Головна Головна -> Підручники -> Підручник Народні методи лікування дітей (Б. Г. Скачко, Г. О. Орещук) скачати онлайн-> Розділ 6. ОСОБЛИВОСТІ РАННЬОГО ДИТЯЧОГО ВІКУ ТА ДОГЛЯД ЗА ГРУДНОЮ ДИТИНОЮ

Розділ 6. ОСОБЛИВОСТІ РАННЬОГО ДИТЯЧОГО ВІКУ ТА ДОГЛЯД ЗА ГРУДНОЮ ДИТИНОЮ


Тривалість грудного періоду умовно визначається терміном годування дитини грудним молоком. У більшості дітей він закінчується до кінця 1-го року життя.

Характерною особливістю цього періоду є інтенсивний ріст тіла дитини. Це зумовлює у дітей 1-го року життя підвищену потребу в їжі. Проте органи травлення у них у функціональному відношенні ще недостатньо розвинені, а тому найменші огріхи у дієті здатні призвести до гострих чи хронічних розладів травлення.
У дитини раннього грудного віку енотері гається виразна функціональна недостатність шлункової секреції.
Слизова оболонка травного каналу дуже ніжна, характеризується значним кровопостачанням і легко піддається запальним процесам.
М’язовий шар органів травного каналу розвинений відносно слабко. Через це перемішування харчової кашки з травними соками та її пересування по травному каналу відбувається не досить енергійно.
Стравохід у дитини відносно короткий, широкий і лійкоподібно розширюється в напрямку до ротової порожнини. Ця особливість чітко простежується у грудному віці. Ось чому діти легко та часто зригують у разі як переїдання, так і вживання недостатньо подрібненої їжі.
Шлунок у дитини розташований вертикальніше, ніж у дорослого, він має відносно невелику місткість (у новонародженого — приблизно 35 мл, у віці 3 міс — 100 мл, у дитини 1 року — 300 мл, 2 років — 640 мл, 3 років — 735 мл, 5 років — 880 мл, 6 років — 930 мл, 10 — 12 років — 1200 мл, у віці 18 років — 3600 мл).
У разі вигодовування грудним молоком шлунок спорожняється через 2 — 3 год, коров’ячим молоком — через 3 — 4 год. Вода затримується у шлунку близько 1 — 1,5 год. Тому у разі грудного вигодовування оптимальні проміжки між прийманням їжі становлять 3 — 3,5 год.
Знижена кількість соляної кислоти у шлунку дитини у віці до 12 років (а також її повна відсутність до 6 міс) сприяє частішому та легшому виникненню шлунково-кишкових захворювань у дітей, особливо 1-го року життя. Адже соляна кислота виявляє значну бактерицидну активність стосовно більшості патогенних мікроорганізмів, що можуть потрапити до організму дитини з їжею, напоями, через брудні руки.
Погане пережовування їжі та недостатній розвиток м’язової стінки шлунка сприяють зниженню механічної обробки їжі.
Усмоктування харчових речовин у кишках є найважливішою функцією травного каналу. Відносно тонкий шар слизової оболонки кишок сприяє швидшому всмоктуванню у кровоносне русло продуктів травлення. Тому діти швидко наїдаються, можуть “перебити” апетит цукеркою, проте так само швидко знову стають голодними. Разом із тим тонка та ніжна слизова оболонка кишок створює незначний опір проникненню у кров з порожнини кишок токсичних речовин.
Відносно слабкий розвиток м’язів кишок у дитини не забезпечує достатню перистальтику, що нерідко призводить до запору, особливо за умов недостатньої рухливості дитини, зменшення у харчовому раціоні частки овочів та фруктів за рахунок великого вмісту макаронних, хлібо-булочних виробів. Призводить до запору і одноманітний раціон з переважно м’ясною їжею.
У дитини до 7 років пряма кишка відносно довга. Слабкий розвиток м’язового шару, запор, що часто повторюється, можуть стати причиною випадіння прямої кишки.
Печінка у новонароджених велика, вона становить 4,3 % маси тіла (у дорослих тільки 2,8 %). Маса печінки (130 г під час народження) збільшується до кінця 1-го року життя до 320 г, до 3 років — до 450 г, до 10 років — до 800 г, а в 16 років становить 1200 г. Печінка бере участь у процесах травлення, кровотворення, кровообігу та в обміні речовин. Чутливо реагує на різноманітні шкідливі речовини, що всмоктуються у кров з кишок, на порушення обміну речовин, інфекції. Характерним симптомом ураження печінкової тканини є жовтяниця. У період но-вонародженості добре проявляється функція глікогеноутворення і недостатньо — дезінтоксикації.
Нирки у новонароджених також відносно великі порівняно з дорослими. Вони швидко збільшуються на 1-му році життя та у період статевого дозрівання. Сечоводи у грудному віці ширші, звивисті, що може призвести до їх перегинання та сприяє інфікуванню. Місткість сечового міхура до кінця 1-го року життя збільшується з 50 мл до 200 мл, а в 10 років становить 600 мл.
У перші дні після народження добова кількість сечі коливається від кількох мілілітрів до 100 — 200 мл. У однорічних дітей вона дорівнює 750 мл. У перші дні життя сеча має темне забарвлення, потім стає солом’яно-жовтою і прозорою.
Що молодша дитина, то частіше спостерігаються у неї захворювання органів дихання. Це зумовлено особливостями їх будови, легкою ранливістю епітелію, недосконалістю захисної реакції проти інфекцій.
Повітроносні шляхи (ніс, носоглотка, трахея, бронхи) у дітей молодшого віку відносно вузькі. Слизова оболонка дихальних шляхів ніжна, здатна легко запалюватися.


Мал. 40. Контроль пульсу

Дихання через ніс забезпечує краще зігрівання, зволожування, очищення повітря, що надходить до легень, і тому запобігає простудним захворюванням у дітей у прохолодну пору року.
Завдяки діяльності фагоцитів слизової оболонки, миготливого епітелію відбувається очищення повітря від сторонніх частинок та мікроорганізмів, в тому числі й хвороботворних.
Крім того, дихання через ніс забезпечує збереження тонкої та ніжної зубної емалі дитини. Якщо носове дихання порушується, то під час дихання через рот емаль зубів та слизова оболонка ротової порожнини підсихають, що призводить до псування зубів, виникнення карієсу, патології ясен.
Оскільки дихальна ємність у дітей відносно невелика, а потреба в кисні значна, дитині доводиться дихати частіше, ніж дорослому. Частота дихання у новонародженого становить 40 — 45 за 1 хв, у дитини 1 —2 років — 30, 6 років — 20, 10 років — 20—18, а у дітей віком понад 10 років — 16—15 за 1 хв.
Унаслідок недостатньої рухомості грудної клітки новонароджених, високого стояння діафрагми обмежується можливість розширення легень,тому у немовлят переважає діафрагмальне дихання. Ось чому грудних дітей не можна туго сповивати. Крім того, час від часу їх необхідно брати на руки.
Коли дитина починає сидіти та ходити, рухомість грудної клітки значно збільшується. Відповідно збільшується і можливість розширення легень.
Остаточне формування грудної клітки завершується до 12 — 13 років.
Серцево-судинна система забезпечує постачання всіх органів та тканин киснем і поживними речовинами, вкрай потрібними для інтенсивного розвитку дитини. Вона сприяє обміну речовин та відіграє суттєву роль у теплорегуляції організму.
Кровообіг у новонароджених здійснюється вдвічі швидше, ніж у дорослих, і триває 11 — 12 с. Маса серця новонародженого становить 23,5 г, до 1,5 років — подвоюється, до 3 —4 — потроюється, до 8 років збільшується у 4 рази, а до 15 років збільшується у 8 разів. Одночасно зі збільшенням маси серця зростає і його об’єм (з 19 мл у новонароджених до 230 мл у дітей 13— 15 років).
На ступінь розвитку серцевого м’яза винятково сильний вплив справляють рухова активність дитини та ступінь розвитку скелетних м’язів.
Скоротлива функція міокарда у дітей розвинена досить добре. Збудливість серцевого м’яза дитини підвищена, тому частота серцевих скорочень у неї порівняно висока.
Одним з показників діяльності серця є частота серцевих скорочень або частота пульсу, яка у новонародженої дитини висока, а з віком зменшується. Частота серцевих скорочень за 1 хв у новонародженого становить 140—130, у дітей віком 6 — 12 міс – 130-120, 1-2 роки – 120-110, 3-4 роки – 110-100, 5-6 років -100-90, 7-Ю років – 90-80, 11-15 років – 80-70, понад 15 років – 80-60 за 1 хв.
Частота серцевих скорочень у дитини зазнає значних змін, особливо у ранньому віці. Неспокій, хвилювання, плач, фізичне навантаження, підвищення температури тіла — всі ці моменти призводять до збільшення частоти серцевих скорочень та зміни ритму серцебиття. На частоту серцевих скорочень впливають також і фази дихання.
Пульс найчастіше визначають на периферичному кінці променевої артерії біля основи великого пальця, підраховуючи удари протягом 1 хв. Пульс досліджують, накладаючи на передню поверхню передпліччя дитини пальці, окрім великого та мізинця. Легко притискують пульсуючу артерію і підраховують удари (мал.40).
Пульс можна також досліджувати на скроневій, сонній або стегновій артеріях. Скроневу артерію знаходять вказівним та середнім пальцями спереду вушної раковини на рівні зовнішнього кута ока дитини. Щоб знайти пульс на сонній артерії, треба притиснути двома або трьома пальцями між трахеєю та переднім краєм груднії но-ключично-соскоподібного м’яза.
Якщо між пульсовими поштовхами однакові проміжки, пульс ритмічний. У іншому разі він неправильний, аритмічний.
У маленьких дітей може бути фізіологічна дихальна аритмія. Для її виявлення треба попросити дитину затримати дихання після вдиху на 5—10 с. Якщо пульс став ритмічним, то виявлена аритмія — фізіологічна і не потребує лікування.
З ростом дитини частота серцевих скорочень знижується, а пульсовий об’єм, хвилинний об’єм кровообігу та потреба в кисні значно зростають, збільшуючись до 15 років у 10 разів.
Тиск крові на стінки артерій під час роботи серця називається артеріальним. Систолічний тиск реєструється, коли серцевий м’яз скорочується і кров викидається у велике коло кровообігу. Діастолічний тиск формується, коли кров частково повертається та закриває клапани, перешкоджаючи її поверненню до серця, а воно, розширюючись, наповнюється новою порцією крові.
Що молодша дитина, то нижчий у неї кров’яний тиск. У новонародженого систолічний тиск становить 70 — 80 мм рт.ст., діастолічний — 35 — 50 мм рт. ст. У 5 —6-річної дитини артеріальний тиск становить відповідно 100 та 60 мм рт. ст., у 9— 12-річної — 105 та 70 мм рт. ст., у підлітковому віці — 120 та 80 мм рт. ст.
Артеріальний тиск у дітей знижується у горизонтальному положенні, особливо під час сну. Підвищення артеріального тиску спостерігається під час фізичного та психічного навантаження (страх, хвилювання), проте таке підвищення має тимчасовий характер. Постійне підвищення артеріального тиску спричинюють захворювання нирок, порушення обміну речовин, наприклад, у разі підвищеної функції щитовидної залози, природжених вад серця або судин, гіпертонічної хвороби, за умови отруєння, прийому деяких медикаментів тощо. До підвищення тиску може призвести надмірна маса тіла дитини.
Шкіра дитини — складний орган, що відіграє важливу роль у процесі росту. Вона значно тонша та ніжніша, ніж у дорослого. Що молодша дитина, то тонший роговий шар шкіри, а відносна поверхня її більша. Завдяки цьому шкіра дитини легше віддає тепло, що може призвести до переохолодження організму та виникнення простудних захворювань. У шкірі дитини є велика кількість нервових закінчень. Через шкіру дитина відчуває тепло і холод, дотик і біль. Проте внаслідок недостатньої диференціації периферичних аналізаторів нервове збудження не перетворюється на чітко локалізоване відчуття.
Сальні залози інтенсивно функціонують до народження, густо вкриваючи всю шкіру масним мастилом. Після народження інтенсивність секреції сальних залоз зменшується.
У дітей перших місяців життя потовиділення виражене недостатньо.
У ранньому віці шкіра має велику проникність для газів та рідин, особливо у складках, ділянці волосяної частини голови. У зв’язку з недостатнім імунітетом у дітей перших років життя часто виникають алергічні захворювання та піодерміт.
Нервова система дає можливість пізнавати навколишній світ. У той же час вона упорядковує, об’єднує та спрямовує (інтегрує) всю діяльність організму, роботу внутрішніх органів.
У процесі росту дитини відбувається значний розвиток головного мозку. Маса його у новонародженого становить приблизно 400 г. До 9 міс вона подвоюється, до періоду статевого дозрівання збільшується в 3,5 — 4 рази, а далі зростає незначно.
Одночасно із збільшенням маси головного мозку відбуваються формування борозен (особливо дрібних), зміна хімічного складу нервової тканини, змінюються пропорції черепа.
Порівняно з головним мозком спинний мозок новонародженого має завершену будову. У зв’язку з цим він виявляється досконалішим і у функціональному відношенні. Збільшення маси спинного мозку триває приблизно до 20 років. За цей час він збільшується у 8 разів.
Вегетативна нервова система активно функціонує з моменту народження дитини. Вона регулює “все внутрішнє господарство”, виливаючи на мимовільні скорочення м’язів, роботу залоз внутрішньої секреції, процеси обміну речовин.
У новонародженого виявляється дуже тонка координація різних регулювальних впливів нервової системи. Наприклад, можливе одночасне ковтання та дихання — ця здатність згодом втрачається. її наявність обумовлює легкість потрапляння їжі, напоїв у дихальні шляхи. Дитина добре розрізняє смак. Від солодкого вона заспокоюється і робить ковтальні рухи. Від гіркого, солоного і кислого стає неспокійною.
Водночас з цим простежується недосконалість зорових, слухових та рухових реакцій. Наприклад, у дитини до тримісячного віку смоктальний рефлекс викликається досить легко будь-яким доторкуванням до щоки, підборіддя. В той же час досить часто спостерігаються иохлинання, заковтування повітря.
У перші місяці життя будь-яке подразнення долоні зумовлює стискування кисті у кулачок.
Пізніше схоплювання стає вибірковим, виникає опір великого пальця решті.
Новонароджений не здатний стежити за пересуванням іграшки, відшукувати її очима. Тільки в кінці 2-го місяця життя дитина здатна знаходити предмети, спроможна фіксувати на них погляд.
Через кілька днів після народження у відповідь на різкі звуки дитина моргає, здригається. У грудної дитини швидкість реакцій на звук мало відрізняється від реакцій дорослого. Проте остаточний розвиток органів слуху настає лише до 12 років. Слух нерідко знижується внаслідок перенесених інфекційних захворювань, прийому деяких антибіотиків.
Між розумовим та фізичним розвитком дитини існує тісний зв’язок. Треба пам’ятати, що дитина не розвивається спочатку, а потім виховується і навчається. Вона розвивається, навчаючись, та навчається, розвиваючись.
Можна сказати, що малюк від народження не має жодної здатності, крім здатності всьому навчитися. Навчання зводиться насамперед до формування та розвитку пам’яті.

Харчування дитини грудного віку

Правильний фізичний розвиток грудної дитини вимагає годування материнським молоком, а також старанного догляду за шкірою.
Материнське молоко — це найкраща їжа, пристосована самою Природою до потреб новонародженого. Тільки вигодовування материнським молоком може максимально забезпечити нормальний розвиток дитини першого півріччя життя.
Грудне молоко містить в оптимальній кількості білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні солі, гормони, ферменти, бактерицидні речовини (лізоцим, комплемент), імуноглобуліни А і О та інші речовини, які необхідні для нормального розвитку малюка. Для його перетравлення потрібна менша кількість травних соків і ферментів.
Під час годування груддю дитина висмоктує молоко теплим та стерильним. Крім того, між матір’ю та дитиною виникають психологічна сумісність та порозуміння, що надзвичайно важливо для подальшого життя дитини.
Дитина з моменту народження повинна перебувати не в окремій палаті, а разом з мамою, що допомагає їй адаптуватися до нових умов, створює відчуття захищеності, знімає стрес від пологів, запобігає інфікуванню. Відлучення дитини від матері у перші години та дні життя позбавляє дитину енергетичного поля матері — основного захисту від хвороб.
Що раніше прикладають новонародженого до грудей, то сприятливіші створюються умови для появи та виділення молока. Якщо новонародженого не прикладають до грудей матері у перші 0,5—1 год після народження, то дитина позбавляється найголовнішого — молозива, яке сприяє прояву імунітету.
У перші кілька місяців життя, коли власна лімфоїдна система дитини ще недостатньо розвинена, захист від інфекції забезпечують материнські антитіла, що проникають через плаценту або потрапляють у організм з молозивом.
Молозиво — це густа клейка рідина жовтого кольору, яку у перші 2 — 3 доби після пологів виробляють молочні залози. За своїм складом вона дуже близька до тканин дитини, а тому легко засвоюється організмом новонародженого. Молозиво містить фактори росту, вітаміни. Воно допомагає виведенню первородного калу — меконію, зменшує прояви фізіологічної жовтяниці у новонароджених.
Для першого годування новонародженому потрібно 10—15 мл молока. За умови достатньої лактації і активного ссання кожне наступне годування повинно бути через 2,5 — 3 год (7 — 8 разів на добу).
Пробудження новонароджених через деякий час після годування за умови достатньої лактації у матері може бути свідченням того, що вони потребують води. Переварену воду треба давати в перші дні — приблизно 50 — 60 мл на добу, з 10-ї доби життя — до 100 мл.
У дітей 1-го року життя розрізняють три види вигодовування: природне (грудне), змішане і штучне.
У разі природного вигодовування дитина протягом перших 5 міс життя одержує тільки молоко матері, а після 5 міс разом з грудним молоком їй дають прикорм.
До 2 — 2,5 тиж малюка годують через кожні 3 год, тобто 7 разів на добу. Від 2,5 тиж до 2 міс — 6 — 7 разів, тобто кожні 3 — 3,5 год. Після 2 міс — 6 разів, тобто кожні 3,5 год, після 4 міс — 5 разів, тобто через 4 год.
Дотримування такого режиму сприяє нормальному перетравлюванню їжі та відпочинку органів травлення. Проте протягом доби харчова активність неоднакова. Тому замість суворого годування “за годинами” допускається режим часткового вільного вигодовування, за якого відхилення можуть становити 30 хв, або взагалі можна годувати дитину за її бажанням. Вимагати їжу малюк буде, коли відчує голод. У новонароджених немає чіткого “розкладу”.
Стежити, щоб під час ссання дитина захоплювала ротом не тільки сосок, а й грудне кружальце.
Тривалість кожного годування не повинна перевищувати 20 — 25 хв, часто достатньо 10— 15 хв.
Необхідна дитині кількість молока коливається залежно від віку: від 2 тиж до 2 міс малюк за добу повинен одержувати молока в кількості, що дорівнює 1/5 маси його тіла (600 — 800 мл), від 2 до 4 міс — 1/6 (800—1000 мл), від 4 до б міс — 1/7 (900-1000 мл), до 1 року – 1/8 маси тіла (1000-1100 мл).
Вже з 2-го місяця дитині можна давати фруктові та овочеві відвари (з моркви, капусти, яблук або яблучної шкірки). Починати треба з 5 — 10 крапель, поступово збільшуючи дозу до 50 мл на день (за 2 — 3 прийоми). Поступово вводять і соки — яблучний, вишневий, чорносмородиновий. Починають з кількох крапель, поступово збільшуючи дозу до 20 мл на добу. Вживати соки слід після годування. Пізніше можна спробувати давати сливовий, абрикосовий, айвовий, морквяний, буряковий, чорничний соки. З 2,5 міс можна додавати терте яблуко, пюре з бананів, абрикосів, поступово збільшуючи дозу від 2 —3 до 20 г на добу.
З 4-го місяця дають гранатовий, суничний, апельсиновий, мандариновий, томатний соки — за відсутності на них алергічної реакції.
З 5-місячного віку, незалежно від кількості молока у матері, кожна дитина повинна одержувати прикорм. Давати прикорм слід перед годуванням груддю.
3 5 — 6 міс здорову дитину, яка нормально розвивається, починають підгодовувати 5 % манною кашою, починаючи з 10—15 г (1 — 2 чайні ложки), пюре з моркви, капусти, буряків, кабачків, гарбуза, томатів, а також жовтком, овочевим супом, печеним яблуком, свіжим сиром.
З 8 міс дитині слід давати печінковий або м’ясний фарш. Для приготування м’ясного прикорму можна використати телятину, м’ясо курки, кроля. Як прикорм дітям дають сир, кефір, а в кінці року — страви з риби.
Під час годування дитину тримають на руках у положенні напівсидячи. Треба стежити, щоб дитина не ковтала поспіхом, оскільки можуть бути блювання, порушення випорожнення. Не можна змішувати в одній тарілці страви, різні за смаком, годувати дитину силоміць.
Поступово, після збільшення прикорму до 150 — 200 г зменшують кількість годувань груддю.
У 7—8 міс дітей привчають пити з чашки і тримати її руками. У цьому віці дітям дають у руку шкоринку хліба, яку вони вчаться жувати.
Здорового малюка відлучають від груді на 12 —13-му місяці життя.
Не слід відлучати дитину від груді у спеку, коли високий ризик надходження з прикормом збудників інфекційних захворювань, а також під час гострих розладів травлення, прорізування зубів, проведення профілактичних щеплень.
Якщо на грудному харчуванні немовля погано розвивається, недостатньо або зовсім не набирає потрібної маси тіла, доводиться переходити на змішане вигодовування. Догодовувати слід поступово, відповідно до маси тіла, віку, стану дитини. Вводити прикорм, поступово збільшуючи дози. Загальна кількість годувань, час відлучення від груді, послідовність уведення різних страв такі самі, як і у разі природного вигодовування.
Вибір молочних сумішей для додаткового годування залежить від віку та стану дитини на момент переведення її на змішане вигодовування. їжа дитини у разі змішаного вигодовування повинна містити на 5—10 % калорій більше, ніж за умови природного. Для тривалого вживання як прикорм призначають молоко з 5— 10 % цукру, молочні суміші:
1) молоко і 5 % рисовий, вівсяний або гречаний відвари (1:1 або 2:1) та 5 % цукру;
2) кефір і відвар рису, вівса, гречаних круп (1:1 або 2:1) та 5 % цукру.
З молочних сумішей використовують так звані адаптовані, які задовольняють потребу в усіх основних харчових речовинах, вітамінах, мінеральних солях. Це “Дето-лакт”, “Виталакт”, “Малютка” (“Мальті” давати не раніше, ніж з 3-го місяця життя дитини). Імпортні суміші майже всі адаптовані, проте необхідно звертати увагу на показання, спосіб застосування та терміни придатності.
Соки та пюре необхідні малюку і в разі змішаного вигодовування.
Догодовувати дитину молочними сумішами потрібно після кожного годування груддю, починаючи з 2 —3 чайних ложок. Щодня збільшувати кількість прикорму до потрібного об’єму. Спочатку рекомендують призначати овочеве пюре, а потім — каші. М’ясне пюре доцільно вводити з 7 міс.
За відсутності молока у матері, а також якщо є протипоказання у матері чи дитини до вигодовування груддю, доводиться годувати малюка молочними сумішами та коров’ячим молоком, розведеним водою у певних пропорціях, — яких саме, вирішує лікар.
Штучне вигодовування — це такий вид вигодовування, коли дитина у першу половину року не одержує материнського молока, а ЇЇ годують тільки штучними молочними сумішами.
Суміші готують із свіжого або сухого коров’ячого молока, розвівши його водою або слизистими відварами (рисовим, гречаним, вівсяним).
Кисломолочні суміші виготовляють з молока, заквашуючи його кисломолочними бактеріями чи грибами (кисляк, кефір, ацидофільно-дріжджове молоко, кумис, айран тощо).
Суміш “Малютка” призначають дітям з моменту народження протягом перших 2 міс життя, “Мальті” — з 1 — 2-місячного віку протягом 1-го року життя. Суміш “Виталакт” і “Детолакт” застосовують з 1-го місяця життя. Під час приготування суміші необхідно точно дотримувати інструкції, вказаної на упаковці.
Фруктові і овочеві соки призначають з 3 — 4-тижневого віку. Прикорм вводять на 2—4 тиж раніше, ніж у разі природного вигодовування, але не раніше ніж у 4 — 4,5 міс.
Каші, овочеві пюре, супи готують безпосередньо перед годуванням або заздалегідь і зберігають у холодильнику. Перед використанням пляшечки з сумішами обов’язково підігрівають. Суміш має бути теплою, але не гарячою. Отвір у сосці роблять з таким розрахунком, щоб за 1 хв витікало 60 крапель суміші, тоді дитина висмокче порцію за 10 хв.
Грудним дітям корисно давати відвар з вівсяних круп на воді. Він містить усі необхідні поживні речовини. Можна готувати також суміш з молока та відвару вівса. Прикорм у вигляді каш, пюре тощо дають на 1 міс раніше, ніж у разі грудного вигодовування.
Для гамування спраги дають теплу підсолоджену воду.
Під час їди дітей не можна відволікати розмовами, казочками, тому що це гальмує секрецію шлункового соку та утруднює засвоєння їжі.
їжа має бути не тільки смачною, а й зовні привабливою. Для цього страви прикрашають тертими овочами, фруктами тощо.
Слід пам’ятати, що у проміжках між прийомами їжі дитині не слід давати солодощів, печива, соків, фруктів, бо це порушує апетит.
Якщо дитина відмовляється від їжі, треба з’ясувати причину цього.

Догляд за шкірою та слизовими оболонками

Грудних дітей можна загартовувати за допомогою розумного сповивання, купання, перебування на свіжому повітрі.
Кімнату, де перебуває малюк, необхідно постійно провітрювати. Не можна підкладати під простирадло клейонку, бо вона перешкоджає охолодженню шкіри. Малюка не слід укривати занадто тепло, але й не можна допускати, щоб дитина мерзла, бо дитячий організм не в змозі виробити такої кількості тепла, яке він витрачає.
Рядки із щоденника, які багато хто з новонароджених написав би, якби вмів висловити свої думки на папері.
Перша доба.
Чудово! Чарівно! Нарешті я побачив світ Божий!
Хто б міг подумати, що існує така дивовижна насолода, як вільно дихати, кричати!
Надто цікаво дізнатися, чи справді життя таке приємне, як я на це сподівався і як мені здається тепер. Особливо мені хочеться сонячного світла, блакитного неба, свіжого повітря. Який я радий! Ах, якби мені швидше дочекатися цього!!!
Друга доба.
Ні, весь час якась жахлива спека. Я починаю розчаровуватися. Це повітря в кімнаті, ця вода, це освітлення — як не схоже на те, чого мені хочеться, на що я сподівався!
Але терпіння, терпіння, з часом все буде.
П’ята доба.
Анітрохи не легше!
Якщо так продовжуватиметься, я, здається, довго не витримаю. Мене примушують лежати цілий Божий день у пухових подушках, позбавивши навіть ковтка свіжого повітря. На мене поклали ковдри, а зверху прикрили ще й товстою периною. Фіранки біля мого ліжка затулені, на вікнах подвійні гардини — і так я мушу лежати з ранку до пізньої ночі.
Моя шкіра майже розпечена. Я заздрю грубі, що стоїть біля мене, — вона принаймні може віддавати частину свого тепла. О, якби я знав, як мені бути! Почну кричати, у ту ж мить дадуть гарячого молока, що ще збільшить мої страждання. Якщо мої руки стануть трохи холоднішими, в той час як шкіра і бідний мозок згоряють від спеки, на мене знов покладуть ковдру. Невже ніхто не прийде мені на допомогу?
Десята доба.
Знов була жахлива ніч!
Повітря таке, що я майже задихаюся. Я кричав щосили, але ніхто не зрозумів, чого я прагну. Я хочу пити, пити, аж поки шлунок не переповниться!
Сьогодні вранці, коли я так чекав ванни і сподівався, що цього разу вона буде хоч трошки прохолодніша, мене тільки ненадовго роздягли і знову закутали у пухову подушку.
Певно, помітили, що мені погано. Порадилися стосовно мого стану і вирішили вжити деяких заходів. Мені почали давати з ложечки якусь огидну солоденьку суміш, яка нібито повинна діяти на мій шлунок. О, хоча б хто-небудь зрозумів, що я намагаюся висловити своїм тужливим поглядом…
Повітря, повітря, свіжого прохолодного повітря, світла, води!!!
Невже я так нічого і не матиму з багатств цього світу?
Дванадцята доба.
Ну, тепер, певно, настає мій кінець.
Вирішено було тримати мене у теплі, потім нагодували ліками, які ще більше розігріли мій і без того готовий лопнути від спеки мозок. Я затих, і не дивно, адже я вже напівмертвий. Мій живіт туго затягнули фланелевим бинтом так, що кожна ложка їжі переповнює мій стиснутий шлунок.
Ноги мої чимось перев’язані так туго, що я не в змозі їх зігнути, притягти до живота, щоб хоч трохи полегшити біль.
Свіжого повітря, мабуть, вже не дадуть — бояться простуди.
Мої почуття поволі зраджують мені, я перестаю відчувати. І коли все це скінчиться?

Правильний фізичний розвиток дитини вимагає старанного раціонального догляду, який передбачає дотримання режиму дня, правильне харчування, створення умов для спокійного сну, загартовування з перших місяців життя, своєчасне виконання гігієнічних процедур.
Шкіра новонародженого блідого або блідо-синюшного кольору, трохи набрякла (підвищений вміст води) й вкрита шаром мастила, що складається з жиру та злущених елементів поверхневого шару шкіри. Мастило механічно захищає шкіру, запобігає переохолодженню, має антимікробні властивості. Рекомендують дбайливо ставитися до першородного мастила у перші дні життя новонародженого. Бруд та надлишок мастила з обличчя, місць згинів треба видаляти стерильним ватним тампоном, змоченим перевареною олією.
У нормі шкіра немовляти оксамитова, дуже ніжна, роговий шар недорозвинений. Вона багата на кровоносні судини. Сальні залози працюють добре, потові — недорозвинені. Через ці особливості шкіра ранлива, через неї легко проникають мікроорганізми. Тому під час догляду необхідно дбати про ідеальну чистоту.
Після видалення змазки шкіра червоніє. Це пояснюється тим, що капіляри шкіри у відповідь на подразнення повітрям, світлом, зниженою температурою розширюються. Почервоніння тримається від кількох годин до 3 —4 діб. У цей час тіло дитини через шкіру віддає багато тепла. Дуже бліда, з сіруватим або синюватим забарвленням шкіра свідчить про хворобливий стан новонародженого.
Догляд за шкірою й слизовими оболонками не повинен зумовлювати у дитини неприємних відчуттів. Ранковий туалет полягає В обмиванні обличчя стерильним ватним тампоном, змоченим у відварі трави ромашки лікарської (1 чайна ложка на 200 мл окропу). Кожне око протирають від зовнішнього кута до перенісся окремим тампоном. Носові ходи дитини прочищають джгутиками із стерильної вати. Джгутик змочують у теплій перевареній олії і обережно вводять у носовий хід на глибину 1 — 1,5 см. Правий і лівий носові ходи очищають окремими джгутиками. Забороняється користуватися твердими предметами (сірниками, паличками з накрученою ватою).
Туалет зовнішніх слухових проходів здійснюють 2 — 3 рази на тиждень джгутиками із вати, змоченими перевареною водою або олією. Ротова порожнина здорових дітей не потребує спеціального догляду.
Після кожного сечовипускання і дефекації дитину підмивають теплою водою, направляючи струмінь спереду назад, щоб запобігти інфікуванню сечостатевих шляхів частинками калу. Особливо це важливо для дівчаток. Після підмивання шкіру обережно осушують. Потім послідовно у напрямку згори донизу (за вухами, на шиї, у пахвових западинах, пахових згинах) протирають складки стерильним ватним тампоном, змоченим перевареною олією (соняшниковою, маслиновою або персиковою).
У дітей грудного віку на шкірі голови можуть утворюватися нашарування (гнейс). Для їх зняття за 2 —3 год до купання треба змастити голову стерильною олією. У разі значних нашарувань рекомендують компреси з олії на 12 год, після чого гнейс легко знімають ватним тампоном або зрізують ножицями разом з волоссям після миття голови теплою водою з дитячим милом. Нашарування можна видаляти за допомогою гребінця.
Нігті дитині зрізують з перших днів життя. На руках нігті обрізують півколом, на ногах — прямолінійно.
Зміна пелюшок, переодягання новонародженого, роздягання перед купанням — перші процедури, які можна вважати загартувальними.
Повітряні ванни слід починати з перших днів життя дитини. Температура повітря має бути не нижчою за 23 — 21 °С. Тривалість першої повітряної ванни — до 1 хв, з часом її збільшують до 10 — 12 хв.
Загартовування водою проводять з перших днів життя дитини (умивання, підмивання, миття рук, ніг, загальна гігієнічна ванна з обливанням).
Уперше дитину купають через 1 —2 доби після відпадання пупкового канатика, коли пупкова ранка загоїться.
Малюка необхідно щоденно купати, дотримуючи таких умов: ванну наповнюють водою температури 32—33 °С. Для немовлят, а також для дітей, які ще не звикли до купання, беруть воду температури 34 — 36 °С, але в жодному разі не вище ніж 37 °С, поступово знижуючи її до 32 °С. Під час приймання ванни потрібно розтирати руки й ноги дитини, а плечі та потилицю облити 1 — 2 л води. Через 5 хв дитину виймають з ванни, обсушують за допомогою простирадла і одягають.
Дітей перших днів життя можна занурювати у воду в пелюшці. Занурювання проводять дуже обережно, однією рукою підтримують голову дитини, а вільною рукою намилюють волосяну частину голови, шию, потім тулуб, руки і ноги. Після закінчення купання дитину виймають із води, обливають теплою водою з глечика і загортають у простирадло. Шкіру просушують обережними промокальними рухами, не розтираючи її.
У народі до першої купелі немовляти додають овес, “щоб було багатим і плідним, як овес”. Настій квіток нагідок лікарських вливають до купелі новонароджених — “аби були гожі”. На Прикарпатті до першої купелі новонародженого кидали ложку меду, щоб дитині було солодко жити на світі.
У першому півріччі дітей купають щодня, з другого півріччя до півторарічного віку — через добу, з півтора до двох років — двічі на тиждень, віком понад 4 роки — 1 раз на тиждень. Для купання найкраще придбати емальовану або оцинковану ванну. Купати дитину слід не раніше, ніж через 1 год після годування, користуватися лише дитячим милом. Після купання дитину обливають чистою водою.
Якщо маля боїться або не хоче купатися, з ним треба трохи погратися: покидати гумові іграшки у воду, дати дитині побавитися ними, потім помити їй руки, ноги, поступово занурюючи у ванну.
Не можна туго сповивати немовля — це надто шкідливо позначається на його здоров’ї та загальному фізичному розвитку. Дуже нерозумно поводяться ті матері, які після купання сповивають дитину таким чином, що вона не в змозі зробити жодного руху. Після купання дитина спокійно спить і прокидається бадьорою.
Необхідно звернути увагу на те, щоб дитина мала завжди зручне ліжко: останнє не повинно бути ні надто м’яким, ні надто теплим. Рекомендують користуватися матрацами, набитими кінським волоссям або морською травою. Не слід завішувати ліжко, оскільки це порушує вентиляцію, крім того, дитина позбавляється такого вкрай потрібного для неї світла. Важливо також забезпечити свіже повітря в будь-яку пору року.
У разі дотримання цих умов здорова дитина спокійно спить. Тривалість сну залежить від віку малюка. Новонароджені сплять майже добу. Поступово періоди неспання збільшуються. Дитина повинна спати на свіжому повітрі або в кімнаті з відчиненими вікнами, оскільки свіже прохолрдне повітря сприяє швидкому засинанню. Дітям треба давати спати стільки, скільки вони хочуть. Дітей, особливо маленьких, не слід будити навіть для годування. Крім того, не можна привчати дитину засинати тільки тоді, коли її гойдають.
Одяг дитини не повинен подразнювати шкіру, утруднювати рухів. Він має бути простим, зручним, зберігати тепло, але не спричиняти перегрівання. Цього можна досягти, якщо нижня білизна у дитини з бавовняної тканини, а верхній одяг — з байки або вовни. Під час денного неспання дитині краще надягати фланелеві сорочечки та повзунці. Шапочка в кімнаті не потрібна.
Недбалий догляд за дитиною може стати причиною деформацій кісток. Малюка не слід класти постійно на один бік — це може призвести до порушення форми черепа. Якщо постійно класти дитину на спину, буде пласка потилиця.
Особливо шкідливі туге сповивання та раннє усаджування дитини: порушують дихання, форму грудної клітки і хребта та його співвідношення з тазом.
Батьки повинні пам’ятати, що догляд за дитиною має не менше значення, ніж лікування, а часом визначає перебіг недуги. Особливості догляду залежать від віку дитини, хвороби, тяжкості стану. Батьки зможуть забезпечити правильний догдяд і лікування, якщо дотримуватимуть призначень лікаря.
У перші місяці життя діти часто наражаються на небезпеку захворіти. Звичайно хвороби дитячого віку виникають або набувають несприятливого перебігу внаслідок неправильного догляду, що послаблює природну опірність дитини в боротьбі з різноманітними шкідливими впливами. Такими несприятливими чинниками є перегрівання, недостатній догляд за шкірою, нераціональне та надмірне харчування, штучне вигодовування тощо.
У ранньому віці сталість внутрішнього середовища ще не досягає повного розвитку, бар’єрні механізми недосконалі. Різні захворювання у дитини можуть набувати затяжного перебігу, ускладнюватися септичними (гнійними) явищами.
Відомо, що деякі ліки, які вживає породілля, містяться в молоці матері. Описано, наприклад, серйозні ускладнення у грудних дітей, зумовлені антикоагулянтами, що приймала мати для лікування флебіту.
У разі тривалого лікування вагітних стрептоміцином може виникнути стійке ушкодження слуху плода. Тетрацикліни зумовлюють зміну забарвлення зубів немовлят, а також можуть стати причиною природженої катаракти.
Антибіотики широкого спектра дії у разі порушення нормальної бактеріальної флори в організмі стимулюють ріст деяких патогенних мікроорганізмів.
Парацетамол, потрапивши до організму майбутньої матері на 8 —9-му тижні вагітності, може зумовити у новонародженого синдром Дауна.
Побічна дія ліків перетворилася на соціальну проблему. Виявлено ускладнення, спричинені більшістю ліків — від кропив’янки до ядухи та шоку. Печінка відіграє значну роль у метаболізмі ліків, у зв’язку з чим особливо часто уражується.
Вже сьогодні нараховують тисячі медикаментозних хвороб, і нерідко ліки виявляються небезпечнішими, ніж ті хвороби, які намагаються ними лікувати.
Лікування рослинами успішно витримало довголітню перевірку. Це прадавній, проте не застарілий метод лікування.
Максимович-Амбодик, якого вважають основоположником вітчизняної фітотерапії, надавав великого значення природним засобам лікування, вважаючи, що “…чим більше, згідно з Природою, буде проводитися лікування хвороб, які уражають людський рід, тим більше успіхів від лікарської науки і користі від ліків, які застосовуються, можна очікувати”.
Видатний фармаколог Ю.К.Трапп учив студентів: “Друзі мої, знайте, що всі справді корисні засоби, які допомагають хворій людині, можуть бути занотовані на нігтьовій поверхні вашого великого пальця”. Ними є природні методи лікування.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Народні методи лікування дітей (Б. Г. Скачко, Г. О. Орещук)