Головна Головна -> Підручники -> Підручник Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки (монографія) (Попович) скачати онлайн-> 2.3.3. Зміст предмета, завдання та функції спеціальної економіко-кримінологічної теорії детінізації економіки

2.3.3. Зміст предмета, завдання та функції спеціальної економіко-кримінологічної теорії детінізації економіки



Інтегрований зміст предмета економіко-кримінологічної теорії детінізації економіки охоплює об’єктно-технологічний, суб’єктний та причинний комплекси, що містять різноманітні джерела феномена “тіньова економіка”, а також структуру економіко-кримінологічного моніторингу джерел ТЕ. Об’єктно-технологічний склад джерел ТЕ складається з криміногенних (криміналізованих і некриміналізованих) діянь, а також з фонових некриміногенних за своєю природою діянь і видів економічної діяльності, що не враховуються державою (адміністративні правопорушеня та неоподатковувані доходи і види діяльності згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України № 13–92 від 26.12.92 р. “Про прибутковий податок з громадян” та іншими податковими законами) і характеризуються як різноманітне, мінливе економіко-правове явище, що виникло на підґрунті певних політичних, соціально-економічних, технологічних і правових передумов, і є системою всіх криміногенних (антисоціальних, соціально-негативних) і некриміногенних (соціально нейтральних і соціально позитивних) джерел тіньових відносин у державі за той чи інший конкретний період часу. Джерела тіньової економіки вимірюються та оцінюються такими якісно-кількісними показниками, як характер джерел, їх мінливість, стан, потужність на час оцінки; наявність чи відсутність криміногенного потенціалу; динаміка, причинно-мотиваційні механізми й технології відтворення процесів тінізації; структура, динаміка та спрямованість тенденцій (відтворення чи відмирання джерел); структурний діапазон тіньових відносин (кредитні, розрахункові, фінансово-господарські чи цивільно-оборотні відносини в цілому); географія скоєння тіньових трансакцій (регіон, декілька регіонів, декілька країн), а також розмір збитків, втрат, спричинених від виявлених і латентних: правопорушень, злочинів та цивільно-правових деліктів, розкритих і латентних ухилень від оподаткування за конкретний період часу.
Некриміногенні джерела тіньової економіки, тобто ті, у яких відсутній криміногенний потенціал (неформальний сектор тіньової економіки), поряд з криміногенними джерелами (підпільного сектора тіньової економіки) [79, 21–22] є природною частиною загального процесу (у структурі складових) тінізації суспільно-економічних відносин. Тому, хоч частина першої категорії джерел (адміністративні порушення як джерела неформального сектора тіньової економіки) за своєю природою не є криміногенними, але за певних умов є фоновими, тобто такими, що складають певний фон процесам криміногенної тінізації відносин, особливо у контексті їх мінливості з причин нестабільності системи оподаткування, їх доцільно відслідковувати в контексті того, що вони є потенційними джерелами, які можуть перейти у підпільний сектор ТЕ.
Вивчення джерел неформального або некриміногенного сектора тіньової економіки як об’єктно-технологічного складу через призму предмета економічної кримінології викликано, перш за все, науково-практичними потребами, тобто необхідністю чіткого їх відмежування від криміногенних джерел ТЕ в цілях науково виваженої класифікації, яка, у свою чергу, необхідна для визначення пріоритетів при розробці державних заходів щодо забезпечення економіко-правових, організаційно-управлінських, технічних і технологічних передумов створення відповідної інфраструктури протидії процесам тінізації. Як показує практика боротьби з тіньовою економікою, сьогодні основні зусилля багаточисельних як наукових, так і практичних державних інститутів зосереджено на розробці не причинної, а наслідкової, тобто другорядної (у плані детінізації економіки) проблематики та боротьбі з менш небезпечними джерелами тіньової економіки (порушеннями правил торгівлі пенсіонерами, їх ухилення від оподаткування, “тіньовими” доходами в підсобних господарствах, доходами від епізодичних підробітків та ін.). Водночас особливо небезпечні діяння, що є відтворювально-прогресуючими джерелами тіньової економіки (великомасштабні фінансові оборудки з авізо, відмивання доходів протиправного походження, багаточисельні оборудки трастів), до цього часу навіть не криміналізовано, тобто вони не переведені в категорію кримінально-караних діянь [72, 194–234]. Тому для визначення пріоритетних напрямів протидії тінізації економічних відносин необхідно, перш за все, розмежувати криміногенні та некриміногенні за своєю природою види й підвиди джерел тінізації економіки. У свою чергу, це потребує вивчення всього комплексу як фонових (некриміногенних), так і криміногенних джерел тіньової економіки, проведення постійного економіко-кримінологічного моніторингу їх стану динаміки трансформації, кількісного і якісного визначення їх потужності, рівня суспільної небезпеки та ін. У плані ефективності використання трудових ресурсів розвитку продуктивних сил суспільства та ін. дослідження джерел неформальної тіньової економіки доцільно здійснювати також у таких науках, як соціологія, економічна теорія, політологія, політекономія, екосестейт (економічна безпека держави) та інших суспільних науках. Однак необхідність виділення з усієї сукупності джерел саме криміногенних видів та підвидів тіньової діяльності, проведення моніторингу їх мінливості, динаміки, можливих схем і мотивів трансформації з соціально-нейтрального до соціально-негативного стану також зумовлюють включення у зміст предмета теорії детінізації економіки всього спектра джерел від соціально-позитивних до антисоціальних джерел тінізації. Цього потребує також необхідність визначення пріоритетів у сфері боротьби з тіньовою економікою з метою переадресування і концентрації зусиль правоохоронних та інших органів держави на локалізацію саме суспільно небезпечних джерел тіньової економіки. Тобто повне виявлення, урахування і наступне розмежування (класифікація) усього різноаспектного конгломерату джерел тінізації економіки має не тільки науково-методологічне (у контексті методології пізнання субстанції феномена “тіньова економіка”), й прикладне значення, оскільки дає можливість прийняти правильні управлінські рішення щодо ефективного спрямування сил та засобів держави у боротьбі з негативними і, перш за все, криміногенними тіньовими проявами. Такий комплексний підхід дає можливість також визначити організаційно-технічні, економіко-технологічні і правові заходи, необхідні для ефективної протидії криміногенній тінізації економіки. Водночас логіко-структурна або формально-логічна класифікація, комплексне виявлення, врахування і наступне розмежування всього конгломерату джерел тінізації економіки має також науково-методологічне значення для: визначення напрямів як для розвитку теорії детінізації економіки, так і для самої кримінологічної науки та інших суміжних з даною теорією наук; удосконалення нормотворчого та правозастосовницького процесів; усунення прогалин і колізій норм; наведення порядку, гармонізації правової та економічної системи країни [79, 108–127, 228–308].
У межах змісту предмета економіко-кримінологічної теорії детінізації економіки доцільно вивчати і суб’єктний склад тіньових відносин. Учення про особу тіньовика-делінквента, типи осіб-суб’єктів тіньових відносин, що формуються у сфері економічних відносин, віддзеркалює систему політичних, соціально-демографічних, соціально-рольових, соціально-психологічних, психокібернетичних, еволюціографічних, органографічних та інших властивостей суб’єктів тіньової економіки. У цьому контексті доцільно зазначити, що тіньове криміногенне діяння чи криміногенна або некриміногенна тіньова діяльність виступають не тільки як зовнішній об’єктивний акт, але і як суб’єктивний акт, свідомий і до певної міри вільно обраний акт. Це наслідок складного процесу, у якому зовнішні обставини або детермінанти діють у тісній взаємозалежності та взаємопроникненні з внутрішніми психологічними усвідомленнями, що сформувались у психології особи-суб’єкта тіньових відносин.
Вивчаючи феномен “тіньова економіка”, особливо криміногенні підвиди джерел цього явища, визначаючи методи протидії його розвитку, ми не можемо обійтись без вивчення проблем, пов’язаних із суб’єктом – людиною, учасником тих чи інших протиправних проявів.
Для пізнання суб’єктів тіньових суспільно-економічних відносин, визначення їх антисоціальної чи соціально нейтральної або навіть соціально позитивної поведінки необхідно здійснити класифікацію типів особистості-суб’єкта тіньових відносин, розкрити механізм, мотиви та причинно-детерміністичні і наслідкові ознаки поведінки тієї чи іншої класифікаційної групи таких суб’єктів, а це неможливо зробити, не вивчивши всю сукупність типів осіб-суб’єктів тих чи інших видів і підвидів джерел тіньових суспільно-економічних відносин, вплив їх особистісних властивостей, що детермінують їх участь у антисоціальній і соціально нейтральній чи соціально позитивній тіньовій діяльності. Саме ці ознаки є методологічним підґрунтям не тільки для типологізації особи-тіньовика делінквента (учасника правових деліктів, тобто юридично значимих випадків), а для включення проблем, пов’язаних з суб’єктами тіньових відносин у предмет економіко-кримінологічної теорії детінізації економіки.
Причини та умови тінізації суспільно-економічних відносин, як і їх джерела, є різнорівневими (макро- і мікрорівні), різнопрофільними (різні види, напрями діяльності народного господарства та ін.), різноманітними за причинно-наслідковими ознаками та потенціалом свого впливу на відтворення тіньових процесів у тих чи інших секторах тінізації суспільно-економічних відносин. Класифікація причин та умов тінізації суспільних відносин лежить в основі вирішення проблем розробки заходів детінізації цих відносин. Зміст цих причин та умов є взаємопроникаючим, взаємозалежним. Але причини та умови тінізації суспільно-економічних відносин за їх рівнем, профілем, притаманною їм технологією і потенціалом впливу на зазначені відносини мають певні особливі властивості, характерні тому чи іншому сегменту джерел тіньової економіки. Це потребує використання управлінських, організаціійно-правових і економіко-кримінологічних та інших суміжних з ними підходів (методів) дослідження цих причин. Саме тому даний комплекс економіко-кримінологічної проблематики, з одного боку, повинен бути взаємоузгодженим з кримінологічною наукою, а з іншого – технологічні та причинно-детерміністичні особливості процесів, пов’язаних з феноменом “тіньова економіка”, певною мірою зумовлюють самостійність методології дослідження тіньових економічних процесів у межах специфіки інтегрованих елементів предмета економіко-кримінологічної теорії детінізації економіки.
Основні відтворювально-прогресуючі джерела тіньової економіки, причини їх виникнення, технології та напрями тінізації суспільно-економічних та інших цивільно-оборотних відносин включаються у зміст предмета зазначеної економіко-кримінологічної теорії як продовження “вчення про джерела тіньової економіки”.
У межах цього елемента предмета даної економіко кримінологічної теорії доцільно дослідити не тільки макрорівневий комплекс причин, а й мікрорівневі причини та умови тінізації відносин у розрізі конкретних фінансово-господарських відносин, наприклад, кредитно-фінансові інститути, готівкові й безготівкові розрахункові технології, технології, пов’язані з обігом фондових цінних паперів, боргових зобов’язань, ринку гарантій, валютних операцій, технології приватизаційних процесів, інституту банкрутства, криміногенних аспектів екосестейту та ін. Для встановлення такого рівня причин тіньового капіталообороту необхідно проводити детальний моніторинг кожного з наведених вище сегментів капіталообороту.
Економіко-кримінологічний моніторинг як система знань про комплекс економіко-кримінологічних методів і методик спостереження, оцінки джерел тіньової економіки, відстеження їх об’єктно-технологічного суб’єктного, причинного складу, динаміки та тенденцій змін, а також розробки засобів локалізації цих джерел починається з класифікації джерел на криміногенний і некриміногенний сектори тіньової економіки. Класифікація джерел тіньової економіки здійснюється, перш за все, за базовою ознакою “суспільна небезпека тих чи інших діянь як джерел тінізації” суспільно-економічних та цивільно-правових оборотних відносин. Вона є відправним інструментом при визначенні закономірностей, форм, засобів та пріоритетів щодо пізнання і локалізації джерел тінізації економіки, профілактики, попередження і протидії тінізації відносин у сфері цивільного обороту країни. Вчення про джерела тіньової економіки передбачає розробку методів оцінки небезпечності цих джерел, моніторинг їх змін та засоби локалізації, які є основними економіко-кримінологічними інструментами і методологічною основою для розробки комплексної системи соціально-політичних, економіко-технологічних, правових та організаційно-управлінських державних заходів, спрямованих на визначення детермінант і усунення або нейтралізацію чи послаблення чинників (причин і умов), що сприяють тінізації суспільно-економічних відносин.
Як бачимо, методологія економіко-кримінологічного моніторингу джерел тінізації і об’єктивно побудована на його основі профілактична система (комплекс державних заходів щодо усунення причин і умов тінізації відносин) є важливим елементом предмета економіко-кримінологічної теорії, розробляється у контексті вивчення потенційних можливостей щодо усунення макро- і мікрорівневих чинників тінізації, створення економічних передумов і відповідної інфраструктури детінізації галузей народного господарства або видів чи напрямів підприємницької діяльності та економіки в цілому. Ці проблеми тісно пов’язані з такими елементами теорії детінізації економіки, як ризик-менеджмент, документооборотні, облікові, інформаційно-аналітичні системи, економічна безпека підприємництва. Поняття “інфраструктура детінізації підприємництва” охоплює також вирішення проблеми управління економічними ризиками у контексті економічної безпеки підприємницької діяльності.
Протидія процесам тінізації потребує врахування галузево-напрямкових технологічних особливостей капітало- і документообороту, притаманних тій чи іншій галузі чи напряму підприємницької діяльності. Для розробки ефективних заходів профілактики тіньових процесів слід урахувати також типи осіб-суб’єктів тіньових діянь, фактори, механізми й моделі формування психології тіньовика-виконавця вкрай суспільно небезпечних, криміногенних за своєю природою, але некриміналізованих тіньових діянь, а також виконавця некриміногенних за своєю суттю соціально нейтральних і водночас криміналізованих тіньових діянь (наприклад, ухилення від оподаткування доходів літніх осіб, отриманих з вуличної торгівлі, спекуляція та ін.).
Для створення ефективної профілактичної системи, здатної протистояти стрімкому відтворенню криміногенного потенціалу в сфері тіньових відносин, економіко-кримінологічному моніторингу слід піддати багато інших параметрів, пов’язаних з тіньовою економікою. Це така, наприклад, проблема, як екосестейт (економічна безпека держави).
Як зазначалося вище, довготерміновий чинник зовнішньої небезпеки “взаємозалежність” (збільшення складності асиметричних дезінтеграційних економічних зв’язків країни) призводить до неминучих змін при формуванні принципів у основних напрямах державної політики. Водночас останні автоматично, на рефлективно-залежному рівні відтворюють у країні соціально-політичні, організаційно-управлінські, психологічні умови, які сприяють зовнішньоекономічній дискримінації країни, зовнішньоекономічному диктату відносно неї, детермінують її економічне засилля, порушення економічної рівноваги, підтримання потенціалу конфліктів, економічну експансію, економічну інтервенцію тощо. Усі наведені детермінанти, чинники, фактори, умови так чи інакше пов’язані або зумовлені головною причиною (мотивом, каталізатором) – тіньовою економіко-правовою політикою, ідеологічно-коньюнктурними мотивами на початку тонізації економічних відносин і наступним корисливим, криміногенним інтересом з боку організаторів і виконавців цих процесів з етапу певного накопичення незаконних капіталів. Тому тіньовий криміногенний аспект екосестейту діалектично вписується в предмет економіко-кримінологічної теорії детінізації економіки.
Таким чином, у межах визначених елементів свого предмета економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки синтезує в собі систему інтерпретацій комплексу організаційно-управлінських, економічних, правових та ряду інших методів пізнання феномена “тіньова економіка” та методів запобігання процесам тінізації, що можуть бути використані при вирішенні проблем розбудови інфраструктури детінізації економіки та попередження економічної злочинності.
У зв’язку з цим слід наголосити, що економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки, з одного боку, використовує досягнення інших наук у вирішенні проблем детінізації економіки, а з іншого – концентрує власний масив знань, які можуть бути використані при вирішенні проблем пізнання і протидії феномену “тіньова економіка”.
Таким чином, аналіз елементів предмета економіко-кримінологічної теорії детінізації економіки вказує на її певну самостійність відносно науки “Кримінологія”, суміжних з нею наук.
Стосовно кримінології, ця самостійність відзначається відмінністю змісту елементів предмета.
Перший елемент предмета економіко-кримінологічної теорії детінізації економіки – феномен “тіньова економіка” – ширше феномена “злочинність”, оскільки практично всі корисливі злочини є видом чи підвидом джерел підпільного сектора тіньової економіки.
Другий елемент – тіньовик-делінквент – поряд з іншими суб’єктами тіньових відносин включає в себе також делінквента-злочинця.
Третій елемент – детермінація та причинність тінізації суспільних відносин – стосовно джерел суб’єктів “неформального” і частково “підпільного” сектора тіньової економіки у більшості випадків з детермінантами злочинності не співпадають.
Четвертий елемент – економіко-кримінологічний моніторинг як система знань про методи й методики економіко-кримінологічного спостереження, аналізу, прогнозу оцінки обсягів тіньової економіки –співпадає лише стосовно інституту латентності злочинів. Тіньова економіка практично не враховується в органах статистики, тоді як усі злочини, окрім латентних, враховані в органах статистики системи МВС, СБУ та ДПА України. Першорядна ціль інституту латентності злочинів – це протидія приховуванню злочинів. Завдання детінізації економіки – створення економічних передумов і превентивної організаційно-правової інфраструктури протидії ухиленням від оподаткування з метою стабільного поповнення надходжень до бюджету, а також профілактика службових підлогів, корупції та інших зловживань, що супроводжують тіньовий капіталооборот.
Вирішення проблем детінізації економіки й ухилення від оподаткування залежить насамперед від усунення прорахунків у податковій, кредитній, монетарній та деяких інших складових економічної політики держави, тоді як успіх боротьби з розкраданнями та іншою економічною злочинністю (крім злочинів у сфері податкових відносин) від усунення цих чинників зменшиться суттєво, але не повністю. Щодо економічних злочинів, то вирішення проблеми їх зменшення значною мірою залежить від удосконалення облікових, інформаційно-аналітичних технологій, розвитку інституту “режимно-облікові бланки”, відповідного законодавчого забезпечення, тобто створення ефективних контрольно-аналітичних систем, систем ризик-менеджменту, економічної безпеки підприємства та ін., що складають організаційно-правову інфраструктуру попередження незаконних фінансових операцій, тоді як боротьба із загальнокримінальними злочинами (рекет, наркобізнес та ін.) залежить в основному від рівня організації роботи самих правоохоронних органів.
Аналіз складових елементів предмета економіко-кримінологічної теорії детінізації економіки показує, що її предмет є декілька ширше, ніж предмет самої науки “Кримінологія”. На перший погляд, це складає враження про певну методологічну колізію з точки зору формальної логіки, оскільки виникає питання, як предмет спеціальної теорії може бути ширшим за предмет самої галузі науки “Кримінологія”. Разом з тим, це є об’єктивний факт, який є результатом наших гіпертрофованих суспільно-економічних відносин, коли криміногенні, суспільно небезпечні, але некриміналізовані діяння (“намивання” фіктивних безготівкових коштів, інших небезпечних платіжних сурогатів (векселі) та ін.) трансформуються у глобалізований криміногенний капіталооборот. Тобто побудувати інфраструктуру детінізації в межах предмета та на засадах загальнокримінологічної науки неможливо, оскільки ці проблеми виходять за межі злочинності – предмета кримінології. Саме цей аспект вимагає абстрагуватися від зазначеної колізії, усунення якої до певної міри вирішується практичними потребами детінізації економіки, для чого і створюється спеціальна теорія, об’єктом вивчення якої є всі, у тому числі і криміногенні прояви тіньового капіталообороту. Крім того, алгоритм усунення наведеної колізії ми бачимо також у плані застосування методу “відношення загального до окремого” (формально-логічний метод пізнання тих чи інших явищ дійсності). Виділення “окремого” і уточнення його через призму визначення природи “особливого”, притаманного предмету, елементам теорії детінізації економіки, у тому числі й економічній кримінології, у контексті наведених вище причин зумовлює уточнення предмета науки кримінології. Зазначене уточнення предмета кримінології викликане взаємозалежним, більш широким діапазоном тіньових проявів, ніж злочинність, що в контексті теорії детінізації економіки природно зумовлює розширення сфери пізнання. На попередніх етапах цього пізнання ми використовуємо загальнокримінологічні методи. Заглибившись у процеси пізнання тіньових механізмів, притаманних різноманітним джерелам тінізації економіки, а також специфічним технологіям локалізації джерел і розбудови інфраструктури детінізації економіки, ми діалектично наштовхуємося на те “особливе”, що може бути розробленим лише в межах організаційно-управлінських та інших елементів економіко-кримінологічної теорії детінізації економіки. Наведене показує, що визнання таких елементів цієї теорії, як інститути економічної кримінології і визнання останньої підгалуззю кримінологічної науки, а не галуззю, як це пропонують деякі інші вчені [35; 135], є закономірним і з погляду формальної логіки. Якою мірою це знімає вказану вище формально-логічну колізію між зазначеними галуззю, підгалуззю науки і спеціальною теорією, покажуть подальші розробки цих проблем. Принаймні розробка спеціальної економікокримінологічної теорії детінізації економіки, ця методологічна колізія, на нашу думку, значно пом’якшується.
Викладені положення є відправними для визначення змісту завдань та технологічної природи функцій зазначеної економіко-кримінологічної теорії.
Правильна постановка завдань перед економіко-кримінологічною теорією детінізації економіки є гарантією її ефективного застосування при визначенні природи криміногенних процесів, що протікають у фінансово-господарському обороті країни – розкриття змісту і напрямів розвитку соціально-економічних реформ від рівня кон’юнктурних гасел до рівня інтеграції ринкових технологій в економіко-правове середовище країни з прогнозом позитивних чи негативних наслідків тих чи інших економічних перетворень, в цілях вибору альтернативних, більш ефективних організаційно-правових рішень.
У контексті зазначеного доцільно ще раз наголосити, що кримінолог чи інший дослідник ТЕ не є опонентом держави. Як зазначалося вище, критична спрямованість тих чи інших висновків зумовлена природою предмета його дослідження. Досліджуються не успіхи і досягнення суспільства, а його негативні криміногенні прояви, їх причини та шляхи усунення останніх. Якщо не дотримуватись принципу критичності в кримінологічній науці, то вона взагалі втратить сенс існування. З іншого боку, критичний аналіз причин негативних явищ у суспільстві є запорукою щодо визначення шляхів їх усунення та очищення суспільства, а стосовно детінізації економіки – це ще є передумовою виходу з економічної кризи, відродження виробництва та процесів економічного відтворення.
Таким чином, основними завданнями зазначеної економіко-кримінологічної теорії детінізації економіки є:
1. Інтерналізація економічних, організаційно-правових і кримінологічних знань, пов’язаних з легальним, псевдолегальним і тіньовим капітало- і документооборотом у цілях отримання достовірних обґрунтованих, науково виважених методологічних знань про всі елементи, що складають предмет теорії детінізації економіки.
2. Стати теоретично-методологічним засобом: систематичного економіко-кримінологічного моніторингу тих чи інших фінансово-господарських відносин з метою своєчасного виявлення, відстеження, аналізу та оцінки явищ, процесів, факторів, ситуацій, обставин чи причин та умов, тобто чинників, що детермінують тінізацію суспільно-економічних відносин.
2.1. Виявлення дезінтеграційно-пригнічуваних закладок у системі оподаткування, кредитній, монетарній політиці, вивчення протиріч в економічній моделі, правовій конструкції фінансово-господарських інструментів, які ведуть до виникнення та реалізації криміногенних тіньових намірів, а також до формування особи-суб’єкта тіньових відносин.
2.2. Розробки наукових рекомендацій економічного, організаційно-правового, технічного, технологічного, контрольно-регулятивного характеру щодо усунення або нейтралізації явищ, причин та умов, які сприяють відтворенню антисуспільної тіньової поведінки.
2.3. Наукові розробки інформаційно-аналітичних та обліково-контрольних заходів щодо виявлення та типізації осіб, від яких можна чекати скоєння найбільш небезпечних антисоціальних, криміногенних тіньових діянь, їх вивчення і розробка економіко-правових заходів щодо ефективного профілактичного впливу на таких осіб.
Виходячи із зазначених завдань, формуються також функції економіко-кримінологічної теорії детінізації економіки. Основними з них є:
а) інтегративно-синтезуюча функція, яка поєднує на засадах інтерналізації економічні, організаційно-правові та кримінологічні знання в теорії детінізації економіки;
б) описова або фактофіксуюча функція. Зазначена теорія виявляє і фіксує факти соціальної дійсності, пов’язані з тінізацією економіки та цивільного обороту країни, віддзеркалює специфічні ознаки та властивості тінізації, визначає своє відношення до тіньових процесів, дає їм наукове описання;
в) пояснювально-систематизуюча функція. Розкриваючи на основі емпіричних показників і теоретичних положень та висновків сутність досліджуваних об’єктів, встановлюючи закономірності тіньових процесів, причин і механізмів інтеграції загальнокримінальних злочинів і економічної злочинності, передумов формування особи тіньовика-делінквента, створення і функціонування системи економіко-кримінологічного моніторингу тіньових процесів, економіко-правову, організаційно-технічну та технологічну інфраструктуру детінізації економіки, попередження економічної злочинності, виявлення технологій відмивання доходів протиправного походження, механізмів їх проникнення в легітимний цивільний оборот, наслідків цих явищ, економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки дає їм наукове пояснення;
г) прогнозуюча функція. Вивчаючи тенденції, перспективи змін економіко-правових і кримінологічно значущих процесів та явищ, теорія детінізації економіки прогнозує їх майбутній стан, розвиток і наслідки залежно від тенденцій розвитку цих явищ;
д) практично перетворювальна функція. Описання, пояснення, прогнозування так або інакше підпорядковані інтересам наукового обґрунтування управління соціально-економічними та правовими процесами, пов’язаними з детінізацією економіки, попередженням криміногенного капіталообороту, ухиленням від оподаткування та протидією відмиванню доходів, здобутих незаконних шляхом. Тому детінізація економіки країни, профілактика й попередження криміногенного капіталообороту, економічної і пов’язаної з нею загально-кримінальної злочинності, відмивання незаконних доходів у широкому розумінні фокусує всі інші питання, що вивчаються всіма елементами зазначеної теорії, саме на розробці засад створення економічних передумов і організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки. Цим визначається сутність практично перетворювальної теорії детінізації економіки, оскільки знання тільки тоді мають цінність, коли вони озброюють відповідних суб’єктів соціальної практики, служать для них орієнтиром та умовами до дій. У цьому полягає взаємозв’язок теоретичних і практичних аспектів зазначеної теорії та її об’єктивна життєздатність.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки (монографія) (Попович)