Головна Головна -> Підручники -> Підручник Спеціальна тактика підрозділів податкової міліції (Кочетов) скачати онлайн-> 5. Порядок проведення допиту обвинувачуваного

5. Порядок проведення допиту обвинувачуваного



Допит обвинувачуваного має деякі відмінності від допиту свідка. Використання тих або інших тактичних інших прийомів визначаться, перш за все, встановленням психологічного контакту, визнанням винного у вчиненні ухилень від сплати податків, а також змістом і спрямованістю його показань при допиті.
Навіть у випадках повного визнання обвинуваченим своєї провини у скоєнні податкового правопорушення слідчим повинні повністю досліджуватися обставини, що є предметом допиту.
Первинному допиту обвинувачуваного передує пред’явлення для ознайомлення постанови про притягнення його в якості обвинувачуваного.
На даній стадії повинні виконуватися дії і використовуватися тактико-психологічні прийоми для встановлення психологічного контакту і роз’яснення сутності майбутнього допиту. Найбільш по-ширеними прийомами встановлення психологічного контакту є:
1) звернення до логіки мислення допитуваного;
2) переконання допитуваного у доцільності співпраці зі слідс-твом та наданні достовірних свідчень;
3) стимулювання позитивних властивостей особистості;
4) впливів на допитуваного позитивними якостями особистос-ті слідчого.
Для даної категорії злочинів звинувачений, як правило, знає про характер і обсяг доказів, які має слідчий. Зазначене випливає з того, що обвинувачуваний раніше знайомився із матеріалами доку-ментальної перевірки і знає, які факти ухилень від сплати податків виявлені слідством. Він також інформований про документи, що підтверджують виявлені порушення податкового законодавства і є в розпорядженні слідчого.
З самого початку допиту обвинувачуваного повинні бути встановлені питання організації, реєстрації підприємства, ведення бухгалтерського обліку та упорядкування звітності щодо підприєм-ницької діяльності суб’єкта. В подальшому у свідченнях обвинува-чуваного повинна знайти відображення інформація про виявлені факти ухилень від сплати податків із посиланням на документи первинного обліку і бухгалтерські реєстри.
У протоколі допиту необхідно вказувати найменування доку-мента й зміст відображених у ньому операцій, а також його місце-знаходження в матеріалах кримінальної справи. У протоколі допиту повинні відображатися показання, що стосуються змісту і резуль-татів документальних перевірок, судово-бухгалтерських та інших експертиз.
Найчастіше при допиті обвинувачуваних застосовуються на-ступні тактичні прийоми:
1) до певного часу обвинувачуваному не пред`являють наявних доказів і спонукають допитуваного до надання достовірних свідчень;
2) пред’явлення письмових речових доказів;
3) встановлення у свідченнях протиріч і використання їх з ме-тою уточнення або викриття неправдивих свідчень;
4) постановка допитуваному питань, що дозволяють проконт-ролювати свідчення і виявити хибність показань обвинуваченого;
5) використання позитивних якостей особистості допитувано-го з метою виключення хибних показань;
6) у випадку виявлення неправдивих показань – звертати увагу допитуваного на ці показання і переконання його в тому, що вони підлягають аналізу і контролю, що відповідно потребує достовірних свідчень від допитуваного.
Для аналізованої категорії злочинів у якості одного з прийомів виступає використання допомоги спеціаліста в проведенні допиту обвинувачуваного. Специфіка використання спеціальних знань у даному випадку доповнюється певним психологічним впливом на допитуваного. Перед обвинувачуваним постає питання про те, чи варто давати хибні показання на допиті, якщо вони можуть бути виявлені спеціалістом шляхом аналізу документальних даних.
З метою виявлення хибних показань у криміналістичній літе-ратурі виділяються наступні симптоми неправди: 1) протиріччя свідчень іншим доказам, зібраним у цій справі; 2) неконкретність свід-чень, що є в показаннях; 3) опис подій, фактів із надмірною точніс-тю; 4) збіг у дрібних деталях показань декількох осіб; 5) відсутність у показаннях невагомих деталей; 6) різне пояснення тих самих по-дій на різних допитах; 7) повідомлення в показаннях тільки позитивної інформації, що має відношення до особистості допитуваного; 8) наполегливе, неодноразове повторення допитуваним за власною ініціативою яких-небудь стверджень; 9) мимовільне виказування достовірної інформації; 10) ухилення від відповідей на прямі запи-тання;11) приховування фактів які за даними слідчого, добре відомі допитуваному; 12) зовнішній прояв змін психічного стану допиту-ваного як реакція на поставлені запитання.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Спеціальна тактика підрозділів податкової міліції (Кочетов)