Головна Головна -> Підручники -> Підручник Народні методи лікування дітей (Б. Г. Скачко, Г. О. Орещук) скачати онлайн-> Розділ 3. ВОДОЛІКУВАННЯ

Розділ 3. ВОДОЛІКУВАННЯ


Поняття “водолікування” включає гідро- та бальнеотерапію.

Гідротерапія — використання прісної води (водопровідної, річкової, озерної) у вигляді ванн, душу, обтирання, обливання, обгортання тощо. Прісну воду використовують у чистому вигляді або з додаванням різних речовин (хвойний екстракт, концентрат шавлії лікарської, гірчиця тощо), що посилює її дію на організм.
Бальнеотерапія — метод лікування, профілактики хвороб і відновлення порушених функцій за допомогою природних мінеральних вод.
Головними діючими чинниками водолікування є температурний, механічний, фізико-хімічний та психотерапевтичний.
Водолікувальні процедури можуть бути місцевими й загальними. До загальних належать душ, обливання, обтирання, ванни, до місцевих — ручна, ножна, сидяча ванни, зрошення, а також грілки, компреси.
Раціональним водолікуванням можна знизити підвищену температуру тіла, розвантажити органи від надмірної кількості крові, таким чином усуваючи порушення. Під впливом водолікувальної процедури в організмі відбуваються зміни з боку нервової, серцево-судинної та інших систем, а також терморегуляції та обміну речовин. Ці зміни можуть свідчити як про сприятливий, так і несприятливий перебіг лікування. Про те, в якому напрямку відбуваються ці зміни, судять за судинною реакцією шкіри, частотою пульсу та дихання, артеріальним тиском.
У разі сприятливої реакції шкіра червоніє і стає теплою. Одночасно у пацієнта поліпшується самопочуття, з’являється бадьорість, відчувається приємне тепло. Така реакція обов’язкова для кожної водолікувальної процедури.
Якщо процедуру виконано неправильно, то спостерігається протилежна картина: шкіра стає блідою і холодною, з’являються тремтіння, нерідко “гусяча шкіра”. У цьому разі процедуру слід припинити, дати серцеві засоби.
Ванни температури 37 — 38 °С дещо знижують артеріальний тиск за рахунок розширення підшкірних кровоносних судин, особливо при гіпертонічній хворобі. Спостерігається незначне почастішання пульсу. Частота дихання змінюється мало, зрідка збільшуючись на 2 —4 за 1 хв. Погано переносять теплові процедури при гіпотензії.
Теплові процедури мають виражену антиспастичну (знижують тонус судинної стінки, м’язовий тонус), протизапальну дію, тамують біль, активізують процеси обміну.
Гарячі процедури підвищують обмін речовин, особливо під час їх проведення, прискорюють, ослаблюють серцеві скорочення. На початку процедури підвищується, а потім знижується артеріальний тиск, прискорюється частота і зменшується глибина дихання. Виявляють потогінну дію, підвищують згортання крові.
Холодні процедури підвищують артеріальний тиск, знижують згортання крові, поглиблюють і сповільнюють дихання, стимулюють обмін речовин, підвищують тонус м’язів.
Основною метою проведення водолікувальних процедур є досягнення перерозподілу крові між ураженим органом (або системою) та організмом у цілому, внутрішніми органами та шкірою, спрямування надлишку крові до видільних органів (шкіра, нирки) з метою активізації процесу виведення токсичних речовин. При цьому треба враховувати перебіг захворювання (гострий, хронічний), стадію його розвитку, супутню патологію.
У гостру стадію запального процесу найчастіше кров відтягують від уражених органів до віддалених шляхом їх тривалого прогрівання. Додаткова активізація ферментних систем посилює антитоксичну функцію, стимулює імунну систему організму, що сприятливо позначається як на самопочутті хворого, так і на перебігу патологічного процесу.Найдоцільніше відтягати кров до кінцівок. Якщо потрібно посилити лікувальний ефект, рекомендують половинні, тричетвертинні, повні (або загальні) лікувальні процедури. Проте під час їх проведення зростає і навантаження на серцево-судинну, дихальну та інші системи, розширюється перелік протипоказань.
На початку гострої стадії хвороби доцільно застосувати короткочасне охолодження ділянки розташування ураженого органа. Це сприяє зменшенню запалення та зниженню температури.
При хронічних запальних процесах призначають тривале прогрівання найближчих до уражених органів ділянок, зон Захар”їна — Геда. Ефект лікувальної процедури посилюється, якщо перед її проведенням розтерти шкіру до незначного почервоніння.
Зони Захар “їна — Геда — певні ділянки шкіри, в яких при захворюванні внутрішніх органів з’являються відображений біль, а також больова та температурна гіперестезія (підвищена шкірна чутливість).
Ці зони використовують не лише з метою діагностики, але й для впливу на стан відповідних внутрішніх органів. Встановлено відповідність між внутрішніми органами та сегментами шкірної іннервації (мал. 1).

Мал. 1. Схема розташування на тулубі та кінцівках деяких зон Захар’їна- Геда (пояснення в тексті)

Відображений біль при захворюваннях внутрішніх органів з’являється в таких сегментах: легені та бронхи — 1, серце — 2, кишечник — 3, сечовий міхур — 4, сечоводи — 5, нирки — 6, печінка— 7 та 9, шлунок та підшлункова залоза — 8, матка, яєчник — 10.
Зони Захар’їна — Геда при захворюванні внутрішніх органів виявлено також у ділянці голови. Наприклад, біль у лобно-носовій ділянці відповідає ураженню верхівки легенів, шлунка, печінки. Біль у середньоочній ділянці — ураженню воротаря шлунка і верхньої частини кишечнику. Біль у потиличній ділянці відповідає ураженню печінки, товстої кишки, яєчників, яєчок, матки, сечового міхура.
Проте дослідження чутливості у дітей становить великі труднощі, адже дитина не завжди спроможна чітко віддиференціювати подразнення, правильно проаналізувати свої відчуття та адекватно їх описати.
Для виявлення зон Захар’їна-Геда та встановлення їх меж можна легенько затиснути між великим та вказівним пальцями і трохи підняти угору шкіру та підшкірну основу досліджуваної ділянки. За відсутності патології відповідного внутрішнього органа ця маніпуляція безболісна. У разі патології з’являється біль різної інтенсивності.
Можна доторкнутися до шкіри в ділянці зон Захар’їна —Геда теплою вологою губкою або склянкою, наповненою теплою водою. При патології відповідного органа спостерігаються біль та пекучість.
Ефективно призначати компреси, припарки на відповідні зони Захар’їна —Геда при захворюваннях внутрішніх органів (бронхіт, пневмонія, холецистит, гастрит, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, цистит тощо). У комплексі з прийомом усередину препаратів лікарських рослин одержують швидкий та стійкий лікувальний ефект.
Наслідки водолікувальної процедури залежать від її тривалості, відхилення температури від комфортної, площі впливу, індивідуальної переносності процедури хворим, і його загального стану.
Залежно від переважання тонусу центральної нервової системи, її вегетативного відділу хворі по-різному сприймають однакову температуру. Отже, діапазон температур неоднаково впливає на кожну дитину.
Протипоказано проводити процедури (особливо загальні) у разі декомпенсації діяльності серцево-судинної та дихальної систем, при вадах серця, загостренні бронхіальної астми та астматичному статусі, онкологічних захворюваннях, гнійних ураженнях шкіри, тромбофлебіті, хірургічних захворюваннях, загальному тяжкому стані хворого. Деякі протипоказання є відносними, тому призначати або відміняти водолікувальні процедури повинен лише лікар.
Всі гідропроцедури слід проводити правильно. А тому краще заздалегідь опанувати техніку їх виконання.
Оскільки хвороба може виникнути зненацька, конче треба мати в кожній сім’ї все для ванн, обгортання, компресів. Це бавовняні простирадла, рушники, вовняні ковдри, марля, бинти, термометри, сидяча ванна, груша для клізм, кварта Есмарха, гірчиця тощо.
Ніколи не слід будити дитину, що заснула під час обгортання. Прокидання її є сигналом про те, що час закінчити процедуру. Якщо ж хворий не спить, то тривалість процедури повинна точно відповідати зазначеному регламенту.
Після кожної процедури треба обов’язково ретельно обробити використані предмети: простирадла, ковдри, рушники (провітрити, випрати, прокип’ятити, випрасувати).
Якщо діти ставляться до лікувальних процедур з недовірою та страхом, або, як кажуть, відбиваються руками й ногами, кричать, важливо заспокоїти їх, утриматися від надто рішучих, категоричних дій. Інакше очікувана користь від водолікувальної процедури буде нівельована через хвилювання, нервове збудження дитини.

Обтирання

Обтирання призначають з другого місяця життя дитини. Спочатку проводять сухі обтирання протягом одного-двох тижнів. Для вологого обтирання простирадло змочують у воді, викручують. Вологе обтирання триває 1—2 хв. Починають з рук, переходять на груди, живіт, спину, ноги.
Напрямок рухів такий: від кисті та стоп угору, від голови, шиї — донизу, від живота та грудної клітки — до пупка, від спини — до хребта. Таким чином забезпечується ще й легкий масаж тіла, поліпшується венозний кровоплин.
Після обтирання кожну частину тіла розтирають сухим рушником до помірного почервоніння. Дитину тепло вдягають.
Початкова температура води для дітей віком до 1 року становить 36 — 35 °С. Поступово протягом 10 — 15 діб її знижують на 1 °С до 26 °С взимку та до 24 °С улітку (за умови систематичного виконання процедури). Для дітей віком 5 — 7 років початкова температура води становить 33 — 32 °С, у кінці процедур — 23 — 22 °С. Стійкий ефект загартування настає через 2 — 3 тиж.
Часткове обтирання застосовують у слабких дітей, які мерзнуть. Роздягнену дитину накривають простирадлом і ковдрою, а рушником, змоченим водою температури 35 — 33 °С, енергійно розтирають, поступово звільнюючи від ковдри частини тіла. Наприклад, розтирають одну ногу до появи почервоніння шкіри, потім розтирають сухим рушником і закутують.Те саме роблять по черзі з другою ногою, грудьми, спиною та руками.
Фізіологічна дія обтирання зумовлена температурним та механічним подразненням.
Обтирання застосовують при функціональних захворюваннях нервової системи та для загартування.
Протипоказання для обтирання: запальні та гнійні ураження шкіри й підшкірної основи, новоутворення, варикозне розширення вен.

Обливання

Після 1—1,5 міс вологих обтирань можна переходити до обливання (для дітей, що старші за 11 міс).
Початкова температура води для дітей до 1 року становить 37 — 36 °С, для дітей 5 — 7 років — 34 — 33 °С. Через 5 — 7 діб її знижують на 1 °С ( до 27 — 24 °С). Тривалість процедури 1—2 хв.
Взимку під час обливання дитині одягають шапочку, щоб голова залишалася сухою. Маленьких дітей саджають, старших ставлять у велику миску або ванну. Обливають по черзі все тіло з відстані 20 — 30 см. Після цього дитину треба витерти до легкого почервоніння шкіри, тепло одягти. Влітку обливання слід проводити на повітрі у затишному місці.
Обливанням часто закінчують інші водолікувальні процедури (теплі та гарячі ванни). Після обливання шкіру треба добре витерти, дитину одягти в сухий теплий одяг.
Загальне обливання — тонізуюча та освіжаюча процедура, що використовується для загартовування.

Обмивання

Для обмивання беруть воду температури 22 — 20 °С, температура повітря в кімнаті повинна бути 20—18 °С.
Треба швидко обмити голову, обличчя, шию, плечі, груди, живіт, руки добре змоченим рушником. Після закінчення обмивання дитину слід витерти сухим рушником. Потім обмити спину, ноги (але не стопи) і швидко їх витерти. Нарешті черга доходить і до стоп: їх обмивають, ставлячи в таз по черзі, і добре витирають. Обмивання проводити протягом 3 —5 хв без пауз. Після обмивання одягнена дитина повинна рухатися до повного зігрівання.
Ослабленим дітям можна робити часткові обмивання.
Обмивання, які проводять після постільних парових ванн, обгортання, що супроводжувалися потовиділенням, мають на меті охолодити шкіру, зумовити скорочення її судин, змити залишки поту, продукти метаболізму, токсичні речовини. Після такого обмивання тіло дитини обсушити рушником.

Розтирання

Дитину загортають у мокре .простирадло і розтирають поверх нього, але не простирадлом.
Температура води для розтирання становить 28 — 17 °С, температура повітря в кімнаті повинна бути близькою до 20 °С.
Голова під час розтирання лишається відкритою.
Через простирадло, яке щільно прилягає до тіла, долонями роблять енергійні рухи вгору-вниз по всьому тілу. Розтирання проводять одночасно на передній та задній поверхнях тіла. Спочатку розтирають груди, живіт та спину, потім переходять на шию, плечі та руки, наприкінці — ноги.
Через 2 — 5 хв мокре простирадло знімають і замінюють сухим, котрим 1—2 хв ретельно витирають тіло дитини. Після процедури дитину, тепло загорнувши, кладуть у ліжко для відпочинку протягом 20 —30 хв.
Розтирання ефективне, наприклад, при запаленні легенів (сприяє відтяганню крові до поверхні шкіри), при малярії, холері, тифі, проносі, ожирінні тощо.
Протипоказаннями до проведення розтирання є запальні та гноячкові ураження шкіри й підшкірної основи, опіки шкіри, варикозно розширені вени, великі рани.

Обгортання

Обгортання бувають вологими й сухими, загальними й частковими.
Для повного (загального) обгортання вовняну ковдру розстелюють на ліжку таким чином, щоб вона досягала середини потилиці. Поверх неї кладуть змочене водою і віджате простирадло з грубого полотна. Вовняна ковдра повинна виступати за п’яти на 40 — 50 см, а вологе простирадло — на 25 — 30 см (мал. 2).
Ковдру і простирадло треба добре розрівняти, щоб не було складок. Хворий швидко лягає на простирадло і піднімає руки. Обгортають усю верхню частину тулуба, простирадло підгортають під спину, плечі й шию. Кожну руку обгортають окремо, кожну ногу — також (мал. 3). Вся поверхня шкіри повинна щільно прилягати до мокрого простирадла.
Потім дитину обгортають вовняною ковдрою, яку підгортають під шию, тулуб та ноги. Шию хворого обгортають сухим рушником для запобігання подразненню вовняною ковдрою. Між п’ятами і краєм ліжка треба покласти подушку. На голову хворому кладуть холодний компрес (можна листки капусти).
Всю процедуру проводять швидко, точно й акуратно.


Мал. 2. Повне обгортання


Мал. 3. Повне обгортання (дитина обгорнута вологим простирадлом)

Повні вологі обгортання поділяють на збуджувальні та заспокійливі. Температура води у першому разі повинна бути близько 20 °С, у другому — до 27 °С. Тривалість процедури залежить від захворювання.
При високій температурі тіла для посилення тепловіддачі (жарознижувальна дія) прохолодне вологе обгортання повторюють кілька разів поспіль.
У разі безсоння, перезбудження дитини обгортання з використанням теплої води має тривати 30 — 40 хв; у разі ожиріння, хронічних захворювань суглобів, інтоксикацій — 60 хв і більше.
Збуджувальне повне обгортання. Беруть одне добре викручене простирадло, змочене водою температури 18 — 25 °С, одну або кілька вовняних ковдр і товсте покривало. Що холодніше буде простирадло, то швидше досягнуть ефекту зігрівання і то інтенсивнішим буде обмін речовин.
Обгортання доцільно проводити при хронічних захворюваннях, коли треба шляхом посилення обміну речовин сприяти переробці та видаленню з організму шлаків, інших продуктів метаболізму. Хворий повинен лишатися обгорнутим до зігрівання або потіння. Тривалість процедури залежить від захворювання (в середньому 20 — 30 хв). Після неї належить обмити тіло водою температури 20 — 27 °С або зробити повну ванну температури 32—33 °С, тобто помірну охолоджувальну процедуру.
Заспокійливе повне обгортання. Беруть одне або кілька ледь віджатих простирадл, змочених у воді температури 22 — 27 °С, поверх — легеньке вовняне покривало (або зовсім без покривала). Коли простирадло нагріється, що у разі високої температури тіла відбувається через 5—10—15 хв, треба негайно розгорнути хворого і зробити нове обгортання. Якщо вологе простирадло нагріється до температури тіла, воно вже не забиратиме тепло від тіла хворого. Дитина знову стане неспокійною, голова гарячою, щоки почервоніють, дихання стане коротким, а пульс частим.
Щоб посилити тепловіддачу (знизити температуру тіла), вологе заспокійливе обгортання проводять по 10 — 12 хв, повторюючи 2—4 рази поспіль. Під час обгортання зниження температури тіла відбуватиметься тим енергійніше, що вологішим, товстішим та грубішим буде простирадло.
Не можна використовувати надто холодну воду при високій температурі тіла.
Часткові обгортання. Поділяють на тричетвертинні й половинні. їх застосовують тоді, коли повне обгортання з різних причин зробити не вдається або ж воно протипоказане.
Тричетвертинне обгортання. Діє трохи ніжніше, ніж повне обгортання. Корисно робити його дітям як старшого, так і молодшого віку, особливо при гарячкових станах та гострих захворюваннях


Мал. 4. Тричетвертннне обгортання

Обгортання роблять від пахвових ділянок до стоп. Руки залишаються вільними. Спочатку обгортають верхню частину тулуба, потім ноги (кожну окремо). Дитина одягнута в сорочку поверх обгортання.
Для збуджувального обгортання простирадло намочують у воді температури 18 — 22 °С, добре віджимають. Зверху накладають вовняну ковдру і укривають товстим вовняним покривалом. Тривалість процедури 20 — 40 хв.
Для заспокійливого обгортання простирадло змочують у воді температури 22 — 27 °С, лише трохи віджимають, і накривають дитину легкою ковдрою. Після зігрівання простирадло замінюють.
Половинне обгортання. Обгортають тільки нижню половину тулуба — від стоп до пупка. Кожну ногу обгортають окремо (мал. 5).
Простирадло змочують у воді температури 18 —25°С, добре віджимають. Зверху обгортають вовняною ковдрою і накривають вовняним покривалом.
Застосовують тільки у збуджувальній формі. Тривалість процедури — 1 — 1,5 год. Після закінчення її тіло обмити водою температури 20—27 °С. Волога сорочка. Діє ніжніше, ніж повне обгортання.
Беруть довгу, багато разів прану сорочку з грубого натурального полотна. Опускають її у прохолодну воду, слабкий розчин оцту (1 столова ложка оцту на 1 л води) або у гарячий відвар трави гуньби сінної, вівсяної соломи чи сінної потерті (50 г залити 1 л окропу, кип’ятити 15 хв на малому вогні, процідити). Сорочку віджимають, одягають на дитину і загортають в 1 —2 вовняні ковдри.
Для збуджувального обгортання сорочку опускають у воду температури 18 — 25 °С, добре викручують. Тривалість обгортання — 1 — 1,5 год, але не довше 2 год для дітей старшого віку. Якщо сорочку змочують у відварі трави, то залишають її на дитині до охолодження.


Мал. 5. Половинне обгортання


Мал. 6. Обгортання живота (компрес на живіт)

Волога сорочка діє не лише заспокійливо, але й сприяє розчиненню та виведенню з організму токсинів, шлаків.
При хворобах, що супроводжуються висипанням, наприклад при скарлатині, щоб стимулювати висипання, сорочку змочують у слабкому водному розчині кухонної солі або оцту.
Вологу сорочку рекомендують одягати при високій температурі тіла. Після зняття її дитину переодягають і тримають під ковдрою 30 — 60 хв.
Обгортання живота (компрес на живіт). Для компресів беруть 2 досить довгих та широких рушники, широке вовняне покривало, мотузки або безпечні шпильки для закріплення компресу. Для немовлят можна використати хустку та фланелеву пелюшку.
Температура води для компресу на живіт становить 18 — 22 °С, для незагартова-них — 22 — 25 °С, особливо на початку використання.
Віджатий вологий рушник накладають таким чином, щоб його кінці припадали на живіт. Зверху накладають сухий рушник, а потім вовняне покривало, яке закріплюють мотузками або шпильками (мал. 6). Після накладання компресу сорочку опускають униз, дитину накривають ковдрою.
Обгортання живота використовують переважно у збуджувальній формі насамперед для посилення функції органів травлення, що має істотне значення для лікування більшості хвороб.
Змінюють компреси у міру зігрівання або висихання, якщо не залишають на всю ніч. Після зняття компресу треба обмити покриті ним частини тіла водою температури 20 — 22 °С (інколи до 25 °С) та добре обтерти.
Обгортання живота є незамінним засобом для лікування хвороб у початковій стадії. Після компресу стан дитини полегшується. Пронос, запор, кашель, запалення горла, головний біль часто зникають після компресу. Якщо зовсім маленькі діти не можуть швидко заснути, компрес на живіт має стати у пригоді. При нездужанні дитини, гострих та хронічних захворюваннях компреси накладають на живіт.
Під час захворювання на дифтерію, коклюш, холеру, кір, скарлатину, запалення легенів та інші недуги можна протягом тривалого часу з короткочасними перервами тримати компреси на животі.
Майже немає таких хвороб, за яких були б протипоказані компреси на живіт, окрім гострої хірургічної патології органів черевної порожнини.
Компрес тримають на животі до повного зігрівання або висихання, після чого замінюють. Використані рушники обов’язково треба випрати, висушити на повітрі, випрасувати. Слід провітрювати й вовняні покривала. Лише після цього їх можна використовувати повторно.
Обгортання шиї (шийний компрес). Для компресу використовують рушник, який складають уздовж у 4 рази, та вовняну тканину, яка повинна бути трохи ширшою за рушник.
Збуджувальний шийний компрес використовують тоді, коли потрібно домогтися розрідження та виділення харкотиння, а з ним і хвороботворних чинників. Під впливом вологого тепла слизові оболонки звільняються від нальоту, зменшується або зникає запалення.
Рушник змочують водою температури 18 — 20 °С, викручують і обмотують ним шию. Поверх обмотують вовняною тканиною. Компрес не повинен заважати диханню, ковтанню. Тривалість процедури — від 1 до 2 год. Іноді компрес залишають на всю ніч.


Мал. 7. Компрес на живіт з обгортанням литок

Для заспокійливого або охолоджувального шийного компресу рушник намочують у воді температури 22 — 25 °С, трохи віджимають. Поверх рушника накладають тонку вовняну тканину (або взагалі не накладають). Такий компрес замінюють негайно після зігрівання.
При ураженні зіва та гортані, кашлі, крупі, запаленні мигдаликів, дифтерії компреси на шию застосовують одночасно зі збуджувальними обгортанням живота, литок, щоб відтягти кров від горла.
Перед накладанням того чи того компресу треба порадитися з лікарем.
Обгортання гомілки (литки). Застосовується майже винятково у збуджувальній формі з метою стимулювання відтягання крові від внутрішніх органів. Тривалість його — 2 — 3 год.
Проте при запальних процесах в ділянці стегна або гомілки, виразках, ранах використовують і охолоджувальні протизапальні компреси.
В тих випадках, коли компрес залишають на всю ніч, беруть бавовняні панчохи, обов’язково відрізають їх унизу, змочують у воді температури 22 — 25 °С, добре віджимають і одягають на обидві литки Поверх них одягають вовняні панчохи більшого розміру. При лікуванні хронічних захворювань обгортання литок доповнюють збуджувальними обгортаннями живота, грудної клітки, тулуба або шиї. Протипоказання: варикозне розширення вен, тромбофлебіт.
Обгортання голови. Звичайно роблять у збуджувальній формі перед сном і залишають на всю ніч.
Рушник змочують у воді температури 20 — 22 °С, віджимають, кладуть на лоб та голову, зверху вкривають вовняною хусткою. Вранці після зняття обгортання голову обтирають вологим рушником та витирають.
Обгортання голови особливо корисні при мігрені. Призначають дітям старшого віку. Одночасно накладають збуджувальний компрес на живіт, а також збуджувальне обгортання литок, ніг та рук.
Якщо дитина погано засинає або спостерігається безсоння, процедуру відміняють.
Обгортання плечей та грудної клітки. Обгортання плечей та грудної клітки застосовують при запаленні легень, трахеї, бронхів, остеохондрозі шийно-грудного відділу хребетного стовпа
Вологий рушник накладають через плечі на грудну клітку, зверху обгортають вовняною тканиною. Одночасно ставлять збуджувальний компрес на живіт.
При хронічних захворюваннях легень, остеохондрозі рушник змочують у воді температури 20 — 22 °С, віджимають. Тривалість процедури — 2 — 3 год.


Мал. 8. Обгортання грудей

При гострих запальних процесах ефективні заспокійливі обгортання плечей та грудної клітки. Рушник змочують у воді температури 20 — 25 °С, трохи віджимають. Змінюють його 2 — 3 рази через 10 — 15 хв.
Після обгортання зменшується кашель, полегшується дихання, краще відходить харкотиння.
Обгортання тулуба. Роблять його від пахвової до пахової ділянок. Беруть бавовняні рушник або простирадло такої довжини, щоб ними можна було двічі обгорнути грудну клітку та живіт. Вовняне покривало має бути на 2 см ширше від бавовняного рушника.
Правила виконання такі самі, що й у разі повного обгортання.
Призначають при захворюваннях органів дихання, печінки, селезінки, нирок, кишечнику, шлунка.
При хронічних захворюваннях використовують збуджувальні обгортання, тобто такі, що зігрівають. Тривалість процедури 2 — 3 год.
У гостру стадію хвороби корисні заспокійливі обгортання тулуба. Вони сприяють охолодженню. Змінюють їх 2 — 3 рази через 10 — 15 хв.
Одночасно з обгортанням тулуба призначають збуджувальні обгортання литок та передпліч.
Обгортання нижніх кінцівок. Вологу тканину накладають від кісточки до середини стегна, залишаючи стопи відкритими. Зверху накладають вовняну тканину, яку закріплюють безпечними шпильками. Кожну кінцівку обгортають окремо.
Збуджувальні обгортання застосовують при гострих станах, що супроводжуються високою температурою тіла, під час припливів крові до голови (головний біль, запаморочення, марення), при хворобах горла, легень, серця. Обгортання ніг сприяє відтяганню крові від уражених органів та її депонуванню в судинах нижніх кінцівок.
Обгортання використовують і при захворюваннях нижніх кінцівок для посилення кровообігу, розсмоктування набряків, затвердінь, тамування болю ревматичного та подагричного походження.
Для обгортання нижніх кінцівок беруть воду температури 17 — 20 °С.
Протипоказання: варикозне розширення вен нижніх кінцівок, тромбофлебіт.
Хрестоподібне або Т-подібне обгортання. До вовняної та внутрішньої бавовняної тканин посередині довгого краю пришивають дві смуги — вовняну та бавовняну, завширшки 8—15 см та завдовжки 30 — 50 см, тобто у вигляді букви Т (мал. 9).
Пришиті смужки протягують між ногами та накладають на живіт. Потім накладають поперечну частину тканин, яка повинна доходити до пахової ділянки.
Обгортання використовують як у збуджувальній, так й у заспокійливій формі, залежно від характеру хвороби. Для змочування тканини беруть воду температури 20-25 °С.
Т-подібне обгортання призначають для лікування захворювань нирок та сечового міхура, нижнього відділу кишечника, особливо прямої кишки, захворювань статевих органів.
Сухі обгортання. Призначають тоді, коли організм хворого погано реагує на холодне та мокре простирадло.
Сухі обгортання діють заспокійливо і стимулюють потовиділення.
Хворого обгортають сухим махровим простирадлом з натуральної тканини, загортають у товсту вовняну ковдру так, щоб повітря не надходило до тіла хворого ні з боку шиї, ні з боку ніг. Накривають вовняними ковдрами. Між стопами та ножним кінцем ліжка кладуть подушку. Для зменшення припливу крові до голови охолоджувальний компрес кладуть під голову (а не на неї).
До появи поту дитині дають кілька ковтків холодної води. Якщо піт вже з’явився, то для посилення потовиділення холодну воду дають через кожні 10 — 15 хв.
Тривалість процедури від 30 до 60 хв. Після сухого обгортання приймають ванну температури 30 — 32 °С. Потім дитину укладають в ліжко для зігрівання.
Слабеньким дітям сухе обгортання протипоказане.
Сухі обгортання поділяють на загальні й часткові.


Мал. 9. Хрестоподібне (Т-подібне) обгортання

Компреси

Компрес — накладання пов’язки, змоченої відповідним розчином.
Компреси використовують як у збуджувальній, так і в охолоджувальній формі.
Для збуджувального компресу тканину (обов’язково натуральну) складають у
2 — 4 — 6 разів, намочують у воді температури 16 — 22 °С, добре віджимають. Зверху кладуть вовняну тканину, складену вдвічі-тричі. Компрес тримають до висихання.
Для охолоджувальних компресів тканину складають у 4 — 6 — 8 разів, намочують у воді температури 18 — 22 °С (іноді до 16 °С, але в жодному разі — не нижче за 12 °С), злегка віджимають, не покривають вовняною тканиною. Не фіксують, тому що їх часто (через 5 — 10 хв) замінюють. Такі компреси виявляють місцевий охолоджувальний, протинабряковий та болезаспокійливий ефекти. Охолоджувальний компрес часто використовують у перші години після травм, забиття. При високій температурі тіла їх можна накладати на лоб і потилицю.
Для парових компресів бавовняний або лляний рушник складають у 6 —8 разів, опускають у воду температури 50 — 62 °С, трохи віджимають і загортають у вовняну або фланелеву тканину. Після охолодження компрес замінюють новим, повторюючи процедуру протягом 1 — 1,5 год. Після останнього компресу ділянки, що були вкриті компресом, обмивають, добре витирають.
При хронічних станах, коли треба розм’якшити, розсмоктати затвердіння, вивести
3 організму шлаки, токсини, парові компреси слід ставити не частіше 2 разів на добу.
Зігрівальний компрес. Для зігрівального компресу потрібно 3 шари. Нижній шар — складена в кілька разів марля або бавовняна тканина, змочена якимось лікарським препаратом (наприклад 20 % спиртом етиловим). На нього накладають компресний папір, а зверху — тканину, що погано проводить тепло (вовняну, фланелеву, вату). Кожен наступний шар має перекривати попередній на 2 — 3 см. Компрес закріплюють бинтом або хусткою
Тривалість процедури —3—10 год.


Мал. 10. Накладання зігрівального компресу

Якщо компрес накладено правильно, його внутрішній шар весь час буде вологим. Коли ж компрес нещільно прилягає до тіла або середній його шар не повністю покриває нижній, волога інтенсивно випаровується, і компрес не зігріває, а охолоджує.
Тепло, що виникає під впливом компресу, стимулює приплив крові, прискорює процеси обміну речовин та зменшує чутливість шкіри. Зігрівальний компрес виявляє протизапальну, розсмоктувальну дію, тамує біль.
Зігрівальний компрес можна ставити на 10 — 12 год. Після зняття його шкіру насухо витирають і на деякий час накладають пов’язку.
Зігрівальні компреси використовують при локальних запальних процесах, а також через 2 — 3 доби після забиття, травм. Ефективні при обмежених гострих та хронічних больових синдромах (радикуліт, неврит, невралгія, міозит), деяких захворюваннях вегетативної нервової системи та опорно-рухового апарату, при отиті.
Протипоказання: садна, гнояки в ділянці накладання компресу.
Для зігрівального компресу можна використати вовняну тканину, змочену у сольовому розчині (1 столову ложку кухонної солі на склянку гарячої води).Такі компреси при простуді накладають на спину, при ангіні — на горло, при циститі — на низ живота.
Екстра-компрес. Для екстра-компресів використовують рушники з грубого полотна. Для досягнення заспокійливого ефекту рушник складають у 4 —8 разів, опускають у воду температури 20 — 25 °С, викручують не сильно.
Для збуджувального екстра-компресу рушник складають удвічі, опускають у воду температури 18 — 20 °С, добре викручують. Вовняною тканиною не накривають, оскільки їх застосовують лише під час обгортання або постільної парової ванни.
Додаткові компреси використовують для більш спрямованого впливу на певний орган.
Заспокійливі компреси призначають при запаленні горла, легень, печінки, хворобах нирок тощо; збуджувальні — при хронічних захворюваннях. Вони особливо корисні при затвердіннях.

Багатошарові пов’язки

Такі пов’язки роблять так. Складену у 4 —б —8 разів тканину намочують у воді температури 16—18 °С, викручують та накладають на певну ділянку тіла. Після підсихання компрес не знімають, а на нього накладають другий, також “холодний”, але тканину не викручують так сильно. Після підсихання другого шару поверх нього накладають третій компрес. Тривалість процедури нерідко становить 10—12 год та більше.
Багатошарові пов’язки призначають головним чином для лікування задавнених ран, що погано гояться, затвердіння, кіст, нориць, остеомієліту.
Компрес на хребет. Збуджувальне обгортання накладають на хребетний стовп від потилиці до сідничних кісток. Складену у 4 —6 разів бавовняну тканину (ширина 6—10 см) змочують у воді температури 22 — 25 °С, накладають на означену ділянку, зверху накривають вовняним полотном і закріплюють еластичними бинтами навколо грудної клітки та живота.
Компреси на хребет використовують при запальних захворюваннях спинного мозку, поліомієліті, дитячому церебральному паралічі.

Ванни

Ванни можуть бути загальними (повними) і місцевими (частковими) різної температури, тривалості й містити різні компоненти.
Залежно від.температури ванни поділяють на гарячі (40—42 °С), теплі (37 — 39 °С), індиферентні (32 — 36 °С), прохолодні (30 — 20 °С) та холодні (до 20 °С).
Індиферентна температура — це температура, яка не дає відчуття ні тепла, ні холоду, тобто не зумовлює температурного подразнення.
Лікувальні ванни можуть бути з лікарськими засобами й травами.
Загальні (повні) ванни. Для загальної ванни беруть 200 — 250 л води (маленьким дітям — менше, відповідно до віку).
Дитина під час прийняття ванни має бути розслабленою, спокійною. Рівень води повинен доходити до середини грудної клітки. Якщо рівень води у ванні вищий, утруднюється дихання, погіршується кровообіг. Тривалість ванни — 10 — 15 хв.
Під час приймання ванни треба стежити за загальним станом дитини, кольором її шкіри. Якщо дитина зблідла, скаржиться на загальну слабкість, запаморочення, у неї частий ниткоподібний пульс та прискорене поверхневе дихання, треба негайно вийняти її з ванни, покласти на кушетку (ноги мають бути в положенні вище від голови), дати понюхати ватку, змочену 10 % розчином аміаку, потерти скроні.
Після ванни дитину обгортають зігрітим простирадлом, добре витирають. Рекомендують повний спокій протягом 20 — 30 хв. Хворий відпочиває лежачи.
Прохолодні загальні ванни використовують для лікування неврозу, невротичних станів, при гіпотензії, а також з метою загартування організму.
Ванни індиферентної температури призначають при неврозі, вегетативно-судинній дистонії, гіпертонічній хворобі І стадії.
Теплі загальні ванни корисні при хронічному артриті, неврозі, після травм і захворювань головного та спинного мозку, при пневмонії, бронхіті, бронхіальній астмі, гастриті, коліті, гепатиті, виразковій хворобі шлунка, хронічному гломерулонефриті.
Гарячі ванни ефективні при хронічному поліартриті, ожирінні І та II ступенів, хронічних гінекологічних захворюваннях, бронхіальній астмі, хронічному бронхіті та бронхопневмонії, приступах сечо- та жовчнокам’яної хвороби.
Сидячі ванни. Для сидячих ванн використовують спеціальну ванну або глибокий таз (до 35 см).
Дитина сідає у ванну, рівень води повинен досягати пупка. Ноги лишаються на підлозі поза ванною. їх можна поставити у таз з гарячою водою
Тривалість ванни — від 5 до 25 хв.
Сидячі ванни безпосередньо впливають на нижню частину живота і загалом на весь організм. Сидячі ванни особливо корисні при хронічних захворюваннях органів нижньої частити живота (матки, передміхурової залози, кінцевих відділів товстої кишки). їх використовують також з метою відтягання крові від розташованих вище запалених органів, при запамороченні, неспанні тощо.
Для теплої сидячої ванни беруть воду температури 37 — 39 °С.Теплі ванни діють заспокійливо, послаблюють тонічні та спастичні скорочення м’язів, знижують тонус судин. Після ванни дитину треба обмити водою температури 22 — 25 °С. Для теплої сидячої ванни нерідко використовують відвар трави хвощу польового, сінної потерті або вівсяної соломи.
Для гарячої сидячої ванни беруть воду температури 40 — 42 °С. Вони тамують судомний біль і тенезми сечового міхура. їх використовують при кольках (нирковій, кишковій).
Гірчичні ванни. Гірчичні ванни для дітей готують так: у ванну, заповнену водою потрібної температури, опускають марлевий мішечок з гірчицею з розрахунку 1 г на 1 л води. Гірчицю попередньо треба розмішати в теплій воді до кашкоподібної консистенції.
Звичайно температура води для загальної ванни становить 37 — 38 °С, для місцевої — 37 — 39 °С. Тривалість ванни 3 — 7 хв.
Під час загальної гірчичної ванни дитину краще покласти на живіт так, щоб підборіддя спиралося на стінку ванни (дихати свіжим повітрям) — для запобігання рефлекторному бронхоспазму, перезбудженню центральної нервової, серцево-судинної та дихальної систем.
Після ванни дитину обливають теплою водою, обтирають і кладуть у ліжко на 30 — 40 хв, накриваючи зігрітим простирадлом і ковдрою.
Ванни виявляють різко подразну дію на шкіру — швидко розвивається гіперемія її, поліпшується периферичний кровоплин, посилюється потовиділення. Рефлекторно поліпшуються кровоплин у внутрішніх органах, обмін речовин, ослаблюються спазми гладеньких м’язів.
Гірчичні ванни застосовують при капілярному бронхіті, бронхіоліті, запаленні легенів, інших захворюваннях органів дихання неалергійного походження.
Протипоказання: органічні захворювання серцево-судинної системи та нирок.


Мал. 11. Сидяча ванна (а) та ванна для тулуба (б)

Ванни для ніг. Ножні ванни можуть бути низькими (для стопи) і високими (до колін). Початкова температура води —36 °С. Поступово підливають гарячу воду, доводячи температуру до 39 — 40 °С. Тривалість ванни — 10—15 хв.
Після ванни ноги насухо витирають, надягають шкарпетки. Дитину кладуть у ліжко і накривають теплою ковдрою.
Ванни для стоп (температура води 37 — 41 °С) роблять з відвару вівсяної соломи, сінної потерті (100 г на 10 л води). Тривалість ванни — 15 хв.
Для гірчичних ванн для ніг беруть 1—2 столові ложки гірчиці. У мішечку опускають у відро з водою температури 37 — 39 °С. Тривалість ванни 5 — 7 хв. Після ванни ноги обмивають теплою водою, витирають рушником. Дитину кладуть у ліжко.
Ножні ванни призначають при безсонні,припливах крові до голови, гострому риніті, трахеобронхіті, бронхіальній астмі тощо.
При використанні ножних ванн зменшується кровопостачання судин головного мозку, знижується внутрішньочерепний тиск.
Ножні гірчичні ванни використовують при неврозі, зокрема такому, що супроводжується безсонням, при хронічній гіпертонічній енцефалопатії, призначають їх хворим з синдромами підвищення внутрішньочерепного тиску.
Хвойні ванни. Великої популярності набули ароматичні (хвойні) ванни. До води додають 1—2 столові ложки натурального соснового екстракту, 50—100 г порошку хвої сосни або відвар соснових голок (50 — 100 г на 10 л води).
Вода набуває зеленувато-рожевого кольору і має запах хвої. Окрім приємного кольору і запаху, при хвойних ваннах використовується і деяка ніжна подразнювальна дія ароматичних речовин на шкіру.
Температура води — 36 — 37 °С. Тривалість ванни — 7 — 10 хв.
Хвойні ванни заспокійливо діють на нервову систему, стимулюють кровообіг. Призначають при рахіті, функціональних розладах нервової системи. За наявності серцево-судинної патології та ураження нирок треба бути обережним.
Соляні ванни. Для приготування соляної ванни до 10 л води додають 50 г морської або кам’яної кухонної солі. Сіль насипають у марлевий мішечок і підвішують до крана з гарячою водою (у воду в ванні потрапляє чистий розчин солі).
Тривалість першої ванни — 3 — 5 хв. Поступово її збільшують на 1 хв (через кожні 2 — 3 доби), доводячи до 15 хв. Температура води першої ванни — 36,5 °С, через 3 — 4 доби — 35 °С.
Після ванни дитину обмивають водою температури, що на 1 —2 °С нижча за ту, яку використовували для ванни.
Соляні ванни виявляють тонізуючу, загальнозміцнювальну, седативну дію на нервову систему, посилюють обмін речовин, дещо подразнюють шкіру.
Призначають при рахіті, скрофульозі (золотусі), невралгії, зниженому тонусі м’язів, псоріазі та інших захворюваннях шкіри.
Крохмальні ванни. Готують з крохмалю або пшеничних висівок. Беруть 100 — 200 г крохмалю чи 0,5 — 1 кг висівок. Крохмаль попередньо розмішують у невеликій кількості холодної води та виливають у ванну. З пшеничних висівок готують відвар, який після проціджування додають до ванни.
Тривалість процедури — 8—12 хв. Температура води — 35 — 37 °С.
Ванни виявляють обволікальну дію. їх застосовують головним чином при шкірних хворобах, неврозі, ексудативному діатезі, нейродерміті, екземі, які супроводжуються свербежем.
Содові ванни. Содові ванни готують з розчину натрію гідрокарбонату (питної соди). На 100—150 л води беруть 200 — 250 г питної соди. Початкова температура води — 37 °С. Для кожної наступної ванни її підвищують на 0,5 °С, доводячи до 39 °С.
Тривалість ванни — не більше 5 хв. Приймати 2 — 3 рази на тиждень.
Загальні содові ванни призначають дітям віком після 12 років.
Ванни сприятливо діють на роговий шар шкіри, сприяють відшаруванню відмерлих клітин.
Загальні та місцеві содові ванни використовують при дерматиті, себореї, сухій екземі, грибкових ураженнях для очищення поверхневих шарів шкіри.
Постільна парова ванна
Для проведення постільної парової ванни спочатку накладають повне збуджувальне обгортання температури 18 — 25 °С. Потім кладуть грілки поперек стоп і в ділянці колін (мал. 12).
Для зігрівальних грілок найкраще використовувати пляшки з-під шампанського з герметичними пробками. Попередньо нагріті у каструлі з киплячою водою пляшки наповнити окропом, закоркувати і обгорнути намоченим у гарячій воді та трохи віджатим рушником. Кожну пляшку покласти у вовняну панчоху або обгорнути вовняною тканиною. Одну підготовлену иляшку-грілку покласти поперек стоп, другу — біля колін на відстані 20 см від тіла. Між грілками і тілом хворого покласти по шматку вовняної тканини, аби запобігти ошпаренню. Звичайно дитині досить однієї грілки, яку кладуть поперек стоп.
Хворого з грілками накрити вовняною ковдрою, підгорнувши її під шию, тулуб та ноги. Зверху покласти пухову ковдру. Між п’ятами та ножним краєм ліжка покласти подушку. Шию обгорнути рушником, на голову покласти холодний компрес або листки капусти.
Тривалість постільної парової ванни — від 30 хв до 1 год.
Після закінчення ванни швидко обтерти тіло дитини рушником, змоченим водою температури 20 — 22 °С.
Маленькі діти легше переносять збуджувальні тричетвертинні обгортання з використанням 1—2 грілок-пляшок. У деяких випадках роблять лише сухе обгортання і прикладають грілки-пляшки.
Постільна парова ванна справляє щадний вплив, не зумовлює втоми, а тому корисна дітям.


Мал. 12. Постільна парова ванна

Вологе тепло, що утворюється за рахунок віддавання пари грілками-пляшками, у поєднанні з випаровуванням сприяє розм’якшенню шкіри, очищенню її пор, стимулює приплив крові до шкіри від переповнених нею органів. Периферичні нервові закінчення подразнюються, що позначається на всій нервовій системі. Під впливом ванни шлаки, токсини виділяються через шкіру з потом.
Ванни протипоказані при вадах серця, надмірному припливі крові, під час тяжких хронічних та інфекційних захворювань.Не слід застосовувати парові ванни під час високої температури тіла (понад 39 °С). Проте вони дуже корисні при ознобі. Надзвичайно корисні постільні парові ванни також при нежитю, кашлі, бронхіті, пієлонефриті, скарлатині, дифтерії тощо.
Повітря в кімнаті повинно бути чистим, але ванни не слід приймати при відчинених вікнах, бо протяг може звести нанівець їх лікувальний ефект.
Парова ванна для голови. Голову хворого разом із посудиною, наполовину наповненою окропом, накривають товстим вовняним покривалом, яке опускається до підлоги.
Процедура має тривати доти, доки не почне виділятися піт.
Призначають дітям старшого віку при риніті, отиті, особливо гнійному, зубному болю, невралгії, висипці на обличчі.
Для парової ванни використовують відвар трави шавлії лікарської, деревію звичайного, листків подорожника великого, липового цвіту.
Тривалість ванни — не більше 15 хв. Процедури слід проводити 1—2 рази на тиждень.
Парові ванни для голови протипоказані при тяжких серцево-судинних, легеневих захворюваннях, що супроводжуються задишкою, акроціанозом, при набряках, бронхіальнііі астмі, вегетативно-судинній дистонії, деяких нервових та психічних захворюваннях.

Душ

Душ — водолікувальна процедура, під час якої на тіло людини під тиском спрямовують струмінь води певної температури.
Дія душу зумовлена поєднанням температурного і механічного подразнення.
Розрізняють загальний та місцевий (на ділянки живота, спини, промежини, нижніх кінцівок) душі.
Стабільний душ середнього або низького тиску забезпечується потоком дрібних струменів води (у вигляді дощу).
Використовують теплий, індиферентний та прохолодний душі. Частіше приймають душ індиферентної температури (34 —36 °С). Тривалість душу при перших процедурах — до 1 хв, поступово її збільшують до 3—4 хв. Після душу рекомендують розтерти шкіру дитини.
Короткочасний холодний (до 20 °С) і гарячий (40 — 42 °С) душі подразнюють периферичні нервові закінчення та всю нервову систему. Вони тонізують м’язи, судини. Якщо душ триває понад 2 — 3 хв, з’являється втома, знижується збудливість нервових рецепторів.
Теплий душ (37 — 39 °С) впливає заспокійливо. У разі тривалого його впливу також з’являється втома.
Душ призначають головним чином при порушенні функцій нервової системи.
З метою загартування призначають контрастний душ. Температуру води змінюють 4 — 5 разів, починаючи процедуру з теплої води та закінчуючи прохолодною. Поверхню тіла піддають дії теплої води (39° С) 20 с, а холодної (25 — 23 °С) — 10 с. З часом різницю температури води збільшують.
Контрастний місцевий душ використовують при ожирінні, атонічному запорі, надмірній пітливості стоп.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Народні методи лікування дітей (Б. Г. Скачко, Г. О. Орещук)