Головна Головна -> Підручники -> Підручник Історія релігій (Лубський В.І.) скачати онлайн-> Македонська Православна Церква

Македонська Православна Церква



Віддавна Македонія є важливим геополітичним центром на Балканах, за який вели боротьбу Туреччина, Сербія, Болгарія й Греція. У часи перебування Македонії під керуванням Османської імперії Православна Церква в Македонії була частиною Константинопольського Патріархату. Після закінчення Балканських війн (1912-1913) турецькому правлінню був покладений кінець, і південна Македонія стала частиною Греції. При цьому північна Македонія, населена слов’янами, які по імені країни називають себе македонцями, увійшла в новостворене Югославське королівство. За згодою із Всесвітнім Патріархатом православні віруючої північної Македонії об’єдналися в Сербський патріархат й утворили в ньому три єпархії. Коли після закінчення Другої світової війни до влади в Югославії прийшли комуністи, вони вирішили реорганізувати Югославію на федеративній основі й сприяли появі в її складі Македонської республіки. Комуністи підтримали сподівання македонців, які хотіли затвердити свою національну самобутність, для того щоб ті підтримали новий уряд. Тоді ж уряд схвалив зусилля македонців, що мріяли створити окрему Македонську Православну Церкву.

У жовтні 1958 року в Охриді відбувся Церковний і Національний собор, що зібрав 220 священиків і мирян, на якому було вирішено відновити древню архієпископську кафедру в Охриді і автономію Македонської Православної Церкви. На Соборі були обрані 3 нових єпископа для трьох нових єпархій Церкви. Це обрання було розцінено як неканонічне, оскільки на ньому був присутній усього один єпископ. Проте нова Церква заявила, що перебуває в канонічній єдності із Сербською Православною Церквою в особі Сербського патріарха. У червні 1959 року Сербський Священний Синод визнав здійснений факт, і в наступному місяці обрані єпископи були хиротонисовані сербськими православними єпископами. Восени 1966 року Македонська Православна Церква офіційно звернулася до Сербського Патріархату із проханням надати їй автокефальний статус, але в травні 1967 року собор єпископів Сербської Церкви відкинув це прохання. Македонці наполягали на своєму й 17-19 липня 1967 року скликали собор в Охриді. 19 липня, ґрунтуючись на резолюції собору, Священний Синод Македонської Церкви проголосив автокефалію Православної Церкви Республіки Македонія. Митрополит одержав новий титул “архієпископ Охридський і Македонський”. Все це відкрито підтримувалося урядом Македонії, члени якого були присутні на поставленні архієпископа і віддали йому належну честь.

У вересні 1967 року Синод Сербської Церкви оголосив Македонську Православну Церкву раскольничиєю релігійною організацією і порвав з її ієрархією всі литургичні й канонічні відносини, хоча й зберіг їх із простими віруючими. Це рішення було підтримано іншими Православними Церквами: жодна з них не визнала канонічності Македонської Церкви.

Розпад Югославії в 1991 році привів до проголошення незалежної Македонської Республіки, але назва цієї республіки заперечується Грецією, і вона не одержала визнання більшості країн миру. У грудні 1991 року архієпископ Гаврило покинув свій пост предстоятеля Церкви, як думають, через розбіжності серед ієрархії щодо канонічного статусу Церкви, однак його впросили відмовитися від відставки після того, як Священний Синод заявив про солідарність із ним.

У середині 1992 року Сербський патріарх Павло прийняв делегацію єпископів Македонської Православної Церкви й обговорив з нею канонічний статус Церкви, але переговори так і не привели до відновлення литургичного спілкування. І якщо нинішній уряд колишньої Югославської Республіки Македонія рішуче виступає за церковну автокефалію, то Константинопольський патріарх Варфоломій заявляє, що цей статус не може бути визнаний, оскільки мотиви його вимоги чисто політичні. Вчасно оголошення в 1967 році про автокефалії Македонська Православна Церква нараховувала 334 священика, що служили в 400 приходах. Чернецтво перебувало в найсильнішим занепаді: в 1992 році в Церкві було всього-на-всього 10 черниць, які жили при громадах Бітоли й Прилепа, тоді ж виникла громада ченців у стародавньому монастирі Св. Наума на озері Охрид. Біля двох третин населення Македонії – православні.

МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ: КОЛИШНЯ ЮГОСЛАВСЬКА РЕСПУБЛІКА МАКЕДОНІЯ.

ДІАСПОРА В ПІВНІЧНІЙ АМЕРИЦІ Й АВСТРАЛІЇ

ГЛАВА: АРХІЄПИСКОП МИХАЙЛО (НАРОДИВСЯ В 1912 РОЦІ, ОБРАНИЙ В 1993 РОКУ)

ТИТУЛ: АРХІЄПИСКОП ОХРИДСЬКИЙ І МАКЕДОНСЬКИЙ

РЕЗИДЕНЦІЯ: СКОПЛЕ (КОЛИШНЯ ЮГОСЛАВСЬКА РЕСПУБЛІКА МАКЕДОНІЯ)

ЧИСЕЛЬНІСТЬ: 1 200 000








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Історія релігій (Лубський В.І.)