Головна Головна -> Підручники -> Підручник Вікова фізіологія та шкільна гігієна скачати онлайн-> II. РІСТ І РОЗВИТОК ДИТЯЧОГО ОРГАНІЗМУ

II. РІСТ І РОЗВИТОК ДИТЯЧОГО ОРГАНІЗМУ


1. Поняття про ріст і розвиток дитячого організму.
2. Періоди розвитку організму.
3. Ріст і пропорції тіла на різних етапах розвитку.

Поняття про ріст і розвиток дитячого організму

Ріст і розвиток людини є неперервним і поступальним процесом який починається з моменту запліднення яйцеклітини. Він включає тісно пов’язані між собою фактори: 1) власне ріст, 2) диференціювання органів і тканин, 3) набуття організмом характерних для нього форм (формотворення).

Ріст характеризується зміною кількісних показників — неперервним збільшенням довжини, об’єму і маси тіла дитини за рахунок збільшення кількості клітин (кістки, легені) або їх розмірів (м’язи. нервова тканина).

Розвиток характеризується зміною якісних показників, які призводять до підвищення рівня складності систем організму, ускладнення їх взаємодії та процесів регуляції. Процес розвитку протікає нерівномірно, стрибкоподібно. Поступові кількісні зміни в процесі росту організму призводять до появи в дитини нових якісних особливостей. У періоди сповільнення росту відбувається найбільше диференціювання тканин і формоутворення.

Крім нерівномірності і неперервність важливими закономірностями росту і розвитку дітей є гетерохронія та явище випереджального дозрівання життєво важливих функцій. Окремі органи і системи розвиваються взаємозв’язано, не ізольовано один від одного, і залежать від впливу умов навколишнього середовища.

П.К. Анохін висунув вчення про гетерохронію і системогенез. Згідно його уявлень функціональна система — це тимчасове функціональне об’єднання різних органів організму для забезпечення отримання корисного для існування ефекту (наприклад, функціональна система смоктання, функціональна система забезпечення переміщення тіла в просторі тощо). Для об’єднання органів у функціональну систему важливим є не анатомічна близькість, а необхідність здійснення життєво важливої для організму діяльності. Наприклад, під час переміщення тіла у просторі в організмі дружно працюють різні групи м’язів, різні групи нервових клітин спинного і головного мозку, органи, що забезпечують рівновагу тіла, органи зору, дихання, кровообігу. В процесі навчання дитини читанню, письму і т.п. необхідним є утворення функціональних систем, в котрі включаються найрізноманітніші органи.

Функціональні системи дозрівають нерівномірно і неодночасно — тобто гетерохронно. Найперше розвиваються і вдосконалюються ті органи, функціонування яких є життєво необхідним. Наприклад, серце функціонує вже на третьому тижні внутрішньоутробного розвитку; нирки до народження практично не функціонують. Однак таке неодночасне дозрівання систем забезпечує організму його нормальне функціонування і гармонійну взаємодію із все більш складними умовами навколишнього середовища.

Формування функціональних систем (системогенез) відбувається набагато раніше, ніж це є необхідним. Так розвиток органів, що забезпечують виконання рефлексу смоктання, відбувається задовго до народження дитини. Випереджальний розвиток функціональних систем є своєрідним “страхуванням” на випадок непередбачених обставин (наприклад, передчасні роди).

Весь життєвий шлях від зачаття аж до смерті відбувається за наявності запасу життєвих можливостей (за А.А. Маркосяном). Ці резервні можливості забезпечують розвиток і оптимальне протікання життєвих процесів при зміні умов навколишнього середовища.

Зміни в діяльності серцево-судинної і дихальної систем в процесі розвитку, особливості енергетичних процесів залежать від розвитку скелетної мускулатури (“енергетичне правило скелетних м’язів” за І.А. Аршавським.

Періоди розвитку організму

Окремі органи і системи дозрівають поступово і завершують свій розвиток у різні періоди життя. Це зумовлено особливостями функціонування дитячого організму. Основними етапами розвитку є ембріональний (внутрішньоутробний) та постнатальний (починається з моменту народження). В ембріональний період закладаються усі органи, тканини, відбувається їх диференціювання. У постнатальний період (період дитинства) продовжують розвиватися органи і системи, відбувається якісна перебудова функцій організму. Для кращого розуміння та систематизації цих процесів розроблені різні варіанти періодизації розвитку дитини. Одна із них, в основі якої лежать морфофункціональні і психологічні критерії (за А.А. Маркосяном) наведена нижче:

Новонароджений (1-10 днів);
Грудний період (10 днів — 1 рік);
Раннє дитинство (1-3 роки);
Перше дитинство (4-7 років);
Друге дитинство (8-12 років — хлопчики, 8-11 років — дівчатка);
Підлітковий період (13-16 років — хлопчики, 12-15 років дівчатка);
Юнацький період (17-21 рік — юнаки, 16-20 років — дівчата;
Зрілий вік — I період — 22-35 років для чоловіків, 21—35 — для жінок;
Зрілий вік — II період — 36-60 років для чоловіків, 35-55 — для жінок;
Похилий вік — 61-74 — для чоловіків, 56-74 — для жінок;
Старечий вік — 75-90 років;
Довгожителі — 90 років і більше.

Кожний віковий період характеризується специфічними особливостями. Тривалість вікових періодів може змінюватися залежно від індивідуальних особливостей дитини та, в значні мірі, від соціальних факторів. Перехід від одного вікового періоду до наступного є переломним етапом індивідуального розвитку, або критичним періодом.

Для педагогів більш зручною є періодизація, побудована на основі педагогічних і соціальних критеріїв:

Немовлячий — до одного року
Передшкільний — з 1 до 3 років;
Дошкільний — з 3 до 6-7 років;
Молодший шкільний — з 6 до 11-12 років;
Середній шкільний — з 11-12 до 15 років;
Старший шкільний — з 15 до 17-18 років.

Варто мати на увазі, що будь-яка періодизація є досить умовною.

Ріст і пропорції тіла на різних етапах розвитку

Характерною особливістю процесу розвитку є його нерівномірність: періоди посиленого розвитку змінюються періодами його сповільнення. Періодами найбільш інтенсивного росту дитини є перший рік життя та період статевого дозрівання (11-15 років). Так, до кінця першого року зріст дитини збільшується більш ніж на 50% і становить 75-80 см, маса тіла зростає в 3 рази (9,5-10 кг). Пізніше, до періоду статевого дозрівання темп росту знижується: щорічно маса зростає в середньому на 1,5-2 кг, зріст — на 4-5 см. В період статевого дозрівання щорічно довжина тіла зростає на 7-10 см. Пропорції тіла з віком також змінюються:

Рис. 1. Зміна пропорцій тіла з віком [С.И.Гальперин, 1974]

З моменту народження і до досягнення зрілості довжина тіла збільшується в 3,5 рази, довжина тулуба — в 3 рази, довжина руки — в 4 рази, довжина ноги — в 5 разів. В новонародженої дитини відносно короткі кінцівки, великий тулуб, велика голова. З віком ріст голови сповільнюється, а ріст кінцівок — прискорюється. До періоду статевого дозрівання (у препубертатний період) статеві відмінності в пропорціях тіла відсутні, ріст тіла відбувається в основному за рахунок росту ніг; у період статевого дозрівання (пубертатний період) в юнаків кінцівки стають довшими а тулуб коротшим і таз вужчим, ніж у дівчат, ріст тіла відбувається за рахунок збільшення тулуба.

Динаміка росту окремих частин тіла, більшості органів співпадає із динамікою росту довжини тіла, однак є виключення. Наприклад, ріст статевих органів найінтенсивніше відбувається в період статевого дозрівання; до цього періоду лімфатична система вже практично завершує свій розвиток. Розміри голови у 4-річних дітей сягають 75-90% від розмірів голови дорослої людини. Інші частини скелету інтенсивно ростуть і після 4 років.

Рис. 2. Співвідношення розмірів голови у дітей і підлітків (проба Філіппінера) [В.Кнайст, 1974]: а — негативна проба (3 роки, 2 місяці); б — нульова проба (5 років 3 місяці); в — позитивна проба (8 років 9 місяців).

Поряд із типовими для кожного вікового періоду характеристиками існують й індивідуальні особливості розвитку. Вони залежать від стану здоров’я, умов життя, ступеня розвитку нервової системи.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Вікова фізіологія та шкільна гігієна