Головна Головна -> Підручники -> Підручник Українське цивільне право (Заіка Ю.О.) скачати онлайн-> Глава 37. Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави

Глава 37. Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави



Загальна характеристика зобов’язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Це самостійний вид недоговірних зобов’язань, сфера застосування яких характеризується: особливими підставами виникнення; специфікою змісту.
В судовій практиці мають місце випадки, коли особа не може захистити свої права, які порушені, ні за допомогою речового позову, ні позову із договору, ні позову із заподіяння шкоди. Водночас потерпілому заподіяні збитки, а особа, яка їх заподіяла, збагатилася за його рахунок. Наприклад, особа помилково оплатила телефонні розмови сусіда; постачальник відвантажив продукцію не замовнику, а сторонній організації; покупець внаслідок допущеної ним арифметичної помилки сплатив зайве продавцю за товар тощо.
В цих випадках захист майнових інтересів потерпілої сторони досягається за допомогою інституту набуття та збереження чужого майна без достатньої правової підстави.
В ЦК 1922 p. законодавець використовував не таку громіздку термінологію, оперуючи поняттям “безпідставне збагачення”.
Боржником (набувачем) в цих правовідносинах є особа, яка без правових підстав набула матеріальної вигоди, а кредитором (потерпілим) — особа, за рахунок якої відбулося це набуття.
Умовами виникнення зобов’язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є:
1) безпідставність набуття. Особа, яка збагатилася за рахунок іншої, не мала для цього ніяких правових підстав, тобто вони не передбачені в договір і не випливають із закону.
Так, якщо спадкоємець отримав спадщину, обдаровуваний — дарунок, казино — гроші гравця, боржнику кредитор простив борг, кредитна установа нарахувала відсотки за користування кредитом позичальнику — ці всі особи збагатилися за рахунок іншої, але для збагачення існували передбачені законом чи укладеним договором підстави. Безпідставність має місце:
а) коли підстави для збагачення взагалі були відсутні. Скажімо, помилкове отримання авторського гонорару однофамільцем, сплата неіснуючого боргу;
б) підстава для збагачення спочатку існувала, але потім відпала. Наприклад, спадкоємець отримав за заповітом спадщину, а потім заповіт в судовому порядку визнали недійсним. Залізниця сплатила клієнту вартість втраченого вантажу, а потім вантаж знайшовся;
2) збільшення або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто у відповідача не просто збільшується майно, а саме за рахунок іншої особи. Це правило поширюється і на випадки, коли відповідач зберігає своє майно за рахунок іншої особи. Тобто майно повинно зменшуватися, але фактично зберігається. Вантаж належить двом відправникам, а за охорону і страхування сплатила одна особа, сусід помилково користується чужим вугіллям тощо;
3) набуття майна повинно бути за відсутності умислу набувача. Тобто якщо набувач чужого майна або особа, яка зберігає своє майно за рахунок чужого майна, свідомо вчиняє спрямовані на це дії чи бездіяльність, то такі дії чи бездіяльність будуть утворювати склад іншого правопорушення — делікту, тобто заподіяння шкоди, передбаченого ст. 1166 ЦК;
4) підставою виникнення зобов’язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави можуть бути різні юридичні факти, як дії, так і події (внаслідок негоди заблукала худоба і прибилася до чужого стада); як активні дії, так і бездіяльність; як правомірні, так і неправомірні дії особи, яка збагатилася, потерпілої особи чи взагалі третьої особи (помилка листоноші, підрядника, перевізника). Помилку може допустити навіть суд.
Головною ж ознакою зобов’язань з набуття і збереження майна без достатніх підстав є не правомірність чи неправомірність набуття, не природа юридичних фактів, що зумовили виникнення настання цих зобов’язань, а відсутність підстав для збагачення. Всі незаконні підстави збагачення неможливо передбачити в нормативному порядку.
Так, набуття або збереження чужого майна без достатньої правової підстави може мати місце в наступних випадках:
– оплата покупцем незамовленого товару;
– несення співвласником витрат, пов’язаних з утриманням майна, понад свою частку;
– користування чужими речами без договору найму (оренди) чи дозволу (особа помилково вважає, що річ “нічийна” або що такий дозвіл отриманий);
– оплата мнимого боргу;
– повторна оплата товару;
– отримання зайвого внаслідок арифметичної помилки;
– помилкове надання послуг або виконання робіт не тій особі, яка є стороною за договором;
– виконання банком розпорядження про списання суми з розрахункового рахунка на виконання рішення суду після того, як ця сума вже списана з рахунка боржника на підставі виконавчого листа;
– визнання правочину недійсним, внаслідок чого отримане особою за правочином стає безпідставно набутим, та ін.
Зобов’язання з набуття чи збереження майна без достатньої правової підстави необхідно відмежовувати від деліктних зобов’язань:
1) за підставами виникнення. В основі делікту завжди лежить правопорушення, а підставою збагачення можуть бути будь-які юридичні факти, в тому числі події;
2) на відміну від делікту, де завжди є конкретна потерпіла особа, якій заподіяна шкода, в зобов’язаннях із набуття чи збереження майна без достатніх підстав така особа може бути і відсутня.
Наприклад, внаслідок безпідставного завищення цін продавцем в роздрібній торгівлі, перевізником особа, яка збагатилася, є, а конкретний потерпілий відсутній. В цьому випадку набуте безпідставно стягується в дохід бюджету;
3) в деліктних зобов’язаннях кредиторами виступають особи, яким заподіяна шкода. В зобов’язаннях із безпідставного збагачення позивачами можуть бути не лише особи, за рахунок яких відбувається безпідставне переміщення майнових цінностей, а й інші прямо передбачені законом особи (наприклад, фінансові органи, податкові органи, органи митного нагляду, антимонопольні органи тощо, які можуть застосувати або вимагати застосування санкцій, передбачених цивільним або іншими галузями законодавства);
4) із змісту деліктних зобов’язань випливає принцип повного відшкодування, тобто деліктні зобов’язання забезпечують поновлення порушеного права (віддай, відремонтуй, заміни, відшкодуй тощо), при зобов’язаннях із безпідставного збагачення відшкодовується лише те, на що набувач збагатився.
У разі виникнення конкуренції позовів із делікту і з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, їх необхідно розмежовувати за формою вини набувача і правомірністю (протиправністю) його поведінки.
Зобов’язання з витребування безпідставно набутого майна відрізняються і від віндикаційного позову. Якщо за загальним правилом предметом віндикації можуть бути лише речі, визначені індивідуальними ознаками (щоб довести їх належність кредитору), то безпідставно набуватися може будь-яке майно, в тому числі і речі, визначені родовими ознаками (вугілля, бензин, солома, зерно тощо).
Набувач зобов’язаний:
1) повернути потерпілому майно, набуте або збережене без достатньої правової підстави, навіть тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала;
2) повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, а у разі неможливості цього — відшкодувати його вартість;
Предмет зобов’язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави не залишається незмінним. Стан майна може поліпшитись або погіршитись, майно може приносити доходи або, навпаки, вимагати витрат на його нормальне утримання.
Набувач додатково зобов’язаний:
1) відшкодувати всі доходи, які він одержав або міг одержати від безпідставно набутого майна з часу, коли він дізнався або міг дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави. З цього часу набувач відповідає також за допущене ним погіршення майна;
2) сплатити проценти за користування безпідставно одержаними або збереженими грошима згідно зі ст. 536 ЦК.
Водночас набувач має право вимагати відшкодування зроблених ним необхідних витрат на майно від часу, з якого він зобов’язаний повернути доходи (ч. 1 ст. 1214 ЦК).
Під поняттям “необхідні витрати на майно” слід розуміти тільки ті витрати, які необхідні для забезпечення нормального стану та зберігання майна з урахуванням його природної амортизації (зношеності), без яких неможливе звичайне використання майна.
Безпідставно набуте майно, що не підлягає поверненню. За наявності певних обставин законодавець вважає за недоцільне повертати майно одній особі, навіть якщо інша особа набула таке майно за відсутності правових підстав. Не підлягають поверненню безпідставно набуті:
1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб для існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, але за умови відсутності:
а) рахункової помилки зі сторони платника;
б) недобросовісності з боку набувача;
2) інше майно, якщо це встановлено законом.
Під іншим майном розуміють:
– майно, передане на виконання зобов’язання до настання строку виконання, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обігу (ст. 531 ЦК);
– майно, передане на виконання зобов’язання по закінченні строку позовної давності, у випадках, коли таке виконання допускається (ст. 267 ЦК);
– грошові суми чи інше майно, надане у виконання неіснуючого зобов’язання, якщо набувач доведе, що потерпілий, який вимагає повернення майна, знав про відсутність зобов’язання або надав майно.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Українське цивільне право (Заіка Ю.О.)