Головна Головна -> Підручники -> Підручник Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки (монографія) (Попович) скачати онлайн-> 2.3.2. Загальна характеристика співвідношення методологічних засад економічної кримінології та теорії детінізації економіки

2.3.2. Загальна характеристика співвідношення методологічних засад економічної кримінології та теорії детінізації економіки



Розмежовуючи елементи предмета економічної кримінології з елементами теорії детінізації економіки, ми прийшли до висновку про взаємозв’язок, взаємопроникнення, відносну самостійність, чим заклали основу для розгляду питання про співвідношення методологічних і прикладних засад економічної кримінології і теорії детінізації економіки. Розглянемо це питання на прикладі характеристики особи-суб’єкта тіньових відносин та особи злочинця. Дотримуючись традиційного підходу, що кримінологія вивчає тільки злочинця, а особу, що скоїла криміногенні, але некриміналізовані суспільно небезпечні тіньові діяння, не вивчає, оскільки це виходить за межі предмета кримінології, ще раз підтверджує необхідність методологічно вирішувати ці питання за рахунок розробки спеціальної теорії детінізації економіки, оскільки особа-суб’єкт тіньових відносин, поряд з іншими учасниками тіньових процесів, включає в себе і особу злочинця. Поряд з цим для пізнання, моніторингу та протидії феномену “тіньова економіка”, вивчення всіх типів осіб-суб’єктів тіньових відносин, у тому числі і суб’єктів скоєння злочинів у сфері економіки та криміногенних некриміналізованих діянь, є вкрай необхідним, оскільки в перехідний період до ринкових відносин, крім зазначених вище, скоюється ціла низка нових як криміналізовних так, і криміногенних, але некриміналізованих діянь. Останні є значно небезпечнішими, ніж більшість діянь, що вже визнані злочином.
Аналогічною є ситуація і стосовно всіх інших наведених вище складових елементів предмета економічної кримінології, оскільки вони в результаті наведеного вище розмежування також виходять за межі методологічних підходів до формування предмета науки кримінології. Тобто ці традиційні методологічні підходи без виділення розробки спеціальної теорії детінізації обмежують інтегративну розробку проблематики щодо детінізації економіки. Разом з тим, є в цій проблемі і суто прикладний аспект, який полягає у тому, що детінізація економіки через призму кримінології економістам “не цікава”, а юристи, у тому числі і кримінологи, розглядають ці проблеми в межах сталих дефініцій, сформованих у зовсім іншій криміногенній ситуації – відсутності у правопорушників своїх банків, підприємств як інструментів скоєння глобалізованого криміногенного капіталообороту. Відповідно сталі кримінологічні дефініції не спроможні пояснити, а тим більше віддзеркалити нові для нашої юридичної науки криміногенні але некриміналізовані технології та пов’язані з ними глибинні проблеми фінансово-, інформаційно- й управлінсько-технологічного характеру. Однак врахувати ті або інші криміногенні і не криміногенні тіньові відносини, пов’язані з використанням технологій тих чи інших фінансово-господарських і організаційно-управлінських інструментів, неможливо без знання відповідних механізмів функціонування цих інструментів. У результаті ми отримали сьогодні величезний масив фінансово-правових та інших законодавчих актів, які не тільки не перекривають, наприклад, канали відтоку валютних коштів за кордон, а й стимулюють глобальний, відносно ВВП країни, відток валюти за кордон та інші найрізноманітніші зловживання у цьому сегменті економічних відносин. Поряд з цим, механізм валютного контролю “вдосконалювався” у понад вісімдесяти нормативно-правових актах, одинадцяти Указах Президента і т. д. [75]. Це стосується також сфери банківської діяльності [72, 12–20], бухгалтерського обліку, ринку цінних паперів [79, 120, 228–308] та інших сфер економічної діяльності, куди проникли як криміналізовані, так і некриміналізовані, але за своєю природою криміногенні та вкрай суспільно небезпечні тіньові відносини.
Разом з тим, феномен “тіньова економіка” – явище, яке виникло на організаційно-управлінському, фінансово-правовому чи навіть ширше – економіко-правовому причинно-детермінаційному комплексі, який виник на тлі реформування політичної та економічної системи країни. Тому пізнати, відстежити трансформаційні зміни джерел ТЕ та створити відповідну економіко-правову, організаційно-управлінську, технічну та технологічну інфраструктуру детінізації економіки можливо тільки спільними зусиллями управлінців, економістів та юристів. Інтегральною наукою, яка б забезпечила методологічне поєднання зусиль цих трьох категорій фахівців на ефективну протидію тіньовому капіталообороту, повинна стати спеціальна економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки. Безперечно, йдеться не тільки про таке, на перший погляд, “штучно-прикладне” поєднання завдань теорії детінізації економіки. Справа в тому, що з часом, вникаючи у глибинні механізми фінансових інструментів, інші різноманітні фінансово-господарські технології, фахівці з проблем детінізації економіки винайдуть і дадуть відповідний поштовх до розвитку спеціального методологічного інструментарію і категоріального апарату, який об’єктивно відобразить проблему тіньового капіталообороту та стане методологічним підґрунтям розробки нових і інтерпретації сталих методів у цілях детінізації економіки. Не виділивши цю проблематику в окрему підгалузь кримінологічної науки і не інтегрувавши її методологічні досягнення у спеціальній економіко-кримінологічній теорії детінізації економіки, кримінологи, економісти та управлінці і далі будуть шукати причини економічної злочинності в пияцтві, а чинники і технології глобальної тінізації економіки – у поганому менталітеті підприємців, правоохоронців і народу України в цілому.
Ще одним аргументом (поряд з наведеними вище і багаточисельними іншими) щодо необхідності і можливості нових підходів до методологічного забезпечення проблем детінізації економіки може стати й такий критерій. Як уже згадувалось вище, серед учених суспільних наук до цього часу йде дискусія щодо самостійності самої науки “кримінологія”. Дане питання виникає у зв’язку з пропозиціями розглядати кримінологію як одну із спеціальних соціологічних теорій, і в цьому контексті її визначають як соціологію злочинності. Наводиться й такий аргумент: оскільки прикладну соціологію в цілому складають спеціальні соціологічні теорії, то чому б кримінологія не могла розглядатися як складова прикладної соціології? Ця дискусія з визначенням різних поглядів достатньо повно висвітлена в науковій літературі [45, 38–44; 133, 8–37, 27; 110].
Інколи обґрунтування кримінології як соціології злочинності аргументують тим, що в кримінології застосовуються так звані конкретно-соціологічні методи.
Однак дані методи є загальними для всіх суспільних наук, у тому числі для демографії, економіки, кримінології і т. д. Разом з тим, усі ці загальнонаукові методи мають свій зміст та свою специфіку, що залежить від предмета тієї чи іншої конкретної науки (соціологічні методи, такі, наприклад, як анкетування, інтерв’ювання, здійснюються стосовно будь-якого конкретного предмета пізнання). “Показовим є те, що самі прибічники соціології злочинності зі злочинністю ніколи не боролись, як і ніколи конкретними кримінологічними дослідженнями не займалися” [45, 42]. До аналізу глибинних механізмів сучасних тіньових економічних процесів і пов’язаних з ними закономірностями, причинно-детермінаційними обумовленнями, організаційно-технічними та правовими методами протидії цим процесам соціологи, економісти та й інші фахівці практично не доходили. Причиною цього є те, що сам предмет соціології та рівень правової підготовки соціологів обмежує її проникнення до глибинних механізмів даних процесів. А тому висновки сучасних досліджень мають один позитивний елемент – звертають увагу суспільства на небезпечність цієї проблеми, але, науково-обґрунтованих, методологічних підходів щодо вирішення зазначених проблем не дають.
Застосування в кримінології або економічній кримінології чи навіть економіко-кримінологічній теорії детінізації економіки такої загальнофілософської методології, як діалектичний матеріалізм, або загальнонаукових методів пізнання об’єктивної дійсності*, або конкретно соціологічних методів пізнання**, не може бути перепоною для розробки спеціальної економіко-кримінологічної теорії детінізації економіки чи виділення такої підгалузі кримінологічної науки, як економічна кримінологія, оскільки всі вони, поряд із конкретно науковими методами, застосовують і загальнонаукові. Основним аргументом виділення даної підгалузі науки та інтерналізації її наукового потенціалу в спеціальній теорії детінізації економіки є сам феномен “тіньова економіка”, криміногенний, украй суспільно небезпечний, але в значній частині некриміналізований тіньовий капіталооборот, що виходить за межі предмета кримінології, тим самим стримує розвиток інструментарію щодо пізнання економіко-кримінологічного моніторингу та розробки науково-обґрунтованих державних програм та відповідної інфраструктури детінізації економіки.
Це переконливо підтверджує зроблений нами вище порівняльний аналіз складових елементів предмета економічної кримінології та специфіка об’єктів дослідження теорії детінізації економіки – сектори, різноманітні види та підвиди джерел тіньової економіки, її специфічний детермінаційно-причинний комплекс, засоби локалізації джерел, типи тіньовика-делінквента, який є не тільки специфічним, тобто відмінним від делінквента-злочинця, а й таким, що виходить за межі типів осіб, які вивчає наука кримінологія. Про це свідчать особистісні характеристики злочинця, які, з точки зору кримінології, відрізняються, але з діалектичної, етимологічної сутності тіньової економіки як явища поглинаються характерними ознаками тіньовика-делінквента. У науковій кримінологічній літературі саме специфікою та параметрами предмета і об’єкта дослідження визначається самостійність та методологічна самодостатність науково-дослідних розробок кримінології [45, 303]. Не бажаючи посягати на методологічні засади кримінології ми, і пропонуємо взамін теорію детінізації економіки.
У даному контексті доцільно також окреслити загальні риси понять “методологія”, “метод”, “методика”. Саме порівняння змісту зазначених інструментів процесу пізнання і перетворення об’єктів реальної діяльності допоможе нам визначити, наскільки теорія детінізації економіки та використані нею трансформаційно-синтезуючі елементи – інститути економічної кримінології – вписуються в інфраструктуру наведених діалектико-матеріалістичних дослідницьких інструментів.
“Metodos” з грецької – це шлях до чогось у контексті терміна “досёлідження”. Тобто метод – це засіб або спосіб дослідження, методика – сукупність засобів і способів застосування відповідних методів у процесі дослідження. Методологія – це вчення, система знань про методи дослідження чогось. Пізнати сутність чогось – важливо, але для достовірності знання не менш важливо мати спеціальну систему знань про інтерпретацію цих інструментів стосовно конкретного криміногенного явища – тіньової економіки, що допоможе здобути ці знання найкоротшим шляхом. Учення про методи, методологію і методики досліджень називають гносеологією, що у перекладі з грецької (“gnosis”, “gnoseos”) означає вчення про пізнання.
Як буде показано нижче, у цьому контексті специфічний методологічний інструментарій, що напрацьовується в межах теорії детінізації економіки, наприклад, економіко-кримінологічний моніторинг, повністю може відповідати змісту системи методологічних знань, оскільки, залежно від специфіки різноманітних джерел тіньової економіки, дає можливість визначити відповідні методи і специфічну систему їх застосування, що допоможе найкоротшим шляхом визначити різноаспектну сутність джерел ТЕ, підданих дослідженню, та прийти до достовірних науково вивірених висновків, тобто результатів дослідження, про причини їх виникнення, стрімкого розповсюдження та засоби їх локалізації. Більш детально ці питання ми розглянемо нижче при розробці теоретичних і прикладних основ економіко-кримінологічного моніторингу як певної методології, пізнання моніторингу та протидії феномену “тіньова економіка”.
А зараз доцільно відзначити, що взаємозв’язок, взаємопроникнення і взаємовплив криміногенних і некриміногенних джерел тіньової економіки зумовлює взаємозв’язок, взаємопроникнення і взаємовплив змісту складових елементів економічної кримінології і теорії детінізації економіки. До цього ж слід також додати, що єдність і взаємопроникнення засобів та систем інтерпретації методів протидії економічній злочинності і тіньовій економіці зумовлює подальший розгляд змісту елементів предмета економічної кримінології і теорії детінізації економіки здійснювати разом, на комплексних засадах – у межах інтегрованого змісту елементів спеціальної економіко-кримінологічної теорії детінізації економіки.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки (монографія) (Попович)