Головна Головна -> Підручники -> Підручник Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки (монографія) (Попович) скачати онлайн-> 3.4. Економіко-кримінологічний моніторинг у теорії та інфраструктурі детінізації економіки 3.4.1. Поняття, об’єкт, предмет, мета, теоретичне та практичне значення економіко-кримінологічного моніторингу

3.4. Економіко-кримінологічний моніторинг у теорії та інфраструктурі детінізації економіки 3.4.1. Поняття, об’єкт, предмет, мета, теоретичне та практичне значення економіко-кримінологічного моніторингу



Термін моніторинг (від латинського monitor – “спостереження”, рівнозначного англійському – мonitoring) вживається в різних значеннях. В екології – це процес спостереження, оцінки та прогнозу стану довкілля у зв’язку з господарською діяльністю людини. У технічному значенні (англ. monitor) це контрольний апарат, скажімо, прилад для відслідкування радіаційної небезпеки (перевірка та контроль радіаційного стану).
В останні часи термін “моніторинг” вживається як постійне спостереження за будь яким процесом [123, 364], зокрема і за організаційно-правовими та тіньовими процесами у сфері фінансово-господарських відносин. Тобто в контексті даного дослідження об’єктом моніторингу можуть бути фінансово-господарські відносини у сфері виробництва, розподілу, споживання, зокрема відносини в галузях народного господарства на підприємницьких, інвестиційних, кредитних ринках, на фондовому ринку, ринку нерухомості, ринку боргових зобов’язань, ринку гарантій, ринку цінних паперів у цілому, або інших ринках чи сферах цивільного обороту речей, прав, дій. Предметом моніторингу є тіньові або псевдолегальні відносини та різноманітні ризики, пов’язані в будь-якому з наведених вище сегментів цивільного обороту речей, прав, дій. Таким чином, моніторингу можуть бути піддані будь-які сегменти цивільного обороту, у тому числі фінансово-господарські ринки, притаманні їм різноманітні ризики та тіньові відносини. Зокрема моніторингу можуть бути піддані як окремі операції, так і економічні процеси, система інфраструктури детінізації економіки, що складається з підсистем економічної безпеки та управління ризиками на тому чи іншому сегменті економічних відносин.
Наскільки правомірним і обґрунтованим є застосування цього іншомовного слова до вивчення криміногенних тіньових процесів чи тіньових процесів взагалі, і чому ми надаємо терміну “моніторинг” перевагу перед, ніби рівнозначними термінами “спостереження”, “аналіз”, “вивчення”, “оцінка”, “визначення”, “сканування” і т. ін.?
Щодо правомірності застосування терміна “моніторинг” до криміногенних тіньових процесів, то очевидним є те, що зазначений вид процесів є притаманним будь-якому з наведених вище сегментів фінансово-господарських відносин. Метою ж моніторингу ринків чи процесів економічного обороту є саме встановлення наявності тих чи інших ризиків на конкретному й суміжних з ним сегментах ринку. Прийняття управлінського рішення щодо доцільності заключення контракту за укладеною угодою, встановлення ризиків або юридична кваліфікація діянь залежить, перш за все, від правильного визначення структури протиправних діянь чи портфеля можливих ризиків та об’єктивною можливістю їх попередити або мінімізувати за допомогою системи знань, напрацьованих у межах інституту ризик-менеджменту, тобто управління кредитними, валютними, банківськими, підприємницькими та іншими ризиками. Не менш важливим є усунення ризику прямого шахрайства, що може виникати в процесі здійснення угоди як з боку будь-якої із сторін угоди, так і з боку їх партнерів з бізнесу чи навіть контрагентів останніх.
За своєю суттю моніторинг фінансово-господарських ринків є, перш за все, пошуком різноманітних ризиків, зокрема і ризиків криміногенного характеру та тіньових процесів, притаманних тому чи іншому сегменту ринку.
Стосовно надання переваги терміну “моніторинг” (далі – М) перед зазначеними вище вітчизняними, близькими за змістом, термінами, слід сказати, що кожне з цих слів відображає певний аспект М і лише разом у сукупності із зазначеними вище термінами (“аналіз”, “спостереження”, “вивчення”, “оцінка” і т. ін.) зможуть відобразити повний зміст явищ, що позначаються в останній час поняттям М. Тобто кожний термін, включений у поняття М, є його складовою, яка доповнює зміст і розкриває функціональні можливості М щодо відображення гносеології процесу пізнання різних аспектів змісту предмета М та протидії феномену “тіньова економіка”.
Якщо дотримуватися такого принципу правової науки, як лаконічність, однозначність, економія термінів, то застосування терміна М містить великі можливості щодо придання лаконічності юридичним дефініціям формулюванням при описанні криміногенних процесів у сфері організаційно-управлінських відносин фінансово-правового характеру.
Крім того, практика вживання іншомовних слів у сфері економіки, права та інших напрямів життєдіяльності людини в Україні, як і в інших країнах, є досить розповсюджено, і автор не є в цьому першим. В епоху нагальної економічної та інших видів експансії, нового, до певної міри завуальованого перерозподілу ринків збуту, фінансових і сировинних ринків, виникнення і стрімкого розвитку Інтернету, психотронних ПІАР-технологій впливу на населення, технологій глобалізації транснаціональної злочинності, вживання іншомовних слів є об’єктивним і особливо розповсюдженим явищем. Так, фінансово-правові акти України, особливо податкове законодавство, нормативно-правові акти у сфері банківської та зовнішньоекономічної діяльності, ускладнених податкових відносин і т. ін. увібрали в себе багато іншомовних термінів (“лізинг”, “факторинг”, “ф’ючерс”, “роялті”, “гудвіл” та ін.) Але головним чинником застосування нами терміна “моніторинг” є те, що він повно і точно охоплює діалектичну природу, технологічні параметри і динаміку позначених у ньому дій та різноманітні економіко-кримінологічні, юридично значимі аспекти предмета й процесу пізнання.
Вище ми навели лише частину складових, що відображають різноманітні гносеологічні й логічні аспекти терміна “моніторинг”. Ще більш очевидною стане наявність об’єктивної необхідності застосування цього терміна як економіко-кримінологічного інструменту пізнання і локалізації сучасних, технологічно насичених тіньових процесів криміногенного спрямування, коли ми сформуємо повний зміст поняття “економіко-кримінологічний моніторинг”. Співпадання динамізму, комплексності та природної цілеспрямованості цього поняття з динамізмом і технологічною різноманітністю сучасних криміногенних процесів, у контексті діапазону їх проникнення та діалектики змін є основним аргументом доцільності його застосування, оскільки тіньові процеси, що набули характеру стрімкого саморегулятивного відтворення, потребують нових специфічно спрямованих методологічних підходів до їх пізнання, відслідкування та локалізації. Щодо етимологічного тлумачення терміна “економіко-кримінологічний” моніторинг, його можна визначити як ретроспективне й поточне спостереження за тіньовими процесами, аналіз, оцінка та прогноз останніх у контексті конкретних джерел ТЕ, притаманних тому чи іншому сегменту фінансово-господарського обороту речей, прав.
Рушійним фактором змін і саморегулятивного відтворення криміногенного сектора тіньової економіки є, з одного боку, об’єктивні економічні й організаційно-правові причини, що виштовхують підприємництво в тінь, з іншого – присутні тут і корисливі мотиви такі, як жага наживи, збагачення, накопичення первісного капіталу будь-яким шляхом. Способи або технологічна процедура тіньового капіталообороту його змін залежить, перш за все, від виду і внутрішніх особливостей технологічного змісту того чи іншого фінансово-господарського інструменту, які відображаються у економічній моделі та правовій конструкції норм, що регулюють той чи інший сегмент фінансово-господарських відносин. Розробка та створення ефективної організаційно-правової інфраструктури щодо привентивної протидії тіньовим процесам повинно здійснюватись саме з урахування технологічних особливостей конкретних фінансових інструментів, їх економіко-правовій конструкції, що залежить від змісту конкретного сегмента фінансово-господарських відносин. Звідси ми бачимо, що економіко-кримінологічний моніторинг покликаний стати не тільки інструментом відображення технологічно різноманітного змісту джерел тіньової економіки, а і конкретно-науковою методологією їх вивчення, діагностики, як і конкретно-науковою системою знань щодо встановлення комплексу економіко-правових, організаційно-управ-лінських, технічних і технологічних системних заходів запобігання тіньовим процесам та локалізації їх криміногенних джерел. Моніторинг повинен стати також засобом попередження, виявлення і розкриття найбільш глобальних, технологічно насичених фінансових злочинів та таких криміногенних але некриміналізованих суспільно небезпечних діянь, як “емісії” фіктивних безготівкових коштів, псевдопідприємництво, несанкціоноване проникнення в закриті електронні мережі та інших криміналізованих чи некриміналізованих суспільно небезпечних діянь.
Саморегулятивне відтворення тіньових процесів, особливо стосовно джерел тіньової економіки криміногенного характеру, є явищем різнорівневим, різнопрофільним, а в контексті процесів розширеного відтворення – циклічним. Технологічна структура змісту джерел тіньової економіки (далі – джерел ТЕ) вимагає такої ж структуризації складових елементів (методів і методик) економіко-кримінологічного моніторингу (далі – ЕКМ). Йдеться про систему інтерпретації загальнонаукових і спеціальних методів і методик ЕКМ у відповідну систему знань, що формується в контексті структури, профілю чи рівня джерел ТЕ, конкретизації особливостей капіталооборотних і відповідних їм документооборотних технологій того чи іншого джерела тіньової економіки. Таким чином, інтерпретація методів передбачає ряд послідовних як по горизонталі (однорівневі, різнопрофільні джерела ТЕ), так і по вертикалі (різнорівневі джерела ТЕ) стадій здійснення моніторингу. Стадії моніторингу відображаються у підсистемах “збору”, “обробки”, “зберігання” та “аналізу” об’єктово-технологічної, суб’єктної та причинної інформації, пов’язаної з конкретними однорівневими видами чи різнорівневими підвидами джерел тіньової економіки; “прогнозування” тенденцій, динаміки та змісту їх змін; розробки науково обґрунтованих і всебічно виважених рекомендацій щодо методів локалізації конкретних джерел ТЕ; прийняття ефективних організаційно-управлінських рішень з питань створення організаційно-технічної, технологічної та фінансово-правової інфраструктури детінізації економіки. Таким чином, якщо розглядати поняття економіко-кримінологічного моніторингу дещо ширше, ніж це зроблено під час його етимологічного тлумачення, то це не просто спостереження, аналіз, оцінка і т. ін. У контексті гносеологічних засад процесу пізнання і перетворення такого всепроникаючого різноманітного та глобалізованого явища, як тіньова економіка, економіко-кримінологічний моніторинг — це синтезоване, економіко-кримінологічне вчення або система знань про праксеологічні засади інтерпретації організаційно-управлінських, фінансово-правових, обліково-технічних, інформаційно-технологічних, економічних і правових методів, що відображають гносеологію процесу та зміст предмета пізнання з питань виявлення і локалізації різноманітних джерел тіньової економіки, а також створення економічних передумов і організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки.
Наведені гносеологічні ознаки економіко-кримінологічного моніторингу можна доповнити наступними характеристиками. ЕКМ утворює різнорівневу систему знань чи методологію теорії детінізації економіки як конкретної підгалузі науки, метою якої є інтерпретація відомих і розробка нових спеціально-наукових методів та методик пізнання і протидії феномену “тіньова економіка”. До родових методів економіко-кримінологічного моніторингу входять: “ретроспективне та поточне спостереження”; “оцінка” і “прогнозування тенденцій” тіньових процесів; “визначення” стану та криміногенного потенціалу джерел тіньової економіки як об’єктів пізнання і перетворення; “встановлення” об’єктно- і предметно-технологічного причинно-детермінаційного складу та суб’єктного комплексу складових елементів феномена “тіньова економіка”. Здійснюється ЕКМ за допомогою методів і методик, програмно-апаратних комплексів і технічних підсистем “збору”, “обробки”, “збереження”, “аналізу” та застосування інформації, у цілях розробки методологічно обґрунтованих і всебічно виважених наукових прогнозів і рекомендацій, необхідних для прийняття ефективних організаційно-управлінських рішень з питань пізнання і локалізації джерел тіньової економіки, створення системи та відповідної їй інфраструктури організаційно-управлінських, фінансово- та соціально-правових методів і технічних засобів детінізації економіки.
Таким чином, у контексті функціонально-рольового значення поняття ЕКМ можна визначити так: економіко-кримінологічний моніторинг тіньової економіки — це система знань про економіко-кримінологічні, математичні, статистичні, логіко-структурні, правові та інші методи ретроспективного і поточного спостереження, функціонально-вартісного аналізу і оцінки обсягів тіньової економіки у контексті її різноманітних джерел, прогноз та відслідкування тенденцій динаміки змін, пов’язаних з усім спектром джерел тінізації фінансово-господарського обороту речей, прав, дій, розробки алгоритмів щодо локалізації джерел тіньової економіки та вирішення завдань комплексного запобігання криміногенній тінізації національних і міжнародних економічних відносин, а також протидії “відмиванню”, “намиванню”, “акумуляції”, “легалізації” чи “відтворенню” капіталів, здобутих незаконним шляхом.
Сутність, відповідні рівні синтезованого економіко-кримінологічного моніторингу, притаманних йому методів і методик детальніше ми розглянемо нижче. Разом з тим, тут доцільно зазначити, що теоретико-методологічна розробка економіко-правової, організаційно-управлінської, інформаційно-аналітичної, технічної і технологічної інфраструктури детінізації економіки та вдосконалення методів і методик як засобів попередження криміналізованих і некриміналізованих суспільно небезпечних криміногенних проявів у сфері фінансово-господарських відносин чи сфері цивільного обороту речей, прав, дій у цілому є метою і, на нашу думку, перспективним напрямом розвитку не тільки кримінологічної науки. Методологія, розроблена в економічній кримінології, має стати підґрунтям розвитку фінансово-правових методів попередження, виявлення і розкриття складних, технологічно насичених фінансово-господарських злочинів як одного з джерел тіньової економіки, а головне – стати науково виваженим ефективним засобом та/або системою знань про методи детінізації економіки і водночас методом пізнання та ранньої профілактики й попередження злочинів, шляхом усунення основних причин злочинності у сфері податкових, кредитно-фінансових і економічних відносин у цілому.
За допомогою ЕКМ об’єктно-технологічного, причинного та суб’єктного складу різних форм розрахункових, кредитних, зовнішньоекономічних операцій, операцій на забалансових рахунках кредитно-фінансових установ, на фондовому ринку, ринку боргових зобов’язань і т. ін. можна визначити не тільки напрям тенденцій і причинно-технологічні взаємообумовлення тіньових процесів чи використання різних фінансово-господарських агрегатів для визначення загальної криміногенної обстановки в тому чи іншому сегменті економіки. ЕКМ може бути застосовано і в плані виявлення притаманних цим фінансово-оборотним операціям видів і способів скоєння злочинів чи схем тіньового, але некриміналізованого обороту тіньових капіталів, що здійснюються з метою емісії фіктивних безготівкових коштів, розкрадань, ухилення від оподаткування і т. ін. Напрацьовуючи синтезовані знання про ті чи інші способи використання технологій, особливостей тих чи інших фінансових інструментів у злочинних або в інших неправомірних цілях, ми можемо визначити економічні та організаційно-правові протиріччя, закладені в тому чи іншому організаційно-управлінському сегменті фінансово-господарського обороту, які є причинами і умовами глобалізації тіньових процесів криміногенного характеру та створюють передумови щодо усунення за ними соціального контролю.
Вихід на методологічно-матричний рівень моніторингу причин і технологій криміногенної тінізації економічних відносин та на специфічні системи інтерпретацій методів і методик створення передумов детінізації відносин чи локалізації взаємообумовленостей формування особи делінквента-тіньовика або на конкретно-наукові методи протидії глобалізації криміногенних процесів у сфері економіки, а також методи попередження, виявлення і розкриття даної категорії високотехнологічних криміногенних тіньових проявів має як теоретичне, так і практичне значення.
Теоретичне значення економіко-кримінологічного моніторингу полягає в тому, що ЕКМ разом з іншими економіко-кримінологічними інститутами на підґрунті інтерналізації знань, накопичених в інформатиці, теорії управління, в економічному і юридичному блоках наук, створює синтезовані знання, спрямовані на розробку методологічно виваженої теорії побудови ефективної системи й відповідної їй інфраструктури детінізації економіки. Окрім зазначених можливостей ЕКМ, отримане із зазначених та інших дисциплін та інтегроване в економічній кримінології знання у контексті визначення причин тінізації економіки та шляхів їх усунення показують напрями розвитку цілого ряду економічного, юридичного та організаційно-управлінського блоків наук, таких наприклад, як бухгалтерський облік, судова бухгалтерія, фінансове право, документалістика, підгалузь криміналістики, контролінг, підгалузі організаційно-управлінської науки, інформатизації податкових, банківських та інших фінансово-правових технологій, спрямованих на вдосконалення системи оподаткування, кредитної та монетарної політики, недосконалість яких стала основним чинником деградації процесів економічного відтворення, глобальної тінізації економіки та саморегулятивного відтворення криміногенного потенціалу у сфері фінансово-господарських відносин.
Практичне значення економіко-кримінологічного моніторингу полягає в тому, що інтеграція зазначених та цілого ряду інших економічних, юридичних та управлінських наук спрямована на розробку саме практичних завдань – детінізацію економіки, локалізацію криміногенних джерел тіньової економіки, попередження, виявлення та розкриття високотехнологічних фінансово-господарських злочинів, усунення причин і умов, що сприяють їх скоєнню. Мета ЕКМ — об’єктивізувати знання про джерела ТЕ і дати поштовх до визначення методів їх локалізації, а також – створення інфраструктури детінізації фінансово-господарських відносин. Саме ці прикладні аспекти мети свідчать про практичне значення ЕКМ, а відповідно – і життєздатність.
Як підкреслює у своїй фундаментальній роботі “Общая теория борьбы с преступностью” вельмишановний В.С. Зеленецький, “історія розвитку науки підтверджує обумовленість виникнення і розвитку ідей соціально значимими потребами суспільства. При відсутності останніх ідея приречена на забуття” [28, 25].
“Ідея, – відзначав К. Маркс, – надмірно осоромлювала себе, як тільки відділяла себе від інтересу” [52, 89].
Таким чином, ідея розробки теорії детінізації економіки та створення в межах даної теорії такої конкретно-наукової методології, як економіко-кримінологічний моніторинг та деяких інших організаційно-управлінських і спеціально-кримінологічних інститутів інфраструктури детінізації економіки, на наш погляд, продиктована саме суспільно необхідною потребою щодо розробки теоретико-методологічних основ пізнання, моніторингу та протидії, глобалізованому в умовах перехідного періоду феномену “тіньової економіки”. Глобалізації тіньової економіки і її проникненню у всі сфери суспільно-економічного життя значною мірою сприяла відсутність комплексної конкретно-наукової теорії та відповідної інфраструктури організаційно-правових перманентно запобіжних профілактичних заходів щодо адаптації конкретних ринкових фінансово-господарських інститутів, що вводяться у процесі соціально-економічних перетворень до чинного економіко-правового середовища України. Тому розробка спеціальної теорії щодо створення організаційно-правової інфраструктури детінізації економіки, на нашу думку, не суперечить засадам кримінологічної чи інших правових наук, або загальній теорії боротьби зі злочинністю, розробленій В.С. Зеленецьким, оскільки є об’єктивно-необхідною адаптацією і розвитком фундаментальних теоретичних положень цих наук до потреб протидії криміногенній тінізації економіки. Саме це повинно зумовити відповідну підтримку ідеї розробки нового наукового напряму і навчальної дисципліни “Теорія детінізації економіки” і створення в її межах конкретно-наукової методології пізнання і подолання глобалізованих проявів тіньової економіки, основними складовими якої є різноманітні криміногенні джерела ТЕ, що набули характеру саморегулятивного розширеного відтворення.
Деталізацію об’єкта, предмета, гносеологічної структури і практичного змісту економіко-кримінологічного моніторингу тіньових процесів ми продовжимо нижче.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки (монографія) (Попович)