Головна Головна -> Підручники -> Підручник Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки (монографія) (Попович) скачати онлайн-> 2.3.4. Система науки й навчальної дисципліни “Теорія детінізації економіки”

2.3.4. Система науки й навчальної дисципліни “Теорія детінізації економіки”



Інформація про структуру системи науки і навчальної дисципліни “Теорія детінізації економіки” перекликається та доповнює доробок з цих питань при розгляді структури теорії детінізації економіки у § 1.1.3. і передбачає формування чи систематизацію масиву гносеологічної і емпіричної інформації, необхідної для вирішення проблем пізнання, моніторингу та протидії феномену “тіньова економіка”. Саме ця, наведена вище і піддана подальшому дослідженню, інформація має стати підґрунтям для конструювання системи науки “Теорія детінізації економіки” і проекту програми з однойменного навчального курсу. Таким чином, в основі навчального курсу “теорія детінізації економіки” лежать системи економічних, управлінських і правових блоків наук, синтезованих у таких спеціальних системах знань, як ризик-менеджмент, економічна безпека підприємства, економічна кримінологія, об’єднаних у теорії детінізації економіки. Остання формується на підґрунті двох основ: елементах теорії детінізації економіки та рівні узагальнення науково-практичного масиву економіко-кримінологічної інформації.
Виходячи з елементів теорії детінізації економіки, може виникнути враження, що значну частину структури матеріалу системи зазначеної науки складає економічна інформація, і це ніби зумовлює віднесення даної теорії до економічної науки. Разом з тим, ідеться про організацію і правове забезпечення технологій фінансово-господарського капіталообороту через обліково-управлінські інструменти документообороту, який супроводжує зазначений капіталооборот, що безумовно має не стільки економічний, скільки правовий характер. Більше того зазначені технології капітало- і документообороту також наводяться як статично-правова субстанція, необхідна для визначення технологічних аспектів правопорушень та криміногенних відхилень від законодавчо визначеної норми, що здійснюються у результаті тіньового фінансово-господарського капіталообороту. Відповідно є всі підстави вважати теорію детінізації економіки правовою наукою, спрямованою на розробку економіко-правових передумов і організаційно-правової інфраструктури превентивного впливу на усунення причин та умов тінізації фінансово-господарського обороту. У цьому полягає сутніть не тільки правового, а й кримінологічного характеру теорії детінізації економіки. Нормативно-правовий і кримінологічний аспекти повністю пронизують як економічні, так і організаційно-управлінські відносини, що складають процедурну частину легітимного і тіньового фінансово-господарського обороту капіталів. Усе це свідчить про кримінологічний характер запропонованої теорії, яка формується через призму вивчення наступних основних напрямів проблем.
1. Учення про:
а) організаційно-управлінські, економіко-правові та кримінологічні елементи теорії детінізації економіки;
б) міждисциплінарний характер тіньової економіки й інтегративно-синтезуючу роль інститутів економічної кримінології як трансформаційно-синтезуючих елементів теорії детінізації економіки;
в) інтегративно-синтезуючі засади інтерналізації економіко-правових, організаційно-управлінських і кримінологічних знань у теорії детінізації економіки;
г) феномен “тіньова економіка”;
д) складові елементи тіньової економіки:
– сектори “підпільний” (криміногенний чи принаймні протиправний) та “неформальний” (некриміногенний, у тому числі і через призму оподаткування);
– джерела тіньової економіки – різнорівневі й різнопрофільні;
– види джерел тіньової економіки – джерела неформального (соціально нейтральні та соціально позитивні) та джерела підпільного сектора тіньової економіки (соціально перемінні, соціально негативні й антисоціальні);
– підвиди джерел тіньових доходів – конкретні діяння, чи економічна діяльність, які формують тіньові доходи у тому чи іншому секторі тіньової економіки;
ж) формально-логічні класифікаційні ознаки джерел тіньової економіки:
– за ознакою їх “профілю” – різні галузі чи напрями діяльності, їх співвідношення як джерел тіньової економіки, або співвідношення джерел підпільного (протиправного) сектора тіньової економіки з джерелами неформального (не протиправного) сектора тіньової економіки, взаємодія підвидів джерел тінізації суспільно-економічних відносин (передумови) з підвидами джерел доходів тіньової економіки (як наслідок і водночас як база відтворення нових передумов щодо тінізації відносин);
– за ознакою “рівня” класифікація джерел ТЕ здійснюється за схемою методів від “загального” до “одиничного”, від “абстрактного” до “конкретного” – залежно від визначеного рівня або глибини дослідження та завдань узагальнення:
· перший рівень джерел тіньової економіки – традиційно кримінальні діяння, антисоціальні некриміналізовані діяння, соціально-перемінні діяння (за наслідками), відмираючі та новоутворені соціально-негативні антисоціальні діяння, соціально-нейтральна та соціально-позитивна тіньова діяльність;
· другий рівень – загальнокримінальні злочини (підвиди джерел – наркобізнес, вимагання (рекет), вбивства на замовлення, грабежі та ін.), економічні злочини проти державної та інших форм власності, різні способи ухилення від оподаткування, корупція (підвиди джерел – розкрадання, ухилення від оподаткування, незаконне сумісництво, клановий патронаж, протежування, лобіювання, хабарництво та інші форми корупційних діянь), некриміналізовані, але суспільно небезпеч-ні діяння (підвиди джерел – незаконна емісія фіктивних безготівкових коштів, інших платіжних чи гарантійних фіктивних засобів; відмивання доходів незаконного походження; псевдопідприємництво, псевдобанкрутство та ін.), відмираючі та новоутворені соціально негативні діяння (відмираючі підвиди джерел – приписки, спекуляція; новоутворені – відмивання незаконних капіталів, різні діяння щодо “намивання”, “відмивання” та акумуляції злочинних капіталів та ін.);
· джерела тінізації за ознакою “профілю” – галузі народного господарства; напрями підприємницької діяльності; підвиди джерел – фінансово-господарські технології обороту капіталів (чек, вексель, акредитив, платіжне доручення, факторинг та ін.); заборонені види діяльності; тіньова правотворча діяльність, спрямована на стрімке накопичення кримінальних, інших протиправних капіталів і т. ін [79, 45–50].
За ознакою “території” джерела ТЕ можна поділити на регіональні, міжрегіональні, міжнародні та ін.
У межах наведених класифікаційних видів ознак, залежно від завдань і предметної області оцінки, можна встановити певні підвиди ознак для більш поглибленої класифікації за схемою, що витікає з ознаки “рівня” – “від загального до одиночного”.
За ознакою “суспільна небезпека” – джерела тіньової економіки (далі ТЕ) можна класифікувати: джерела “підпільного” сектора ТЕ і “неформального” сектора ТЕ. У свою чергу, джерела підпільного сектора можна групувати як джерела соціально негативного, соціально перемінного і антисоціального характеру. Соціально-негативні джерела (незначні за суспільною небезпекою криміналізовані діяння) поділяються на: однопрофільні, скажімо, спеціалізація суб’єкта на крадіжках чи інших злочинах із незначними доходами, що зразу споживаються; різнопрофільні епізодичні (скажімо, крадіжка, шахрайство і одночасно інші злочини без певної спеціалізації). Антисоціальні – на однопрофільні і різнопрофільні стабільно-відтворюючі (скажімо, створення конвертаційних центрів і професійне відмивання коштів незаконного походження) або одночасно і емісії фіктивних платіжних засобів, і розкрадання, і відмивання і т. д. (детальніше див. рис. 2, 3 у § 3.1.4.)
2. Учення про: класифікацію типів осіб-суб’єктів тіньових відносин. За своєю складністю механізми й середовище формування особи тіньовика-суб’єкта економічних злочинів та суб’єктів інших джерел тіньових цивільно-оборотних відносин суттєво відрізняється від формування осіб-суб’єктів загальнокримінальних злочинів. Особистість перших формується часто в елітних сім’ях, других – у кримінальному середовищі. Разом з тим, кримінологи основний масив своїх розробок присвячують категоріям мотивацій, притаманних особам, що ближче до загальнокримінальних злочинів. Складні процеси формування поведінки особи тіньовика-суб’єкта економічних злочинів має свої особливості, водночас у загальнокримінологічній літературі практично не розроблені. Технологічні аспекти формування поведінки тіньовика у контексті конктертних джерел ТЕ: чиновника-суб’єкта корупційних діянь; ділків – фінансиста, псевдопідприємця – суб’єктів шахрайських псевдопідприємницьких оборудок; пенсіонера, безробітних, робочого, інженера, викладача, ученого та інших суб’єктів незаконної торгівлі, ухилення від оподаткування тощо і повинні стати предметом розробки особливої частини теорії детінізації економіки.
3. Учення про: детермінацію та причинність або причини, умови, чинники, фактори відтворювально-прогресуючих технологій глобалізованої тінізації соціально-економічних відносин – управлінська, податкова, кредитна й монетарна політика як складові економічної політики, що пригнічує процеси економічного відтворення і детермінує тінізацію економіки, інші складові причин та умов тінізації відносин вивчаються теорією детінізації економіки у межах вчення про детермінацію та причинний комплекс тіньової економіки в цілому чи окремих її джерел.
4. Учення про: методологію, метод і методики економічної кримінології та економіко-кримінологічний моніторинг механізмів тінізації економіки; трансформацію джерел тіньової економіки; методики оцінки: тенденції, динаміки і потужності джерел тіньових процесів як основні інструменти визначення закономірностей, форм, засобів та пріоритетів щодо обмеження чи локалізації джерел тонізації; усунення причин та умов з метою запобігання тінізації суспільно-економічних відносин вивчаються теорією детінізації економіки в межах вчення про методологічні засади детінізації економіки в загальній частині на базі, якої конкретизуються у особливій частині теорії детінізації економіки.
Таким чином, за рівнем узагальнення систему науки й навчальної дисципліни “Теорія детінізації економіки” доцільно поділити на дві частини: Загальну і Особливу. При цьому у Загальній частині зазначеної теорії розробляються теоретико-методологічні засади пізнання моніторингу та протидії феномену “тіньова економіка” як в цілому, так і в контексті застосування цієї методології у Особливій частині теорії детінізації економіки – при вивченні конкретних джерел тіньової економіки. У Загальній частині теорії детінізації економіки розглядаються також загальнотеоретичні та методологічні проблеми підгалузі кримінологічної науки “економічна кримінологія”, встановлюється її взаємозв’язок із загальнотеоретичними досягненнями кримінології, висвітлюються загальноконцептуальні та спеціально-правові чинники, що зумовлюють її виділення з кримінології та включення її інститутів у якості трансформаційно-синтезуючих елементів у теорію детінізації економіки. Визначаються поняття, предмет, метод, функції, завдання економічної кримінології та теорії детінізації економіки, співвідношення підгалузі науки “економічна кримінологія” з кримінологією, суміжними науками та теорією детінізації економіки. Розглядаються питання про спільне та особливе, взаємодію та межі впливу кримінології та суміжних наук на формування і розвиток економічної кримінології та теорії детінізації економіки і навпаки – їх позитивного впливу на розвиток суміжних з ними наук.
Далі розробляється методологія формально-логічного й економіко-кримінологічного аналізу феномена тіньової економіки, діалектика, етапи і причини її виникнення та глобалізації, її складових елементів структури в цілому і різнорівневих та різнопрофільних видів і підвидів джерел тінізації суспільно-економічних відносин.
З метою розробки й уніфікації понятійного апарату, пов’язаного з феноменом “тіньова економіка”, піддається всебічному аналізу економічна та криміногенна субстанція цього явища, розглядається поняття, структура, етапи виникнення тіньової економіки, методи оцінки її обсягів, сформульовані в сучасних вітчизняних та зарубіжних наукових розробках, розробляються теоретико-методологічні основи та класифікатор-матриця економіко-кримінологічного моніторингу джерел тіньової економіки.
Як складові економіко-кримінологічного моніторингу, розробляються теоретико-методологічні засади та визначається роль у побудові інфраструктури детінізації економіки таких кримінологічних інститутів, як латентність злочинів, економіко-кримінологічна експертиза, система протидії відмиванню чи легалізації доходів, здобутих незаконним шляхом, а також такий елемент теорії детінізації економіки, як інститут “режимно-облікові бланки” та проблеми вдосконалення документообороту.
Одне з центральних місць у Загальній частині теорії детінізації економіки відводиться вивченню проблем класифікації типів осіб-суб’єктів тіньових процесів у сфері суспільно-економічних відносин, визначенню специфіки особистості тіньовика-делінквента, методикам дослідження причин і технологій віктимізації економічного капіталообороту, втягування в тіньові процеси некриміногенних за своєю природою прошарків населення.
У Загальній частині навчального курсу “Теорія детінізації економіки” приділяється також увага вивченню основних відтворювально-прогресуючих технологій та напрямів тінізації суспільно-економічних відносин у сфері всього цивільного обороту країни, спеціальних методів економіко-кримінологічного моніторингу механізмів тінізації економіки, їх трансформації, аналізуються методи оцінки динаміки й потужності джерел тіньових процесів як основних інструментів визначення закономірностей, форм, засобів та пріоритетів щодо обмеження або локалізації тих чи інших джерел тіньової економіки.
У контексті усунення причин та умов з метою запобігання тінізації сфери суспільно-економічних відносин розглядаються проблеми взаємодії суб’єктів підприємницької діяльності та відповідних державних органів щодо створення системи обміну інформацією з питань економічної безпеки як одного із важливих засобів протидії тінізації економіки та відмивання доходів протиправного походження.
У зазначеній частині курсу визначаються також особливості проблем боротьби з тіньовою економікою, співвідношенню динаміки зростання процесів тінізації відносин з рівнем повноти й адекватності системи державних заходів щодо детінізації суспільно-економічних відносин.
В основі такої системи державних заходів лежить розробка єдиної інформаційно-аналітичної, облікової та ідентифікаційно-пошукової системи документообороту країни.
Таким чином, ми сформулювали основні блоки проблем, які, на нашу думку, за ознакою предмета науки можуть складати загальну частину системи науки та навчальної дисципліни “Теорія детінізації економіки” і лягти в основу дослідження різноманітних джерел тіньової економіки, тобто формування Особливої частини теорії детінізації економіки. Програма навчального курсу “Теорія детінізації економіки” додається (додаток 1).








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки (монографія) (Попович)