.
На тлі деградації власного виробництва сільськогосподарської техніки під іноземні кредити було закуплено значну кількість зарубіжної техніки, що прив’язує аграрний сектор до іноземного товаровиробника і нищить власне сільськогосподарське машинобудування.
Відбувся значний спад випуску продукції в галузях наукомісткого виробництва. Відсутність державної підтримки наукомістких, технологічно розвинених галузей сприяє завоюванню вітчизняного внутрішнього ринку іноземними конкурентами і негативно впливає на стан економічної безпеки країни.
Слід відзначити, що у 1996 р. валова продукція сільського господарства, порівняно з 1995 р., зменшилася на 9,0 %. Це значно більше середньорічного темпу зниження виробництва сільськогосподарської продукції, який за 1991–1995рр. становив 5,4 відсотка. Врожайність зернових культур становить 19,6 центнера з гектара. Зібраний у 1996 р. врожай зернових є навіть менший, ніж врожай України у передвоєнний 1940 рік. Значна частина сільськогосподарської техніки агропромислового комплексу відпрацювала амортизаційні строки і потребує списання.
Продовжується занепад тваринництва, де обсяги продукції останнім часом скоротилися більш ніж на 40 %.
Підґрунтям для знищення вітчизняного сільського господарства є відсутність цінового паритету на сільськогосподарську та промислову продукцію. Так, з 1991 р. по 1996 р. оптові ціни на промислову продукцію сільського господарства зросли у 288 тисяч разів, а ціни на сільськогосподарську продукцію – у 60. Тому навіть надані в останні роки податкові пільги сільському господарству не в змозі вирішити його проблеми з-за диспаритета цін між промисловою та сільгосппродукцією.
Протягом 1996 р. набула загрозливих масштабів криза платежів. Загальна сума прострочених платежів підприємств і організацій за 1996 рік зросла в 1,8 раза і на 1 січня 1997 р. становила 20,51 млрд. грн. За останні роки невпинно зростає кількість збиткових підприємств та організацій. Якщо у 1995 році збитковим було кожне п’яте підприємство, то у 1996 р. – кожне третє. У промисловості працювало збитково 29 % працюючих підприємств (збитки становлять понад 1,7 млрд. грн.). Прибуток підприємств і організацій за 1996 р. зменшився на 25 відсотків.
Прискорювались темпи зростання готівки поза банківським оборотом. За 1996 р. вона зросла на 1418 млн. грн., або на 54 %, що призвело до зростання її частки в загальному обсязі грошової маси з 37,8 % на початку року до 43,1 % у кінці року, а готівки в національній валюті – з 49 % до 52,9 %. Тобто нині більше половини всіх коштів лише у національній валюті існує в готівковій формі та понад 60 її відсотків обертається поза банківським обігом. За останні 6 років рівень монетизації валового внутрішнього продукту зменшився в п’ять разів. Це пригнічує купівельну спроможність основної частини населення, розвиток економіки, згортає грошові відносини, погіршує ділову активність та економічну ситуацію в країні.
У 1996 р. спостерігався процес подальшого зменшення питомої ваги надання довгострокових кредитів комерційними банками. За станом на 1 січня 1997 року вона становила 10,9 % загальної суми проти 12 % на початку 1996 р.
Як і в попередні роки, товарна структура експорту формувалася за рахунок поставок чорних металів та виробів з них (30 %), продукції хімічної промисловості (12 %), харчової промисловості (10 %), мінеральних продуктів (9 %). Таким чином, існуюча структура експорту негативно впливає на структурну перебудову економіки, поглиблює її технологічне відставання, сприяє деіндустріалізації країни та перетворенню її на сировинний придаток розвинених держав.
Посилення боргової залежності України ставить під загрозу її економічну безпеку. На 1 січня 1997 року державний зовнішній борг України становив 8,839 млрд. дол. США (зокрема, міжнародним фінансовим організаціям – 3,3 млрд. дол. США; Росії, Туркменістану – 4,2 млрд. дол. США). Витрати на обслуговування державного зовнішнього боргу у 1996 році становили 1,11 млрд. дол. США. Водночас у 1997 р. ці витрати збільшилися на 280,2 млн. дол. США. У 1999 році зовнішній борг України зріс до 11 млрд. грн., сума на його обслуговування склала понад третини національного бюджету. У 2000 році зовнішній борг складав понад 13 млрд. доларів США [21].
Значні розміри складає заборгованість (186,1 млн. дол. США на 01.01.96) перед державним бюджетом підприємств, які отримали іноземні кредити під гарантії уряду.
Усі наведені деградаційно-руйнівні процеси у сфері економіки вийшли далеко за межі суто економічних проблем.
Якщо всі наведені вище економічні, управлінські, нормотворчі, цивільно-, кримінально-, адміністративно-правові “прорахунки” піддати серйозній економіко-кримінологічній експертизі, то ми побачимо, що в основі руйнації того чи іншого напряму фінансово-господарської діяльності, тієї чи іншої галузі народного господарства лежить не тільки некомпетентність фахівців або їх ситуаційно-кон’юнктурні ініціативи, а й корупційні та інші корисливі тіньові інтереси, які набули характеру саморегулятивного відтворення. При проведенні об’єктивної економіко-кримінологічної експертизи цих процесів можна також встановити моделі таких закладок довготермінових чинників економічної небезпеки України, як: “взаємозалежність” (збільшення складності психометричних економічних зв’язків між країнами, що призводять до неминучих змін у формуванні принципів державної політики), “економічна дискримінація”, “економічне засилля”, “економічний диктат” та такі чинники екосестейту (економічної безпеки держави), як демографічна небезпека, екологічна небезпека, ресурсна, енергетична, цінова, фінансово-грошова, боргова, соціальна, медична та кримінальна види небезпек. Усі ці фактори небезпеки в Україні є наявними та в контексті екосестейту мають, безсумнівно, невипадковий, загальною мірою криміногенно-детерміністичний характер [64, 14 – 21].
Таким чином, розпізнати в загальній масі політичних, економічних, морально-психологічних, загальноправових, організаційно-управлінських причин тінізації відносин корисливі та інші криміногенно-тіньові аспекти як каталізатори виникнення розглянутих та інших факторів економічної небезпеки, розробити і впровадити в життя заходи щодо виявлення корисливих, корупційних діянь як детермінанти виникнення різних складових економічної небезпеки держави, локалізувати ці криміногенні за своєю природою чинники можна саме через економіко-кримінологічну трансформацію цих специфічних проблем. Виділення підгалузі економічної кримінології з кримінологічної науки буде сприяти розробці проблем інтерналізації економічних, організаційно-правових і кримінологічних знань у цілях детінізації економіки.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки (монографія) (Попович)