Головна Головна -> Підручники -> Підручник Українське цивільне право (Заіка Ю.О.) скачати онлайн-> Глава 35. Зобов’язання із односторонніх дій 35.1. Публічна обіцянка винагороди

Глава 35. Зобов’язання із односторонніх дій 35.1. Публічна обіцянка винагороди



Фізичні чи юридичні особи, які бажають досягти певної мети, зазвичай укладають відповідний договір з конкретним контрагентом — продавцем, перевізником, підрядником та ін. Але трапляються випадки, коли досягти бажаного результату можна лише долучивши до співпраці широке коло осіб.
Така обіцянка адресується всім бажаючим, тобто невизначеному колу осіб, але винагороду отримає той, хто досягне зазначеної в обіцянці мети (повідомить про місцезнаходження речі, надасть будь-яку інформацію, яка допоможе викрити зловмисників тощо).
Публічна обіцянка винагороди — це односторонній правочин, на підставі якого одна особа зобов’язується сплатити певну винагороду будь-якій особі за умови досягнення нею зазначеного в оголошенні результату.
Водночас не всі обіцянки породжують обов’язок сплатити винагороду.
Обіцянка про сплату винагороди має відповідати таким вимогам:
1) вона має бути публічною, тобто сповіщеною в засобах масової інформації або іншим чином доведеною до невизначе-ного кола осіб. Публічною вважається і обіцянка, яка звернута до певного кола осіб (наприклад, до “молодих науковців”, “працівників пивзаводу”). Якщо ж звернення адресовано конкретним особам, воно втрачає ознаку публічності і набуває договірного характеру;
2) обіцянка винагороди повинна мати майновий характер (тобто повинна обіцятися певна грошова сума, певне майно або певні блага майнового змісту, наприклад, путівка на 24 дні в санаторій “Трускавець”, дві будь-які вівці з отари, яка заблукала в горах під час негоди тощо);
3) винагорода повинна обіцятися за вчинення правомірних дій;
4) має бути зазначено результат, якого необхідно досягнути. Це може бути або досягнення конкретної мети, або найкраще виконання певної роботи, характер якої допускає виконання її різними особами (знайти весільну обручку, втрачений вантаж чи виграти золоту медаль на Олімпіаді, встановити світовий рекорд в стрибках у довжину тощо);
5) із оголошення повинно бути зрозуміло, хто обіцяє винагороду, і місце, куди необхідно надати результат;
6) обіцянка може бути оголошена в будь-якій формі (письмово, по телебаченню, по радіо, по Інтернету тощо). Особи, які бажають відгукнутися на обіцянку, можуть вимагати письмового підтвердження інформації;
7) строк досягнення результату не є обов’язковою умовою. Якщо він не встановлений, то оголошене завдання вважається чинним протягом розумного строку.
Так, понад 50 років існувала обіцянка одного із меценатів сплатити винагороду особі, яка наведе докази Великої теореми Ферма. У разі виконання завдання і передання його результату, особа, яка публічно обіцяла винагороду (нагороду), зобов’язана виплатити її. Якщо завдання стосується разової дії, винагорода виплачується особі, яка виконала завдання першою. Якщо таке завдання було виконано кількома особами одночасно, винагорода розподіляється між ними порівну.
Особа, яка публічно обіцяла винагороду, має право змінити завдання та умови надання винагороди. Особа, яка приступила до виконання завдання, має право вимагати відшкодування збитків, завданих їй у зв’язку із зміною завдання. Зобов’язання припиняється у разі:
1) досягнення результату і виплати винагороди;
2) закінчення визначеного для виконання строку;
3) закінчення “розумного” для виконання строку.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Українське цивільне право (Заіка Ю.О.)