Головна Головна -> Підручники -> Підручник Облік у бюджетних організаціях - конспект лекцій (УДПСУ) скачати онлайн-> ТЕМА 7. ОБЛІК ЗАПАСІВ У БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ. 1. Характеристика, класифікація та оцінка запасів бюджетних установ. Завдання обліку запасів

ТЕМА 7. ОБЛІК ЗАПАСІВ У БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВАХ. 1. Характеристика, класифікація та оцінка запасів бюджетних установ. Завдання обліку запасів



У процесі здійснення своєї діяльності бюджетні організації та установи, як і всі інші підприємства, організації та установи, систематично придбавають та використовують різні матеріальні цінності.
Запаси – це оборотні активи у матеріальній формі, які належать установі та забезпечують її функціонування (або перебувають у процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг) і будуть використані, як очікується, протягом одного року.
Строк очікуваної експлуатації запасів установи встановлюється центральним органом виконавчої влади за відомчою підпорядкованістю або (якщо такі нормативні документи відсутні) установою самостійно в момент придбання запасу.
У складі запасів обліковуються:
· сировина та матеріали;
· будівельні матеріали;
· обладнання, конструкції і деталі до установки;
· спецобладнання для науково-дослідних робіт за господарськими договорами;
· молодняк тварин на вирощуванні, тварини на відгодівлі, птиця, звірі, кролі, сім’ї бджіл;
· доросла худоба, вибракувана з основного стада, худоба, прийнята для реалізації;
· малоцінні та швидкозношувані предмети;
· матеріали для учбових, наукових та інших цілей;
· запасні частини до машин і обладнання (що не можуть належати до основних засобів);
· продукти харчування;
· медикаменти та перев’язувальні засоби;
· господарські матеріали і канцелярське приладдя;
· тара;
· матеріали в дорозі;
· готова продукція;
· інші матеріальні ресурси установи, що передбачається використовувати протягом одного року.
Запаси установ розподілені на групи:
· виробничі запаси;
· тварини на вирощуванні та відгодівлі;
· малоцінні та швидкозношувані предмети;
· матеріали та продукти харчування;
· готова продукція;
· продукція сільськогосподарського виробництва.
Крім класифікації за функціональною ознакою, з метою відображення усіх видів запасів використовується більш деталізоване їх групування в розрізі підгруп, субпідгруп, найменувань, сортів і т.п. Кожному найменуванню, сорту, розміру матеріалів привласнюють відповідний номенклатурний номер – постійно діюче скорочене умовне позначення.
Номенклатурний номер – це умовний числовий код обліку, який присвоюється групі предметів одного найменування, якості та ціни.
Номенклатурний номер має сім знаків: перші три знаки означають субрахунок, четвертий – підгрупу, три останні – порядковий номер предмета у підгрупі.
Номенклатурний номер фіксується у спеціальному реєстрі – номенклатурі-ціннику, тобто систематизованому переліку матеріалів установи, що застосовується як довідник всіх служб і підрозділів установи. Крім номенклатурного номера, в ціннику відображаються:
· облікова ціна;
· одиниця виміру;
· сорт;
· розмір;
· найменування матеріалу.
Важливим моментом обліку запасів є їх оцінка.
Розрізняють методи оцінки для:
· оприбуткування надходження запасів;
· відпуску матеріалів у використання.
Це особливо актуально в сучасних умовах господарювання, тобто в ринкових умовах, коли на один і той же вид запасів можуть бути різні ціни у різних постачальників та різні ціни в різні періоди придбання від одного і того постачальника.
Оцінка запасів для оприбуткування. У бухгалтерському обліку установ запаси, у т.ч. одержані та передані безоплатно у встановленому чинним законодавстом порядку, оцінюються за балансовою вартістю, яка поділяється на:
· первісну вартість;
· справедливу вартість;
· відновлювальну вартість.
Балансова вартість – це вартість запасів, за якою вони відображаються в балансі.
Первісна вартість – це вартість придбання, одержання, виготовлення запасів.
Справедлива вартість – це первісна вартість запасів, одержаних установою безоплатно.
Відновлювальна вартість – це змінена первісна вартість запасів після проведення їх переоцінки.
Зміна первісної вартості запасів не є додатковим доходом установи і не належить до доходів.
Оцінка запасів для відпуску. Відпуск запасів у використання, продаж або інше вибуття здійснюється за:
· балансовою вартістю (тобто первісною, справедливою або відновлювальною);
· середньозваженою собівартістю, яка застосовується у разі наявності в установі значної кількості однотипних запасів, придбаних за різними цінами.
Середньозважена собівартість визначається за кожним видом подібних запасів шляхом ділення сумарної вартості залишку запасів на початок звітного періоду та вартості одержаних у звітному періоді запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного періоду та одержаних у звітному періоді запасів.
Метод середньозваженої собівартості обчислюється на періодичній основі або при кожній отриманій партії запасів.
При оцінці запасів слід пам’ятати, що:
· транспортні витрати з перевезення запасів не збільшують вартість запасів, а відносяться на видатки установи за відповідними кодами економічної класифікації видатків, що передбачені в кошторисі;
· суми ПДВ, що сплачені на придбання запасів, не збільшують вартість запасів, а відносяться на фактичні видатки установи за відповідними кодами економічної класифікації видатків за кошторисом (відображаються як податковий кредит, якщо установа зареєстрована як платник ПДВ);
· суми, одержані від реалізації непридатних запасів, залишаються у розпорядженні установи (якщо інше не передбачене чинним законодавством України).
Переоцінка запасів. Переоцінка запасів може проводитись у таких випадках:
· за рішенням уряду згідно з відповідними нормативно-правовими актами;
· за рішенням керівника установи, якщо: запаси морально застаріли; тривалий час перебували на збереженні в бюджетній установі; їх первісна вартість значно відрізняється від вартості запасів, придбаних пізніше.
Для проведення переоцінки та встановлення відновлювальної вартості запасів за наказом керівника підприємства створюється комісія у складі:
· заступника керівника установи (як правило, голова комісії);
· головного бухгалтера та його заступника;
· працівників бухгалтерії, які ведуть облік матеріальних цінностей;
· матеріально відповідальних осіб;
· інших посадових осіб (на розсуд керівника).
Відповідальність за організацію роботи комісії покладено на керівника установи, а за об’єктивність визначення реальної вартості запасів – на керівника установи і голову комісії.
Переоцінка та встановлення нової ціни здійснюється за кожною окремою одиницею запасів, а на однотипні предмети встановлюються однакові ціни в межах однієї установи.
Документи, що підтверджують нову ціну, не потрібні.
За результатами переоцінки комісія складає акт довільної форми про зміну вартості запасів. В акті необхідно вказати:
· найменування переоцінених запасів;
· їх кількість;
· вартість за даними обліку;
· нову ціну за одиницю після дооцінки;
· суму різниці, яка має бути відображена в бухгалтерському обліку.
Акт затверджує керівник установи.
Облік запасів сприяє виконанню ряду завдань господарської діяльності бюджетних установ. Головними завданнями обліку запасів є:
· правильне і своєчасне документальне оформлення операцій по надходженню, руху та вибуттю запасів;
· контроль за зберіганням та рухом запасів на складі;
· контроль за раціональним використанням запасів та додержанням норм їх використання.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Облік у бюджетних організаціях - конспект лекцій (УДПСУ)