Головна Головна -> Підручники -> Підручник Народні методи лікування дітей (Б. Г. Скачко, Г. О. Орещук) скачати онлайн-> Частина ІІ. КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ

Частина ІІ. КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ



A

Абсцес

Абсцес (гнояк) — обмежене скупчення гною в тканинах або органах тіла внаслідок руйнування тканин у разі їх гнійного запалення.
Причиною абсцесу є розвиток у тканинах стафіло-, стрепто-, пневмококів, вірусів, що проникають через невеликі пошкодження та тріщини шкіри, слизових оболонок або з лімфою та кров’ю. Найчастіше бувають абсцеси легенів, мозку, печінки, нирок, м’яких тканин.
Дитина народжується стерильною. Заселення її шкіри та слизових оболонок мікробною флорою відбувається під час народження та в перші хвилини появи на світ. У разі інфекційних захворювань вагітних можливе інфікування через плаценту.
Організм дітей раннього віку недостатньо пристосований до протидії мікробам. У ділянці проникнення мікробів часто розвивається гнійне запалення. Появі абсцесу передують погіршення загального стану дитини, підвищення температури тіла, іноді судоми.
При абсцесі мозку загальномозкові симптоми формуються за рахунок підвищення внутрішньочерепного тиску. Виникають головний біль, нудота, блювання, іноді розвивається менінгеальний синдром.
Абсцес легенів є наслідком гнійного розплавлення легеневої тканини з утворенням однієї або кількох обмежених порожнин. Інфекція потрапляє через бронхи, з придаткових пазух носа, мигдаликів. Тривале запалення легенів може завершитися нагноєнням. Розрізняють гострий, затяжний та хронічний абсцес легенів. У дитини з’являються озноб, гарячка, підвищена пітливість, задишка, ознаки інтоксикації. Кашель спочатку незначний, сухий. З часом він стає нестерпним. Проривання абсцесу в порожнину бронхів супроводжується виділенням великої кількості харкотиння (250 — 500 мл за добу). Найчастіше харкотиння має жовто-зелений колір і при відстоюванні розшаровується: пінявий шар, гнійний, слизисто-гнійний. Нерідко воно набуває неприємного запаху, містить домішки крові.
При абсцесі м’яких тканин у ділянці ураження спостерігаються припухлість, почервоніння, напруження шкіри, болючість, місцеве підвищення температури. Іноді гнояк прориває сам, проте очікування цього може призвести до поширення інфекції.
Абсцес печінки — обмежене розплавлення тканини печінки з утворенням порожнин (переважно у правій частці). У хворого підвищується температура тіла, з’являються озноб, анемія, симптоми подразнення очеревини, блювання, жовтяниця. Печінка збільшується.
Піддіафрагмальний абсцес — осумковане скупчення гною під діафрагмою. Частіше розвивається як ускладнення гострого апендициту, проривної виразки шлунка та дванадцятипалої кишки, хірургічних втручань на органах черевної порожнини. Спостерігаються біль у нижньому відділі грудної стінки з іррадіацією у плече, задишка. У разі поширення інфекції на плевру розвивається гнійний плеврит.
Для лікування місцевого абсцесу м’яких тканин та внутрішніх органів як антибактеріальний, протизапальний засіб застосовують комбіновану настоянку (1:5) на 40 % спирті етиловому суміші бруньок берези бородавчастої, тополі чорної і осики звичайної, взятих порівну.
Приймати по 10 — 20 крапель з водою 3 — 5 разів на день. Для дітей молодшого віку готують відвар бруньок цих рослин. Одну десертну ложку сировини залити 200 мл води, довести до кипіння, кип’ятити 10 хв на малому вогні, настояти 4 год, процідити. Приймати по 1 — 2 чайні ложки 3 — 4 рази на день за 30 хв перед їдою.
Якщо стан хворого тяжкий, використовують настоянку кореня ехінацеї пурпурової (аптечний препарат) по 10 — 15 крапель через 2 год (до 60 — 100 крапель на добу). Дітям молодшого віку її дають з розрахунку по 1 краплі на кожний рік життя 4 — 5 разів на день з водою.
При абсцесі та флегмоні (дифузне гнійне запалення підшкірної основи) призначають препарати листків евкаліпту кулястого. Настоянку листків дають по 15 — 20 крапель 3 рази на день після їди. Дітям віком до 5 років дозу визначають за кількістю років — по 2 краплі на рік життя 3 рази на день. Настій листків (10 г настояти на 200 мл окропу) приймають по 50 — 70 мл 3 — 4 рази на день. Дітям віком до 3 років дають по 1 чайній ложці 3 рази на день через 40 хв після їди.
Трава розхідника звичайного цілюща при абсцесах внутрішніх органів, особливо нагноєнні тканин легенів: одну ложку трави треба залити 200 мл води, витримати на водяній бані 20 хв, настояти 1 год. Приймати до 1/3 склянки 3 рази на день.
Для поліпшення обміну речовин дітям старшого віку призначають настій кореня живокосту лікарського. Алантоїн, що міститься в ньому, сприяє видаленню змертвілих тканин та регенерації. Одну чайну ложку сировини залити 200 мл води температури 80 °С, настояти до охолодження, процідити. Приймати по 1 десертній ложці З рази на день.
З цією ж самою метою використовують і суміш коренів живокосту лікарського (15 г) та верхівок ялиці білої (15 г). Суміш залити 0,5 л червоного вина, витримати на водяній бані 30 хв. До настою додати по 5 г листків кропиви дводомної, трави фіалки запашної, медунки лікарської, листків подорожника великого, кореневища з коренями дягелю лікарського та трави деревію звичайного. Кип’ятити 10 хв на малому вогні, процідити і додати 3 столові ложки меду. Приймати по 1 столовій ложці
3 — 4 рази на день за 15 — 20 хв перед їдою.
Для лікування абсцесів використовують порошок із суміші кореневища з коренями дягелю лікарського та кореня лопуха великого, взятих порівну. Приймати по 1/2 чайної ложки, запиваючи водою, 2 рази на день.
Як протигнійний засіб п’ють відвар кореня або листків чорнокореня лікарського:
4 г залити 300 мл води, витримати на водяній бані 30 хв, настояти 1 год. Приймати по 1/2 чайної ложки 3 рази на день. Дітям віком до 10 років препарат не призначати.
При місцевому абсцесі як пом’якшувальний засіб для припарок використовують настій трави гірчака перцевого (20 г на 200 мл окропу). Прикладають також свіжі потовчені листки подорожника великого.
Для розм’якшування та розсмоктування затвердінь, абсцесів готують пластир. Беруть 20 г жовтого воску, 30 г каніфолі (смоли), 2 столові ложки яловичого жиру та 1 чайну ложку добре подрібненої трави буркуну лікарського. Суміш нагрівають протягом 5 хв на малому вогні, перемішуючи. Після проціджування накладають на хворе місце.
Для компресів при абсцесах використовують настій суміші трави буркуну лікарського, насіння льону звичайного, листків алтеї лікарської, взятих порівну: 30 г суміші залити 300 мл води, витримати на водяній бані 10 хв, настояти 2 год, процідити.
При абсцесах дуже ефективні аплікації глини (шматочки до 2 см завтовшки накладають на уражену ділянку на 1 год 4 — 5 разів на день, зверху накривши теплою полотняною тканиною).
Якщо абсцес локалізується у ротовій порожнині, можна прикладати плитки з глини до обличчя, м’яку глину — тримати в роті. Слину ковтати не треба. Замінюють плитки через 2 год.
Для лікування абсцесів рекомендують і такий засіб: глину розминають, додають трохи води, оцту та відвар квіткових кошиків арніки гірської. Має бути мазеподібна консистенція.
При абсцесах ротової порожнини можна чергувати полоскання настоєм трави ромашки лікарської (20 г на 200 мл окропу) та квіткових кошиків арніки гірської (5 г на 200 мл окропу). Полоскати через 30 хв.
У разі місцевого абсцесу м’яких тканин, якщо він лише почав розвиватися, добре приймати постільні парові ванни з екстра-компресами на хворе місце. Якщо абсцес ось-ось має дозріти, його піддають дії водяної пари. До гнояка, що прориває, прикладають збуджувальні компреси. їх припиняють робити лише тоді, коли рана очиститься від гною і отвір закриється.
Дуже важливо, щоб випорожнення були регулярними, а тому час від часу треба ставити клізми.
При абсцесі легенів призначають щадну дієту, багату на вітаміни. Хворий втрачає багато білка з харкотинням, тому їжа повинна бути різноманітною та калорійною. До дієти включають страви з вівса, гречки, пророслу пшеницю, горіхи, журавлину, шипшину, чорну смородину, горобину, моркву. Під час високої температури тіла корисно пити ячмінний відвар з медом. Меду давати до 100 г на день.
Якщо харкотиння гнійне і в’язке, призначають суміш трав, що має протизапальну та протимікробну дію, розріджує харкотиння:
Бруньки сосни звичайної — 20 г
Трава чебрецю звичайного — 25 г
Листки подорожника великого — 15 г
Трава сухоцвіту багнового — 10 г
Трава фіалки триколірної — 20 г
Столову ложку суміші залити 200 мл води, витримати на водяній бані 15 хв, настояти 1 год. Приймати по 1/4 склянки перед їдою 4 — 5 разів на день теплим.
Розріджує харкотиння, поліпшує відхаркування та сприяє зменшенню спазму бронхів така суміш лікарських рослин:
Квітки дивини скіпетровидної — 10 г
Листки підбілу звичайного — 20 г
Плоди ганусу звичайного — 10 г
Корені алтеї лікарської — 30 г
Корені солодки голої — 15 г
Кореневище півників болотяних — 5 г
Десертну ложку суміші залити 200 мл води, довести до кипіння, кип’ятити 5 хв на малому вогні. Настояти 30 хв у закритому посуді, процідити. Приймати по 1 чайній —1 столовій ложці 4 — 5 разів на день теплим.
Стійкий кашель з гнійним харкотинням лікують настоєм трави буквиці лікарської: 2 столові ложки залити 300 мл окропу, настояти 2 год у закритому глиняному горщику. Приймати по 1—2 столові ложки 3 — 4 рази на день.
При абсцесі легень призначають ганусову олію — по 2-4 краплі на грудочці цукру 2 — 3 рази на день.
Лікуванню гнійних захворювань легенів сприяє настій насіння гуньби сінної: 1 чаііну ложку порошку насіння залити 200 мл окропу, настояти 20 хв. Пити впродовж дня маленькими ковтками.
Під час абсцесу легенів кашель може супроводжуватися виділенням харкотиння з домішками крові. У такому разі змішують по 20 г порошку кореня солодки голої та трави астрагалу шерстистоквіткового. Приймають по 0,5 — 2 г, запиваючи теплою водою. Доза залежить від віку дитини. Дітям молодшого віку порошок додають до їжі. Для інгаляцій при абсцесі легенів використовують такі засоби:
1) суміш ганусової та соснової олії, взятих порівну. На інгаляцію беруть 10 крапель суміші на 200 мл окропу. Соснову олію можна замінити евкаліптовою;
2) 20^ комбіновану настоянку бруньок берези бородавчастої, тополі чорної та осики звичайної на 40 % спирті етиловому. На 1 інгаляцію дітям старшого віку використовують 20 мл настоянки, дітям молодшого віку — 5—10 мл настоянки, розведеної перевареною водою у співвідношенні 1:10. Курс лікування — 7 — 15 інгаляцій;
3) ефірну олію свіжонатертої цибулі вдихати 1 раз на день. Дитину накривають з головою вдвічі складеним простирадлом і підносять до обличчя тарілку з кашкою цибулі. Тривалість процедури — 3 — 7 хв. Курс лікування — 2 — 3 тиж;
4) свіжий сік часнику, розведений перевареною водою у співвідношенні 1:10, 1:20. Тривалість інгаляції — 5 — 7 хв;
5) корені хрону промити холодною водою, але не чистити, натерти. 10 г маси покласти на блюдце та вдихати через ніс протягом 10 хв, роблячи перерви на 30 — 50 с через кожні 2 хв. Не робити глибоких вдихів (особливо на початку проведення процедури), бо це може призвести до рефлекторної зупинки дихання. Слід дозувати як глибину вдиху, так і відстань від блюдця з хроном. Процедуру проводити не пізніше 18-ї години, оскільки фітонциди хрону збуджують нервову систему. Ефективно діє суміш 1 частини тертого хрону та 5 частин настоянки кореня перстачу прямостоячого (аптечний препарат). На курс лікування — до 10 інгаляцій.
Для гарячого обгортання беруть великий пухнастий рушник, змочують його водою температури 60 — 64 °С, викручують. Обгортають навколо грудної клітки дитини. Зверху загортають сухим рушником і ковдрою. Хворий повинен лежати на спині до 20 хв. Процедури виконувати 1 — 2 рази на день до поліпшення стану дитини.
При абсцесі легенів роблять збуджувальні обгортання плечей та грудної клітки, а також живота й литок температури 22 — 25 °С. Рекомендують щогодини полоскати горло водою з свіжим соком лимона (10 — 15 крапель на склянку води) температури 18 — 20 °С. Стежити за регулярністю випорожнень, у разі запору ставити клізми.
Важливо забезпечити відтікання гною з порожнини абсцесу. Для цього дитину укладають щоденно на 1 —2 год на здоровий бік з опущеною донизу верхньою частиною тулуба та піднятим ніжним кінцем ліжка.
При виникненні абсцесу, особливо абсцесу мозку, дитину слід негайно госпіталізувати. Транспортувати треба обережно.
Кімнату, де перебуває хвора дитина, слід часто провітрювати, проводити вологе прибирання з використанням дезінфікуючих засобів.
Якщо у дитини висока температура тіла, корисно обтирати тіло розчином оцту, ставити клізми з прохолодної води.
При утрудненому відхаркуванні хворому допомагають знайти найбільш зручне положення. Це дуже важливо, бо виділення харкотиння при гнійному запаленні легенів сприяє звільненню дихальних шляхів, поліпшує стан дитини.
Хворі потребують повноцінного харчування. Велике значення має вітамінотерапія, до раціону включають продукти з великою кількістю вітаміну С.
Треба стежити за регулярним випорожненням кишок і сечовипусканням. Іноді за тривалого перебігу хвороби уражаються нирки, внаслідок чого змінюється колір сечі. На це треба звертати увагу. Шкіра дитини має бути чистою. Важливо запобігати утворенню пролежнів.
Прорив абсцесу в бронхи супроводжується раптовою появою болю в грудній клітці, посиленням кашлю, який супроводжується виділенням харкотиння. Треба заспокоїти дитину, напоїти її чимось теплим. Абсцес легенів може ускладнитися легеневою кровотечею. У такому разі важливо забезпечити дитині повний спокій, негайно викликати лікаря.

Аденоїдит

Аденоїдит — запалення мигдаликів носової частини горла.
Аденоїди — гіперплазовані мигдалики носової частини горла. Захворювання звичайно спостерігається у дітей віком від 3 до 10 років, проте може бути як у перші роки життя, так і після періоду статевого дозрівання. Запалення мигдаликів часто виникає як наслідок інфекційних хвороб (кір, скарлатина, дифтерія, грип тощо).
Порушується носове дихання. У надмірній кількості виділяється світлий або зеленуватий слизистий секрет, що заповнює носові ходи та стікає в носоглотку. Слизова оболонка носа запалена. Діти сплять з відкритим ротом, сон часто буває неспокійним та супроводжується голосним хропінням. Через недосипання вони встають в’ялими та апатичними. У школярів нерідко погіршується успішність. Розростання мигдаликів супроводжується зниженням слуху, особливо під час нежитю. Змінюється мова, голос набуває гугнявого відтінку. Діти раннього віку важко оволодівають мовою.
Постійне виділення слизистого секрету з носа спричинює припухання шкіри верхньої губи, а іноді й екзему. Рот постійно відкритий, нижня щелепа відвисає, з куточків рота тече слина, тобто обличчя дитини набуває своєрідного вигляду, що одержав назву “аденоїдне обличчя”. Під час сну аденоїди збільшуються в об’ємі за рахунок більшого венозного кровопостачання (дитина дихає ротом). Постійне дихання через рот спричинює недостатнє очищення повітря від хвороботворних мікробів, часток пилу тощо. Розвиваються захворювання бронхолегеневого апарату, що призводить до деформації грудної клітки. Відсутність носового дихання порушує адекватну вентиляцію легень.
У дітей часто порушується діяльність травного каналу, виникає стійкий головний біль, розвиваються анемія, нічне нетримання сечі, ларингоспазм, астматичні приступи. Регіонарні (місцеві) — шийні, потиличні та підщелепні —лімфатичні вузли звичайно збільшені.
Основним способом лікування є хірургічне видалення аденоїдних розростань, проте вони можуть у частини хворих рецидивувати. Якщо ж операція протипоказана, рекомендують такі народні методи лікування.
Закапувати в ніс сік червоних буряків по 2 —3 краплі з водою 3 рази на день. Дітям віком до 3 років закапують сік печених буряків.
Закапувати в ніс сік чистотілу звичайного, розведений водою у співвідношенні 1:1, по 2 краплі в одну ніздрю, а через 5 —7 хв — у другу 2 — 3 рази на день. Рекомендують для лікування дітей, що не молодші за 7 років.
Для закапування застосовують настоянку хвої туї західної: 30 г молодих гілочок залити 100 мл 40 % спирту етилового, настояти 10 діб. Настоянку розвести водою у співвідношенні 1:2. Закапувати по 2 — 3 краплі 2 рази на день протягом 2 — 3 тиж.
При аденоїдних розростаннях ефективні інгаляції з евкаліптовою олією (по 2 — 3 мл на інгаляцію). Інгаляції треба проводити після попереднього прогрівання носа за допомогою припарок або гарячих компресів. Після 10 — 30 інгаляцій аденоїди зменшуються в об’ємі, відновлюється носове дихання, стає менше гнійних виділень, поліпшуються слух та загальний стан дитини.
Для промивання носа та полоскання горла у разі затримки секрету використовують настій кореневищ мильнянки лікарської: 1 чайну ложку залити 200 мл холодної води, настояти 8 год, довести до кипіння, кип’ятити 5 хв на малому вогні, процідити.
Носову порожнину можна промивати 2 — 3 рази на день морською водою або таким розчином: 1 чайна ложка солі та 5 крапель розчину йоду спиртового на 200 мл теплої перевареної води. Його використовують, якщо немає алергії на йод.
Рекомендують промивати ніс відваром буряків (втягувати та випускати рідину через ніс).
Алергічний нежить призводить до розростання мигдаликів, що перешкоджає носовому диханню та підтримує нежить. У такому разі використовують суміш трав, що діє протизапально та знеболювально, зменшує алергічну реакцію:
Квіткові кошики ромашки лікарської — 5 г
Трава деревію звичайного — 15 г
Трава багна болотяного — 4 г
Квіткові кошики нагідок лікарських — 10 г
Столову ложку суміші залити 200 мл окропу, настояти 1 год, процідити. На 1 інгаляцію потрібно 40 — 70 мл настою. На курс лікування — 10—12 процедур.
При аденоїдиті варто проводити загальнозміцнювальне лікування. Щоденно впродовж місяця приймати натще суміш пилку (1/2 чайної ложки) з медом (1 столова ложка), запиваючи водою. Доза розрахована для дітей віком 5 — 10 років.
Рекомендують також суміш подрібнених плодів шипшини коричної (50 г) та смородини чорної (50 г): 1 столову ложку суміші залити 300 мл окропу, настояти 1 год, процідити і додати мед за смаком. Приймати по 1/3 — 1/2 склянки 3 — 4 рази на день.
Можна заварювати та пити як чай ялинові пагони, зібрані у вересні. Із загально-
зміцнювальних засобів при аденоїдиті призначають риб’ячий жир, препарати кальцію, аскорбінову кислоту та вітамін О, кліматичне лікування.
З водолікувальних процедур при аденоїдиті для відтягання крові використовують збуджувальні обгортання живота температури 25 — 27 °С й литок температури 22 — 25 °С на ніч протягом 1 міс.
При нежитю слід ретельно очищати носову порожнину від слизу, бо він може застоюватися в її задніх відділах і хвороба набуде затяжного перебігу.
Запобігти захворюванню можна шляхом підвищення опірності організму за допомогою загартовування.
Хронічний аденоїдит буває у 5 % дітей віком від 3 до 14 років. Доведено важливу роль мигдаликів носової частини глотки у формуванні реакцій місцевого та системного імунітету. Саме пригніченням місцевого імунітету певною мірою можна пояснити появу захворювань, що супроводжують хронічний аденоїдит. Це гострі респіраторні вірусні інфекції, отит, хронічний тонзиліт, фарингіт, синусит. З огляду на це рекомендують проводити консервативне лікування хворих на хронічний аденоїдит. Усунення ознак запальної реакції у мигдаликах супроводжується нормалізацією місцевого імунітету. Консервативне лікування хронічного аденоїдиту проводять комплексно, під наглядом лікаря.

Алергія

Алергія — підвищена чутливість організму до впливу різних алергенів зовнішнього і внутрішнього середовищ.
Алергози — алергічні хвороби, в основі яких лежать процеси взаємодії алергену (антигену) та антитіла. Алерген — речовина антигенної природи, здатна спричинювати алергію. Антитіла — білки сироватки крові, що утворюються внаслідок попадання в організм різних антигенів.
За останні десятиріччя спостерігається неухильне збільшення кількості хворих на алергічні недуги.
У основі алергічних реакцій лежить порушення захисних механізмів організму.
Анафілаксія — стан підвищеної чутливості до повторного введення чужорідного білка, наприклад, протиправцевої, протидифтерійної сироваток, антибіотиків тощо. Симптоми сироваткової хвороби розвиваються через 3—12 діб (у разі деяких її форм — через кілька годин) після введення сироваткових препаратів.
На шкірі з’являється висип у вигляді червоних плям різного розміру, що супроводжується свербінням. Ділянка шкіри, куди вводили препарати, припухає, болюча. Окрім місцевих змін, завжди спостерігаються загальні симптоми (підвищення температури тіла, озноб, прискорення пульсу, зниження артеріального тиску). Нерідко виникають помірна припухлість суглобів, біль у м’язах. Ці симптоми спостерігаються кілька годин або діб.
Харчову алергію зумовлюють речовини, які утворюються у разі неповного розщеплення білків їжі внаслідок нестачі відповідних травних ферментів. Харчова алергія виникає нерідко за зниженої кислотності шлункового соку.
Основна ознака харчової алергії — свербіння м’якого піднебіння, шиї, грудей, спини, живота, рук та ніг. Спостерігаються висип на шкірі, набряк обличчя, зокрема повік, вушних раковин. Через набряк голосових зв’язок голос стає хриплим, виникають приступи ядухи. До типових симптомів харчової алергії належить дисфункція кишечнику (пронос, запор, блювання, нудота, епізодичний біль у животі, порушення перетравлювання основних харчових продуктів). Найчастіше підвищена чутливість розвивається до білкових продуктів (молоко, яйця, шоколад, горіхи), цитрусових, зрідка до жирів та вуглеводів. Діагностика харчової алергії надзвичайно складна.
У дітей першого року життя дуже висока чутливість до сторонніх речовин, що зумовлено недосконалістю захисних функцій слизових оболонок, низькою активністю травних ферментів, відсутністю у шлунковому соці соляної кислоти до б —9 міс. Алергени передаються з грудним молоком та їжею. Антигеном можуть бути їжа, що не пройшла теплової обробки (гоголь-моголь, сире молоко), а також риба, раки, горіхи тощо.
Алергічний риніт частіше буває у дітей віком 2 — 4 років. Нежить звичайно з’являється раптово, супроводжується чханням, дихання через ніс утруднене. Дитина стає в’ялою, блідою, покашлює, скаржиться на свербіння у носі та очах, головний біль. Алергічний риніт часто поєднується з алергічним кон’юнктивітом, з’являються відчуття різі в очах, сльозотеча, світлобоязнь. Сезонний алергічний кон’юнктивіт починається раптово в період масового цвітіння рослин. Хворі скаржаться на відчуття стороннього тіла в очах, сильне свербіння.
Алергічний ларингіт буває частіше у дітей раннього віку. Виникають грубий (“гавкаючий”) кашель, охриплість голосу. Швидкий набряк гортані призводить до раптового її стенозу (звуження). Приступ ядухи триває кілька годин, поступово послаблюючись. Організм при алергічному діатезі стає надчутливим не лише до харчових продуктів, але й до таких алергенів, як вовна, домашній пил тощо.
Нерідко шкірні хвороби спричинюються підвищеною чутливістю організму до певних речовин. Алергічний дерматит можуть зумовлювати різні хімічні речовини, деякі рослини. На шкірі з’являються пухирці, почервоніння. У пізніх стадіях долучається лущення її.
Дуже небезпечна холодова алергія. Дитині з холодовою алергією треба уникати переохолодження під час купання в річці або в морі (навіть улітку), оскільки у воді може розвинутися шок.
Найважчою формою негайної алергічної реакції загального типу є анафілактичний шок. Він виникає у разі введення антибіотиків, зокрема групи пеніциліну, сульфаніламідних препаратів, пірамідону, бутадіону, гамма-глобуліну, сироваток, вакцин, а також після укусів комах, наприклад, бджоли, оси, від холоду. Доза і шлях уведення не мають значення. Найчастіше характеризується раптовим розвитком (протягом 2 с — 60 хв), проте іноді може проявитися і через 4 — 6 год після контакту з алергеном. У дитини виникають відчуття стиснення в грудях, жару в усьому тілі, біль у животі. Спостерігаються запаморочення, свербіж шкіри. У тяжких випадках дитина непритомніє, різко знижується артеріальний тиск. Кінцівки стають холодними, пульс не вислуховується, зіниці розширені, не реагують на світло, з’являються судоми, може бути мимовільне виділення сечі й калу.
Набряк Квінке — місцевий набряк, що швидко розвивається на окремих ділянках тіла. З’являється на губах, вушних раковинах, на очах, зовнішніх статевих органах. Шкіра стає напруженою, проте її колір і температура не змінюються. Набряклість зберігається кілька годин, інколи діб. Набряк Квінке має хронічний перебіг. Для життя він небезпеки не становить, проте локалізація має важливе значення для прогнозування завершення хвороби. За набряку гортані виникає її стеноз, у кишечнику — симптоми часткової кишкової непрохідності.
Під час лікування алергії треба повністю усунути контакт з алергеном. У разі алергії до коров’ячого молока малюка слід намагатися якомога довше годувати груддю. Якщо ж це неможливо, треба кип’ятити молоко або замінити його кисломолочними продуктами. Кисляк, кефір мають менші алергенні властивості порівняно з коров’ячим молоком. Страви для дітей треба готувати тільки на овочевому відварі. Діти старшого віку можуть повністю обходитися без коров’ячого молока.
Відома безмолочна дієта з вилученням з раціону дитини незбираного сухого молока, масла, сиру і страв, приготовлених на молоці. Коров’яче молоко можна замінити соєвим, мигдальним молоком. Соєве молоко не містить лактози. Мигдальне молоко має нижчу енергетичну цінність, тому до нього можна додавати цукор.
При штучному і змішаному вигодовуванні дітей з алергічним діатезом використовують кисломолочні суміші.
За алергії до курячих яєць з раціону дитини вилучають не лише яйця, але й продукти, до складу яких вони входять (макаронні, кондитерські вироби, майонез і т.ін.). Якщо організм дитини надто чутливий до певного виду м’яса (наприклад, яловичини), його замінюють іншим.
Не зумовлюють алергічних реакцій свіжі та сухі ягоди смородини чорної, журавлини, селера, зелені сорти яблук — їх дають дитині у будь-якому вигляді.
При алергії дітям віком після 3 років рекомендують такі засоби:
1) 150 г свіжого хрону змішати з соком 2 — 3 лимонів. Приймати по 1/2 чайної ложки вранці та ввечері або 1 чайну ложку вранці;
2) одну головку часнику розтерти з 3 лимонами. Суміш залити 0,5 л перевареної води кімнатної температури, настояти 5 діб. Приймати по 1 чайній —1 столовій ложці З рази на день за 20 хв перед їдою.
Протиалергічну дію мають медові стільники. їх треба жувати по 5 — 10 г 4 — 5 разів на день. Розжовану масу виплювати.
Для зменшення прояву алергічних реакцій, зниження проникності стінки судин використовують природні препарати кальцію. Добре діє настій листків кропиви дводомної: 2 столові ложки залити 400 мл окропу, настояти 2 год. Приймати до 1/2 склянки 4 рази на день перед їдою. Кальцій, що міститься в листках кропиви, знижує інтенсивність алергічних реакцій, зокрема у разі харчової алергії, зменшує проникність судин.
Протиалергічну дію має трава череди трироздільної: 1 столову ложку залити 200 мл води, довести до кипіння, настояти 30 хв. Приймати по 1/4 склянки 3 рази на день за 30 хв перед їдою або через 1 год після їди дітям, що старші за 12 років. Дітям 10—12 років дають по 30 мл 3 —4 рази на день, 8 — 9 років — по 20 мл, 6 — 7 — по 10 мл, а до 5 років — по 5 мл на прийом. Дітям старшого віку призначають спиртовий екстракт трави (аптечний препарат) по 10 — 20 крапель 3 рази на день перед їдою протягом 12— 15 діб.
Як протиалергічний, протизапальний засіб використовують корені солодки голої: 2 чайні ложки залити 200 мл окропу, настояти 20 хв. Приймати по 1 чайній— 1 столовій ложці 3 рази на день.
Зменшують або знімають алергічні реакції такі суміші:
Трава фіалки триколірної – 20 г
Трава золототисячника звичайного – 20 г
Трава рутки лікарської – 10 г
Трава пасльону солодко-гіркого – 10 г
Листки горіха волоського – 20 г
Трава копитняка європейського – 10 г
Трава багна болотяного – 10 г
Столову ложку суміші залити 200 мл води, витримати на водяній бані 20 хв, настояти 1 год, процідити. Приймати по 1/4 склянки 3 рази на день. Доза розрахована для дітей, що старші за 7 років.
2. Трава череди трироздільної — 20 г Листки горіха волоського — 20 г Трава фіалки триколірної — 10 г Столову ложку суміші залити 250 мл води, витримати на водяній бані 15 хв, процідити через 45 хв. Пити протягом дня ковтками.
Через 1 —3 доби, якщо зменшилися прояви алергічної реакції, для швидшого виведення з організму шкідливих речовин рекомендують таку суміш:
Трава череди трироздільної – 10 г
Квіткові кошики нагідок лікарських – 10 г
Трава гречки посівної – 10 г
Корені солодки голої – 10 г
Кореневище оману високого – 10 г
Трава споришу звичайного – 20 г
Кора крушини ламкої – 20 г
Трава звіробою звичайного – 10 г
Листки подорожника великого – 20 г
Дві столові ложки суміші залити 400 мл води, настояти 2 год, витримати на водяній бані 20 хв, охолодити, процідити. Приймати по 30 — 50 мл до 5 разів на день між їдою та 1 раз на ніч перед сном.
Якщо алергічний висип супроводжується свербінням, використовують таку суміш:
Корені лопуха справжнього — 20 г
Кореневище пирію повзучого — 20 г
Трава череди трироздільної —15 г
Трава вероніки лікарської — 15 г
Трава фіалки триколірної — 20 г
Столову ложку суміші залити 200 мл води, довести до кипіння, кип’ятити 15 хв на малому вогні. Приймати залежно від віку дитини по 20 — 70 мл 3 рази на день. При медикаментозній та харчовій алергії рекомендують 2 столові ложки подрібнених однорічних гілочок калини звичайної залити 400 мл води, довести до кипіння, кип’ятити 15 хв на малому вогні, настояти 1 год, процідити. Приймати по 1/2 склянки 3 — 4 рази на день перед їдою. Дітям віком до 3 років дають по 1 чайній —1 десертній ложці 3 рази на день.
При холодовій алергії використовують суміш такого складу:
Квіткові кошики арніки гірської — 30 г
Пелюстки маку дикого —8г
Зерно вівса посівного — 40 г
Коренеплоди редьки чорної — 100 г Суміш подрібнити до однорідної маси, додати 70 г меду травневого, нагріти у духовці в замазаному тістом глиняному глечику 30 хв, настояти 10 год. Приймати по 1 чайній ложці 4 рази на день за 20 хв перед їдою.
Настій трави ромашки лікарської приймають усередину при екземі, кропив’янці, ревматизмі, бронхіальній астмі. З настою роблять ванни, примочки, припарки (2 — 3 столові ложки трави облити окропом). Гарячу кашкоподібну масу на чистій тканині прикладають до уражених ділянок.
Зовнішньо при алергії використовують компреси із вівсяної соломи: 50 г залити 500 мл води, кип’ятити 30 хв на малому вогні, процідити.
Для компресів, примочок та обгортання при алергії рекомендують таку суміш: Трава вербени лікарської — 5 г
Кора дуба звичайного — 10 г
Квіткові кошики
нагідок лікарських — 10 г
Корені лопуха великого — 10 г
Пелюстки троянди дамаської — 10 г
Трава хвощу польового — 10 г
50 г суміші залити 1 л води, кип’ятити 15 хв на малому вогні, настояти, процідити. Як засоби проти свербіння призначають обтирання, компреси, препарати у вигляді мазей, паст тощо. Так, до шкіри прикладають кашку з цибулі; роблять примочки та обмивання міцним настоєм або соком трави чистотілу; використовують мазь та примочки з відвару кореневищ і коренів оману високого або трави фіалки триколірної.
При алергодерматозі дуже помічна трава ефедри двоколосової: 15 г залити 400 мл окропу, упарити до половини, процідити. Приймати по 1 чайній — 1 столовій ложці 2 — 3 рази на день. Відвар трави (1 столову ложку на 400 мл води, кип’ятити 5 хв на малому вогні, процідити) використовують для компресів на уражені дерматозом ділянки шкіри. У хворих зменшується свербіння.
При алергії добре діє й такий засіб: 4 столові ложки листків хрону звичайного та З столові ложки листків петрушки городньої залити 400 мл молока, варити на малому вогні доти, поки розвариться. Змазувати уражені ділянки 3 — 5 разів на день протягом 3 діб.
Корисні ванни з трави череди трироздільної, шавлії лікарської, нетреби звичайної, кореневища пирію повзучого, листків горіха волоського: 100 г суміші залити 3 л води, кип’ятити 15 хв на малому вогні, процідити. Відвар додати до ванни.
У разі певної локалізації свербіння, зокрема в ділянці статевих органів та ануса, доцільно робити щоденно обмивання, приймати сидячі теплі ванни.
Посилення функції органів виділення сприяє звільненню організму від токсичних речовин, що спричинюють шкірні прояви алергії. Рекомендують щодня ставити очисні клізми. Домогтися посилення потовиділення можна за допомогою постільної парової ванни (25 хв). Очищенню організму сприяють також збуджувальні обгортання тіла, під час яких у дитини маюгь бути приємні відчуття (до потіння не доводити). Можна надягати на дитину довгу сорочку, змочену гарячим відваром трави гуньби сінної або вівсяної соломи. Тривалість процедури 30 — 40 хв.
Лікування анафілактичного шоку насамперед повинно бути спрямоване на усунення судинної недостатності. Негайно підшкірно вводять 0,3 — 0,5 мл 0,1% розчину адреналіну (всмоктується препарат швидко). Припиняють введення препарату, що спричинии розвиток шоку. Накладають джгут вище від місця введення лікарського препарату, якщо його вводили у кінцівки. Якщо ж ліки вводили під лопатку, в сідницю чи іншу ділянку, де дмсгут застосувати неможливо, треба обколоти це місце 0,1% розчином адреналіну. Покласти дитину на тверду поверхню на бік для запобігання асфіксії блювотними масами або западанню язика. Підняти ніжний кінець ліжка, ноги. Обкласти дитину теплими грілками. Забезпечити прохідність дихальних шляхів, застосувати штучну вентиляцію легенів за методом рот до рота. За потреби зробити закритий масаж серця. Лікування проводиться лише в стаціонарі, проте транспортувати дитину можна лише після того, як вона буде виведена із загрозливого для життя стану.
Дуже важливо встановити причину алергії. Якщо виявлено, що алергеном є певний продукт харчування, його вилучають із раціону повністю. Коли без нього обійтися неможливо, то піддають кулінарній обробці для зменшення алергенних властивостей.
Не можна приймати повторно медикаменти, що спричинили алергічну реакцію, бо кожна наступна алергічна реакція має ще тяжчий перебіг.
Появі алергічного риніту сприяє пошкодження слизової оболонки носових ходів (дитина тре ніс). Навіть незначне порушення її цілості може призвести до інфікування та гнійного запалення. Тому під час догляду за хворим треба стежити за чистотою руїс, відновлювати прохідність носових ходів.
Для профілактики холодової алергії слід своєчасно лікувати гайморит, тонзиліт, холецистит, гельмінтоз, карієс зубів тощо. Дитину варто загартовувати. Загартовуванню сприяють водні процедури, зокрема контрастний душ. Температура води повинна коливатися від 39 — 38 до 25 °С. Поступово верхню її межу знижують до 37 — 36 °С, потім до 36 — 34 °С, а нижню — до 18 — 16 °С. Після кожної водної процедури дитину треба розтерти рушником до почервоніння шкіри. Холодної пори року дитину слід одягати з урахуванням погоди, а в морозні дні перед виходом на вулицю — змазати обличчя, шию, руки розтопленим гусячим жиром або смальцем. У гардеробі дитини не повинно бути речей із синтетичних тканин, особливо нижньої білизни, колготок, рукавичок.
Категорично заборонено робити щеплення в період активного прояву алергічних захворювань або реакцій.
Кімната, де живе дитина, має бути просторою, світлою, без килимів. У ній треба підтримувати ідеальну чистоту, регулярно проводити вологе прибирання. Якщо вдома тримають тварин, а дитина чутлива до їхньої шерсті або лупи, то їх не треба пускати в кімнату дитини. Не варто розводити й кімнатні квіти, до пилку яких у дитини алергія.
Для миття дитини не можна використовувати шампуні, високоякісні сорти мила. Краще користуватися дитячим милом, яке не містить домішок. Ясна річ, забороняють курити в квартирі, де живе дитина, а тим паче хвора на алергічні недуги.
Одним із профілактичних заходів щодо медикаментозної алергії є розумне (за показаннями) використання ліків під суворим наглядом фахівця.
Запорукою успішного лікування алергічних реакцій та запобігання їх появі є своєчасне лікування так званих супутніх захворювань.
Алергічні захворювання майже завжди є наслідком загального розладу організму. Отже, під час лікування треба: а) усунути дію алергену; б) вилікувати основне захворювання; в) провести санацію вогнищ хронічної інфекції.
Постійно загартовувати дитину.

Ангіна

Ангіна — гостре інфекційне запалення лімфатичної тканини горла із ознаками загального отруєння організму.
Головним чином ангіна виникає як загострення хронічного тонзиліту.
Розрізняють три види ангіни.
Катаральна ангіна проявляється запаленням переважно слизової оболонки горла. Спостерігаються почервоніння та припухання мигдаликів. З’являються відчуття сухості та дертя у горлі, біль під час ковтання, підсилюється слиновиділення. У хворого виникають головний біль, біль у суглобах та в усьому тілі, позноблювання. Температура тіла підвищується. Близькі до уражених мигдаликів (регіонарні) шийні лімфатичні вузли звичайно збільшені, болючі.
У разі лакунарної ангіни запалення локалізується переважно у лакунах (заглибинах мигдаликів). Хвороба починається раптово. Температура тіла підвищується до 40 °С. На слизовій оболонці мигдаликів з’являються білуваті або жовтуваті смугасті нальоти, мигдалики збільшуються в розмірі. Хворі скаржаться на головний біль, біль під час ковтання. У дітей ангіна часто супроводжується маренням, загальною слабкістю. Найближчі регіонарні лімфатичні вузли збільшені, болючі .
Фолікулярна ангіна часто розпочинається раптовим ознобом і загальним нездужанням. Спостерігаються головний біль, біль під час ковтання, а також у кінцівках, спині. Температура тіла підвищується до 40 °С та більше. Мигдалики червоніють, припухають. Уражується їхня паренхіма — фолікули. На фолікулах утворюються поодинокі жовтуваті цяточки гною завбільшки з головку шпильки або горошину (мал. 41). Внаслідок припухання слизової оболонки горла голос нерідко стає гугнявим. Найближчі лімфатичні шийні вузли збільшені, болючі.
Призначають щадну дієту, головним чином молочно-рослинну. Дитині треба давати рідку теплу їжу та багато пити. Обов’язково, особливо у разі високої температури тіла, до дієти включати ячмінний відвар, ячмінну та вівсяну каші, журавлиновии сік або морс, гранатовий сік, чай з лимоном.
Дуже корисний такий коктейль: беруть 2 столові ложки соку коренеплодів буряка звичайного, 0,25 л кефіру, 1 чайну ложку сиропу шипшини та сік половини лимона. Все це збивають міксером. Дитині дають пити невеликими ковтками.
Здавна у народі ангіну лікують очищеним гасом. Ним змочують квачики з вати, якими й змазують мигдалики кілька разів протягом дня. Проте так лікувати ангіну можна лише у початкових стадіях. Якщо на мигдаликах з’явився наліт, то таке лікування неприпустиме. Рекомендують полоскати горло 3 % розчином лимонної кислоти. Голову тримати, відхиливши назад, і видихати повітря, щоб розчин булькав у роті. Полоскати щогодини протягом дня.
Можна смоктати скибочки лимона упродовж дня. Цей засіб допомагає тільки на початку хвороби. У пізніх стадіях лимон не дає бажаного ефекту, краще користуватися лимонною кислотою.
Дітям старшого віку для полоскання горла рекомендують таку настоянку: 50 г сухого кореневища з корінням родіоли рожевої залити 0,5 л горілки, настояти 7 діб у темному місці, процідити. Одну чайну ложку настоянки розвести у 1/2 склянки гарячої води. Полоскати горло безперервно 10—15 хв. Потім відпочити та повторити процедуру. Це один з найефективніших засобів лікування ангіни.
Застосовують також такий засіб: натерти склянку коренеплодів буряків звичайних, додати 1 столову ложку оцту. Суміш відтиснути і соком з оцтом полоскати ротову порожнину і горло, 1 — 2 чайні ложки суміші можна проковтнути. Таким досить простим засобом виліковують навіть хронічну ангіну.
Для полоскання горла використовують настій листків евкаліпту кулястого, що має добре виражені антимікробні властивості: 3 столові ложки сировини залити 0,5 л окропу, кип’ятити 5 хв на малому вогні, процідити. Полоскати горло після сніданку, обіду та на ніч.
При ангіні для полоскання горла використовують відвар сухих суплідь інжиру (2 столові ложки на склянку води).
Для полоскання горла дітям молодшого віку готують таку суміш:
Квітки дивини скіпетровидної — 10 г
Квітки алтеї лікарської — 10 г
Листки підбілу звичайного — 10 г
Столову ложку суміші залити 300 мл холодної води, довести до кипіння, кип’ятити 5 хв на малому вогні. До гарячого відвару додати 5 г кореневища з коренями валеріани лікарської і настояти у закритому посуді 1 год. Процідити. Полоскати горло 3 — 5 разів на день теплим відваром. Дітям, які не вміють полоскати, робити зрошування горла.
Для полоскання горла використовують настій листків шавлії лікарської: 2 чайні ложки залити 400 мл окропу, накрити кришкою і настояти 2 год. Процідити. Полоскати горло 5 — 6 разів на день теплим розчином.
У разі запалення мигдаликів та зіва полоскати горло можна гарячим настоєм коренів алтеї лікарської: 1 чайну ложку сировини залити 200 мл холодної води, довести до кипіння, настояти 10 хв.
При хронічному тонзиліті у дітей рекомендують змазувати щоденно піднебінні мигдалики соком алое деревовидного, змішаним з медом у пропорції 1:3. Тривалість лікування — 2 тиж. Потім курсом передбачено змазування горла через день, також протягом 2 тиж. Процедури проводити натще.
Відвар бруньок тополі чорної (10 г на 200 мл води, кип’ятити 5 хв) використовують для змазування мигдаликів під час захворювання на ангіну та після хірургічного видалення мигдаликів.
Для зменшення запалення та болю, зниження температури тіла під час ангіни препарати лікарських рослин використовують також для прийому всередину. Призначають такі суміші:
Листки евкаліпту кулястого — 30 г
Квітки бузини чорної — 20 г
Кора верби білої — 30 г
Столову ложку суміші залити 200 мл води, довести до кипіння, кип’ятити 5 хв на малому вогні, настояти 30 хв. Пити теплим ковтками через 30 хв 2 — 3 доби.
2. Трава парила звичайного — 30 г
Листки ожини сизої — 30 г
Дві столові ложки суміші залити 300 мл води, довести до кипіння, кип’ятити 3 — 4 хв на малому вогні, настояти 10—15 хв. Додати меду і пити по 2 — 3 ковтки через 1—2 год.
При хронічному запаленні мигдаликів у дітей свіжі листки підбілу звичайного промити, подрібнити, віджати сік. Додати однакову кількість соку цибулі городньої та червоного вина. Суміш зберігати у холодильнику. Пити по 1 столовій ложці З рази на день, розбавляючи 3 ложками води. Препарат діє подібно до антибіотиків, а кількість алкоголю в ньому мінімальна.
Випробуваним засобом при ангіні є мумійо. Приймати по 0,2 г з молоком у співвідношенні 1:20 уранці натще і увечері перед сном. Одночасно цим розчином змазують ніздрі за допомогою ватного тампона та полощуть горло.
Для інгаляцій при ангіні використовують такі засоби:
а) розведеним водою соком цибулі городньої або часнику посівного у співвідношенні 1:10 роблять тепловологі інгаляції температури 40″С.Тривалість інгаляції 5 — 10 хв. Вже на 2-гу — 3-тю добу зникає наліт, нормалізується температура тіла. Замість соку можна застосовувати натерту цибулю;
б) ефірну олію шавлії лікарської (1 —2 г, або 30—50 крапель) влити в окріп. Дитина повинна глибоко вдихати пару, накривши голову рушником. Після інгаляцій слизова оболонка мигдаликів та зіва набуває природного кольору, поліпшується загальний стан.
Під час високої температури тіла 2 рази на день роблять повне або тричетвертинне заспокійливе обгортання, обтирання тіла розчином оцту, 4 — 5 разів на день полощуть горло водою температури 20 — 22 °С.
При гангренозній формі запалення мигдаликів добрий ефект дає полоскання горла водою з соком лимона (8 — 12 разів на день). При гнійному та гангренозному запаленні горла рекомендують збуджувальні обгортання шиї температури 25 °С. Через 30—45 хв компрес замінюють. Якщо хвороба досягла кульмінаційного моменту, застосовують парові компреси на шию, щоб прискорити проривання гнояка. Одночасно для відтягання крові від запаленого горла застосовують збуджувальні обгортання живота температури 25 — 27 °С та литок температури 22 — 25 °С.
При катаральній ангіні для компресів на шию використовують:
1) свіжий сир (намазати на бавовняну тканину і обгорнути шию);
2) траву хвоща польового (50 г сировини залити 300 мл води, кип’ятити 10 хв). Розпареною травою наповнити вузький мішечок або бавовняну панчоху і гарячим обгорнути горло, зверху накласти фланелеву тканину. Компрес змінювати через 2 — 3 год;
3) зварену в лушпайках потовчену картоплю;
4) листки свіжої капусти (листки зварити до кашоподібного стану, ретельно розмішати з глиною; тримати близько години. Під час гострого процесу тримати довше; ставити кілька разів на день);
5) густо замішане вівсяне борошно.
Для стимулювання функції кишечнику та для відтягання крові ставити послабні клізми температури 25 — 27 °С. Після них робити мікроклізми (50 мл) з води температури 18 — 20 °С.
Народна медицина має регіональну специфіку рецептів лікування ангіни, характерних для деяких місцевостей.
Так, у Карпатах здавна при простудних захворюваннях пили відвар бруньок сосни звичайної (збирали їх у березні), використовували сироп з молодих пагінців сосни (пересипали цукром).
На Східному Поділлі при ангіні рекомендували тримати у роті невелику грудочку живиці (завбільшки з горошину) доти, поки вона не розчиниться. Живицю клали також за щоку на всю ніч. Вранці залишки її випльовували.Так робили 3 ночі поспіль. Потім через 3 доби процедуру повторювали знову.
Подекуди на Гуцульщині хворим на ангіну дають чай з трави ожини. У Косівсь-кому районі на Гуцульщині ангіну, нариви у горлі лікували сумішшю меду, соку зелених лушпинок горіха волоського та води. Приймали по 1 чайній ложці 2 рази на день.
У багатьох місцевостях настояний на спирту прополіс (бджолиний клей), розведений водою, використовували для полоскання горла при ангіні. На Закарпатті готували мазь (перетоплене у однакових пропорціях вершкове масло й прополіс). Нею змащували горло зовні при хронічному тонзиліті, ангіні. Горло полоскали також розчином солі кухонної.
У центральних областях України популярності зажив відвар ягід калини з молоком і медом, на Волині перевагу віддавали відвару з зелених пагінців цієї рослини (пили двічі на день по 1 склянці, одночасно вживаючи і сік свіжих ягід). На Полтавщині дітям давали тушковані з медом ягоди калини.
Хворі на ангіну обов’язково повинні дотримувати постільного режиму, особливо в перші дні захворювання і протягом кількох діб після нормалізації температури тіла. Це вкрай потрібно як для швидкого одужання, так і для профілактики ускладнень.
Під час хвороби дитині треба давати напіврідку їжу, оскільки акт ковтання утруднений та болісний.
Дострокове припинення лікування або порушення режиму можуть призвести до таких ускладнень, як ревматизм, запалення серцевого м’яза або нирок. Унаслідок частого захворювання на ангіну може розвинутися хронічний тонзиліт.
Заняття фізкультурою та спортом починати можна не раніше, ніж через місяць після ангіни. Систематично проводити загартовування дитини для зміцнення опірності її організму.
Для запобігання ангіні важливо своєчасно санувати місцеві осередки інфекції (карієс, хронічне запалення піднебінних мигдаликів, гнійне ураження приносових пазух і т.ін.), усунути причини, що утруднюють дихання через ніс (у дітей це найчастіше аденоїди).
За найменшої підозри на дифтерію слід негайно звернутися до лікаря!

Анемія

Анемія — патологічний стан, що характеризується зниженням кількості еритроцитів та гемоглобіну в крові. Розвивається внаслідок крововтрати, порушення процесів утворення гемоглобіну та еритроцитів, а також підвищеного руйнування еритроцитів.
Причиною анемії можуть бути інфекція, глистяна інвазія, інтоксикація, опромінення тощо.
Розрізняють 3 основні групи анемії:
1) анемія, що виникла після кровотечі (постгеморагічна);
2) анемія, зумовлена порушенням кровотворення (дефіцитна) та спустошенням кісткового мозку (гіпо- і апластична);
3) анемія, зумовлена підвищеним руйнуванням еритроцитів унаслідок скорочення їх життя (гемолітична).
У дітей найчастіше буває залізодефіцитна анемія, особливо у віці від 6 міс до З років, а також у підлітків. Як і білки, залізо є важливою складовою частиною кров’яного пігменту гемоглобіну, який переносить кисень з легенів до органів і тканин, а вуглекислоту, навпаки, — з органів і тканин до легенів. Зменшення кількості заліза в організмі дитини, а також порушення його всмоктування спостерігаються у разі споживання продуктів харчування, що бідні на залізо, зміни бактеріальної мікрофлори кишечнику (дисбактеріоз), захворювань органів травлення, що супроводжуються проносом. Анемія часто спостерігається у дітей, хворих на рахіт.
Основними симптомами анемії є втрата апетиту, в’ялість, нестійкий настрій дитини, плаксивість, блідість шкіри та слизових оболонок ротової порожнини, затримка фізичного розвитку.
Шкіра набуває воскоподібного відтінку, вушні раковини стають блідими та “прозорими”. Дитина скаржиться на мерзлякуватість, втому, задишку під час фізичного навантаження, прискорене серцебиття, головний біль, мерехтіння в очах, шум у вухах.
У період статевого дозрівання можуть спостерігатися блідість та сухість шкіри, ламкість нігтів і волосся. Знижується апетит, іноді діти відмовляються від їжі. Інколи виникає спотворення апетиту — діти їдять крейду, землю тощо.
З’являються спастичні прояви у стравоході та кишечнику, дитина скаржиться на біль за грудниною та в животі. Можуть бути запор, пронос, іноді збільшується печінка.
У разі недокрів’я тяжкого ступеня обличчя стає блідо-сірим, ніс загострюється. Можуть приєднатися такі симптоми, як гарячка, криваве блювання, водянка, непритомність.
Для об’єктивної оцінки ступеня анемії проводять біохімічне дослідження крові, визначають рівень заліза в сироватці крові.
У разі природженої апластичної анемії діти народжуються з малою масою тіла, відстають у психомоторному та фізичному розвитку, особливо затримується ріст. Вони бліді з народження, у них часто спостерігаються крововиливи в шкіру, кровотеча з носа та ясен.
Основними клінічними симптомами гемолітичної анемії є жовтяниця, блідість, спленомегалія (збільшення селезінки). Під час гемолітичного кризу наростають явища анемії та жовтяниці, можуть бути нудота, блювання.
Хворі на залізодефіцитну анемію передусім повинні повноцінно харчуватися. їхній раціон має містити достатню кількість білків, вітамінів, солей кобальту та заліза. До дієти треба включати печінку, пророслу пшеницю, овес, гречку, гарбузи, абрикоси, курагу, айву, інжир, диню, журавлину, морську капусту, лимони, обліпиху, горобину, фейхоа, шпинат, шовковицю (якомога більше), яблука, суниці, фанати, ожину, виноград, калину, баклажани, хрін, часник, цибулю, кріп тощо. Дітям віком до 1 року печінку дають перетертою у кількості від 30 до 50 г, дітям старшого віку — від 100 до 200 г на добу 2 — 3 рази на тиждень. Особливо корисна яловича печінка. Оскільки печінка містить значну кількість холестерину, краще її вживати із свіжими яблуками (по 200 – 300 г на добу).
Найбільшу кількість заліза містять курага, сушена диня, шипшина, айва, шовковиця (особливо чорна). Плоди шовковиці — ефективний кровотворний засіб. Це саме можна сказати й про плоди абрикоса: 100 г їх впливають на процес кровотворення так само, як 40 мг заліза або 250 г свіжої печінки.
Шпинатний сік компенсує недостатність заліза, стимулює кровотворення. Буряковий сік сприяє утворенню еритроцитів, підвищує опірність організму.
При анемії рекомендують також гранатовий сік до 1/2 склянки на день за 30 хв перед їдою.
При анемії корисні горіхи ліщини в суміші з медом. Використовують також волоські горіхи, які містять солі заліза й кобальту. Склянку потовчених грецьких горіхів треба змішати з 0,5 л меду, настояти 7 діб, щоденно перемішуючи. Приймати по 1 десертній або 1 столовій ложці тричі на день перед їдою.
При недокрів’ї добре діє така суміш. Труть на герці коренеплоди редьки чорної, моркви й буряка, вичавлюють із них сік, зливають його у темну пляшку, яку обмазують тістом, але так, щоб вона не була щільно закоркована, ставлять у піч або духовку на 3 год. Вживають по 1 чайній — 1 столовій ложці 3 рази на день перед їдою. Строк лікування 2 — 3 міс.
При анемії, особливо залізодефіцитній, використовують такий засіб: на 0,5 кг меду беруть 100 г порошку листків кропиви дводомної, зібраної у травні. Суміш приймати по 1 чайній —1 столовій ложці 2 — 3 рази на день після їди. Корисні також салати, борщі із свіжих листків молодої кропиви дводомної.
При злоякісному недокрів’ї використовують квітковий пилок по 1/2 чайної ложки 1 раз на день протягом 20—30 діб (доза для дітей 6—12 років). Пергу в суміші з медом (1:1 за об’ємом) дають по 1/3 чайної ложки дітям віком до 1 року та по 1/2 чайної ложки — дітям старшого віку 1 раз на день. Пергу корисніше використовувати зі стільниками.
Маточкове молочко поліпшує кровотворення, збільшує вміст у крові еритроцитів, гемоглобіну (має органічні сполуки заліза та кобальту). Приймати вранці під язик по 5—10 г суміші (1 —2 г маточкового молочка на 100 г меду). Тримати до мовного всмоктування. Ковтати не можна, оскільки шлунковий сік інактивує лікувальні властивості маточкового молочка.
Дітям при анемії готують таку суміш: 100 г соку алое, 500 г волоських горіхів (подрібнених), 300 г меду та сік 3 — 4 лимонів. Дають по 1 чайній— 1 десертній ложці З рази на день за 30 хв перед їдою.
Лікування анемії повинно бути комплексним, з урахуванням основних причин її виникнення та супровідних захворювань. При цьому одночасно з ліквідацією власне анемії у дитини посилюються імунологічні реакції.
При гострій або хронічній, явній або прихованій шлунково-кишковій, носовій, легеневій кровотечах спершу використовують засоби, що підвищують згортання крові та запобігають крововтраті. Рекомендують такі суміші:
Трава деревію звичайного — 30 г
Кореневища з коренями родовика лікарського — 30 г
Квіткові кошики нагідок лікарських — 20 г
Листки кропиви дводомної — 30 г
Листки горіха волоського — 20 г
Столову ложку суміші залити 250 мл води, витримати на киплячій водяній бані 30 хв. Процідити одразу після зняття з водяної бані, віджати, охолодити. Приймати по 20 — 40 мл через 2 год холодним. ,
2. Трава грициків звичайних — 30 г
Кореневища гірчаку зміїного — 30 г
Трава деревію звичайного — 30 г
Листки кропиви дводомної — 30 г
Кореневища з коренями родовика лікарського — 30 г
Столову ложку суміші залити 250 мл холодної води, настояти 1 год. Поставити на киплячу водяну баню на 20 хв, ще настояти 1 год після зняття з водяної бані, процідити, віджати. Приймати по 1—2 столові ложки холодним через 2 год. Призначають також засоби, що стимулюють процес кровотворення:
1. Трава самосилу звичайного — 20 г Кореневища з коренями
оману високого — 20 г
Корені кульбаби лікарської — 20 г
Трава чаберу садового — 20 г
Плоди фенхелю звичайного — 20 г
Столову ложку суміші залити 200 мл води, довести до кипіння (не кип’ятити). Настояти 1 год, процідити, віджати. Приймати по 30 — 40 мл 3 рази на день перед їдою та після неї теплим.
Трава золототисячника малого — 30 г
Листки бобівника трилистого — 30 г
Трава полину гіркого — 30 г
Столову ложку суміші залити 300 мл холодної перевареної води, настояти ніч. Уранці довести до кипіння на малому вогні (не кип’ятити), настояти ще 1 год. Приймати залежно від віку дитини по 30—100 мл натще та ввечері перед сном. Для відновлення складу крові народні цілителі пропонують таку суміш:
Трава меліси лікарської — 20 г
Трава шавлії лікарської — 20 г
Трава суниць лісових — 20 г
Трава материнки звичайної —10 г
Трава кропиви дводомної — 10 г
Столову ложку суміші залити 200 мл води, витримати на водяній бані 15 хв, процідити. Приймати по 30 — 50 мл 3 рази на день.
У народній медицині для лікування недокрів’я рекомендують траву полину гіркого (зібрана у травні, вона відзначається особливою силою). Нею треба заповнити пляшку і залити горілкою або водою. Настояти 21 добу в сухому темному місці при кімнатній температурі. Приймати по 1 краплі на 1 чайну ложку води 1 раз на день уранці протягом 3 тиж. За потреби після двотижневої перерви курс лікування повторити.
Якщо процес утворення еритроцитів порушився внаслідок нераціонального харчування, хронічних інфекційних захворювань (туберкульоз), недостатності надходження в організм заліза та вітамінів, особливо вітаміну С, при зниженій секреції шлункового соку треба їсти овочі та фрукти, що містять вітаміни та багато клітковини. Клітковина, подразнюючи кишечник, сприяє підвищенню кислотності шлункового соку, поліпшує діяльність кишкової мікрофлори та синтез нею вітаміну К, вітамінів групи В, що вкрай потрібні для кровотворення.
Добрим джерелом заліза та вітаміну С є така суміш:
Плоди шипшини коричної — 40 г
Трава суниць лісових — 30 г
Трава кропиви дводомної — 30 г
Дві столові ложки суміші залити 400 мл води, витримати на водяній бані 15 хв, охолодити протягом 45 хв, процідити, віджати. Приймати по 1/4 — 1/2 склянки З рази на день.
Якщо спостерігається підвищений розпад еритроцитів (під впливом деяких медикаментів, бактеріальних отрут, після переливання крові та кровозамінних рідин, а також унаслідок спадкових порушень сталості клітинної мембрани еритроцитів), використовують таку суміш лікарських рослин:
Листки подорожника великого – 20 г
Трава гречки посівної – 20 г
Листки кропиви дводомної – 20 г
Плоди шипшини коричної – 20 г
Кореневища з коренями оману високого – 20 г
Трава споришу звичайного -20 г
Трава череди трироздільної -20 г
Кореневище пирію повзучого -20 г
Корені кульбаби лікарської -20 г
Три столові ложки суміиіі залити 600 мл теплої води, настояти 1 год, витримати на киплячій водяній бані 30 хв, настояти 1 год після зняття з водяної бані, процідити, віджати. Приймати по 70— 100 мл теплим за 15 хв перед їдою та через 15 хв після неї (доза для дітей, що старші за 7 років). Через тиждень після початку прийому настою дозу його зменшити та давати лише перед їдою. Лікування продовжувати до відновлення складу крові.
Нейтралізують дію гемолітичної отрути шляхом: а) посилення детоксикуючої функції печінки за допомогою генатопротекторів (трава деревію та пижма звичайного, плоди розторопші плямистої, суцвіття цмину піскового та ін.); б) посилення детоксикуючої функції нирок за допомогою сечогінних засобів (трава хвощу польового, споришу звичайного, ортосифону, золототисячника звичайного, череди трироздільної); в) зв’язування токсичних сполук та їх метаболітів у кишечнику (листки подорожника великого, кропиви дводомної, корені алтеї лікарської, насіння льону звичайного, пектини яблук, моркви, буряків); г) стимуляції процесу кровотворення.
Догляд за хворою дитиною полягає у дотриманні основних правил гігієни, правильній організації розпорядку дня, харчування та сну. Будь-якої пори року дитина повинна гуляти на свіжому повітрі. Якщо причиною анемії є якесь захворювання, його слід лікувати. При анемії, спричиненій неправильним харчуванням, треба відко-ригувати раціон. Грудну дитину вже з 2 —5 міс потрібно підгодовувати яєчним жовтком, з 4 —5 міс у дієту вводити овочеві пюре.
З огляду на те, що апетит у хворих знижений, треба подбати про смак та естетичне оформлення страв. Важливо стежити за функцією кишечнику, оскільки затримка випорожнень, здуття його можуть спричинити погіршення стану дитини.
При анемії корисні теплі ванни, обливання теплою водою, масаж, лікувальна гімнастика. При анемії загальний стан дитини може суттєво не порушуватися. Попри це, не слід зволікати з лікуванням, оскільки анемія ослаблює її організм, робить сприйнятливим до різних захворювань, особливо інфекційних. На тлі анемії інші захворювання мають тяжчий перебіг. Лікування у разі тяжкої анемії проводять шляхом переливання еритроцитної маси. Радикальним методом лікування гемолітичної анемії є спленектомія.
Диспансерний нагляд проводиться протягом 6 міс після нормалізації аналізу крові.
Самолікування нерідко завдає дитині шкоди, адже засоби, які ефективні для одних, можуть бути шкідливими для інших. Тому наголошуємо, що у разі появи перших симптомів анемії треба негайно порадитися з лікарем.

Апендицит

Апендицит — неспецифічне запалення червоподібного відростка сліпої кишки (апендикса).
Найчастіше розвивається у дітей віком від 8 до 12 років. Запальний процес у червоподібному відростку виникає внаслідок ушкодження слизової оболонки твердими частинками їжі, глистами, що потрапили у відросток, а також поширення інфекції з віддалених запальних вогнищ у мигдаликах, каріозних зубах, приносових (гайморових) пазухах з кров’ю або лімфою.
Захворювання переважно розпочинається раптово, але досить часто йому передує тупий біль у надчеревній ділянці, який триває 2—3 год.
У разі гострого приступу з’являється гострий біль у правій клубовій ділянці. Температура тіла підвищується до 38 — 39 °С, проте може бути й нормальною. Можуть бути одноразове або повторне блювання, пронос, відсутність апетиту. Спостерігається прискорення пульсу, що не відповідає температурі тіла.
У разі розвитку гангренозного апендициту біль супроводжується ознобом, можуть бути виражені симптоми порушення сечовиділення.
Важливий симптом апендициту — м’язове напруження під час натискання на черевну стінку в правій клубовій ділянці. Болючість правої клубової ділянки посилюється під час повертання на лівий бік. Дитина лягає на правий бік з притиснутими до живота ногами.
Запальний процес, поширюючись на очеревину, може спричинити перитоніт (запалення очеревини). Риси обличчя загострюються, очі западають, язик стає сухим, обкладеним — спочатку білим, потім — коричневим нальотом.
У разі легкої форми перебігу прояви запалення поступово зникають, обмежуючись одним приступом. Частіше приступи повторюються, червоподібний відросток потовщується та стає болючим.
У дітей хронічний апендицит часто розвивається після гострого, що мав стертий перебіг. Хронічний апендицит у дітей діагностувати важко. Дитина звичайно скаржиться на нудоту, запаморочення, біль у животі, проте не такий сильний, як у разі гострого. Біль посилюється після фізичного навантаження, піднімання важких речей, занять фізкультурою.
За підозри на апендицит треба негайно звернутися до лікаря!
Лікування апендициту винятково хірургічне.
Під час приступу апендициту потрібно забезпечити дитині спокій, вкласти її в ліжко, негайно викликати “швидку допомогу”.
У жодному разі не можна застосовувати теплові процедури та проносні засоби, бо це може призвести до тяжких ускладнень.
Для зниження температури тіла слід зробити холодне обгортання живота (але не з льоду).
Дитині дають пити воду або фруктові соки, забезпечують постійний нагляд.
Під час приступу апендициту можна застосувати настій трави копитняка європейського: 1 столову ложку залити 300 мл окропу; настояти 1 год. Приймати по 30 — 70 мл 3 рази на день.
У разі запалення сліпої кишки дітям старшого віку рекомендують настоянку трави полину гіркого (1:5) на 40 % спирті етиловому по 12—15 крапель на ложці води 2 рази на день (уранці та ввечері).
Для дітей молодшого віку готують настій трави полину гіркого: 1 чайну ложку залити 200 мл окропу, настояти 20 хв. Приймати по 1 чайній— 1 столовій ложці З рази на день за 1,5 год перед їдою. Зменшує біль при запаленні сліпої кишки.
Як протизапальний та загальнозміцнювальний засіб призначають таку суміш: Трава приворотня звичайного — 50 г Трава суниць лісових — 20 г
Листки ожини сизої — 20 г
Дві столові ложки суміші залити 350 мл окропу, кип’ятити 3 хв на малому вогні, настояти 10 хв. Пити по кілька ковтків протягом дня.
Добре діє настій подрібнених свіжих листків ожини сизої: 1 чайну ложку залити 200 мл окропу, настояти 30 с, процідити. Пити невеликими ковтками до 200 — 300 мл щоденно до зникнення ознак запалення.
Дієта повинна бути щадною. В раціон уводять слизисті супи, каші, киселі, зварені некруто яйця. Поступово дієту розширюють, проте не слід давати їжу, яка посилює перистальтику та сприяє здуттю живота.
Для очищення сліпої кишки та червоподібного відростка, особливо у разі хронічного апендициту, використовують коренеплоди ріпки жовтої: подрібнити на терці 1—2 коренеплоди і з’їсти. Можна випити 1—2 столові ложки соку ріпки жовтої.
До харчового раціону доцільно включати перемелені волоські горіхи, коктейль із суміші соків моркви, огірка та петрушки.
Після хірургічного видалення запаленого червоподібного відростка дуже важливо забезпечити активний руховий режим —з метою профілактики легеневих ускладнень. Повертатися у ліжку дозволяють вже у 1-шу добу після операції, сідати — на 2-гу, а з 3-ї доби дитина пробує ходити. Дитині дають рідку їжу, поступово розширюючи дієту.
Треба наголосити, що апендицит не завжди починається з болю у типовій ділянці живота. У дітей сліпа кишка дуже рухлива, тому біль спостерігається в тій ділянці, де на той момент розташовані сліпа кишка та червоподібний відросток. Тим паче, що малюки звичайно скаржаться просто на біль у животі або в ділянці пупка.
Блювання також інколи не буває, температура тіла на початку захворювання іноді не підвищується. Що молодша дитина, то невизначеніші симптоми хвороби, проте ускладнення її спостерігаються частіше, ніж у дітей старшого віку. Тому, якщо син чи донька починають скаржитися на біль у животі, негайно звертайтеся до лікаря.

Апетит

Апетит — бажання їсти.
Майже кожній недузі передує зниження або втрата апетиту. Це може бути наслідком зниження кислотності шлункового соку, гострого гастриту, стенозу воротаря шлунка, інфекційних захворювань через інтоксикацію організму, а також пухлин.
Стійке зниження апетиту можуть зумовити біль під час їди, нудота, сухість слизової оболонки ротової порожнини, через що втрачається відчуття смаку та порушується акт ковтання. Виразки слизової оболонки ротової порожнини при стоматиті призводять до відмови від їжі через сильний біль.
Анорексія (патологічне зниження апетиту) проявляється відсутністю відчуття голоду, нудотою, повною відмовою від їжі.
Апетит посилюється при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки.
Іноді дитина їсть крейду, вапно. Звичайно це буває за нестачі у крові та тканинах кальцію. Дефіцит кальцію може бути наслідком одноманітного харчування. Кальцій міститься у гречаній та вівсяній крупах, квасолі, горосі, капусті, проте найкраще він засвоюється із молока, кисломолочних продуктів, сиру, курячих яєць. Якщо різноманітне харчування, достатнє перебування на свіжому повітрі не усувають дефіциту кальцію та пов’язаного з ним бажання їсти крейду та вапно, дитині призначають препарати кальцію та вітамін О.
Інколи пристрасть до крейди виникає як шкідлива звичка. Шкідлива, бо крейда та ванно можуть спричинити порушення функцій шлунка та кишечнику, сприяти появі запору тощо. В такому разі треба проконсультуватися у психоневролога.
Підвищують апетит шляхом подразнення смакових рецепторів язика. Для цього використовують гіркоти, кмин, м’яту перцеву, корицю, гвоздику, імбир, ваніль, мускатний горіх, перець, гірчицю.
Для зволоження слизової оболонки ротової порожнини рекомендують смоктати кусочки лимона, кислі цукерки.
Певну роль у лікуванні тривалого зниження апетиту відіграє стимулювання функції залоз слизової оболонки травного каналу. Для збудження апетиту дитині дають кисломолочні продукти, кислі соки, квашені та мариновані овочі, морквяний сік.
При стоматиті призначають полоскання ротової порожнини відваром трави ромашки лікарської, шавлії лікарської, кори дуба звичайного, трави звіробою звичайного.
Поліпшує апетит екстракт елеутерококу колючого (аптечний препарат), що його призначають по 15 — 20 крапель 2 рази на день, та настоянка женьшеню (аптечний препарат) — по 10 — 15 крапель 3 рази на день. їх рекомендують дітям старшого віку. Поліпшує апетит, стимулює загальний обмін речовин квітковий пилок. Його приймають протягом 7 — 10 діб. Дітям віком від 3 до 5 років дають по 12 г на день, 6—12 років — по 16 г, старшим за 12 років — до 20 г на день. Приймати вранці за 15 хв до сніданку. Лікування пилком ефективне і у разі схуднення дитини.
Чудовим засобом для відновлення апетиту є настій трави полину гіркого. Чайну ложку сировини залити 200 мл окропу, настояти 30 хв у закритому посуді. Пити по 2 — 3 столові ложки 3 рази на день за 20 хв перед їдою. Дітям віком від 2 до 5 років дають по 1 чайній ложці 2 — 3 рази на день з медом.
Настоянку трави полину гіркого (1:5) на 70 % спирті етиловому призначають по 10— 15 крапель з водою 3 рази на день за 30 хв перед їдою дітям, що старші за 10 років.
Для стимулювання апетиту рекомендують такі суміші:
1. Трава полину гіркого — 30 г
Трава деревію звичайного — 30 г
Столову ложку суміші залити 200 мл окропу, настояти 20 хв. Приймати по 1 столовій ложці 3 — 4 рази на день за 30 хв перед їдою.
2. Корені тирличу жовтого — 30 г
Трава деревію звичайного — 30 г
Трава золототисячника звичайного — 20 г
Дві чайні ложки суміші залити 400 мл води, довести до кипіння, кип’ятити 10 хв на малому вогні. Пити по 30 — 70 мл 3 рази на день за 30 хв перед їдою.
3. Трава полину гіркого — 25 г
Кореневище аїру тростинового — 25 г
Листки бобівника трилистого — 25 г
Плоди кмину звичайного — 25 г
Столову ложку суміші залити 200 мл окропу, настояти 20 хв. Приймати по 1—2 столові ложки за 15 — 20 хв перед їдою 3 рази на день.
Дітям зі зниженим апетитом рекомендують такий засіб: 2 чайні ложки коренів кульбаби лікарської залити 200 мл холодної води, настояти 8 год. Приймати по 30 — 50 мл 4 рази на день перед їдою. Корисний також сік із листків та коренів кульбаби з медом (30 — 40 мл соку з 1/2 — 1 чайною ложкою меду). Після вимочування у холодній підсоленій воді протягом 30 хв листки втрачають гіркоту.
Дітям віком до 7 років рекомендують відвар кореневища аїру тростинового: 1 чайну ложку залити 200 мл холодної води, довести до кипіння, кип’ятити 15 хв на малому вогні у закритому посуді. Приймати по 1 чайній — 1 столовій ложці 3 рази на день перед їдою. Можна підсолодити.
Якщо знижений апетит супроводжується спазмом шлунка, дітям старшого віку призначають комбіновану настоянку (1:10) на 40 % спирті етиловому:
Настоянка листків беладонни
лікарської — 5 мл
Настоянка крайових квіток
волошки синьої — 20 мл
Настоянка трави
полину гіркого — 20 мл
Настоянки змішати. Приймати по 10 — 20 крапель на 1/4 склянки води 2 — 3 рази на день перед їдою.
Добре діє також настій суміші кількох лікарських рослин:
Кореневище з коренями
валеріани лікарської — 10 г
Плоди кмину звичайного — 10 г
Квітки бузини чорної — 10 г
Суцвіття з приквітками
липи серцелистої — 10 г
Листки м’яти перцевої — 10 г
Корені солодки голої — 10 г
Столову ложку суміші залити 200 мл окропу, настояти 2 год. Приймати по 1/4 — 1/3 склянки 3 рази на день за 20 хв перед їдою теплим. Дітям віком до 3 років дають по 1 —2 столові ложки за один раз.
Погіршення апетиту часто є провісником хвороби, бо воно супроводжує практично будь-яке захворювання.
При гострих хворобах, що супроводжуються високою температурою тіла, дитина в перші дні відмовляється від їжі, проте через деякий час апетит відновлюється. У разі хронічних хвороб з тривалим перебігом зниженню апетиту сприяє постільний режим (дитина багато часу перебуває у приміщенні, без свіжого повітря, мало рухається).
Апетит може погіршуватися внаслідок прийому лікарських препаратів, а також порушення режиму харчування (дитину змушують їсти, дають багато солодощів, перегодовують висококалорійною їжею тощо).
При захворюваннях органів травлення відмова від їжі може бути захисною реакцією, яка дає можливість ураженим органам відпочити. Проте, якщо відсутність апетиту супроводжується зниженням маси тіла дитини, треба встановити, коли і через що це сталося.
У жодному разі не можна змушувати хвору дитину їсти, бо це лише посилить негативне ставлення її до їжі та може спричинити блювання.

Артрит

Артрит — запалення суглоба.
Запалення суглоба може бути наслідком травми (падіння, удар, вивих), простуди, порушення обміну речовин, інфекції тощо.
Суглоби набрякають, з’являються біль, обмеження рухомості, хрускіт під час руху, в ділянці ураження підвищується температура.
У разі гнійного запалення суглобів спостерігається сильний свердлячий, колючий біль, суглоби набрякають, шкіра над ними червоніє, підвищується місцево температура. Погіршується й загальний стан хворого: слабкість, підвищення температури тіла, втрата сну й апетиту.
Хронічний неспецифічний поліартрит (запалення кількох суглобів) починається у віці 2 — 4 років, іноді — на першому році життя. Суглоби набрякають і болять, змінюється їхня форма. Діти скаржаться на болючість суглобів під час руху, ранкову скутість. З часом виникають контрактури (стійке обмеження рухомості суглоба). У задавнених випадках змінюється й кісткова тканина, збільшуються регіонарні лімфатичні вузли. Вузли трохи болючі, не нагноюються. У процесі зворотного розвитку запалення у суглобі вони зменшуються. Нерідко розвивається прогресуюча атрофія м’язів.
Харчування хворого на артрит повинно бути частим та необтяжливим.
Дієта має містити достатню кількість білків, жирів та вуглеводів, а особливо такі мінеральні речовини, як кальцій, фосфор, натрій, залізо, мідь. На них багаті житній хліб, молочні продукти, капуста, картопля, буряки, морква, сливи, гречка, ячмінь, овес, соя, плоди шипшини, чорної смородини, суниць. До раціону обов’язково треба включати пророслу пшеницю, кукурудзяну та обліпихову олію, вівсяний та ячмінний відвари, журавлину, до 3 склянок на день березового соку.
У разі болю та малорухомості суглобів готують відвар картоплі з селерою: промити 0,5 кг картоплі з лушпинням, порізати упоперек на шматочки завтовшки 1 см, залити 1,5 л окропу і варити протягом 30 хв на малому вогні. Додати 100 г порізаного кореня селери й варити ще 50 хв, процідити. Відвар нити протягом дня, першу порцію — натще. Рекомендують дітям старшого віку 1—2 рази на тиждень.
За дефіциту в організмі кальцію призначають природні його препарати.
У стадії загострення артриту призначають постільний режим із забезпеченням зручного положення для суглобів.
Як протизапальний та жарознижувальний засіб рекомендують такі суміші: 1. Кореневище з коренями
дягелю лікарського — 30 г
Трава хвощу польового — 10 г
Корені петрушки городньої — 20 г
Корені селери пахучої — 20 г
30 г суміші залити 500 мл окропу, кип ятити 5 хв на малому вогні, настояти 1 год. Приймати по 50 —100 мл 4 рази на день за 20 хв перед їдою. З цього відвару роблять і компреси на уражені суглоби.
Трава дроку красильного – 20 г
Бруньки тополі чорної – 30 г
Листки берези бородавчастої – 30 г
Корені цикорію дикого – 30 г
Трава чебрецю звичайного -30 г
Молоді гілки з листям омели білої -30 г
Трава остудника голого – 30 г
Три столові ложки суміші залити 400 мл води, довести до кипіння, кип’ятити 10 хв на малому вогні, настояти 4 год. Приймати по 30 — 70 мл 3 рази на день за 40 хв перед їдою.
3. Трава гадючника в’язолистого —10 г Кора верби білої — 10 г
Чайну ложку суміші залити 150 мл води, кип’ятити 10 хв на малому вогні, процідити. До відвару додати 30 мл сиропу солодки голої (аптечний препарат). Приймати по 1 чайній — 1 столовій ложці через 2 год після їди 3 рази на добу при гострому запаленні суглобів.
Під час загострення запального процесу на суглоби прикладають сухе тепло або роблять зігрівальні компреси.
Для зменшення болю прикладають подушечки з трави буркуну лікарського, ромашки лікарської, квіток бузини чорної, шишок хмелю звичайного. Подрібнену сировину з невеликою кількістю води нагріти майже до кипіння. Цією сумішшю наповнити льняні мішечки й прикладати до суглобів на 15 — 20 хв. Припарки робити щоденно протягом 15 — 20 діб.
На болючі суглоби накладають розпарені в окропі кореневища оману високого або полотняні подушечки з розпареним липовим цвітом.
У народній медицині болючі суглоби рекомендують обгортати влітку листками лопуха справжнього, навесні — листками підбілу звичайного, взимку — листками капусти білоголовкової.
Якщо хронічне запалення суглобів супроводжується хрустінням, для компресів використовують відвари вівсяної соломи, трави очитку їдкого.
При поліартриті з відвару бруньок тополі чорної та шишок хмелю звичайного роблять компреси: 3 столові ложки суміші залити 600 мл води, кип’ятити 20 хв на малому вогні, процідити. Зменшуються запалення та біль.
При ураженні суглобів ефективні компреси з мазями, зокрема плодів гіркокаштана звичайного. Плоди розмолоти до порошку і змішати з камфорною олією. Намазати тонким шаром на скибку чорного хліба і прикладати до суглоба.
Знеболюють та сприяють зменшенню запалення компреси із трави буркуну лікарського, звіробою звичайного та шишок хмелю звичайного: 2 столові ложки спорошкованої сировини змішати з 50 г вазеліну та ретельно розтерти. Зберігати у темному прохолодному місці.
Готують мазь також із бруньок берези бородавчастої (краще брати свіжі бруньки). У горщик кладуть шар вершкового масла і насипають шар березових бруньок, потім знову шар масла, шар бруньок. Потрібно 400 г бруньок та 800 г вершкового масла. Горщик щільно закривають кришкою, по краях обмазують її тістом, ставлять у піч або духовку на добу. Витягнувши з печі, вичавлюють олію з бруньок, додають до неї 8 г подрібненої сухої камфори, розмішують і залишають до охолодження.
Зберігають у щільно закритих банках у прохолодному місці. У теплій кімнаті уражені суглоби розтирають фланеллю, а потім втирають мазь. Для втирання потрібно 1—2 ложки мазі.
Для приготування лікувальної мазі можна взяти 30 г порошку листків омели білої та 200 г свіжого смальцю. Поставити в не надто гарячу піч або духовку на 6 год, процідити. Додати 30 г воску та 8 г камфори. Маззю натирати суглоби, після чого тепло накривати.
У народі від ломоти у кістках готують таку мазь: 100 г трави багна болотяного та 100 г кореневища з коренями чемериці білої змішують з 500 г смальцю. Ставлять у глечику на ніч у добре прогріту піч або духовку, вранці проціджують. Користуватися слід дуже обережно, бо чемериця отруйна. Дітям віком до 12 років не використовувати.
Для знеболення суглоби розтирають такими засобами:
1. Свіжі зрілі супліддя маклюри оранжевої подрібнити, настояти у співвідношенні 1:10 на 40 % спирті етиловому протягом 10 діб.
2. Бодягу розмішати з розтопленим вершковим маслом, втирати в суглоби, зверху закутати фланеллю. Після втирання шкіра “палає”. Виконувати процедуру не частіше разу на тиждень, адже бодяга має сильну подразну дію. Призначають лише дітям старшого віку.
Для розтирання набряклих та болючих суглобів використовують настоянку квіток і плодів гіркокаштана звичайного (50 г настояти 20 діб на 500 мл 40% спирту етилового) .
Суміш соняшникової олії з олією трави блекоти чорної у співвідношенні 2:1 призначають для розтирання при болю у суглобах.
Швидко знеболює настоянка листків евкаліпту кулястого (аптечний препарат). її використовують для розтирання болючих суглобів. З цією самою метою призначають також суміш евкаліптової олії з камфорним спиртом у співвідношенні 2:1 (аптечні препарати).
Для поліпшення кровообігу та трофіки у суглобах приймають ванни з відвару кореневища з коренями оману високого, вівсяної соломи або листків горіха волоського, а також хвойні ванни та ванни з сіллю ( до 200 г солі на ванну). Температура ванн — 37 — 38 °С, тривалість — 10—15 хв. На курс лікування рекомендують 15 — 20 ванн.
При запаленні колінного суглоба місцево використовують глину. До глини додають воду та трошки оцту. Суміш намазують на смужку льняної тканини і накладають на уражений суглоб на 1 год 1 —2 рази на день.
При болю в кульшовому суглобі треба надати зручного положення у ліжку. Корисно робити парові компреси, після яких розтирати та масажувати уражену ділянку та спину.
У народній медицині при болю у крижах та спині накладають пов’язки з відвару листків олеандра звичайного (20 г на 300 мл води). Не проціджують, накладають разом із листками.
Після зменшення болю та виражених ексудативних проявів рекомендують масаж та лікувальну гімнастику. Масаж сприяє збереженню функції суглобів, зміцненню м’язів. Під впливом лікувальної гімнастики поліпшується кровообіг, м’які тканини стають еластичними, тонізуються м’язи, що запобігає розвитку деформацій. Особливо ефективна гімнастика під водою — у ванні чи басейні. Але лікувальна гімнастика протипоказана під час виражених запальних процесів у тканинах, їх нагноєнні.
При метаболічному (пов’язаному з порушеним обміном речовин) артриті дітям, особливо у разі ожиріння, бажано раз на тиждень ставити лікувальні клізми з теплого напару трави ромашки лікарської, шавлії лікарської, листків бобівника трилистого: 1 столову ложку суміші залити 200 мл окропу, кип’ятити 1 хв на малому вогні, настояти 20 хв, процідити. Кількість напару для клізми повинна відповідати віку дитини.
Під час загострення перебігу хвороби треба забезпечити повний спокій, зручне положення суглоба та кінцівки. Після одужання зменшити навантаження на уражений суглоб, усунути травмівні чинники, уникати переохолодження, протягів. Коли мине гострий період, проводити лікувальну гімнастику та масаж для запобігання атрофії м’язів, нерухомості суглобів.
При скронево-нижньощелепному артриті, що звичайно розвивається внаслідок травми, інфекції, слід накласти еластичну пов’язку та вставити гумову прокладку між зубами, аби забезпечити травмованій ділянці спокій.
При туберкульозному, скорбутичному (прояв авітамінозу С), сифілітичному, септичному (гнійному), дизентерійному поліартриті треба передусім вилікувати хворобу, що спричинила порушення функції суглоба.
З метою профілактики артриту слід створити сприятливі гігієнічні умови, своєчасно лікувати та видаляти уражені карієсом зуби, лікувати хронічний тонзиліт, порушення обміну речовин, берегти дитину від переохолодження, не допускати перевтоми, загартовувати її.

Асцит (Водянка)

Асцит — водянка черевної порожнини, скупчення транссудату (бідної на білки рідини) в ній.
Водянка — не самостійна хвороба. Вона виникає внаслідок різних захворювань, зокрема хвороб серця та кровоносних судин, які супроводжуються серцевою недостатністю II —III ступеня, печінки та системи ворітної вени, підшлункової залози, нирок, легенів, а також кровотворних органів.
Найчастіше асцит розвивається повільно. Раптова його поява свідчить про гострий процес.
Хворі з асцитом скаржаться на збільшення живота, задишку.
У разі накопичення в животі великої кількості рідини він стає розтягненим.
Шкіра напружена, блискуча. Значний випіт зумовлює утруднення дихання та кровообігу.
Перебіг асциту залежить від того, яка хвороба його спричинила.
У разі значного асциту хворі потребують постільного режиму.
В харчовому раціоні обмежують кількість солі та рідини. Призначають дієту з достатнім вмістом білків та солей калію (сухофрукти, овочі, печена картопля, курага, яблука). Корисні гарбузи, петрушка, лимони, хрін, виноград, селера, буряки, часник, горіхи, інжир, овес, ячмінь.
Пункцію живота при асциті призначають лише у разі значного порушення роботи серця й органів дихання. Проте видалення великої кількості рідини може сприяти розвиткові тяжких ускладнень. До того ж, якщо не усунути причину патології, рідина знову накопичуватиметься.
Сечогінні засоби використовують обережно.
До сильних сечогінних препаратів належить трава аврану лікарського: 1 чайну ложку залити 200 мл окропу, настояти 2 год. Приймати по 1 столовій ложці 3 — 4 рази на день. Доза розрахована для дітей, що старші за 12 років. Після прийому настою з’являються водянисті випорожнення, об’єм живота на деякий час значно зменшується. У декого пронос супроводжується болем у животі (у цьому разі траву треба призначати через день або зовсім відмінити).
Відвар кореня бузини трав’янистої виявляє сильну сечогінну дію, стимулює видільні функції інших органів. Чайну ложку кореня залити 200 мл теплої води, настояти 1 год, довести до кипіння, кип’ятити 5 хв на малому вогні. Приймати по 1—2 столові ложки 2 — 3 рази на день. Дають дітям віком після 7 років.
Траву дроку красильного використовують при захворюваннях печінки, жовтяниці, асциті: 1 столову ложку залити 400 мл окропу, уварити до 1/3 від початкового об’єму. Пити по 1 столовій ложці через 2 год, поки не почне виділятися сеча. Такі прийоми повторювати через день. Дітям молодшого віку призначають з обережністю, зменшуючи дозу.
У разі застійних явищ у печінці як жовчогінний та сечогінний засіб використовують настій трави золотушника звичайного: 1,5 столової ложки залити 250 мл окропу, настояти 2 год. Приймати по 1/4 склянки 4 рази на день.
До сильних сечогінних засобів належить петрушка городня. 400 г кореня петрушки нарізати, залити молоком та поставити в не надто гарячу піч. Молоко має пряжитися, а не кипіти. Приймати по 1—2 столові ложки через 1 год.
Дітям молодшого віку призначають суміш кореня петрушки городньої та зерна ячменю звичайного. Беруть по 2 столові ложки сировини, заливають 2 л води, варять 20 хв на малому вогні. До відвару додають по 1 столовій ложці квіткових кошиків ромашки лікарської, листків ліщини звичайної і стовпчиків з приймочками кукурудзи звичайної. Знову кип’ятять 10 хв на малому вогні, проціджують. Пити треба по 25 — 50 мл 3 рази на день перед їдою.
При водянці плевральної порожнини порошок насіння моркви змішують із медом у однакових пропорціях. Приймають по 1 чайній ложці 4 — 5 разів на день.
Для лікування хвороб печінки, що супроводжуються асцитом, використовують настій плодів жостеру проносного: 1,5 столової ложки залити 200 мл перевареної води, настояти 8 год. Випити за два прийоми — уранці та ввечері (доза залежить від віку дитини). За допомогою проносного засобу можна регулювати випорожнення, завдяки чому обмежується надходження токсичних речовин із кишечнику в печінку.
При водянці дуже корисні свічки та клізми, особливо клізми з відвару кореневища півників болотяних: 1 чайну ложку сировини залити 300 мл окропу, кип’ятити 5 хв на малому вогні, процідити. Кількість відвару для клізм залежить від віку дитини.
Накладання гарячих компресів на праве підребер’я зменшує венозний застій в печінці та у ділянці, що кровопостачається ворітною веною.
Якщо водянка виникає внаслідок захворювань нирок, використовують потогінні засоби. Добре діє постільна парова ванна, після якої тіло обтирають водою температури 22 — 23 °С.
Для зменшення водянки рекомендують таку суміш: Кореневище вовчуга польового — 25 г Трава горицвіту весняного — 25 г
Листки берези бородавчастої — 25 г
Столову ложку суміші залити 200 мл окропу, настояти 2 год. Пити ковтками протягом дня.
Ефективний компрес із листків берези бородавчастої. Хворого вкладають у ліжко, на живіт кладуть товстий шар листків берези, накривають теплою ковдрою і дають пити потогінний чай. Для його приготування треба взяти по 10 г квіток бузини чорної та суцвіть з приквітками липи серцелистої. 1,5 столової ложки суміші залити 200 мл окропу, кип’ятити до 2 хв на малому вогні. Випити гарячим за один раз. Дітям віком до 8 років дозу зменшити вдвічі.
Зменшує накопичення рідини при асциті прийом порошку листків подорожника великого. Дітям давати по 1—3 г порошку, добавляючи в їжу.
Для лікування хронічної недостатності кровообігу використовують препарати наперстянки пурпурової. Порошок листків дітям до 1 року дають по 0,005 — 0,01 г, від 2 до 3 років — по 0,02 г, від 4 до 6 років — по 0,03 г, 7 років — по 0,03 — 0,04 г, після 7 років — по 0,05 — 0,07 г 3 рази на день. Через тиждень дозу зменшують удвічі. Курс лікування триває в середньому 2 — 3 тиж. Препарати наперстянки давати дітям можна тільки за призначенням та під наглядом лікаря.
Для визначення кількості рідини в тканинах, поряд з іншими показниками, вираховують співвідношення вжитої і виділеної протягом доби рідини.
З цією ж самою метою дитину раз на 4 — 5 діб зважують уранці натще після спорожнення кишечнику й сечового міхура. Хворим з асцитом щодня вимірюють обвід живота.
Лікують водянку залежно від причини, що призвела до її розвитку.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Народні методи лікування дітей (Б. Г. Скачко, Г. О. Орещук)