Головна Головна -> Підручники -> Підручник Народні методи лікування дітей (Б. Г. Скачко, Г. О. Орещук) скачати онлайн-> Розділ 5. РОЛЬ ЛІКУВАЛЬНОЇ ГІМНАСТИКИ ТА ЗАГАРТУВАННЯ В ЖИТТІ ДИТИНИ

Розділ 5. РОЛЬ ЛІКУВАЛЬНОЇ ГІМНАСТИКИ ТА ЗАГАРТУВАННЯ В ЖИТТІ ДИТИНИ



Лікувальна гімнастика

Здоров’я й правильний розвиток дитини залежать і від створеного для неї оптимального рухового режиму.
Рухи сприятливо впливають на весь організм дитини. Під час скорочення м’язів у місцях їх прикріплення відбувається подразнення окістя, що стимулює ріст кісток. До органів, які функціонують, кров надходить у більшій кількості, зростає і маса крові, що викидається серцем до судин, посилюється легенева вентиляція, збільшується об’єм крові, насиченої киснем.
Під час рухів у організмі виробляється більше тепла. У зв’язку з підвищенням теплопродукції посилюється робота потових залоз, що є одним з механізмів теплорегуляції.
Нормалізуються процеси збудження та гальмування.
Скелет дітей містить значну кількість хрящової тканини, суглоби їх дуже рухливі, зв’язковий апарат легко розтягується. Тривалі заняття у положенні сидячи можуть призвести до різноманітних порушень постави. Разом з тим саме у дітей молодшого віку початкові форми деформації найкраще піддаються виправленню. З метою профілактики і виправлення постави слід обов’язково виконувати вправи для м’язів плечового пояса, спини і живота, що сприяють утворенню міцного “м’язового корсета”, який утримує тіло у правильному положенні.
Лікувальна фізкультура допомагає розвивати кістково-м’язову систему, вдосконалювати функції дихальної, серцево-судинної та нервової систем, тренувати органи рівноваги (вестибулярний апарат) тощо.
Психомоторний розвиток дитини відбувається приблизно так.
Новонароджена дитина рухається лише рефлекторно, не тримає голови, руки та ноги безпомічно звисають, хребет набуває конфігурації залежно від чинників, що на нього впливають.
На 1-му місяці життя дитина повертає голову у відповідь на сильні звукові та зорові подразнення. Поступово зменшується характерна для дітей 1-го місяця життя згинальна м’язова гіпертонія (збільшення тонусу м’язів). Зростає обсяг рухів, збільшується тонус м’язів-розгиначів. Дитина починає утримувати вкладену в руку іграшку, тягне її до рота.
На 6-му тижні життя немовля у положенні лежачи на животі починає підводити та тримати голову. У кінці 2-го місяця спирається ступнями на поверхню, над якою його тримає дорослий.
У віці до 3 міс дитині призначають тільки рефлекторні вправи, які виникають на підґрунті безумовних шкірних рефлексів і рефлексів положення (згинання та розгинання пальців кінцівок). Пасивні рухи повторюють 6 — 8 разів.
У віці від 3 до 6 міс дитина стежить поглядом за рухами іграшок у різних напрямках, тягнеться до цікавих предметів і захоплює їх руками. Розрізняє близьких та незнайомих людей. Спочатку, захоплюючи предмети, робить багато зайвих рухів: рухаються руки, ноги, відкривається рот. У подальшому реакція захоплювання вдосконалюється. Повертається зі спини на бік, а потім і на живіт. Добре тримає голову.
У 4 —5 міс під час спілкування з дорослими починає усміхатися, жваво рухатися та вимовляти звуки.
До 5 —6 міс сидить з підтримкою.
У віці 4 — 6 міс слід застосовувати комплекс рухів для удосконалення роботи м’язів-згиначів та розгиначів. Після 6-го місяця життя активні рухи дитини залежать від її бажання, але їх потрібно стимулювати руховими і зоровими сигналами.
Від 6 до 9 міс дитина перевертається зі спини на живіт, із живота на спину. Рухи рук контролює зором. У міру розвитку реакції рівноваги все стійкішим стає положення сидячи. Сідає тим раніше, чим швидше оволодіє умінням перевертатися зі спини на живіт.
У віці 7 — 8 міс починає повзати. Спочатку у повзанні беруть участь лише руки. За їх допомогою дитина підтягується уперед, ноги лишаються випростаними (повзання на животі). Пізніше починає повзати і за допомогою ніг. У 8 міс стоїть, якщо її підтримувати за обидві руки, на рівних ногах.
У 7 —9 міс вже може стояти біля бар’єра. Дитина оволодіває вмінням розтуляти кисть і класти предмет. Знаходить очима названих членів сім’ї. Вимагає до себе уваги.
Від 9 до 12 міс починає розрізняти все більшу кількість предметів. Під час повзання тулуб утримує у горизонтальному положенні, голову високо піднімає. З такого положення дитина намагається діставати той чи той предмет. Вона повертається на живіт, спираючись на руку, сідає і, нарешті, сильно відштовхнувшись від підлоги руками, встає. Поступово починає ходити без сторонньої допомоги. Спочатку широко розставляє ноги. Від перших спроб ходити без сторонньої допомоги до самостійного ходіння минає 1—2 міс.
У 13—15 міс дитина впевнено самостійно ходить.
У віці від 10 до 12 міс комплекс вправ повинен бути спрямований на формування правильного стояння і ходьби без опори (нахиляння та випрямлення тулуба, присідання та вставання).
Перший рік життя — час найенергійнішого формування рухів дитини.
Починати лікувальну гімнастику треба з вправ, що грунтуються на природжених рефлексах. Що раніше залучити дитину до виконання гімнастики, то легше виховати її здоровою.
Проте гімнастика повинна не випереджати розвиток опорно-рухового апарату дитини, а лише допомагати розвинути та закріпити основні фізіологічні рухи, що виникають залежно від індивідуального фізичного розвитку дитини. Розвиток дитини можуть гальмувати якісно та кількісно неповноцінне харчування, різноманітні захворювання, вживання медикаментів як вагітною, так і дитиною після народження.
Тому біологічний вік дитини часто не відповідає паспортному.
Призначаючи вправи, до яких дитина ще не готова, можна лише зашкодити їй, загальмувати розвиток кістково-м’язово-зв’язкового апарату та спровокувати виникнення певних захворювань і вад.

Лікувальні вправи для дітей грудного віку

Викладання дитини на живіт. Голову підняти, руки спираються на передпліччя, стегна розвести в боки. Процедуру корисно робити перед кожним годуванням, оскільки це тренує м’язи шиї та спини. Тривалість вправи визначають індивідуально (починають з 5 — 10 с).
Розгинання хребта. Дитина лежить на боці. Однією рукою притримують її ноги. Великим та вказівним пальцями другої руки легко проводять уздовж хребта знизу догори (від крижів до шиї). У відповідь дитина прогинає хребет.
Вправа для зміцнення м’язів живота. Підкладають долоні обох рук під спину дитини, підтримуючи її голову. Дають малюку спертися стопами на живіт того, хто виконує процедуру. Повільно підіймають руки майже до вертикального положення, потім так само повільно опускають. Слід стежити, щоб дитина не втратила опори.
Згинання та розгинання стоп. Утримують ногу дитини за гомілку. Кінчиком великого пальця швидко натискають на підошву дитини біля основи пальців. У відповідь на це подразнення дитина згинає стопу. Потім пальцем з натиском проводять по зовнішньому краю стопи від мізинця до п’ятки. Дитина рефлекторно розгинає пальці.
Повзання. Дитину кладуть на живіт, ноги зігнуті. Розводять коліна, стопи з’єднують. Обережно, не торкаючись підошов, підкладають 4 пальці обох рук під тильну поверхню стоп дитини. Після цього великими пальцями одночасно торкаються підошов дитини. У відповідь дитина енергійно відштовхується, розгинаючи ноги, і просувається вперед.
“Ходіння”. Дитину у вертикальному положенні підтримують під пахви обличчям або спиною до себе і дають їй торкатися твердої поверхні. Це подразнення зумовлює рефлекторні кроки. Дитину ведуть, переносячи вагу тіла то на праву, то на ліву ногу.
Струшування рук. Дитину кладуть на спину, обхоплюють кисті і легенько струшують обидві руки, трохи розводячи їх. Якщо дитина чинить опір (внаслідок підвищеного тонусу м’язів-згиначів), то це означає, що вона ще не готова до такої вправи. У такому разі роблять погладжування рук.
Похитування у позі “ембріона”. Дитина лежить на спині. її руки складають на груди, підтягають зігнуті ноги до живота (розводячи коліна та з’єднавши стопи), нахиляють голову до грудей. Руки і ноги підтримують лівою рукою, а правою — голову під потилицею. У такій позі, що нагадує положення ембріона, повільно похитують дитину у різних напрямках: вперед-назад, праворуч-ліворуч, по колу (по 2 — 3 рази у кожен бік). Ця вправа сприяє розвитку нервової системи та вестибулярного апарату, тому її необхідно повторювати кілька разів на добу.
Похитування на м’ячі. Дитину кладуть животом на великий м’яч, широко розводячи її коліна. Притримують малюка в ділянці спини. Похитують м’яч у різних напрямках: вперед-назад, у різні боки та по колу. Розмах рухів повинен бути невеликим, щоб дитина втрималася на м’ячі. Вправа сприяє розслабленню та тренує вестибулярний апарат.
Поворот на живіт. Дитина лежить на спині. Вкладають вказівний палець лівої руки у ліву долоню дитини, рештою пальців обхоплюють її кисть. Правою рукою утримують обидві ноги за гомілки та, трохи розпрямляючи їх, повертають таз дитини ліворуч. Після цього малюк самостійно повертає голову та верхню частину тулуба у той самий бік. Малюка затримують у положенні на боці, щоб він потренував м’язи шиї, утримуючи голову. Потім виводять руку дитини трохи вперед, і дитина набуває положення лежачи на животі. Під час виконання цього складного руху працюють всі м’язи тулуба дитини.
Підведення голови і тулуба з положення на спині. Дають дитині обхопити великі пальці рук, рештою притримують її кисті і випрямляють руки дитини. Потім повільно та обережно кладуть дитину (краще на бік, щоб не забити потилицю). Вправа сприяє зміцненню м’язів передньої поверхні шиї та живота.
Повзання. Обхопивши ноги дитини у нижній частині гомілки, згинають та розгинають їх па зразок плавальних рухів жаби. Після кількох пасивних рухів притримують ноги малюка у положенні згинання з розведеними стегнами та дають йому можливість самостійно відштовхнутися. Як наслідок дитина просувається вперед. Потім знову згинають ноги, стимулюючи цим, а також показом іграшки, нове відштовхування та самостійне повзання.
Схрещування рук на грудях. Дитина лежить на спині.У її долоні вкладають великі пальці своїх рук. Руки дитини розводять, потім зводять їх, перехрещуючи на грудях, і знову розводять. Темп рухів то прискорюють, то сповільнюють. Повторюють вправу 6 — 8 разів.
Вправа для ніг. Одночасне згинання та розгинання ніг дитини виконують 4 — 6 разів. Поперемінне згинання та розгинання ніг роблять таким чином: обхоплюють ноги дитини у ділянці гомілок. Потім поперемінно згинають та розгинають ноги у різному темпі, імітуючи ходіння та біг.
Піднімання з положення на животі у вертикальне положення. Вкладають у кисті дитини кільця, розводять руки дитини в боки, вгору до голови (до рівня вух). Дитина піднімає голову, потім стає на коліна. Після чого, спираючись на одну зігнуту ногу, встає на повний зріст.
Нахили. Дитина стоїть, притискуючись спиною до дорослого. Долонею лівої руки притримують коліна дитини, запобігаючи згинанню ніг, долоню правої руки кладуть на живіт (для підтримки тулуба). Дитина нахиляється. Вправа тренує м’язи спини.
Присідання. Якщо дитина впевнено стоїть без опори, її беруть за руки та спонукають присісти, розводячи коліна, а потім встати. У момент вставання піднімають руки малюка догори, щоб він звівся на носки. Вправу повторюють 4 — 6 разів.


Мал. 21. Вправа «Джміль» Мал.22. Вправа «Журавлик»


Мал. 23. Вправа «Метелик» Мал. 24. Вправа «Млин»

“Тачка” (ходіння на руках). Дитина лежить на животі. її піднімають у горизонтальному положенні так, щоб вона спиралася на руки.
Попереду кладуть яскраву іграшку, і спонукають дитину переставляти руки, наближаючись до неї. Вправу повторюють 2 — 3 рази. Ця вправа зміцнює всі групи м’язів, що беруть участь у стоянні.
У дітей ясельного віку м’язова система розвинена погано. У дитини насамперед розвиваються великі м’язи, м’язи рук розвиваються раніше, ніж м’язи ніг. Індивідуальні заняття гімнастикою мають велике значення для розвитку рухів у дітей цього віку.
На 2-му році життя дитина упевнено ходить, сідає, лягає та встає, самостійно переходячи з положення лежачи в положення сидячи та стоячи, переступає через невеликі перешкоди, залазить і злазить з невеликих підвищень тощо. Б’є по м’ячу ногою і рукою. Точно захоплює та кидає предмети. Активно грає з іграшками.
Протягом 3-го року життя цикл рухів, посильних дитині, зростає та удосконалюється: діти бігають, стрибають, вилазять на перепони, зістрибують з них, ходять по східцях, намагаються тримати рівновагу — ходять по дошці та горизонтально покладеній на підлозі (землі) колоді. В кінці 3-го року дитина виявляє чимало самостійності під час одягання та роздягання, умивання, полоскання рота, прийому їжі, прибирання іграшок тощо. Рухи стають все більше координованими.
Тонус м’язів-згиначів у дитини-дошкільника переважає над тонусом розгиначів. Тому дитина часто перебуває в дещо “згорнутому” стані, з сутулою спиною, зігнутими кінцівками, що нерідко призводить до порушення постави. Дитина неекономно витрачає сили, діє з великою затратою енергії. Під час виконання потрібних рухів спостерігаються зайві, супровідні рухи.
Маленькі діти залюбки багато рухаються.
Нескладні та образні вправи за взірцем птахів, диких та свійських тварин, риб вони виконують охочіше та довго пам’ятають.
Важливо, щоб комплекс вправ для дітей виконувався у формі гри. Наводимо приклади деяких із них.

Вправи для дітей 2—5 років.

1. “Джміль” (мал. 21).
Вихідне положення (в.п.) — стійка ноги нарізно, руки до плечей. Нахил уперед з почерговими коловими рухами плечима вперед та назад. Повторити 4 рази.
2. “Журавлик” (мал. 22).
В. п. — упор присівши. Розпрямитися, підвестися на носки, ліву ногу зігнути, руки вперед догори, кисті розслаблені. Виконувати плавно. Те саме з правою ногою. Повторити 4 рази.
3. “Метелик” (мал. 23).
В. п. — основна стійка (струнко). Плавно підняти руки по обидва боки, опустити.


Мал. 28. Вправа “Колиска”

Зігнути ліву ногу уперед, нахилитися, руки в сторони, головою торкнутися коліна. Те саме з правою ногою. Повторити 8 разів.
4. “Млин” (мал. 24).
В. п. — стійка ноги нарізно. Нахил уперед, руки в сторони, кисті в кулак. Поворот тулуба праворуч, поворот тулуба ліворуч. Виконувати швидко. Руки не згинати.
5. “Іван-покиван” (мал. 25).
В.и. — сидячи по-східному — стопа до стопи, обхопити їх руками.Перекочування праворуч — ліворуч. Повторити 4 рази.
6. “Кошик” (мал. 26).
В. п. — лежачи на животі, ноги зігнути в колінах, руками взятися за кісточки. Прогнутися, утримуючи таке положення. Повернутися у в. п. Повторити 4 — 6 разів.
7. “Вітерець” (мал. 27).


Мал.30. Вправа «Жабка-стрибушка»

В.п. — на колінах, руки вгору. Нахилитися праворуч, нахилитися ліворуч, нахилитися уперед, руки назад. Повернутися у в. п. Повторити 8 разів, збільшуючи амплітуду рухів.
8. “Колиска” (мал.28). В.п. — сидячи, долоні на підлозі біля
стегон. Напружуючи м’язи живота, перекочуватися на спину. Повернутися у в.п. Повторити 8 разів.
9. “Жабка” (мал. 29).
В.п. — упор, лежачи на стегнах, ноги нарізно. Прогнутися назад, зігнути ноги у колінах, головою торкнутися стоп, утримуючи кілька секунд набуте положення. Повторити 4 рази.
10. ” Жабка-стрибушка” (мал. 30).
В.п. — упор присівши, ноги нарізно, руки на підлозі біля п’яток з внутрішнього боку. Поставити руки наперед і, спираючись на руки, стрибком перейти у в.п. Повторити 4 рази.
Особливості рухів у дітей-дошкільників залежать від ступеня розвитку кори головного мозку, де процеси збудження переважають над процесами гальмування. Рухи дошкільника характеризуються неточністю, особливо у віці 3 — 4 років.
Одним з провідних засобів, що сприяють розвитку рухів усіх систем та окремих органів, а також вольових якостей дитини, є гра. Рухливі ігри слід проводити щоденно, головним чином на свіжому повітрі будь-якої пори року. Влітку ігри краще проводити у другій половині дня, у прохолодні дні фу можна проводити в різний час. Між прийомом їжі та фою повинна бути перерва не менша ніж 30 хв.
Ранкову гімнастику треба проводити щоденно до сніданку. Тривалість заняття гімнастикою — 3 —5 хв. Ранкова гімнастика підвищує обмін речовин, зміцнює м’язову систему, сприяє виробленню правильної постави. Проводячи ранкову гімнастику, слід поступово підвищувати навантаження, вибірково впливати на м’язи-розгиначі для вироблення правильної постави, стежити за повноцінністю носового дихання, домагатися точності під час виконання вправ.
Сприяють розвитку та зміцненню серцево-судинної, дихальної, м’язової та нервової систем, поліпшують обмін речовин катання на санчатах, ходьба на лижах, біг на ковзанах. Дошкільників можна лише навчати ходінню на лижах, але в жодному разі не тренувати на швидкість або дальність пересування.
Ковзани рекомендують з 6 — 7-річного віку, тобто тоді, коли кістковий, зв’язковий та м’язовий апарати досягли певного розвитку та забезпечується можливість для ноги на зменшеній і підвищеній опорі витримувати масу тіла. Тривалість бігу на ковзанах не повинна перевищувати 10—15 хв за температури повітря, що не нижча ніж —12 °С, та незначного вітру.
Прогулянки та екскурсії привчають дітей до ходіння на відстань, вчать долати перешкоди, що зустрічаються на шляху (струмки, пагорби тощо). Тривалість прогулянки не повинна перевищувати 40 хв.
У шкільному віці відбувається збільшення м’язової сили, особливо у період статевого дозрівання. Гормони статевих залоз впливають на загальний розвиток дитини, зокрема на ріст м’язів скелета та серця.
Особливості розвитку серцево-судинної системи у період статевого дозрівання часто зумовлюють у підлітків функціональні шуми. Одним з ефективних засобів зміцнення та розвитку серця є фізичні вправи.
Велике гігієнічне значення має носове дихання. Воно сприяє зігріванню, очищенню та зволоженню повітря, що надходить до легень, поглиблює дихання та запобігає виникненню інфекційних і простудних захворювань. Особливу роль у зміцненні та розвитку дихальної системи відіграють фізичні вправи динамічного характеру за умови систематичного їх проведення на свіжому повітрі. До них належать спортивні іфи, ходіння на лижах, біг на ковзанах, легка атлетика, плавання, які рекомендують дітям згідно з віковими та статевими особливостями.

Вправи для дітей 7—10 років (1—4-й клас).

1. В.п. — лежачи на животі. Дихання рівномірне. Виконувати 20 с.
2. В.п. — лежачи на животі, й руках гімнастична палиця. Рухи руками з палицею (різні). Під час піднімання палиці — вдих, опускання — видих. Повторити 4 — 6 разів.
3. В.п. — сидячи. Руками спертися на підлогу, ноги прямі. Піднімання ніг (почергово правої, лівої і обох разом). Повторити 4 — 6 разів.
4. В.п. — сидячи “по-турецькому”, руки на поясі. Встати і сісти кілька разів, не допомагаючи собі руками. Повторити 3 — 5 разів.
5. В.п. — лежачи на спині, витягнути шию якомога далі. Спираючись потилицею на підлогу і піднімаючи підборіддя, намагатися просунутися уперед, як “гусінь”. Повторити 3 — 4 рази.
6. Імітація рухів на ковзанах, руки за спину. Повторити 5 — 6 разів.
7. Спуститися з гімнастичної стінки за допомогою рук і ніг. Стежити за тим, щоб одночасно робили рухи різнойменні рука і нога. Повторити 3 — 4 рази.
8. Лежачи на животі, кидання в ціль м’ячами (збивати булави маленькими м’ячами). Повторити 3 — 4 рази.
9. З положення лежачи на спині сідати і знову лягати (з допомогою і без допомоги рук). Повторити 4 — 6 разів.
10. Лежачи на животі, імітувати плавання (імітація кроля і браса руками). Повторити 4 — 6 разів.
11. Ходьба уздовж смуги, накресленої на підлозі.
Дітям старшого віку корисні складніші вправи, під час виконання яких одночасно із скороченням одних м’язових груп відбувається розслаблення інших (напруження, вигинання). Застосовують вправи з напруженим вигинанням із положення сидячи, напруженим вигинанням хребта із положення лежачи на животі, проповзування під лавою тощо.
Для координації рухів призначають вправи на переступання через низку перешкод, ходіння по лаві, ходіння по доріжці, накладній дошці, по гімнастичній лавці. Для боротьби з плоскостопістю призначають ходьбу по ребристій дошці, качання гімнастичної палиці по підлозі.
Рекомендують лазіння, повзання, наприклад, залізти на драбину заввишки 1 м, злізти з неї приставним або почерговим кроком.
Використовують метання: прокочування м’ячів уперед, кидання їх донизу, вперед, кидання м’яча правою та лівою руками, ловіння м’яча, кидання м’яча вперед двома руками.
Виконують стрибки: підстрибування на двох ногах на місці та з невеликим просуванням; зіскакування з предметів заввишки 10 — 40 см. Стрибки з місця на двох ногах якомога далі.
Рекомендують вправи на попадання в ціль (лежачи на животі, збивати булави маленькими м’ячами); вправи з палицею (підняти її за голову, на лопатки і назад).

Вправи для дітей 11—14 років (5—8-й клас).

1. Тривала стійка “струнко”.
2. Ходьба крадькома на носках малими і великими кроками.
3. Біг стрибками на носках.
4. В.п.—основна стійка. Випади вперед почергово правою і лівою ногами з почерговим підніманням угору однієї витягнутої руки і відведенням назад другої. Повторити 6 —8 разів.
5. В.п. — о.с. Піднімаючи руки перед собою вгору, — вдих, опускаючи через сторони вниз, — видих. Повторити 6—10 разів.
6 . В.п. — о. с. Нахили тулуба вправо, вліво, вперед, прогинаючи спину.
7. В.п. — сидячи на гімнастичній лаві впоперек, руки на поясі. Нахили тулуба праворуч, ліворуч. Повторити 6 — 8 разів.
8. В.п. — сидячи на гімнастичній лаві, спиратися на неї руками позаду тулуба. Підняти таз, груди і голову. Повторити 5 — 8 разів.
9. В.п. — ноги нарізно, руки в сторони. Праву руку — догори, ліву — донизу, дістати різнойменні лопатки. Повернутися у в.п. Дихання рівномірне. Повторити 6 — 8 разів.
10. В.п. — лежачи на спині, руки вздовж тіла. Підняти ноги і випрямити тіло, стійка на лопатках. Повернутися у в.п. Повторити 4 — 6 разів.
11. В.п. — сидячи на п’ятах, нахилитися вперед, руки вперед, долоні на підлогу. Розгинаючи ноги і спираючись на руки, упор лежачи на стегнах, — вдих, повернутися у в.п. — видих. Повторити 4 — 6 разів.
Після виконання наведених вправ зробити вправи на розслаблення.

Вправи для ранкової гімнастики, які сприяють загальному розвитку.

1. Стійка ноги широко розставлені, ступні паралельні.
2. Ходьба на місці на носках, високо піднімаючи зігнуту ногу, зберігаючи пряме положення тулуба. Дихання рівномірне.
Тривалість 30 — 40 с.
3. Стійка ноги нарізно, руки в сторони. Праву руку — догори, ліву — донизу, дістати різнойменні лопатки, повернутися у в.п.
4. Сидячи на підлозі, нахилитися уперед, руками торкнутися носків.
5. Стоячи на колінах, сідати на п’яти та підніматися.
6. Лежачи на животі, піднімати ноги та руки.
7. Нахили вперед та в сторони.
8. Присідання.
9. Почергове згинання та розгинання ніг, сидячи на підлозі.
10. Почергове згинання, піднімання та опускання ніг, лежачи на спині.
11. Сидячи, піднімати та опускати руки, повертатися праворуч та ліворуч, нахилятися вперед та випрямлятися.
Музика дивовижно впливає на психіку людини. Вона здатна і розвеселити, і засмутити. Такий вплив музики люди помітили здавна. У Давній Греції за допомогою музики вояків готували до бою. Видатний російський полководець О.В.Суворов уперше запровадив в армії полкові оркестри. Найбільше збуджує емоції людини ритмічна музика. Під ЇЇ впливом активізуються фізіологічні та психічні функції організму: змінюється частота серцевих скорочень, підвищуються тонус кровоносних судин, обмін речовин, активність органів чуття. Внаслідок цього загострюється сприйняття навколишнього світу, підвищується настрій, зростає працездатність. Це, в свою чергу, створює умови для кращого опанування ритму музики.
Плавним мелодіям відповідають плавні рухи, уривчастим звукам — уривчасті, різкі рухи.
Під час плавної музики рухи стають економнішими, виконуються автоматично, усуваються зайві рухи. Розслаблення та напруження чергуються найоптимальніше.
У дошкільному та молодшому шкільному віці головну увагу слід приділяти узгодженню рухів, відчуттю ритму, сприяти виробленню звички виконувати вправи під музику та домагатися вільного виконання рухів.
Треба привчати дитину рухатися розкуто, фантазувати, творчо відповідати рухами на музику. Під час гри з дитиною можна спрямувати її уяву у потрібному напрямку.
Навіть вправи для дихання можна проводити у формі гри: “гасити свічки”, “зігрівати руки, що змерзли на морозі,” “продувати прогалинки у замерзлому вікні” тощо.
У шкільному віці рекомендують вправи, що розвивають спритність, гнучкість, пластичність рухів. Хлопцям рекомендують вправи для розвитку сили, витривалості, координації рухів, які проводять під відповідну музику.
Для багатьох ідеалом жіночої краси є Мадонна Бенуа Леонардо да Вінчі . Образ Мадонни дає уявлення про фізично та духовно гармонійну жінку. Граціозність — втілення жіночої краси. Уміння легко та вишукано рухатися, стрункість та пластичність постави роблять дівчину привабливою.
Дівчатам корисні вправи для розвитку легкості та пластичності рухів. їм потрібні також вправи для зміцнення черевних м’язів, які перешкоджають відкладанню жиру та розтягненню стінок живота, вправи, які зміцнюють м’язи тазового дна, поліпшують кровообіг у ділянці таза, залучають до роботи м’язи, що оточують кульшові суглоби (біг, ходьба широким кроком, колові рухи ніг, присідання, піднімання тіла з положення лежачи на спині, сидячи, спираючись на руки тощо).
Дівчатам доцільно включати в комплекс вправи з гумовими або тенісними м’ячами, гімнастичною палицею, скакалкою. Особливо треба виділити вправи зі скакалкою. У багатьох випадках скакалку можна вважати ідеальним засобом тренування в домашніх умовах. Вона дає не лише такий ефект, як, наприклад, біг на місці, але й навантаження для м’язів рук, усієї верхньої частини тіла. Це допомагає поліпшити зовнішність дівчини, надати виразності її фігурі.


Мал. 31. Вправи для тренування м’язів шиї та плечового пояса


Мал. 32. Вправи для тренування м’язів рук та грудної клітки

Стрибки зі скакалкою сприятливо впливають на органи кровообігу та дихання, вони є чудовим засобом зміцнення суглобів та м’язів ніг. За своїм характером найбільш відповідає рухам із скакалкою музика польки та галопу.
Вправи з гімнастичними палицями — ефективний засіб розвитку м’язів плечового пояса, тулуба, ніг, виправлення постави.
Вправи з м’ячем розвивають координацію, спритність, точність рухів. Помірна швидкість пересовування м’яча додає рухам плавності. Для ефективнішого впливу на м’язи та суглоби використовують набивні м’ячі масою 1 кг.
Обруч можна крутити, кидати, виконувати ним махи різної амплітуди, стрибати у нього та через нього. Вправи з обручем поєднують з будь-якими рухами тіла. Це один з найцінніших засобів розвитку координації. Вправи з обручем цікаві і захоплюючі.
За допомогою перелічених вправ удосконалюються зорові, шкірні, рухові аналізатори, розвивається уміння кидати, ловити, тримати предмети та надавати їм різного положення у просторі. Це поліпшує роботу органів руху, зокрема кистей.
Для виховання пластичності необхідно навчитися повністю розслаблювати м’язи, а в подальшому — швидко переходити зі стану напруження до стану розслаблення.
Вправи для тренування м’язів шиї та плечового пояса (мал. 31).
Виконувати вправи з піднятою головою, витягнутою шиєю та дещо підведеним підборіддям. Таке відчуття повинно залишатися протягом усього дня. Регулярне виконання запропонованих вправ зробить шию рухливою, м’язи — пружними, зніме біль у плечах.
Вправи для тренування м’язів рук та грудної клітки (мал. 32).
Вправи зміцнюють м’язи рук та грудної клітки, збільшують рухливість плечових суглобів та грудного відділу хребта, сприяють формуванню правильної постави та гарної форми грудей.
Вправи для тренування м’язів кисті та пальців рук поліпшують в них кровообіг, запобігають відкладанню солей, роблять кисті гнучкими.


Мал. 33. Вправи для тренування м’язів стегна та тазового пояса

Вправи для тренування м’язів стегна та тазового пояса (мал. 33).
Вправи зміцнюють м’язи тазового пояса та запобігають опущенню матки, порушенням менструального циклу та запальним процесам. Виконувати їх треба у спокійному темпі, оберігатися від різких рухів, удару.
Вправи для тренування м’язів живота (мал. 34).
Зміцнювати м’язи живота треба регулярно. Добре розвинутий черевний прес притримує органи черевної порожнини у правильному положенні, що створює сприятливі умови для їх функціонування. Міцні м’язи, підтягнутий живіт роблять фігуру стрункою та красивою.
Вправи для тренування м’язів спини (мал. 35).
Міцні м’язи спини утримують хребет у вертикальному положенні та запобігають сутулості. Від гнучкості хребта залежать здоров’я, краса та молодість, оскільки найважливіші внутрішні органи іннервуються нервами спинного мозку. Від стану м’язів спини залежать постава та хода.


Мал. 33 (закінчення). Вправи для тренування м’язів стегна та тазового пояса

Вправи для тренування м’язів гомілок та стоп (мал. 36).

Вправи зміцнюють м’язи ніг, допомагають підтримувати рухливість у суглобах, роблять ходу впевненою, пружинистою та легкою.

Вправи для вироблення гнучкості (мал. 37).

Вправи на гнучкість зміцнюють весь організм, розвивають координацію рухів, силу і пружність м’язів, зміцнюють серцево-судинну, дихальну та інші системи, підвищують опірність організму до захворювань.
Включають також танцювальні та стрибкові вправи, які краще проводити під музику. Чіткий ритм знайомої танцювальної мелодії підказуватиме, як краще рухатися та надати рухам емоційного забарвлення.
Уявлення щодо чоловічої краси завжди пов’язувалися з фізичною та духовною силою. У давньогрецькій міфології уявлення про прекрасне у чоловіка знайшло своє відображення у переказах про Прометея, що викрав вогонь у богів і передав його людям. За це мстиві боги прикували його до найвищої скелі й прирекли на довічні муки. Проте страждання не зломили гордого духу Прометея. Він виявився переможцем. Отже, чоловіча краса передусім асоціюється з мужністю.
За допомогою вправ можна домогтися різнобічного тренувального ефекту. Якщо вони виконуються у помірному темпі, з великим напруженням м’язів, то розвивається насамперед сила. Такі вправи називають силовими. Виховання сили починають із зміцнення всіх м’язів та зв’язкового апарату. Спочатку призначають вправи з різними неважкими предметами (гантелі, гирі, мішечки з піском тощо). До силових вправ належать присідання з обтяженнями, згинання та розгинання рук з опорою лежачи.


Мал. 34. Вправи для зміцнення м’язів живота

Під час виконання вправ з гантелями треба стежити за диханням, не затримувати його, в кінці розслаблюючи м’язи. Оптимальна маса гантелей — 1 кг. З гантелями рекомендують робити повороти, нахили, обертання руками, випади, присідання, розведення та зведення, піднімання та опускання рук тощо (мал. 38).
Якщо вправи виконують у полегшених умовах у швидкому темпі, то насамперед розвивається швидкість. Такі вправи називають швидкісними. Це максимально можливі швидкі рухи рукою або ногою, вправи, пов’язані з реагуванням на звуковий або інший сигнал.
Багато вправ, наприклад стрибки, виконують швидко з одночасним силовим навантаженням м’язів. Вони розвивають здатність швидко виконувати рухи, незважаючи на значний опір.
Вправи на спритність включають одночасні рухи різними частинами тіла, що виконуються у різних площинах та у кількох напрямках. З їх допомогою розвиваються “рухова пам’ять”, здатність швидко запам’ятовувати та правильно відтворювати не лише прості, але й складні рухи, особливо у супроводі музики.
Вправи для розвитку гнучкості, рухливості суглобів, на розтягування слід виконувати щоденно. Це згинання-розгинання, нахили, обертання, статичні напруження у фіксованій позі (вигинання, тривале утримування ніг під прямим кутом).
Гнучкість — це здатність виконувати рухи з великою амплітудою. Ступінь розвитку гнучкості залежить від еластичності м’язів, зв’язок, сухожилок та форми суглобової поверхні. Має значення і тонус м’язів. У разі підвищеного тонусу зв’язки та м’язи завжди дещо вкорочені, тобто недостатньо розслаблені, і під час спроби рухатися погано розтягуються. Що більше розтягнутий м’яз, то він сильніший і швидше виконує рухи.
Гнучкість тісно пов’язана із швидкісними якостями і силою. Гнучкість треба розвивати постійно. Найкраще – у дітей молодшого віку і аж до підліткового.
Для розвитку гнучкості виконують невелику кількість вправ, проте їх треба часто повторювати. Між вправами на гнучкість слід виконувати вправи на розслаблення (мал. 39).
Для розвитку гнучкості рекомендують нахили вперед з випрямленими ногами у положенні стоячи та сидячи; розтягування у кульшових та колінних суглобах у положенні випаду та шпагату; нахили назад, махи ногами у різних напрямках. Корисні міст з положення лежачи або стоячи, колові рухи тазом за умови нерухомого положення плечей, колові рухи тулубом (голова між піднятими угору руками); прогинання в положенні лежачи, захоплюючи руками однойменні ступні; стоячи спиною до стіни у кроці від неї, прогинання, спираючись руками на стіну; стоячи на колінах, прогинання та доторкання головою підлоги.


Мал. 35. Вправи для тренування м’язів спини

Витривалість — це здатність організму не втомлюватися під час тривалого виконання фізичних вправ або роботи. Вона залежить від досконалості оволодіння технікою виконання вправ, уміння виконувати їх без зайвих енергетичних витрат, а також від рівня розвитку швидкості, сили, вольових якостей.
Витривалість удосконалюють у процесі виконання ранкової гімнастики, плавання, ходіння по пересіченій місцевості, катання на велосипеді, лижах, ковзання, гри у баскетбол, ручний м’яч, футбол, хокей.
Юнакам для зміцнення черевних м’язів корисні: почергове або одночасне піднімання ніг з положення лежачи на спині або сидячи на підлозі; махи ногами з положення лежачи на боці; колові рухи ногами в цих положеннях та інші вправи силового характеру.


Мал. 36. Вправи для тренування м’язів гомілок і стоп

Для зміцнення м’язів спини рекомендують прогинання у положенні лежачи на животі з розведенням (або без) ніг, почергове їх піднімання.
Кожне заняття повинно проводитися інтенсивно, проте перенапруження шкідливе. Тому ускладнювати комплекси вправ та підвищувати навантаження треба поступово, лише за такої умови вони принесуть користь.
Щоб зняти втому, основні вправи чергують з ходінням, дихальними та спеціальними вправами для розслаблення м’язів.
Характер вправ, ступінь їх складності, кількість і дозування повинні відповідати віку дітей та їх фізичному розвитку. За будь-яких умов оздоровча цінність вправ залежить від того, як правильно їх виконують.
Велике значення для правильного розвитку дитини має зміцнення всього організму. Слід вдаватися до комплексного загартовування повітрям, водою і сонцем. Такий комплекс стане ще ефективнішим, якщо здійснюватиметься у процесі виконання фізичних вправ або у поєднанні з ними.

Загартовування дитини

Загартовування — один з важливих методів збереження здоров’я дітей. Його проводять з метою пристосування організму до різноманітних впливів зовнішнього середовища.
Підґрунтям загартовування є принцип тренування нервових закінчень та кровоносних судин шкіри, слизових оболонок і через них — кровоносних судин та нервової системи.
Загартовування передбачає використання водних процедур, сонячних та повітряних ванн у поєднанні із заняттями фізкультурою. Призначаючи ці процедури, необхідно враховувати вік дитини, стан її здоров’я, перенесені раніше захворювання.
Правильно загартовувати дитину — означає правильно Її виховувати.
Загартовування треба починати з раннього віку та продовжувати систематично, безперервно протягом багатьох років, усього життя.
Методи загартовування залежать від індивідуальних особливостей дитини, проте всі повинні виконувати такі правила:
уникати сильних подразників — тривалої дії холодної води, надто низької температури повітря, перегрівання на сонці;
поступово та рівномірно підсилювати дію загартовувальних чинників.
Для грудної дитини свіже та прохолодне повітря можна вважати одним з основних чинників, що стимулюють рухову активність, підвищують тонус м’язів та захисні сили організму, збуджують апетит. Під час перебування малюка в кімнаті з температурою повітря 25 °С та вищою протягом тижнів, місяців різко знижуються його пристосувальні реакції. У такому разі навіть незначні охолодження або протяг здатні спричинити у дитини захворювання.
Повітряні ванни грудним дітям рекомендують починати з викладання їх оголеними на живіт. Тривалість процедури — спочатку 1 хв. Поступово ЇЇ збільшують таким чином, що до кінця грудного періоду вона може становити до 30 хв.
З 1-го місяця життя дитини рекомендують ванни з поступовим зниженням температури води. Починати треба з температури 36 °С, поступово знижуючи ЇЇ на 1 °С за тиждень, довести до 33 — 32 °С. Тривалість ванни 5 — 7 хв. Після ванни дитину обливають водою, температура якої повинна бути на 1—2 °С нижча, ніж води у ванні.
Найбільш м’яка процедура — обтирання. Обтирання рекомендують робити дітям, починаючи з двомісячного віку. Спочатку протягом 1—2 тиж шкіру дитини розтирають сухою м’якою вовняною тканиною, щоб вона трохи порожевіла. Після цього переходять до вологих обтирань тканиною, змоченою водою температури 38 — 40 °С. Обтирання проводять у напрямку від периферії до центру. Обтирають шию, потім груди, руки, ноги, живіт, спину. Всі рухи роблять у напрямку до пупка, а на спині — до хребта. Протягом однієї процедури треба обтерти тіло дитини 2 — 3 рази. Після закінчення обтирання слід розтерти шкіру сухим рушником до появи приємного тепла. Тривалість процедури спочатку становить 1 —2 хв, пізніше — до 3 —5 хв. Початкова температура води — 38 —40 °С, у подальшому її знижують до 26 — 24 °С, а дітям 12-14 років – до 20-18 °С.
Дітям молодшого віку більше подобається обтирання грубим рушником, змоченим в досить гарячій воді (38 — 40 °С). Неодмінною умовою проведення процедури повинно бути збереження у ванній кімнаті прохолодної температури повітря, аби дитина відчула контраст температур, але без протягів. Під час проведення процедури дитину можна поставити у таз з теплою водою.
До кінця 1-го року життя дитини до загартовуючих процедур додають обливання. Обливання — інтенсивніша процедура. Починають його водою температури 36 — 34 °С, поступово знижуючи її під час наступних процедур до 24 — 22 °С. Загальне обливання краще проводити після повітряної ванни. Тривалість обливання — від 30 с до 2 хв. Обливати можна з глечика теплої пори року на повітрі, в холодну погоду — у ванні. Треба стежити, щоб вода рівномірно лилася по всьому тілу. Після закінчення процедури дитину слід обтерти до почервоніння шкіри. Перед процедурою тіло повинно бути сухим, теплим, але не спітнілим.
Вплив душу на організм сильніший, ніж обливання. Спочатку використовують воду температури 36 —37 °С, потім-температуру води знижують, як і під час обтирання та обливання. Тривалість процедури спочатку становить 0,5 — 1 хв, через 3 — 4 тиж — до 2 хв.
Інтенсивніше діє контрастний душ, який є добрим засобом для тренування серцево-судинної та нервової систем, а також механізмів терморегуляції, підвищення несприйнятливості до інфекцій.
Дитину спочатку ставлять під душ за температури води 38—39 °С на 1—2 хв, потім збільшують напір холодної води, знижуючи температуру води в душі до 24 — 22 °С (0,5 хв). Проводять 2—3 такі зміни. Вранці для стимулювання нервової системи процедуру закінчують прохолодною водою. Увечері для зняття збудження та кращого засинання процедуру закінчують гарячою водою. Не слід намагатися знизити температуру води нижче ніж до 20 —18 °С, тому що це призведе до перезбуджен-ня нервової системи, посилення діяльності надниркових залоз та виділення ними гормонів, різкої активізації захисно-пристосувальних реакцій, а за умови тривалого та систематичного застосування — до зриву адаптації (процесу пристосування організму до умов, що змінюються).
Хорошими засобами для загартовування дітей є “ходіння по воді” протягом 2 — 5 хв, а також гра з водою (місцева ручна ванна). Початкова температура води повинна бути 28 °С, поступово її знижують до кімнатної.
Відомо, що охолодження стоп може зумовити виразну рефлекторну реакцію з боку судин слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, що призводить до послаблення її захисної функції. Як наслідок мікроорганізми, що завжди заселяють слизову оболонку носа, зіва і верхніх дихальних шляхів, починають посилено розмножуватися, виділяючи отруйні продукти обміну. Напевно, так і виникає простуда у разі переохолодження ніг. Місцеве загартовування стоп, носоглотки робить їх менш чутливими до охолодження, що допомагає уникнути цілої низки захворювань. Обмивання стоп слід робити щоденно, краще перед сном. Початкова температура води становить 20 °С, для дітей молодшого віку — 25 °С. Тривалість процедури — 10 — 20 с. Поступово температуру води знижують, а з часом користуються водою з-під крана. Привчивши дитину до таких процедур, обережно збільшують їх тривалість до 0,5 хв, а потім переходять до ножних ванн.
Приймаючи ножні ванни, необхідно безперервно переступати з ноги на ногу. Це активізує кровообіг у судинах, підвищує загартовувальний ефект.
Можна використовувати контрастні ванни. Для цієї процедури готують два тази. В одному — вода температури 37 °С, в іншому — 20 °С. Спочатку тримають ноги у теплій воді (30 с), потім — у холодній (15 с). Після 2 — 3 таких змін ноги слід інтенсивно розтерти рушником до почервоніння. У подальшому температуру теплої води поступово підвищують до 42 °С, а холодної знижують до 15 °С.
Дітям молодшого віку та ослабленим краще починати з обтирання стоп трохи віджатою губкою або рушником, дотримуючи при цьому поступовості у зниженні температури води.
Полоскання горла холодною водою — також досить ефективна процедура місцевого загартовування. її можна виконувати вранці під час умивання та ввечері перед сном. Починати полоскання слід водою температури 25 — 27 °С, знижуючи її щотижня на 1 °С. У подальшому можна полоскати горло водою із-під крана. Дія процедури посилиться, якщо у склянці води розчинити 1 десертну ложку кухонної або морської солі.
Найефективнішою формою загартовування є купання в річці, озері, морі. Тут все діє в комплексі — і свіже повітря, і сонце, і вода, й рухові вправи (плавання, пірнання).
Купання головним чином відіграють роль оздоровчого засобу, проте у деяких випадках використовуються і як лікувальна процедура. Повторювані, правильно проведені, дозовані купання сприяють активізації обміну речовин, фагоцитозу, тренуванню механізмів терморегуляції, діяльності серцево-судинної й нейрогуморальної систем. Підвищується витривалість організму до мінливих чинників навколишнього середовища.
Особливо корисні морські купання. Солі, що містяться у морській воді, стимулюють рефлекторні реакції. Дитина вдихає морське повітря, збагачене озоном. Морські хвилі роблять своєрідний масаж тіла. У ослаблених дітей необхідно проводити попередню підготовку до морських купань у вигляді обтирання, обливання тіла морською водою, поступово знижуючи її температуру. Купання слід починати після відпочинку у затінку.
Морські купання використовують для лікування рахіту, золотухи, у дітей із зниженим обміном речовин. Вони протипоказані у разі недостатності кровообігу, недокрів’я, гострих запальних захворювань.
Переохолодження під час купання зумовлює погіршення самопочуття — виникає відчуття в’ялості, з’являється головний біль, може бути простуда.
Купання рекомендують дітям віком понад 2 роки за температури води, що не нижча ніж 23 °С, а повітря — 25 °С. Тривалість купання спочатку становить 0,5 — 2 хв, поступово її збільшують до 20 хв. Купатися треба не раніше, ніж через 2 год після прийому їжі.
Чудовою процедурою для дітей є плавання в басейні, особливо прохолодної пори року. Дуже корисні купання у відкритих та закритих басейнах з підігрітою до 24 — 26 °С морською водою.
Басейни використовують для гідрокінезіотерапії, включаючи в комплекс терапії лікувальне плавання.
Плавання сприяє росту дитини та її пропорційному розвитку. Горизонтальне положення тіла під час плавання сприяє рівномірному переміщенню крові по судинах, що важливо для функціонування серцево-судинної системи. Безперервне чергування напруження і розслаблення створює умови для розвитку кістково-м’язової системи. Додаткова витрата зусилля на подолання опору води розвиває дихальний апарат та збільшує життєву ємкість легень.
У дітей, схильних до ожиріння, під впливом м’язового навантаження поживні речовини не накопичуються у жировому депо, а перетворюються на енергію.
Під час плавання вода обмиває все тіло та очищає шкіру від продуктів виділення. Шкіра стає чистою, еластичною, гладенькою.
Фахівці вважають, що оптимальним віком для навчання дитини плаванню є 5 —7 років. Навчати пізніше важче. А прищеплювати дитині любов до води необхідно з раннього віку.
Дуже корисне ходіння босоніж. Привчати до нього дитину треба поступово. Спочатку тривалість ходіння босоніж не повинна перевищувати 30 — 40 хв на день. Поступово її збільшують, поєднуючи з ігровими вправами, гімнастикою. Особливо корисно ходити по дрібних камінцях на березі моря, річки.
Повітряна ванна має м’якшу дію, ніж водні процедури. Повітряні ванни легко переносять навіть ослаблені та хворі діти. Дія повітряних ванн залежить від їх тривалості, температури повітря та площі оголеної поверхні тіла. Приймати повітряні ванни рекомендують на свіжому повітрі, бажано на березі річки або озера, серед зелених насаджень, де немає сильного вітру. Рекомендують починати за температури, що не нижча ніж 21 °С. Тривалість першої процедури — 5 хв, щоденно її збільшують, доводячи до 2 год. Теплі повітряні ванни не обмежуються у часі, бо виявляють слабкий вплив.
Важко переоцінити користь сонця для здоров’я дитини. Воно стимулює процеси обміну речовин, сприяє зміцненню нервової, серцево-судинної систем, підвищує витривалість до інфекцій.
Прямі сонячні промені згубно діють на мікроорганізми. Невеликі еритемні дози (від них шкіра трохи червоніє) змінюють процеси обміну в шкірі, стимулюють місцеві захисні імунні механізми. Ця властивість сонячного опромінення широко використовується для лікування деяких захворювань шкіри та слизових оболонок. Під впливом ультрафіолетових променів сонячного спектру в шкірі утворюється вітамін О. Цей вітамін запобігає розвитку рахіту у дітей або використовується для його лікування, нормалізує співвідношення фосфору та кальцію в крові, сприяє зміцненню кісток.
Початкова тривалість сонячної ванни — 5 хв. Щодня її можна збільшувати на 1—2 хв. Для початку дітям достатньо побути у затінку — тут діє розсіяне сонячне опромінення. Після цього можна позагоряти 3 — 5 хв і знову перейти у затінок. Таким чином, комбінуючи повітряні та сонячні ванни, діти звикатимуть до ультрафіолетового опромінення. Місцем, де не буває сонячних опіків і синтезується вітамін Е), є шкіра долонь та стоп. Для захисту очей треба користуватися темними окулярами. На голову слід надягти білу шапочку.
Надмірне сонячне опромінення шкідливе для волосся. Окрім того, тривале перебування під прямими сонячними променями може призвести до сонячного удару. Найкращий час для сонячних ванн улітку — від 8-ї до 10-ї та після 18-ї години, навесні та восени — з 11-ї до 14-ї години.
Прогулянки на свіжому повітрі — також ефективний засіб загартовування дітей. Дитина потребує максимально тривалого перебування на свіжому повітрі. Для прогулянки одягати дитину треба відповідно до температури повітря, вологості, сили вітру, пам’ятаючи, що за умови однакової температури вологе повітря охолоджує більше, ніж сухе, а вітер посилює дію повітря. Під час прогулянки не слід закривати дитині ніс та рот. Одяг повинен бути теплим, але в той же час легким, не утруднювати рухів. Не слід припиняти прогулянки під час хвороби дитини, якщо лікар їх не відмінив. Свіже повітря — добрий помічник у боротьбі з інфекцією.
Слово “баня” походить від латинського “бальнеум”, що означає “вигнати хворобу, біль, смуток”. Отже, основними у банній процедурі вважалися насамперед її цілющі, оздоровчі властивості.
Банний жар — ефективний засіб стимулювання серцевої діяльності, активізації кровообігу; він поліпшує кровопостачання не лише шкіри, але й м’язів, суглобів, спинного та головного мозку, легень, усіх органів. Під час потіння посилюється виділення з організму продуктів обміну, шлаків, отруйних речовин. Щедрий жар прочищає пори, видаляє бруд та змертвілі клітини шкіри. Сприяючи поліпшенню обміну речовин, банні процедури немов оновлюють організм, загартовуючи його. Вони ефективні і для лікування багатьох захворювань, зокрема грипу та простуди.
Чудовим лікувальним та профілактичним засобом для дітей є постільні парові ванни, після яких необхідно провести охолоджувальну процедуру (обмивання, обтирання). Зміна короткочасного впливу пари та охолодження — своєрідна гімнастика судин, органів дихання, потовиділення, що загартовує організм, робить його витривалішим до хвороб, здатним легше переносити коливання погоди.
Загартовувальні процедури найефективніші на тлі правильного загальнооздоровчого режиму, повноцінного харчування.
Загартовування ослаблених дітей треба проводити обережно, за порадою лікаря.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Народні методи лікування дітей (Б. Г. Скачко, Г. О. Орещук)