Головна Головна -> Підручники -> Підручник Облік та аудит у комерційних банках (Герасимович) скачати онлайн-> 2.3. Баланс комерційного банку та інші форми синтетичного обліку

2.3. Баланс комерційного банку та інші форми синтетичного обліку



На основі плану рахунків комерційні банки складають баланс. Баланс — це основна форма фінансової звітності.
Бухгалтерський баланс — це звіт про фінансовий стан банку, який відображає його активи, пасиви та власний капітал у грошовому виразі на певну дату. Баланс є головним інструментом для вивчення діяльності банку. За його допомогою здійснюється систематизація бухгалтерської інформації за попередньо визначеними критеріями.
Баланс, як правило, складають у табличній формі у вигляді горизонтальної чи вертикальної двосторонньої таблиці. В лівій (горизонтальна таблиця), чи верхній (вертикальна таблиця) частині відображаються активи, а в правій, або нижній, — обов’язки і власний капітал.
Баланс банку може складатися як у розгорнутій формі, тобто за всією номенклатурою діючих рахунків, так і за скороченою формою — за статтями балансу. Стаття, чи позиція, балансу — це агрегований об’єкт обліку, який розраховується за допомогою об’єднання рахунків IV порядку за ознакою їх економічного змісту. Баланс, складений за скороченою формою, називається балансовим звітом.
Нижче наведена структура балансу комерційного банку:

АКТИВ                                                      ПАСИВ
Первинні резерви (гроші в часі,
коррахунки в НБУ та інших
банках)
0
Б
0
В’
Я
3
К
И
Зобов’язання перед іншими
банками (коррахунки інших
банків)
П К
0 0
3 Ш
И Т

Ч И

Е
Н
І

Д
Е
П
0
3

И

Т

И

Вторинні резерви (державні цінні папери) Міжбанківські кредити
отримані
Кредитний портфель Депозити до запитання
Інвестиційний портфель (корпоративна частина) Термінові депозити юридичних і фізичних осіб
Ощадні вклади
Усього зобов’язань
Основні кошти, капітальні витрати та інші активи К
А
П
І
Т
А
Л
КАПІТАЛ І РІВНЯ
КАПІТАЛ II РІВНЯ
Разом власний капітал
БАЛАНС БАЛАНС

Відображення інформації в балансі досягається за допомогою методу подвійного запису, зумовленого бухгалтерським рівнянням
А = П = 3 + К,
де А — активи; П — пасиви; 3 — зобов’язання; К — капітал.
Кожна банківська операція, що підлягає реєстрації у балансі, аналізується з позиції цього бухгалтерського рівняння (моделі). Операція завжди відображається як мінімум двома змінами в бухгалтерському рівнянні. Для того, щоб зберегти рівність, операція, яка змінює активи. також змінює заборгованість або капітал. У зв’язку з цим виділяють чотири типи операцій:

№ з/п Тип операції Актив Пасив
1. Операція одночасно збільшує актив та пасив (видана позика зараховується на поточний рахунок клієнта) + +
2. Операція одночасно зменшує актив та пасив (видача готівки на виплату заробітної плати з поточного рахунку клієнта)
3. Операція зумовлює диверсифікацію тільки активи (видача позики клієнту готівкою) + —
4. Операція зумовлює диверсифікацію тільки пасивів (перерахування коштів з поточного рахунку клієнта на депозитний рахунок) — +

Отже, можна зробити висновок що:
1) кожна операція має подвійний результат;
2) після запису кожної операції права частина дорівнює лівій, тобто:
Активи = Зобов’язання + Капітал.
Використання цього бухгалтерського рівняння також дозволяє візуально, за загальними даними балансового звіту, визначити платоспроможність банку. Свідченням того, що банк платоспроможний,є превалювання його сукупних активів над сукупними обов’язками. Різниця між банківськими активами і зобов’язаннями складає реальну величину власного капіталу банку. Банк є платоспроможним, якщо величина його власного капіталу більша, ніж 0. Неплатоспроможний банк — це такий банк, який має нульову чи негативну величину власного капіталу.
Різницю між активами і зобов’язаннями ще визначають як чисті активи (див. п. 2.1). Зміна чистих активів за звітний період відображає зміну фінансового стану банку. Приріст чистих активів досягається у разі отримання банком прибутку, тобто за рахунок збільшення власного капіталу банку:
4А’ – 4АО = КО + Р,
де 4А° — чисті активи на початок звітного періоду; 4А’ — чисті активи на кінець звітного періоду; К° — власний капітал на початок звітного періоду; Р — прибуток, отриманий за звітний період.
Баланс — це основна форма синтетичного обліку. Синтетичний облік дозволяє отримувати агреговану і систематизовану бухгалтерську інформацію щодо фінансового стану банку і контролювати правильність відображення операцій в бухгалтерському обліку. Отже, балансовий метод узагальнення інформації має подвійне призначення: як інструмент управління та як засіб контролю за правильністю реєстрації банківських операцій в обліку.
Реалізація зазначених цілей досягається через складання банками різних видів балансів, що відрізняються як за формою та змістом, так і за датою і термінами надання та цільовим призначенням:

Сальдовий баланс складається за залишками рахунків на певну дату, а обігово-сальдовий містить як залишки, так і обіги за рахунками. За терміном і датою надання баланси підрозділяють на щоденні та щомісячні.
Під пробними балансами розуміють проміжні, або робочі баланси. Отже, складання звітного щоденного або щомісячного балансу відбувається в декілька етапів, які відрізняються характером узагальнення бухгалтерської інформації.
Звітний баланс складається за структурою плану рахунків, тобто включає три частини.
Проміжний баланс має форму односторонньої вертикальної таблиці, в якій дані розташовані по мірі зростання номерів бухгалтерських рахунків IV порядку. Розмежування балансових рахунків на активні та пасивні не передбачено, можливе виділення підсумків за розділами (рахунки II порядку) та групами (рахунки III порядку).
Цей баланс включає всі види бухгалтерських рахунків. Його основне призначення — контроль за правильністю відображення операцій в бухгалтерському обліку. У той же час проміжний баланс не придатний для здійснення аналізу, використання в управлінні.
Сальдовий — щоденний і щомісячний — баланс складається за однаковою формою, наведеною в додатку 1.
У ній передбачено надання інформації за залишками окремо за балансовими рахунками, рахунками доходів та витрат та позабалансовими рахунками на звітний період.
Активні та пасивні рахунки відображаються окремо, у чіткій послідовності, за балансовими рахунками — на рівні рахунків IV порядку, груп, розділів та за позабалансовими рахунками — на рівні рахунків IV порядку та груп.
У п’ятому класі «Капітал банку» залишок рахунку № 5900 «Результат поточного року» формується один раз у кінці року і повинен дорівнювати різниці між сумами шостого класу «Доходи» та сьомого класу «Витрати». У випадку від’ємного результату сума п’ятого класу зменшується. Рахунки доходів та витрат закриваються один раз у кінці року.
Залишки за рахунками надаються також окремо в розрізі операцій з резидентами та нерезидентами, а всередині їх — за видами валют: національна вільноконвертована, неконвертована валюти.
Обігово-сальдовий баланс за структурою не відрізняється від сальдового (додаток 2). За змістом, крім залишків за рахунками на звітну дату, він містить обіги за звітний період.
Пробні, сальдові та обігово-сальдові баланси в основному призначені для внутрішнього менеджменту та подання Національному банку України. Для зовнішніх користувачів передбачено балансовий звіт, зміст, методика складання та призначення якого розглядаються у главі 16.
До інших форм синтетичного обліку належать: обігово-сальдові відомості, перевірочні відомості, касові журнали тощо. Вони відрізняються ступенем узагальнення інформації і використовуються для звірки даних аналітичного та синтетичного обліку.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Облік та аудит у комерційних банках (Герасимович)