Головна Головна -> Підручники -> Підручник Економіка природокористування (Черевко) скачати онлайн-> КОРОТКИЙ ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК

КОРОТКИЙ ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК



Абіогенні цикли речовин — комплекс атмосферних, геологічних гео­хімічних і гідрологічних процесів.

Агрегування — об’єднання показників у групи за якоюсь ознакою.

Агролісомеліорація — система лісоводних заходів по боротьбі з засу­хою, суховіями, ерозією грунту та ін. Включає створення захисних лісових насаджень, заліснення пісків, агротехнічні, гідротехнічні, ор ганізаційно-господарські та інші заходи.

Агротехніка — система прийомів вирощування сільськогосподарських культур, технологія рослинницгва. Включає сівозміни, обробіток грунту, внесення добрив, підготовку насіння до посіву, посів і по­садку, догляд за рослинами, боротьбу з шкідниками, хворобами і бур’янами, збирання врожаю.

Антропогенні фактори середовища — внесені в природу людською діяльністю зміни, що впливають на органічний світ. Переробляючи природу, пристосовуючи її до своїх потреб, людина змінює середо­вище існування тварин і рослин, тим самим впливає на їх життя.

Антропогенний ландшафт — частина природного середовища, розвиток якого постійно підтримується людиною.

Ареал — область розпорсюдження на земній поверхні певних явищ, тих або інших видів (родів, сімей) тварин і рослин, корисних ко­палин

Атмосфера Землі — газова оболонка, що оточує Землю. Атмосферою прийнято вважати область навколо Землі, в якій газове середовище обертається разом із Землею. Маса атмосфери близько 5,15-Ю15 т. Атмосфера забезпечує можливість життя на Землі і помітно впли­ває на жигтя людини.

Біогеоценоз — однорідна ділянка земної поверхні з певним складом живих (біоценоз) і неживих (приземний шар атмосфери, сонячна енергія, грунт) компонентів і динамічною взаємодією між ними (об­міном речовин і енергією).

Біологічні цикли речовин — комплекс процесів, що характеризують жит­тєдіяльність організмів: живлення і живильні зв’язки, розмноження і ріст, відмирання, розклад і мінералізація.

Біомаса — загальна маса особин одного виду на одиницю поверхні або об’єму місцезнаходження. Біомаса рослин називається фітома-сою, тварин — зоомасою.

Біосфера — область активного життя на земній кулі. В біосфері живі організми і середовища їх існування органічно пов язані одне з од­ним, утворюючи цілісну динамічну систему. Біосфера охоплює ниж­ню частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери.

Біота — сукупність видів рослин, тварин і мікрооріанізмів, об’єднаних спільною областю поширення. На відміну від біоценозу, може ха­рактеризуватися відсутністю екологічних зв’язків між видами.

Біотоп — ділянка земної поверхні (суші або водойми) з однотипними умовами середовища, зайнята біоценозом.

Відвал — штучний насип із пустих порід, некондиційних корисних ко­палин тощо.

Генетика — наука про закони спадковості та мінливості організмів і методи управління ними.

Географічне середовище — частина природного середовища, включена в сферу людської діяльності, необхідна умова існування суспільства,

Гідросфера — сукупність усіх водних об’єктів земної кулі: океанів, мо­рів, рік, озер, водосховищ, боліт, підземних вод, льодовиків і сні­гового покриву.

Деградація грунту — процес, що призводить до часткової вірати у грунті нагромаджених органічних речовин.

Дифузія — рух часток середовища, внаслідок якого відбувається пере­несення речовини і вирівнювання концентрацій або встановлення рів­ного розподілу концентрацій частинок даного виду в середовищі.

Еволюція біологічна — історичний розвиток живої природи, який су­проводжується пристосуванням організмів до умов існування, пере­творенням біогеоценозів і біосфери.

Екологія — наука про відносини рослинних і тваринних організмів, які утворюють спільності між собою і з навколишнім середо­вищем.

Екологізація сільськогосподарського виробництва — об’єктивно зумов­лена, планомірно здійснювана система загальнодержавних, галузевих і регіональних заходів, спрямованих на впровадження в практику якісно нових, екологічно безпечним видів техніки, технологій та ор­ганізації матеріального виробництва, способів і методів функціону­вання промислових, аграрних та аграрно-промислових комплексів з метою найефективнішого використання природних ресурсів, їх збе­реження, відтворення і примноження, підтримання динамічної еко­логічної рівноваїи у навколишньому середовищі. Кінцевим підсум­ком екологізації розвитку продуктивних сил може бути досягнен­ня (забезпечення) повної гармонізації відносин між суспільством і природою.

Екологічний підхід — виявлення і дослідження зв’язків, які існують між об’єктами (процесами), що вивчаються, і навколишнім середо­вищем.

Екологічна ефективність — аналіз ефективності вирішення екологічних економічних або соціальних проблем для досягнення заданих еколо­гічних показників.

Екологічна експертиза — особлива комплексна діяльність з ідентифі­кації негативних впливів виробничої діяльності на навколишнє се­редовище і природні комплекси з тенденціями економічного розвитку.

Екологічні показники — аналітичні величини, що характеризують стан екосистеми та її елементів, включаючи елементи середовища (вода, повітря, земля та ін.).

Економіка — сукупність виробничих відносин певної суспільно-еконо­мічної формації, економічна основа суспільства або його структур­ної виробничої одиниці.

Екосистема — єдиний природний комплекс, який утворюють живі орга­нізми та середовище їх існування. Поняття «екосистема» застосо­вується до природних об’єктів різної складності і розмірів (весь •океан або невеликий ставок, лісовий масив або ділянка березового гаю).

Жива речовина — сукупність живих організмів біосфери, кількісно виражена в елементарному хімічному складі, масі та енергії. Пред­ставлена такими організмами: автотрофними (зелені рослини), гете­ротрофними (безхлорофільні рослини; все живе, людина), мікросо-профними (які живляться готовими органічними рослинами).

Заказник територія (акваторія), на якій у певний сезон або цілоріч­не охороняється ландшафт, усі або окремі види тварин і рослин при обмеженому використанні інших ресурсів.

Заповідник — територія, яка охороняється і на якій забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні комплекси або загрожує їх збереженню.

Землеробство богарне — вирощування переважно зернових (частко­во — кормових і технічних) культур на неполивних землях в райо­нах зрошуваного землеробства.

Землеробство зрошуване — впрошування сільськогосподарських куль­тур в умовах зрошення.

Зооценоз — сукупність тварин, що входять до складу біоценозу.

Інвестиція — довготермінові вкладення капіталу в галузі економіки.

Кадастр — систематизований збір відомостей, який складається періо­дично або шляхом безперервних спостережень над відповідним об’­єктом.

Комплексне використання ресурсу — найбільш повне використання всіх компонентів ресурсу. Наприклад, комплексне використання мінераль­ної сировини при видобутку сланців передбачає одержання із від­критих порід будівельних матеріалів, рідкоземельних елементів, а також використання шахтових виробіток під складські примі­щення.

Криза екологічна — напружений стан взаємовідносин між людством і природою, що характеризується невідповідністю розвитку продук­тивних сил і виробничих відносин у людському суспільстві ресурсно-екологічним можливостям біосфери.

Лісовий фонд — сукупність усіх лісів як природного походження, так і штучно вирощених. У складі лісового фонду розрізняють лісові і нелісові площі (сільськогосподарські угіддя, просіки, дороги тощо).

Лісові ресурси — запаси деревини, а також хутровини, дичини, грибів, ягід, лікарських рослин тощо в лісах. Ліси займають 3700 млн га, або близько 30% суші земного шару.

Літосфера — зовнішня сфера «твердої» землі, включаючи земну кору і частину верхньої мантії (субстрат).

Меліорація — сукупність організаційно-господарських і технічних захо­дів, спрямованих на докорінне поліпшення земель з несприятливими водними і повітряними режимами, хімічними і фізичними властиво­стями, які піддаються механічній дії вітру або води. Забезпечує стійкі врожаї, сприяє раціональному використанню землі. Види ме­ліорації: осушення, зрошення, хімічна меліорація, агролісомеліора­ція.

Моніторинг — постійне спостереження, аналіз (порівняння з норматив­ними параметрами) і прогноз стану навколишнього середовища в зв’язку з господарською діяльністю людини. Розрізняють три голов­ні ступені моніторингу: глобальний біосферний, регіональний геосис-темний, або природогосподарський, і локальний біоекологічний, аб» санітарно-гігієнічний. Це один із головних елементів системи управ­ління середовищем. Моніторинг вимагає серйозного обгрунтування складу показників, місця частоти і прийомів їх аналізу та прогнозу, узагальнення, зберігання і передачі інформації.

Навколишнє середовище — середовище існування і виробничої діяль­ності людини. Під цим терміном звичайно розуміють природне сере­довище, що оточує людину. . Нерідко в це поняття включають еле­менти штучного середовища (жилі будинки, промислові підприєм­ства, канали, водосховища тощо). З розвитком суспільного вироб­ництва і розширення сфери людської діяльності, яка охоплює май­же всю географічну оболонку, стають необхідними комплексні за­ходи з охорони навколишнього природного середовища. Навколишне середовище — поняття більш загальне, ніж природне середови­ще існування.

Національне багатство — народне багатство, важливий показник еко­номічного стану країни, у вартісному вигляді — сукупність спожив­них вартостей, створених і нагромаджених суспільством за весь час його виробничої діяльності.

Національний парк — заповідник, у який допускаються відвідувачі для відпочинку.

Ноосфера — оболонка Землі, в якій виявляється вплив людини на структуру й хімічний склад біосфери.

Охорона природи — система заходів, спрямованих на підтримання ра­ціональної взаємодії суспільства і природи, яка забезпечує збере­ження і відновлення природних ресурсів, попереджає прямі та не­прямі негативні впливи діяльності суспільства на природу і здоров’ї людини.

Природа — 1) у широкому розумінні — весь світ у розмаїтті його форм; 2) об’єкт природознавства; 3) сукупність природних умов іс­нування людського суспільства; 4) «друга природа» — створені лю­диною матеріальні умови її існування. Здійснення обміну речовин між людиною і природою — закон, який регулює суспільне вироб­ництво як необхідну умову самого людського життя. Сукупна діяль­ність суспільства суттєво впливає на природу, що вимагає раціо­налізації і регулювання їх взаємодії.

Природні ресурси — важливі компоненти навколишнього середови­ща, які використовуються в суспільному виробництві для задо­волення матеріальних і культурних потреб суспільства. Головні види природних ресурсів — сонячна енергія, внутріземне тепло, водні, земельні, мінеральні, рослинні ресурси і ресурси тваринного світу.

Природно-ресурсний потенціал — сукупність природних процесів і явищ, яка впливає на господарську діяльність для одержання певного со­ціально-економічного результату (ефекту).

Природне техногенне середовище — нове утворення, яке поєднує при­родні і техногенні елементи з певними соціально-економічними функ­ціями.

Природокористування — задоволення потреб суспільства в елемента\ природи, може бути прямим і непрямим. Прямим називається без-.посереднє використання ресурсів як джерел сировини і енергії, про­стору.

Продуктивність біологічна — відтворення біомаси рослин, мікроорганіз­мів, тварин, які входять до складу тієї чи іншої екологічної систе­ми. Звичайно виражається в масі продукції за рік на одиницю пло­щі або .на одиницю обсягу. В більш вузькому розумінні — відтворення диких рослин і тварин, які використовуються людиною. Най­більша біологічна продуктивність спостерігається в тропічних лісах.

Рекреація — відпочинок, відновлення сил людини, витрачених у про­цесі праці. В багатьох країнах рекреаційне обслуговування — сут­тєва галузь економіки.

Рекреаційні ресурси — сукупність природних ресурсів (клімат, вода, ліс, мінеральні джерела, земля, рослинність, ландшафти, пам’ятники культури тощо), яка визначає умови (можливості) відпочинку за межами постійного житла.

Ресурсний потенціал — характеристика можливості використання пев­ного ресурсу за сучасною технічного рівня розвитку галузей, які провадять його видобуток і переробку. Деякі відмінності тракту­вання і складових частин має аграрний ресурсний потенціал.

Сель — грунтові або грунтово-кам’янисті потоки, які раптово вини­кають у руслах гірських рік внаслідок різкої повені, що викликана інтенсивними зливами, швидким сніготаненням та іншими причина­ми. Боротьба з селями ведеться переважно шляхом закріплення грунтів і рослинного покриву, будівництва спеціальних гідротехніч­них споруд.

Система інформаційного забезпечення — сукупність способів і засобів, які забезпечують збирання, зберігання, обробку та надання інфор­мації про стан навколишнього середовища і реалізації запланованих. програм. Має декілька видів класифікації за сутністю, джерелами даних, способами обробки і перевірки.

Системний аналіз — це сукупність методологічних і практичних при­йомів, які використовуються для підготовки і обгрунтування рішень стосовно складних проблем соціального, економічного, технічного, політичного та іншого характеру. Такий аналіз оснований на за­стосуванні понять і принципів системи як єдності взаємопов’язаних елементів цілісного для досягнення поставленої мети.

Системний підхід — спосіб розв’язання практичних завдань, який по­лягає в розгляді у єдиній системі вихідних умов, необхідних опера­цій і засобів їх проведення.

Стабільність екосистеми — здатність протистояти будь-яким впливам і повертаїись у початковий стан.

Стічні води — води, забруднені побутовими і виробничими відходами^ Усуваються з території населених місць і промислових підприємств системами каналізації.

Територіальна комплексна схема охорони природи — передплановин. документ у системі регіонального планування, в якому обгрунтованокомплекс заходів з охорони і раціонального використання, освоєимя та відтворення ресурсів.

Туризм — один із видів активного відпочинку в формі подорожей за певними маршрутами з метою пізнання тих чи інших районів, тери­торій. Часто поєднується з елементами спорту. Масштабний і неор­ганізований туризм може несприятливо впливати на навколишнє природне середовище, пам’ятники історії, культури та мистецтва.

Фітоценоз — сукупність видів рослин на однорідній ділянці, які пере– бувають у складних взаємовідносинах між собою і з умовами нав­колишнього середовища (ліс, луг, степ тощо), характеризуються певним видовим складом, будовою; частина біоценозу.

“Фотосинтез — перетворення зеленими рослинами і фотосинтезуючими організмами променевої енергії Сонця в енергію хімічних зв’язків органічних речовин. Відбувається за участю поглинаючих світло пігментів (хлорофіл та ін.).








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Економіка природокористування (Черевко)