Головна Головна -> Підручники -> Підручник Історія релігій (Лубський В.І.) скачати онлайн-> Неохристиянство

Неохристиянство



До неохристиянства належать релігійні течії, ідо виникають у межах традиційного християнства з метою приведення його у відповідність з вимогами часу. Ще в минулому, а особливо в середині нинішнього століття християнські Європа й Америка стикнулися з появою численний відгалужень від протестанських церков загальнохристиянського, євангеліського характеру. Новоутворені Церкви базуються на Біблії як основному віросповідному джерелі та на особі Ісуса Христа як центральній постаті своїх релігійних доктрин. Характерною для неохристиянських груп є критика ортодоксального християнства за відхід від первісних традицій: оголошення своєї Церкви, секти справді істинним, відроджу вальним рухом євангельського християнства, навіть месіянським у спасінні Христової віри; досконале знання Біблії з дозволом вільного прочитання її і власними інтерпретаціями; піднесення останніх до рангу віросповідних джерел (додаткові писання, об’явлення), авторитетніших часом за Біблію; визнання Ісуса Христа поряд зі своїм лідером – керівником церкви, який вважається пророком, посланцем Бога. Неохристиянство відрізняється від історичного християнства своїм розумінням Трійці, природи Ісуса Христа, сутності Святого Духа, пекла й раю тощо.

В Україні до неохристиянських рухів належать, по-перше, привнесені з-за кордону місії, секти, новітні Церкви (Християнська місія, “Емануїл”, “Армія спасіння”, мормони), Церква повного Євангелія, Церква Христа, Київський християнський центр “Нове життя”, Християнська церква “Хвала і поклоніння”, проросійське неохристиянське утворення Церква воскресаючої Богородиці, церква маріїнської орієнтації “Альфа і Омега” тощо; по-друге – християнські об’єднання українського походження, як от Спілка християнської міжконфесійної згоди “Лігіс” і Собор євангельських церков.

Богородична церква – неохристиянська конфесія, що розглядає себе як спадкоємицю “Российского самодержавного православия” та його наступниці – Істинноправославної церкви. Богородична церква організаційно сформувалася в Росії у 80-х роках. Офіційно була зареєстрована 1992 р. як Церква Божої Матері, що преображається. В Україні громади Богородичної церкви з’явилися 1992 року; Богородична церква проголосила себе Церквою Царства Божого, яке Божа Мати за дорученням Святої Трійці має збудувати на Землі, підготувавши другий прихід Ісуса Христа. Своєрідне витлумачення в Богородичній церкві знаходять православне віровчення, обряди. Так, євхаристія розуміється тут як таїнство втілення в людину Христа через Марію. Атрибути храму, одяг священнослужителів у Богородичній церкві символізують вшанування Діви Марії. У культ і літургію запроваджено багато нових елементів. Священики сповідуються перед братами і сестрами. Велика увага приділяється “пластичній молитві”, медитації: обов’язково тричі на день твориться Розарій – вінок молитов із роздумами про важливі події земного життя Господа і Богородиці. Російську православну церкву Богородична церква розглядає як “притулок Сатани”, а її патриарха – як “червоного дракона”, визнаючи необхідність покаяння Росії перед Всевишнім, перед усім світом за спробу утвердження “диявольської цивілізації” – комунізму, вбивство “богородичного імператора Миколи II”. Богородична церква утверджує водночас ідею месіянської ролі Росії у світі, побудови через посередництво Пресвятої Богородиці саме на її території цивілізації, тотожної апостольському буттю. “Духовним Ізраїлем III Заповіту є Свята Русь” – твердять ідеологи цієї Церкви. Появу Богородичної церкви її керівництво розглядає як вияв Божого Провидіння, а тому закликає інші християнські конфесії до здолання своїх відмінних рис і входження в лоно новоутворення. Богородична церква шанує святих східного і західного християнства. Вона входить до Міжнародної ради громадських церков, визнається Вселенською Маріїнською церквою. Богородична церква має своє суспільно-просвітницьке утворення “Фонд Новой Святой Руси”.

Мормони – члени Церкви Ісуса Христа святих останніх днів, що її заснував у США 1830 р. Джозеф Сміт. За твердженням останнього, ангел, що явився йому, вказав, місце.) де-лежали дощечки з давніми письменами книги ізраїльського пророка Мормона. Перекладена і видана, “Книга Мормона” подає життєпис двох давніх народів, які залишили Ізраїль і переселилися в Америку. Разом з писаннями самого Сміта, у мормонський канон включені також: “Вчення і заповіти”, “Коштовна перлина”, англійський переклад “Біблії” короля Джекоба. Віровчення церкви характеризується синкретичністю: воно увібрало в себе положення з християнських, ісламських, буддійських, давньогрецьких та давньоримських релігій, трактування Сміта. У статтях, де викладені основи віри мормонів, своєрідно витлумачуються Трійця, викупна жертва Христа, спасіння, месія. Мормони вважають себе обраними Богом людьми і сподіваються на щасливий кінець свого життя. Вони вірять у дар “іномовлення” та його тлумачення, божественне об’явлення, можливість побудови “Сіону” на американському континенті. Мормони визнають обряд хрещення через занурення у воду, покаяння. Церква мормонів мас струнку ієрархічну організацію. На чолі її стоїть президент, який вважається пророком. Він керує громадами за допомогою 12 апостолів. Кворуму семидесяти, “Керівного єпископату” та Патриарха Церкви. Вся влада перебуває в руках священників-мормонів, які поділяються на Ааронове (молодше) та Мелхи-седекове (старше) коліно. Основний центр мормонів – місто Солт-Лейк-Ситі, штат Юта (США). Крім того, члени Церкви Ісуса Христа святих останніх днів є у Великій Британії, Скандинавії, Німеччині, а також в Україні, де діє 23 громади,

Новоапостольська церква виникла в Англії 1832 р. як результат релігійного руху за відродження первісного вчення Христа. В наші дні центр Церкви міститься в Цюриху, очолюється первоапостолом, рішення якого з церковних питань є обов’язковими для членів організацій. Церковні священнослужителі – єпископ, староста, пастор і проповідник – правлять службу відповідно до своєї професійної діяльності, безкоштовно. У Церкві здійснюються три таїнства: хрещення водою, закарбування Духом Святим і причастя. Громади Новоапостольської церкви діють у більшості областей України. Видається журнал “Наша сім’я”.

Церква Христа – новітній для України релігійний рух, поява якого ініційована американськими місіонерами. Церква проголошує Біблію основою свого віросповідання і діяльності, вимагає від кожного вірного дотримуватися постулатів віри, викладених у Святому Письмі, втілювати у своєму житті первісні християнські ідеали. Церква протестує проти бюрократичних організаційних пут, тому не має вищих та місцевих органів управління або якогось керівного центру. За кожною громадою визнається право автономії. Громада керується за “місцем реєстрації обраним старшиною, богослужіння веде місцевий диякон, відправи у Церкві складаються із п’яти ритуалів, що відповідає тексту Святого Письма: спів, молитва, проповідь, складання дарів, переломлення хліба та причастя вином. У Церкві не існує обов’язкового членства, визнається хрещення у свідомому віці, яке здійснюється короткочасним зануренням у воду

Нова церква, або Церква нового Єрусалима – послідовники Е.Сведенборга (1688-1772), відомого шведського теософа-містика, вченого широкою профілю, який свій духовний досвід описав у книзі “Щоденник видінь”. Основу віровчення Церкви становлять 33 томи теологічних творів Сведенборга, зокрема книга “Таємниці неба”, “Про небо та його чудеса та про пекло”, “Вчення Нового Єрусалима”, які у Швеції тривалий час були під забороною, а їх автор звинувачувався у єресі. Лише після смерті Сведенборга з’являються гуртки його шанувальників. Перший такий осередок заснував у Лондоні Роберт Гіндам. Датою народження Сведенборзької церкви вважається 1788 рік. Нині громади сведенборгців існують у різних країнах Європи, Америки. Церква видає журнал “Шлях до себе”, має богословські семінарії в Англії, США. Громади Нової церкви є у Львові та Донецьку.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Історія релігій (Лубський В.І.)