Головна Головна -> Підручники -> Підручник Економічна історія України і світу (Лановик) скачати онлайн-> 5.5. Участь України в світовому господарстві

5.5. Участь України в світовому господарстві



Розвиток економіки колишнього СРСР передбачав максимальну інтеграцію господарств союзних республік у загальносоюзному народногосподарському комплексі, формування якого завершилося в 60—80-х роках. Регулювалися структура та рівні економічного розвитку союзних республік та економічних регіонів. Планування і управління економікою були централізовані, лімітувався розподіл між союзними республіками, економічними регіонами і галузями фінансових, трудових, матеріально-технічних та інших ресурсів.
Економічний потенціал України у складі народногосподарського комплексу СРСР характеризують дані таблиці, % до загальносоюзних показників.




За галузевою структурою господарство України спеціалізувалося на природо-, фондо-, енерго-, матеріалоємних і трудомістких галузях промисловості. Воно було розбалансованим, а всі його галузі економічно і технологічно не були пов’язані між собою. Економіка України створювалась і функціонувала як невід’ємна складова частина народногосподарського комплексу колишнього СРСР, в інтересах усіх його союзних республік на основі єдиного плану. Частина підприємств працювала, використовуючи привізні паливно-енергетичні ресурси, сировину, матеріали, комплектуючі, деталі., Так, Тернопільський бавовняний комбінат переробляв бавовну, яка надходила з Киргизії та Узбекистану. За оцінками економістів, 70—80 % загальної кількості промислових виробництв не мали на території України замкнених технологічних циклів. Вони не могли існувати без виробничої кооперації з великою кількістю підприємств колишнього СРСР, які до того ж були основними споживачами виробленої продукції. Понад 70 % усіх сільськогосподарських машин, створених свого часу спеціалізованими проектними організаціями Запоріжжя, випускалися в Росії, Білорусії, Казахстані та республіках Прибалтики. Привізними товарами забезпечувався і споживчий ринок України.
В Україні не розвивалися такі енергоємні галузі промисловості, як електронна, електротехнічна, комп’ютерна, точне машинобудування. Сировинні ресурси працювали на загальносоюзні потреби, що призвело до їхнього виснаження.
Територіальна структура виробничих комплексів (Донбас, Придніпров’я, Прикарпаття, Поділля, Полісся) не забезпечувала їхньої інтегрованості до загальнореспубліканського поділу праці, спеціалізацію на певних видах продукції, ефективне використання наявного виробничого потенціалу.
Маючи розвинені промисловість, сільське господарство, транспорт, Україна не могла задовольнити свої виробничі потреби. Функціональна структура господарства не забезпечувала безперервного зростання життєвого рівня населення, екологічну чистоту, раціональне використання ресурсів, стабільне економічне зростання, високу ефективність виробництва. Структура українського господарства не створила можливостей для його інтегрування до світових економічних структур, а рівень життя населення значно відставав від стандартів розвинених країн.
Розвиваючись однобоко, господарство України було зорієнтоване на виробництво засобів виробництва. У 1987р. їхня частка становила 72,2 % і збільшилася порівняно з 1940 p. на 10 %. Негативні зміни відбувалися також у структурі предметів споживання. Так, протягом 1970—1987 pp. виробництво продукції харчової та борошномельно-круп’яної промисловості зменшилося в цій структурі з 52,4 до 46,3 %, тоді як виробництво продукції галузей важкої промисловості зросло з 22,4 до 29,5 %.
Роблячи вагомий внесок в економіку колишнього СРСР, Україна брала участь у зовнішньоекономічних відносинах. В останні роки існування СРСР її частка становила 20 % загальносоюзних експортних поставок, які йшли в 123 країни світу. Суб’єктами міжнародних господарських зв’язків були понад 1400 українських підприємств. Частка експорту України у колишньому загальносоюзному щодо окремих видів продукції була такою, %: екскаватори — 62, сільськогосподарські машини — 74, скло — 100, цемент — 75, залізна руда — 98, марганцева руда — 100, чавун — 75, листовий прокат — 56, сортовий прокат — 60, труби — 75, металургійне обладнання — 43, ковальсько-пресове обладнання — 74, велосипеди — 40, телевізори — 25.
Найтісніші економічні зв’язки Україна підтримувала з країнами Східної Європи, зокрема з Угорщиною і Польщею. У структурі вивозу в ці країни переважала продукція галузей важкої індустрії, електроенергія, природний газ, кокс, руда, сірка, чорні метали, устаткування для гірничодобувної та металургійної промисловості, екскаватори, бульдозери, телевізори, трансформатори, сільськогосподарські машини.
З загальносоюзної “кочегарки” Україна була перетворена на “кочегарку” РЕВ. У 1988 p. вона поставила країнам РЕВ 43,7 млрд кВт/год електроенергії, тобто 15 %, а на споживання своєму населенню — всього 8 %.
З країн Східної Європи Україна імпортувала машини і устаткування, верстати, комплектне промислове устаткування для хімічної, меблевої та харчової промисловості, прилади, продукцію хімічної промисловості, рухомий залізничний склад, судна, автомобілі, побутові електроприлади, медикаменти тощо.
Україна брала участь в економічному співробітництві з економічно розвиненими країнами. Більше 20 країн (Австрія, Нідерланди, Італія, Норвегія, Франція, Фінляндія, Німеччина, Швейцарія, Швеція, США, Канада, Великобританія, Японія) одержували з України промислову продукцію і промислову сировину: залізну і марганцеву руду, кокс, прокат чорних металів, графіт, скло, металургійне та гірничошахтне устаткування, штучні алмази, алмазний інструмент, а також цукор, олію, льоноволокно тощо. Зокрема, у Великобританію з України надходили прокат чорних металів, чавун, феросплави, металообробні верстати, бензол, цукор, льоноволокно, хміль. В Україну Великобританія поставляла різні машини, промислове устаткування, хімічні продукти, вовняні тканини тощо. У ФРН Україна експортувала феросплави, чорні метали, автонавантажувачі, віконне скло, олію тощо. З ФРН імпортувалися різні машини і промислове устаткування, прокат чорних металів, хімічна продукція. Українські машинобудівники виготовили для США унікальний трансформатор на 560 тис. кВт, для Фінляндії — комплект устаткування для атомної електростанції.
Україна вивозила свої товари більш як у 50 країн світу, що розвиваються. У структурі експорту головне місце посідали машини і промислове устаткування. Машини, устаткування, прилади для африканських, азіатських і латиноамериканських країн виготовлялися з урахуванням їхньої роботи в умовах тропічного клімату.
Експортна продукція України за цінами світового ринку оцінювалась у ЗО млрд крб. Проте зазначені прибутки осідали далеко за її межами. Така форма економічних відносин — звичайнісінький колоніальний грабунок України з боку центру. Про це свідчила структура експортних поставок. У 1989 p., наприклад, на сировину, матеріали і товари народного споживання припадало 72, на машини і устаткування — 22 % експорту продукції. ^ У зовнішньоекономічних відносинах Україна мала пасивне сальдо. Справа у тому, що продукція України належала до початкової та середньої стадій обробки, тому й оцінювалася дешево. Готова продукція оцінюється за вищими цінами.
Отже, участь України в народногосподарському комплексі СРСР, як і в світогосподарських зв’язках в цілому, свідчила про її колоніальне становище. Наслідком жорстокої експлуатації української економіки стало її виснаження, уповільнення темпів розвитку, що переросло в глибоку кризу.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Економічна історія України і світу (Лановик)