Головна Головна -> Підручники -> Підручник Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки (монографія) (Попович) скачати онлайн-> 2.3. Економічна кримінологія, її поняття, предмет та співвідношення з теорією детінізації економіки 2.3.1. Економічна кримінологія як підгалузь кримінологічної науки. Її поняття, предмет, співвідношення з суміжними науками та теорією детінізації економіки

2.3. Економічна кримінологія, її поняття, предмет та співвідношення з теорією детінізації економіки 2.3.1. Економічна кримінологія як підгалузь кримінологічної науки. Її поняття, предмет, співвідношення з суміжними науками та теорією детінізації економіки



Розгляд організаційно-правових та спеціально-правових чинників, які зумовлюють виділення економічної кримінології, показують, що найближчими завданнями кримінологічної науки на цьому шляху є розробка спеціальної економіко-кримінологічної теорії пізнання моніторингу та призупинення процесів криміногенної тінізації суспільно-економічних відносин. У цьому контексті, підходячи до висвітлення тих чи інших проблем, що зумовлюють виділення економічної кримінології в окрему підгалузь кримінологічної науки, ми наголошуємо, що це не є повним хрестоматійним висвітленням усіх аспектів предмета запропонованої підгалузі науки. На цьому етапі дослідження через розробку спеціальної теорії детінізації економіки ми лише робимо свого роду наукову розвідку, окреслюємо основні напрями вивчення різноманітних факторів, діалектично пов’язаних з предметом економічної кримінології.
Перш ніж сформувати поняття, предмет та інші структурні елементи економічної кримінології, необхідно визначити спільне й особливе економічної кримінології з її материнською наукою – кримінологією та іншими суміжними з нею науками.
Кримінологія в Україні, як і в інших країнах, де вона розвивалася у межах юридичних наук стала загальнотеоретичною базою для кримінального блоку наук (кримінальне право, кримінальний процес, криміналістика, оперативно-розшукова діяльність, судова статистика, судова психологія, прокурорський нагляд, цивільне право та процес, інші спеціально-правові науки). Співвідношення кримінології та зазначених юридичних дисциплін, у плані розробки в її межах механізмів протидії правопорушенням, на нашу думку, можна порівняти зі співвідношенням теорії держави і права з іншими юридичними науками.
Слід відзначити також взаємозв’язок кримінології та її підгалузі – економічної кримінології – з такими загальнотеоретичними суспільними науками, як філософія, політологія, соціологія і т. д. Природу цієї взаємодії можна розглядати через призму того, що злочинність і тіньова економіка, з одного боку, є соціальним явищем, яке вивчає філософія, соціологія та інші суспільні науки, з іншого – процес пізнання і боротьби зі злочинністю і тіньовою економікою потребує застосування не тільки спеціальних, а й комплексу загальнонаукових методів дослідження. Але насамперед встановимо, що є спільним у предметах кримінології та економічної кримінології.
По-перше, спільним у галузі й підгалузі кримінологічних наук, що розглядаються, є те, що економічна кримінологія, як підгалузь кримінології, не відривається від своєї галузі, вона спирається на її загальнотеоретичні підходи. Структура складових елементів предмета економічної кримінології, як підгалузі науки, будується за тією ж схемою, що і в кримінології. Спочатку на підставі логіко-структурного аналізу феномена “тіньова економіка” ми вивчаємо структуру тіньової економіки, її складові елементи та класифікаційні ознаки криміногенних джерел тіньової економіки. Потім розглядаємо суб’єктний, причинно-детермінаційний та технологічно-відтворювальний об’єктний комплекси тіньової економіки. Далі, використовуючи загальнонаукові та конкретно-наукові, статистичні та інші методи пізнання дійсності, ми визначаємо методологію економіко-кримінологічного моніторингу різноманітних джерел тінізації, їх специфічний причинний та технологічно-відтворювальний комплекс, стан, динаміку та тенденції змін, загальноконцептуальні або макрорівневі економіко-правові, організаційно-управлінські, технічні й технологічні засоби попередження тіньових процесів.
Усі позначені складові – інститути зазначеної підгалузі кримінологічної науки стануть основними трансформаційно-синтезуючими елементами загальної частини теорії детінізації економіки, а також методологічною основою пізнання, моніторингу та локалізації конкретних джерел тіньової економіки, що стануть предметом вивчення в особливій частині теорії детінізації економіки. Таким чином, ми встановили, що логіко-структурна форма складових елементів економічної кримінології, включаючись у загальну частину теорії детінізації економіки в якості трансформаційно-синтезуючого елементу, чільно пов’язана зі своєю материнською наукою – кримінологією. Разом з тим, як буде показано нижче, гносеологічні аспекти змісту і сам зміст складових елементів запропонованої підгалузі кримінологічної науки докорінно змінюється згідно зі специфікою її предмета.
Водночас, не відриваючись від досягнень, здобутих у кримінології та інших юридичних науках, економічна кримінологія подальший свій розвиток може отримати лише в процесі досліджень криміногенних економічних діянь, конкретних джерел тіньової економіки та властивих їм технологій, за якими досліджується легітимний, протиправний псевдолегітимний і нелегальний економічний оборот. Знання про управлінські, правові, фінансові, інші економічні капіталооборотні технології, причини та передумови їх використання в тіньових економічних процесах можна здобути звернувшись насамперед до управлінського, правового й економічного блоку наук, оскільки криміногенний масив тіньових економічних процесів та відповідні документооборотні технології, що їх супроводжують, утворюють зміст складових елементів предмета економічної кримінології.
По-друге, вони, наука кримінологія і її підгалузь економічна кримінологія, вивчають схожі за своєю природою соціально-правові явища, але слід ще раз звернути увагу на те, що злочинність є лише одним з багаточисельних інших криміногенних та некриміногенних джерел тіньової економіки.
Як відомо, кримінологія – це соціолого-правова наука про стан, динаміку, причини злочинності, методи її вивчення, шляхи й засоби запобігання. Є декілька за своєю суттю схожих визначень змісту поняття науки “кримінологія” [8; 36; 44; 45; 47]. Для полегшення здійснення порівняльного аналізу ми наведемо найкоротше з них.
Предмет кримінології складається з чотирьох основних елементів:
1. Злочинність як соціально-правове явище.
2. Особа злочинця.
3. Причини та умови злочинності.
4. Запобігання злочинності [8].
Продовжуючи обґрунтування спільного й відмінного в предметі економічної кримінології та кримінології, слід підкреслити, що між першою і другою є генетичний взаємообумовлений зв’язок, що дозволяє нам визначити першу як підгалузь кримінологічної науки.
Разом з тим, у чому конкретно, крім зазначеного вище, полягає специфіка особливого, що зумовлює виділення економічної кримінології в окрему підгалузь науки?
Ця особливість полягає в тому, що, вивчаючи стан, динаміку, обсяги, причинно-мотиваційні обумовлення, технології виникнення, трансформацію і засоби протидії економічній злочинності та такому різноманітному та глобальному за своїми масштабами явищу, як феномен “тіньова економіка”, інститути економічної кримінології разом з іншими елементами теорії детінізації економіки повинні напрацювати синтезовану систему знань пізнання і моніторингу різноманітних джерел тіньової економіки з урахуванням специфіки останніх, що стане методологічним підґрунтям для створення економіко-правової інфраструктури детінізації відносин у сфері цивільного обороту речей, прав, дій. Це можна зробити, лише врахувавши в межах компе-тенції економічної кримінології певні економічні закони, фінансово-господарські й управлінські технології, їх структуру, складні й дуже часто деформовані та суперечливі економічні механізми, криміногенні або просто дезінтеграційно-руйнівні аспекти тіньових капіталооборотних технологій. Без урахування зазначених особливостей та напрацювання таких знань, їх поєднання зі знаннями відповідних правових, економічних та цілого ряду інших суміжних з економічною кримінологією наук, неможливо об’єктивувати процес пізнання:
– структури, складових елементів тіньової економіки;
– видів і підвидів її джерел (соціально-нейтральні, соціально-позитивні джерела доходів “неформального” сектора тіньової економіки та антисоціальні, соціально-негативні відтворювально-прогресуючі, вкрай суспільно небезпечні криміналізовані та некриміналізовані джерела накопичення незаконних капіталів підпільного (криміногенного) сектора тіньової економіки);
– причин, умов, мотивів і закономірностей переміщення центра ваги загальнокримінальної злочинності у сферу економічних відносин;
– причин і обумовленостей інтеграції загальнокримінальних злочинних проявів з економічною злочинністю – відтворення на цій основі надпотужного криміногенного потенціалу в економічній, управлінській, правотворчій, правозастосовницькій практиці (як довготермінових чинників економічної небезпеки держави);
– методів математичної оцінки й економіко-кримінологічного моніторингу обсягів тіньової економіки;
– шляхів та засобів обмеження чи локалізації злочинних проявів та інших джерел тіньової економіки й детінізації суспільно-економічних відносин.
Як зазначалось вище, у зв’язку з природою закономірностей виникнення і розповсюдження тіньових явищ, які в контексті теорії детінізації вивчає економічна кримінологія, зазначена підгалузь кримінологічної науки тісно пов’язана з великим блоком управлінських економічних і економіко-правових та інших суміжних з нею наук. До таких слід віднести такі науки, як: теорія управління, фінансовий менеджмент, ризик-менеджмент, економічна теорія, політична економія, екосестейт (економічна безпека держави), економічна безпека підприємництва, управління підприємницькими ризиками, економетрія, фінансове право, бухгалтерський облік, загальна та судова бухгалтерія, судова статистика, інформатика, наука управління, цивільне, адміністративне, арбітражне право, кримінальне право, криміналістика, соціологія, психологія.
Необхідність вирішення організаційно-управлінських, технічних, економіко-технологічних і правових проблем на економіко-кримінологічних засадах пов’язує економічну кримінологію також із законодавством і підзаконними актами, що регулюють банківську справу, діяльність парабанківських установ, підприємницьку, зовнішньоекономічну, податкову, митну та інші види діяльності. Як зазначалось вище, пізнання феномена “тіньова економіка” потребує також вивчення технологічно-правових аспектів біржової, приватизаційної та деяких інших видів діяльності.
Слід наголосити, що економіко-кримінологічні методики дослідження є також важливими для розробки організаційно-правових та інформаційно-аналітичних заходів, удосконалення механізму контролю за каналами відтоку валютних коштів при експортно-імпортних та інших зовнішньоекономічних операціях.
Саме економіко-кримінологічний підхід необхідно покласти в основу теорії детінізації економіки через економіко-кримінологічну трансформацію засобів бухгалтерського обліку [79, 270 – 295]. Наприклад, використовуючи економіко-кримінологічні методи й методики, можна сприяти розробці алгоритмів удосконалення бухгалтерського обліку як засобу супроводження фінансово-господарського обороту капіталів у економіці країни, визначити шляхи розв’язання (у контексті детінізації економіки) проблем удосконалення документального супроводження цивільного обороту речей, прав, дій, вийти на визначення проблем кримінально-правової кваліфікації суспільно небезпечних, але некриміналізованих діянь, які є надпотужнішими джерелами накопичення тіньових капіталів.
Економіко-кримінологічні й логіко-структурні методи пізнання тіньової економіки дають нам змогу визначити класифікаційні основи подальшої систематизації джерел тіньової економіки, зробити ці, на перший погляд, хаотичні, різнорівневі та різнопрофільні джерела такими, що при поетапній їх класифікації розкривається природа, структура та технологічні особливості тих чи інших джерел тіньової економіки [79, 45–70]. Це дозволяє визначити комплексні економіко-правові заходи щодо бажаного впливу на ці джерела [72, 194–234].
Підводячи підсумок викладеного, робоче поняття економічної кримінології у контексті теорії детінізації економіки може бути визначено як економіко-правова наука, об’єктом дослідження якої є економіко-правові, організаційно-управлінські, технічні, технологічні відносини, пов’язані з: пізнанням структури, закономірностей, технологій, причин та умов виникнення і діапазону розповсюдження кримінальних джерел тіньової економіки; формуванням особи тіньовика-делінквента, типізацією осіб-суб’єктів кримінальних тіньових відносин; методами і методиками економіко-кримінологічного моніторингу різнорівневих і різнопрофільних кримінальних джерел тіньової економіки та механізмів кримінальної тінізації цивільного обороту речей, прав, дій, а також закономірностей, форм і засобів створення організаційно-правової інфраструктури попередження економічної злочинності та детінізації фінансово-господарських відносин.
Забігаючи трохи вперед, визначене поняття економічної кримінології можна взяти за основу для визначення робочого поняття спеціальної економіко-кримінологічної теорії детінізації економіки, яка за допомогою власних елементів, трансформованих через елементи економічної кримінології, вивчає: некриміналізовані криміногенні й некриміногенні види джерел тіньової економіки; антисоціальні, соціально-перемінні, соціально-нейтральні та соціально-позитивні види або підвиди джерел тінізації суспільно-економічних, організаційно-управлінських, правотворчих, праворегулятивних і правозастосовчих відносин; сутність, природу некриміналізованих криміногенних і некриміногенних джерел тіньової економіки, форми їх проявів; технологію, причини, умови й закономірності виникнення і розширеного відтворення феномена “тіньова економіка”; інтеграцію і мінливість її джерел; особливості типізації осіб-суб’єктів тіньових відносин; вивчення закономірностей та форм прояву криміногенних та некриміногенних джерел тінізації, засад їх розмежування; розробки заходів щодо локалізації джерел тіньової економіки, усунення причин і умов тінізації як основної складової системи детінізації суспільно-економічних та інших цивільно-оборотних відносин. Розмежування предметної сфери економічної кримінології і спеціальної теорії детінізації економіки здійснено в цілях уникнення порушень сталих методологічних підходів до визначення предмету кримінологічної науки, який полягає в тому, що предметом вивчення кримінологічної науки є злочин, злочинність, особа злочинця, причини та умови скоєння злочинів та засоби запобігання злочинності. Разом з тим, тісний взаємозв’язок кримінальних й некриміналізованих криміногенних джерел ТЕ, а також необхідність відокремлення від них некриміногенних джерел тіньової економіки закладають основу визначення співвідношення економічної кримінології зі спеціальною теорією детінізації економіки. Ці питання більш детально ми розглянемо нижче.
Водночас у контексті цілей даної роботи елементи предмета економічної кримінології доцільно розглянути у співвідношенні з предметом теорії детінізації економіки.
Перший елемент предмета економічної кримінології включає учення про злочин і злочинність у сфері економічних відносин. Предмет теорії детінізації економіки – учення про феномен “тіньова економіка”, його такі складові елементи, як сектори, джерела, види та підвиди різнорівневих і різнопрофільних джерел тінізації економічних та інших цивільно-оборотних відносин, тіньову економіку в цілому як соціально-політичне, організаційно-управлінське, економіко-правове й переважно криміногенне явище.
Другий елемент предметів економічної кримінології та теорії детінізації економіки відповідно включають: учення про особу злочинця, типізацію суб’єктів скоєння злочинів у сфері економічних відносин – учення про тіньовика-делінквента і класифікацію типів осіб-суб’єктів тіньових відносин, пов’язаних з тіньовим оборотом речей, прав, дій.
Третій елемент предметів економічної кримінології та теорії детінізації економіки включають учення про: детермінацію та причинність глобалізації розмірів конкретних злочинів і зростання злочинності в сфері економічних відносин; причини та умови виникнення і стрімке розповсюдження тіньових процесів у сфері фінансово-господарських відносин.
Четвертий елемент предмета економічної кримінології включає учення про засоби запобігання економічній злочинності. Предмет теорії детінізації економіки – вчення про економіко-кримінологічний моніторинг джерел тіньової економіки (надалі – джерел ТЕ) і механізмів тінізації цивільно-оборотних відносин країни як системи методологічних знань про ретроспективне та поточне спостереження, аналіз, оцінку потужності тих чи інших джерел накопичення тіньових капіталів, прогноз тенденцій їх розвитку, визначення причин, технологій і закономірностей відтворення тіньових процесів, форм, засобів та пріоритетів щодо обмеження або локалізації джерел тіньової економіки, шляхи створення економічних передумов детінізації економіки, а також створення організаційно-правової інфраструктури щодо превентивного усунення причин та умов тінізації економічних відносин.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки (монографія) (Попович)