Головна Головна -> Підручники -> Підручник Історія релігій (Лубський В.І.) скачати онлайн-> Дзен-буддизм

Дзен-буддизм



Як уже було сказано, буддизм прийшов у Японію з Китаю ще в VI ст. Але буддійський вплив з Китаю мав місце і в подальшому. І коли в період Суньської династії в X- XIII ст. в Китаї став інтенсивно розвиватися чань-буддизм, це відчулось і в Японії.

Чань-буддизм (у Японії він дістав назву дзен-буддизм) з’являється на арені японського релігійного життя в період Камкура, коли буддизм інтенсивно поширюється, глибоко проникає в японську культуру і починає визначати її специфіку. Безумовно, дзен не міг змагатися з пропагандою буддизму Нітіреном, який відразу здобув найпоширенішу підтримку в низах. Дзен став надбанням серед самураїв, інтелігенції, міського населення. Відомі два його проповідники в Японії: Ейсай (1141-1215) і Доген (1200-1253). Ідейний зміст цих нібито різних за назвою течій абсолютно тотожний: заперечення пізнання раціональним шляхом і передачі знання через слово, пошуки пізнання в містичному осяянні.

Але в японського дзену є істотна відмінність від китайського дзенства: він увів китайську теорію в практику японського життя відповідно до соціальної ситуації в країні і до національного менталітету японської нації. У середньовічній Японії дзен став практичною ідеологією людей праці, він був методом діяльності (27,11). Це забезпечило йому успішне пристосування до буржуазного стилю життя в XX ст.

Спочатку дзен у Японії поширився у варіанті школи Рінздай, потім – Сото, ще пізніше – Обану. Вони відрізнялися між собою і методикою досягнення просвітлення – саторі. Так, школа Сото акцентує увагу на суворих правилах поведінки. Під час вправ на досягнення саторі шлунок твій має бути ні порожнім, ні повним, регулюй години сну; щодня мийся, не думай ні про добре, ні про погане; не думай ні про минуле, ні про майбутнє, сьогодення – це твій всесвіт і т.п. Це психологічний тренінг і зосередження на одній думці: ти поза дійсністю, сам у собі, нічого, крім тебе, в світі немає, є тільки твої внутрішні відчуття. Його можна назвати інтелектуальним обмеженням, пригніченням інтелекту заради досягнення особливого психологічного стану.

Школа Ріндзай головним методом досягнення саторі вважає вправи на коани, які мають примусити відійти від раціонального логічного мислення і покладатися лише на інтуїтивну реакцію. Інтелект тут зовсім не потрібний, істина має бути вгадана і при цьому незрозуміла іншим. Істина прийде згодом. Поза вченням дзен слова неспроможні передати істину, вона може бути лише відчутою.

Отже, дзенівське вчення про особливі шляхи проникнення в суть світу у своїй основі орієнтується не на його реальне пізнання, а надають самому пізнавальному процесу містичного характеру.

Існує ще один метод досягнення саторі – це наполеглива праця і споглядання природи. Погодимося, що і перше, й друге справді мають психотерапевтичне значення. Так що використання їх для досягнення саторі цілком виправдане. Лишається з’ясувати, наскільки ефективне саме саторі.

Поширення впливу дзену спричинило появу при багатьох синтоїстських храмах і монастирях спеціальних шкіл для вивчення методів досягнення саторі. Вони побудовані на принципах цілковитої ізоляції від світу, жорстокої дисципліни, суворого режиму і аскетизму. Вони послугували зразком для сучасних дзенівських шкіл, що виникли як наслідок моди на дзен в Європі і Америці. Громади дзен-буддизму є і в Україні.

Дзен сприяв поширенню монохромного живопису. Зображення, основу якого становлять почуття, емоції, барви, стало символом чисто духовного сприйняття дійсності за допомогою максимально абстрагованого малюнка, до того ж виконаного в одному, здебільшого чорному кольорі. Головними сюжетами такого живопису були релігійні У XV ст. він відійшов від релігійної тематики.

Повертаючись до японського середньовічного дзену, зазначимо, що він, в умовах свавілля і насильства в політичному житті того часу, знайшов своє місце в духовному житті суспільства як виправдання цього свавілля і насильства. Дзен зробив свій внесок в ідеологію середньовічної Японії.

Посилення політичного значення дзену відкривало йому шлях впливу на мистецтво і літературу. Він сприяв виробленню в живопису так званого філософського пейзажу: простий і лаконічний у синтезі гармонії та краси, він водночас був здебільшого фантазією митця, абстрактною композицією реальних речей. Філософський дзенівський пейзаж виступає антитезою реалістичного мистецтва. Проявився вплив дзену і на літературу. Це знайшло вираз у появі жанру філософською та естетичного натяку в поезії. Вплинув дзен і на архітектуру, зокрема, паркову. У Японії з’явилися сади каміння, які спонукали до мовчазного споглядання, що стимулює самопізнання. А архітектура чайних будиночків поєднана з вишуканою церемонією японського чаювання, навіть стала важливим елементом дзенівського впливу.

Слід сказати й про те, що виховна практика дзену була використана в системі підготовки самураїв середньовічного рицарства з його культом насильства і розбою. Дзен став релігійно-філософською засадою самурайського кодексу моралі бусідо – “шлях воїна”, який забезпечував спеціальну бойову підготовку відбірних феодальних військ, що відіграли значну роль у міжфеодальних війнах середньовіччя та у війнах наступних епох у Японії.

Ці та інші аспекти виливу дзену на культуру свідчать про великі потенціальні можливості релігії в становленні національних аспектів цивілізації. Англійський дослідник буддизму в Японії Ч.Еліот школу Дзен назвав найбільш японською з усіх течій буддизму в Японії.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Історія релігій (Лубський В.І.)