Головна Головна -> Підручники -> Підручник Українське цивільне право (Заіка Ю.О.) скачати онлайн-> 8.3. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи

8.3. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи



Особистими немайновими правами, що забезпечують буття фізичної особи (статті 294—315 ЦК) є такі: право на ім’я; право на повагу до гідності, честі та ділової репутації; право на індивідуальність; право на особисте життя та його таємницю; право на інформацію; право на особисті папери та таємницю кореспонденції; право на недоторканність житла; право на місце проживання; право на свободу пересування; право на свободу літературної, художньої і технічної творчості та ін.
Право на ім’я — це особисте немайнове право, яке забезпечує особі правову індивідуалізацію та надає юридично забезпечену можливість мати ім’я і вимагати від оточуючих, щоб її називали власним іменем.
Зміст цього права становлять наступні повноваження: право на використання імені; право на зміну імені у порядку, встановленому законом; право вимагати припинення незаконного використання прізвища, імені, по батькові.
Право на повагу до честі, гідності та ділової репутації. Честь — це об’єктивна оцінка особи, оцінка моральних та інших її якостей з боку суспільства, певної соціальної групи та окремих громадян. Гідність — це внутрішня самооцінка власних якостей особи. Ділова репутація — це громадська оцінка професійних якостей особи.
Громадянин має право вимагати в судовому порядку спростування відомостей, які ганьблять його честь, гідність чи ділову репутацію.
Право на індивідуальність полягає у тому, що фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Право на індивідуальність особа може реалізовувати: у зовнішньому вигляді, голосі, манері поведінки. Індивідуальність може діставати прояв у одязі, зачісці, гримі. Так, характерні циркові “маски” створили клоуни Ю. Нікулін, О. Попов, Л. Єнгібаров. Право на зовнішній вигляд може свідомо обмежуватися обранням тієї чи іншої професії: так встановлену форму одягу носять військовослужбовці, лікарі, провідники. Специфіка професії може вимагати і більш жорстких обмежень у зовнішньому вигляді: так, балерини, фотомоделі, натурники змушені контролювати свою вагу. Право на особисте життя та його таємницю — юридично забезпечена можливість вимагати від оточуючих не розголошувати відомості про обставини особистого життя фізичної особи, за умови, що вони не містять ознак правопорушення, що підтверджено рішенням суду. Відповідно особа має право на медичну, лікарську, нотаріальну, банківську, адвокатську таємницю, таємницю переговорів, усиновлення тощо.
Право на інформацію — це передбачена законом можливість збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (зазначені дії не стосуються поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди, крім випадків, визначених законом). Фізична особа, яка поширює інформацію, повинна переконатися в її достовірності.
Право на особисті папери та таємницю кореспонденції. Особисті папери (документи, фотографії, щоденники, записники, особисті архівні матеріали) фізичної особи є її власністю, і без її згоди (а у разі її смерті без згоди близьких родичів) ніхто не має права володіти, користуватися та розпоряджатися ними.
Водночас якщо особисті папери передані до фонду бібліотек або архівів, то з ними вже можна вільно знайомитися, публікувати, якщо є згода осіб, особистого життя якого вони стосуються. Зазначимо, що не завжди спадкоємці виконують останню волю власників особистих паперів. Нерідко справи такого роду стають предметом судового розгляду. Так, американський письменник С. Моем, російський письменник І. Гончаров, Папа Римський Іоанн Павло II в своїх заповітах вимагали знищення особистих листів. Якщо б їх воля була виконана, до нас не дійшло б листування з багатьма видатними сучасниками. Кілька років тому російське видавництво “Захаров” випустило книгу “Эпистолярный роман” — вибране з листування відомого письменника-емігранта С. Довла-това. Вдова письменника звернулася з позовною заявою до суду до власників видавництва, оцінивши заподіяну їй шкоду у 26 тис. доларів, оскільки вона була категорично проти такої публікації, а з іншого боку, є живі люди, яких публікація листів може зачепити. Видавець проти позову заперечує, посилаючись на те, що ховати особисте життя письменника, його щоденники, листи, все одно, що “ховати результати плавання і відкриття Колумба”. Кому ж належить особисте життя класиків — спадкоємцям чи культурі? Вітчизняний законодавець дає чітку відповідь на це питання.
Фізична особа має право на таємницю листування, телеграм, телефонних розмов, телеграфних повідомлень та інших видів кореспонденції. Телеграми, листи тощо є власністю адресата.
Право на недоторканність житла — особисте немайнове право, згідно з яким уповноважена особа може діяти у своєму житлі на свій розсуд і перешкоджати будь-яким спробам вторгнення у нього поза волею осіб, які у ньому проживають, крім випадків, прямо передбачених у законі.
Право на місце проживання — це особисте немайнове право фізичної особи, яке включає в себе такі повноваження, як: вільно обирати місце проживання та вільно змінювати місце проживання.
Право на свободу пересування — гарантована законом можливість фізичної особи, яка досягла 14 років, вільно пересуватися по території України, а по досягненні 16 років — вільно виїхати за її межі і безперешкодно повернутися до України. Фізичні особи, які не досягли зазначеного вище віку, мають право пересуватися по території України чи виїжджати за її межі лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів чи піклувальників та в їх супроводі чи в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості надає особі можливість на вільний вибір сфер, змісту та форм (способів, прийомів) творчості. Гарантією здійснення цього права є заборона проводити цензуру процесу творчості та результатів творчої діяльності. Водночас творча діяльність не повинна суперечити публічним інтересам.
Так, Закон України від 20 листопада 2003 р. “Про захист суспільної моралі” забороняє виробництво та розповсюдження порнографічної продукції, продукції, яка:
– пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу;
– пропагує фашизм та неофашизм;
– принижує та ображає націю чи особистість за національною ознакою;
– принижує особистість, є проявом знущання з приводу фізичних вад, з душевнохворих, літніх людей;
– пропагує невігластво, неповагу до батьків;
– пропагує наркоманію, алкоголізм, тютюнопаління та ін.
Забороняється використання образів неповнолітніх у будь-якій формі в продукції сексуального чи еротичного характеру і проведенні видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Українське цивільне право (Заіка Ю.О.)