Головна Головна -> Підручники -> Підручник Українське цивільне право (Заіка Ю.О.) скачати онлайн-> 25.4. Договір лізингу

25.4. Договір лізингу



За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) — ч. 1 ст. 806 ЦК.
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених § 6 гл. 58 ЦК та Законом України від 16 грудня 1997 р. “Про фінансовий лізинг” (в редакції Закону від 11 грудня 2003 p.).
Слово “лізинг” є українською транскрипцією американізованого терміна leasing, що означає “здавати в оренду”, який почав використовуватися в Англії в кінці епохи феодалізму в значенні здачі майна в оренду. Як вид підприємницької діяльності лізинг набув поширення в США з кінця 50-х років минулого століття, а нині відомий законодавцям практично всіх країн.
В господарській практиці і в цивілістичній доктрині розрізняють дві форми лізингу: оперативний (або експлуатаційний) та фінансовий. Як правило, при фінансовому лізингу лізинго-одержувач має право набути майно у власність за його залишковою вартістю.
Лізинг охоплює комплекс договірних відносин: купівлю-продаж, найм, доручення, комісію, кредитний та агентський договори.
Розрізняють лізинг прямий і непрямий.
При прямому лізингу сторонами є лізингодавець і лізингоодержувач.
На відміну від договорів найму та оренди, де присутні дві сторони — наймодавець та наймач, в договорі непрямого лізингу в лізингових операціях беруть участь три учасники:
– виробник (продавець) устаткування, який укладає договір купівлі-продажу з лізинговою компанією;
– лізингодавець (лізингова компанія), який за дорученням майбутнього лізингоодержувача укладає договір купівлі-продажу з виробником і стає власником устаткування;
– лізингоодержувач, який замовляє певне устаткування лізингодавцю.
Привабливість лізингу полягає в тому, що лізингоодержувачі без значних капіталовкладень можуть отримувати в користування новітню техніку, електронне та комунікаційне устаткування. Лізингодавці в свою чергу, за рахунок лізингових платежів не лише компенсують витрати, пов’язані із придбанням предмета лізингу, а й отримують проценти на вкладений капітал.
Оперативний лізинг є різновидом договору оренди, оскільки по закінченні строку договору лізингу майно підлягає поверненню лізингодавцю.
В ч. 2 ст. 1 Закону “Про фінансовий лізинг” законодавець дає таке визначення поняття договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов та передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Істотними умовами договору фінансового лізингу є: предмет лізингу, строк договору та розмір лізингових платежів.
Предметом (об’єктом) договору фінансового лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.
Предметом фінансового лізингу не можуть виступати земельні ділянки та інші природні об’єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).
Ризик випадкової загибелі об’єкта лізингу покладається за загальним правилом на лізингоодержувача.
Права та обов’язки сторін за договором фінансового лізингу. Лізингодавець зобов ‘язаний:
1) інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти;
2) своєчасно надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору;
3) попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров’я, майна або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним.
Лізингоодержувач зобов’язаний:
1) прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору;
2) утримувати предмет лізингу в належному стані (виконувати ремонт, технічне обслуговування);
3) своєчасно сплачувати лізингові платежі;
4) застрахувати предмет лізингу;
5) надавати лізингодавцеві інформацію про технічний стан об’єкта та доступ до предмета лізингу для здійснення перевірки умов його використання та утримання;
6) у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу повернути об’єкт у нормальному стані з урахуванням зносу.
Ризик випадкової загибелі предмета лізингу покладається за загальним правилом на лізингоодержувача.
Закон не містить спеціальних правил, що стосуються припинення або розірвання договору лізингу, тому до нього застосовуються загальні правила щодо припинення договору найму (оренди), якщо це не суперечить законодавству.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Українське цивільне право (Заіка Ю.О.)