Головна Головна -> Підручники -> Підручник Українське цивільне право (Заіка Ю.О.) скачати онлайн-> 14.10. Спадкування за законом

14.10. Спадкування за законом



На відміну від спадкування за заповітом, при якому спадкоємців призначає сам спадкодавець, при спадкуванні за законом до спадкування закликаються ті особи, яких законодавець називає спадкоємцями.
Тобто в цьому випадку спадкове майно розподіляється між особами, які названі спадкоємцями у відповідних статтях ЦК. Такі особи називаються законними спадкоємцями або колом спадкоємців за законом.
Спадкування за законом має місце коли:
– заповіт не складено або він визнаний недійсним повністю чи частково;
– за заповітом визначена доля частини майна;
– спадкоємці за заповітом відмовилися від прийняття спадщини, не прийняли спадщину або померли раніше спадкодавця;
– спадкоємці за заповітом усунуті від спадщини як негідні;
– відсутня умова набуття спадщини спадкоємцями за заповітом, якщо заповіт був складений з умовою.
Спадкоємці за законом закликаються до спадкування у порядку черги.
Спадкоємцями першої черги є: діти (в тому числі й усиновлені), подружжя, батьки (в тому числі усиновителі), а також дитина, яка народилася після смерті спадкодавця.
До спадкоємців другої черги належать брати та сестри (рідні, єдинокровні, єдиноутробні), дід, баба померлого.
У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.
У четверту чергу право на спадкування за законом надано особам, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до відкриття спадщини.
Зазначимо, що чинне законодавство не містить не лише легального поняття “член сім’ї”, а й поняття “сім’я” взагалі, хоча відповідно до ч. 2 ст. З СК сім’ю становлять особи, які: а) спільно проживають; б) пов’язані спільним побутом; в) мають взаємні права та обов’язки. Відсутність законодавчого поняття “член сім’ї” зумовлює і відсутність чіткого розуміння поняття “спадкоємець четвертої черги”, що не може не викликати численних судових спорів.
П’яту чергу спадкоємців становлять інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Оскільки ступінь споріднення обчислюється залежно від кількості народжень, то до спадкоємців шостого ступеня споріднення відповідно належать: двоюрідні праправнуки, троюрідні внуки, троюрідні брати та сестри.
До спадкоємців п’ятої черги належать також утриманці померлого (тобто непрацездатні і неповнолітні особи), які не були членами його сім’ї, але протягом п’яти років одержували від спадкодавця матеріальну допомогу, яка була для них єдиним або основним джерелом засобів існування.
Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Водночас цей договір не може порушувати прав спадкоємця, який не бере в ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов’язкову частку спадщини.
Черговість спадкування може бути змінена і за рішенням суду. Так, фізична особа, яка протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані, може вимагати в судовому порядку визнання за нею права на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування.
Спадкоємці, які протягом року до часу відкриття спадщини проживали разом із спадкодавцем однією сім’єю, мають переважне право на виділ їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка їм належить. Це правило пов’язано з тим, що спадкоємці, які проживали із спадкодавцем, звично користувалися цими речами (пральною машиною, посудом, телевізором, меблями тощо), тому поділ їх в натурі може створити для таких спадкоємців ряд проблем.
Законодавець не визначає, які речі належать до предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку, а які підпадають під поняття розкоші. Спроби законодавця визначити такий перелік в свій час зазнали невдач, оскільки ті речі, які в одній сім’ї вважаються звичайними домашніми речами, в іншій — є предметами розкоші. Зрозуміло, що поняття таких речей сьогодні в сім’ї директора комерційного банку та звичайного лікаря чи вчителя також не будуть збігатися. Питання щодо того, які речі належать до предметів домашньої обстановки та вжитку, мають вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням майнового становища спадкодавця та суспільства в цілому.
Спадкування за правом представлення. Таке спадкування має місце, коли спадкоємець, який закликався б до спадщини, помер до її відкриття. За цих обставин до спадщини закликають осіб, які заступають місце померлого спадкоємця (представляють його).
Спадкування за правом представлення можливе лише у разі спадкування за законом.
За правом представлення спадкують:
– внуки, правнуки спадкодавця — частку спадщини, яка б належала б їхнім батькам чи бабі з дідом, якби вони були живими на момент відкриття спадщини;
– прабаба і прапрадід — частку, яка б належала за законом їхнім дітям;
– племінники — частку, яка б належала за законом їхнім батькам;
– двоюрідні брати і сестри — частку, яка б належала б їхнім батькам.
При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Українське цивільне право (Заіка Ю.О.)