Головна Головна -> Підручники -> Підручник Історія релігій (Лубський В.І.) скачати онлайн-> Нерелігійні вірування

Нерелігійні вірування


Існує ціла група вірувань, які не становлять цілісного релігійного вчення, але окремі елементи яких наявні у багатьох релігіях. До цієї групи можуть бути віднесені астрологія, марновірство, хіромантія, спіритизм, окультизм тощо.

Марновірство полягає в тому, що незалежним фактам приписують причинно-наслідковий зв’язок. Здавалося б, абсурдно думати, наприклад, що розбите люстерко, чорний кіт, тринадцять осіб за столом можуть спричинити усілякі неприємності людині. Однак забобони і марновірство живі: деякі західні авіакомпанії обминають число 13 у нумерації крісел в літаку, а японці намагаються обійти цифру 4, яка згідно з їхніми уявленнями, символізує смерть.

Астрологія. Це стародавня система символів, що основана на інтерпретації планетарних і зіркових конфігурацій. Єгипетська, індуїська, грецька, римська та інші міфології донесли до нас добре розроблені пласти астрологічних уявлень. В астрології вбачали як засіб пояснення небесного впливу на земні події, так і засіб пізнання людини. Вона будується на системі планетарних аналогій. Зодіакальний пояс, яким рухаються Сонце, Місяць та інші планети відносно зірок, був поділений на 12 арок, кожна у 30° відносно певного знаку зодіаку. Ще в глибоку давнину було виявлено, що характери і долі людей керуються зірками і сузір’ями, що діяли у період народження людини. Так виникла ідея гороскопів, за якими доля людини визначається за днем і часом її народження, а також за іншими чинниками, і ця фаталістична ідея впливова й дотепер.

Згідно з Оленою Блаватською, астрологія – це наука, що розкриває дію небесних тіл на земні справи. Вона була складовою частиною містерій зі складною системою трансцендентної метафізики. З астрологією тісно пов’язані алхімія, магія, фізіогноміка, хіромантія і, насамперед, мистецтво визначення за зірками долі людини, що зветься апостелізматикою. Астрологія часто використовувалась як інструмент династичного прогнозу. Багато важливих політичних рішень навіть у сучасному світі ґрунтуються на астрологічних розрахунках і передбаченнях.

Деякі люди вірять у гороскопи. Будемо об’єктивними: ніщо не може завадити людині думати про те, що різні явища, які не мають нічого спільного з енергетичною спадковістю, впливають на деякі якості особистості. Можливо, народження у вологій або зарядженій електричною енергією атмосфері поліпшує або погіршує таку надзвичайно вразливу і складну систему, якою є наш мозок. Можна припустити, що періоди сонячних спалахів і магнітні явища справляють певний, ще не пояснений вплив на людину. Можна припустити також, що зимою невловимо змінюються деякі хімічні показники сперми та яйцеклітини. Можна прийняти все це як гіпотезу, але точно ці зв’язки не встановлені. Прихильники ж астрології гадають, що особливості характеру пов’язані з розташуванням зірок і планет у момент народження людини і є визначальними у формуванні особистості, її спадковості, вихованні, випробовуваннях, що їх людина зазнає в житті, і т. ін. Безумовно, можна виявити в людей одного й того самого знаку якісь спільні риси, але ж наївно вірити в газетні гороскопи, які мають сміливість пророкувати всім читачам одного й того самого астрологічного знаку однаково сприятливі або несприятливі прогнози щодо грошей і кохання:

Хіромантія. Іншим популярним дуже живучим віруванням є читання долі за лініями руки – хіромантія. Тут також легко визначити, що є серйозним, а що – ні. Не можна заперечувати, що деякі люди мають надзвичайні здібності ясновидіння. Вони говорять, що для виявлення свого дару, щоб сконцентрувати увагу, їм потрібна опора – колода карт, кришталева куля, кавова гуща або лінії руки. Якщо припустити, що такий дар не шахрайство, то лінії руки служать лише опорою для пророкування. Було б абсурдним, проте, автоматично зробити висновок про залежність між формою цих ліній і долею людини неможливо. Легше всього було б сфотографувати лінії рук значної кількості людей, якщо не всього населення, і порівняти після їхньої смерті те, що скажуть “експерти” за лініями руки, з тим, що було в житті людини. Якщо, приміром, усі люди, померлі в молодому віці в результаті дорожньої пригоди, мали б дуже коротку лінію життя, це було б відомо, і можна було б легко перевірити. Якщо таке дослідження не здійснювалося, то тільки тому, що є великий ризик виявити, що доля не пов’язана з лініями руки. Повторюємо, цей висновок не відкидає категорично здібність ясновидіння завдяки опорі на лінії руки, однак сприймати це треба з великою обережністю.

Ясновидіння, або видіння майбутнього, цілком несумісне з нашим звичайним уявленням про час. Мозок людини наділений пам’яттю і може згадувати минуле. В усякому разі можна уявити, що між двома індивідуумами, пов’язаними надзвичайною взаємною чутливістю, може існувати дуже сильне відчуття і сприйняття (як от біль або смерть), що передаються на відстані. Неможливо уявити, як можна побачити те, що ще не відбулося і що, відповідно, може не відбутися, якщо зміняться причини цієї майбутньої події.

Якщо визнати, що Бог – Творець Всесвіту, то можна не погодитися з тим, що Бог не може бути заручником Свого Творіння. Він – поза часом і не бере участі в еволюції істот. Якщо Він дає їм свободу, Він також здатен знати, в якому напрямі може бути зроблений їхній вибір.

Отже, несумісності між нашою свободою і тим, що Бог знає майбутнє, не існує. В цьому розумінні можна твердити, що наше майбутнє визначене: ми вільні, але наш вибір, яким би він не був, уже відомий. Якщо Бог знає майбутнє, не буде помилковим вважати, що не один Він його знає: достатньо, щоб Бог наділив ними знаннями інших. Ця суто абстрактна побудова є, однак, єдиним способом пояснити явища ясновидіння, якщо вони існують.

У всякому разі, ясновидіння залишається дуже рідкісним явищем. Воно властиве лише небагатьом людям, здібності яких виявляються не завжди, їхній дар, якщо він існує, швидше курйоз природи, аніж засіб впливу на світ… Чому можуть служити ці здібності? Найчастіше вони дають засоби для життя ясновидцям або шахраям, які наслідують їх. Це, зрозуміло, не є причиною того, що Бог дає деяким людям дар ясновидіння. Якщо існує частка реальності в цих явищах, то імовірніше всього, що Бог відкриває таємницю надприродного, щоб ми не обмежували наш Всесвіт межами видимого і відчутного. Це лише одна інтерпретація, але можливі й інші. Бентежить те, наскільки переконані й переконливі люди, які володіють даром ясновидіння; а те, що вони стають “професіоналами” ясновидіння, завжди викликає певну підозру.

Передчуття. Передчуття, очевидно, трапляється частіше, ніж ясновидіння. Йдеться про більш-менш виражену інтуїцію щодо майбутньої події, яка виявляється або усвідомлюється лише після її здійснення. Це свого роду недосконале ясновидіння.

Приміром, людина відмовляється в останній момент летіти літаком, який розіб’ється через декілька годин; відчуває біль у певному місці, яке відповідає хворобі іншої знайомої людини. Іноді жінка передчуває близьку смерть чоловіка внаслідок нещасного випадку, і ця драма відбувається. Усі ці явища можна як відкидати, так і визнавати. У першому випадку зникає необхідність шукати пояснення: нічого надприродного тут немає; існують же люди з розвинутою уявою. Що ж до другого випадку, то припустимим є твердження, що не можна бути впевненим у тому, що все це – лише уява або ошуканство, але необхідно залишатися відкритим для природних і надприродних пояснень, не втрачаючи при цьому обережності.

Спіритизм і окультизм. Релігійне світосприйняття припускає, що є життя після смерті, але водночас виявляє обережність, визначаючи недоступність потойбічного світу.

Спіритизм же претендує на спілкування з духами мертвих. Галузь окультизму, яка охоплює й спіритизм, ще більш широка, вона стосується прихованих знань, які можна отримати завдяки посвяченню й особливим прийомам. Ця течія споріднена з усіма “гностичними” напрямами, які мають місце в усі епохи і поза межами всіх релігій.

Існує різноманітна література з цих питань, яка збуджує уяву: у ній повідомляється про столи, що крутяться; надзвичайні здібності медіумів, які пояснюють транс своїх підлеглих; існування аури, що сяє навколо нашого тіла, як ореол; явище автоматичного письма; неземні послання.

Що таємничіші явища і більша кількість “герметичних” термінів використовується, то більше число тих, хто захоплюється їх “пошуком” і “прилученням” до них. Ці галузі по суті погано піддаються суворому науковому експериментуванню. Мова може йти лише про суб’єктивні погляди, і в будь-який момент можна стикнутися з обдурюванням і шахрайством. Деякі секти або організації з невизначеними кінцевими цілями використовують ці вірування. Очевидно, важко визначити межу між безпідставною грою уяви і справжніми аномальними явищами.

Інтерес до надприродного, викликаний спіритизмом і окультизмом, не має заступати те, що докорінно відрізняє ці напрями від релігії: перші претендують на володіння певними прийомами, дозволяючи отримати доступ до прихованих знань (і це ріднить їх із магією); що ж до релігії, то головним її прагненням є передусім залучення людей до Бога зміною їхньої поведінки, що вимагає їхніх зусиль і волі.

Одержимість. Явища одержимості в різний формах характерні для численних релігій, зазвичай (але не обов’язково) пов’язаних з анімізмом. Це – культи зар в Ефіопії, хамадша в Марокко, борі в Нігерії, дургакалі в Індії, хаубанг у В’єтнамі, а також одержимість, що її викликають шамани Індонезії або Сибіру. У Європі також відомі випадки одержимості, як у давні часи, так і в Середні віки, однак вони стали дуже рідкісними з появою індустріального суспільства.

Як відбуваються ці явища і в чому вони полягають? Одержимість – не випадковість, вона не стихійна, а викликається певним ритуалом, у якому ритм і танець відіграють велику роль. Інші ритуали також іноді використовуються: пожертвування їжі, принесення в жертву тварин, особливе татуювання; екзальтованість присутніх, які вбачають у цьому якесь свято, часто підтримується алкоголем або – рідше – галюциногенними рослинами. Мета цих ритуалів – викликати духів, богів або демонів, щоб вони оволоділи учасником церемонії.

Одержимий може стати таким раптово. Стан одержимості виявляється у таких ознаках, як непритомний погляд, тремтіння, потіння, важке дихання, і може тривати – залежно від випадку й сповідуваної релігії – від декількох хвилин до декількох днів. Протягом цього часу людина втрачає контроль над собою і сприймає особистість божества, якого визнають служителі й посвячені. Це супроводжується змінами виразу обличчя і поведінки. Якщо божество має подобу старця, то голос одержимого буде ледь чутним, тіло – зігнуте, він строїтиме міни. Якщо ж це божество – воїн, то одержимий – грізний і гучноголосий. Іноді це бог-тварина, і тоді одержимий передає міміку тварини краще за професійного актора: людина, яка перетворилася на видру з волі індонезійського шамана, занурюється в каламутну воду і зубами ловить живу рибу; той, хто перетворився на мавпу; злітає на гілки дерева з такою легкістю, на яку він від природи не здатен і т. ін.

Такі приклади заганяють раціоналістів у глухий кут. Численні випадки й достовірні факти виключають систематичне шахрайство і примушують визнати реальність явища, однак гіпотези щодо природи цих явищ чекають на своє пояснення. За гіпотезою, яку наука допускає, медіум оволодіває волею людини. Одержимість могла б мати ту саму природу. Питання полягає в тому, щоб дізнатися, чи є медіум у стані одержимості надприродною істотою. (Наприклад позиція Католицької церкви є категоричною: це явище – дія демонів).

Видіння та надприродні явища. Ще одним із різновидів вірувань є видіння та надприродні явища. Йдеться, власне, про одне й те саме явище: видіння – це сприйняття надприродного явища. Тим більше, що видіння може бути суто внутрішнім – у цьому разі скоріше треба вести мову про відчуття присутності, оскільки такі відчуття, наприклад, як зір, це відіграють тут ніякої ролі.

Цей вид надприродного трапляється досить рідко або про нього мало говорять, оскільки він залишається цариною особистого життя. Тим, хто відчув це на собі, важко передати свій досвід або навіть змусити повірити в його реальність. Так, голос, що його почула Жана д’Арк, був настільки переконливим, що вплинув на її долю, зробивши з цієї селянки національну героїню.

У деяких, ще більш виняткових випадках надприродне менш приховане: воно виявляється одночасно для декількох, людей або набуває видимих, помітних форм.

У літературі описані різноманітні видіння. Так, у Боснії, в селі Меджугор’ї, в районі поблизу великого хреста, поставленого 1933 р. на честь 1900-ліття розп’яття Христа, з 1981 р. п’яти особам з’являється Богородиця. В певний час вони одночасно надають на коліна, і під час їхньої розмови з Богородицею у них рухаються губи, проте жоден звук не сприймається присутніми. Надприродне послання, передане таким чином, відповідає християнській традиції: спонукання до молитви та звертання до сердець вірних. З описами свідків, Богородиця носить сіру осяяну сукню і білу вуаль. Понад 2 мільйони людей взяли участь у прощі до Меджугор’я.

Уперше в Африці спостерігалась ціла серія видінь, яка почалася 1981 р. Христос і Свята Діва з’являлися через однакові проміжки часу перед декількома дітьми села Кібехо, у південній частині Руанди. Десятки тисяч людей уже стали свідками цих незвичайних явищ.

На відміну від того, що спостерігалось у Меджугор’ї, в Кібехо молоді люди іноді після своїх видінь раптово падають на землю і декілька хвилин залишаються непритомним”.

Зцілення і численні випадки навернення до християнської віри були зафіксовані після цих випадків.

873 р. у Парей-ле-Мон’яль, у Франції, був збудований монастир, який належав абатству Клюні, згодом у XII ст. – собор. Але саме в XVII ст. Парей-ле-Мон’яль став відомим: черниці Маргариті – Марії Алакок явилося близько 30 видінь Христа. Найважливішим з видінь було те, на якому їй рекомендувалось у червні 1675 р. заснувати свято Святого Серця. Поклоніння Серцю Христову існувало ще в Середні віки. Послання черниці, підтримане єзуїтом, було прийняте Церквою, і культ Святого Серця Христового одразу поширився. Сестра Маргарита-Марія Алакок була канонізована Католицькою церквою 1920 р.

1830 р. в Парижі монастир сестер ордена Милосердя став місцем явлення Богородиці. Черниця Катерина Лябуре побачила Діву Марію у каплиці. Через чотири місяці Богородиця знову постала перед нею. Вона отримала наказ виготовити образок. Цей образок швидко набув популярності, був розмножений у декількох мільйонах копій і викликав ряд чудес.

Що стосується Катерини Лябуре, то вона, зберігаючи цю таємницю про видіння, продовжувала своє життя як звичайна черниця. У момент беатифікації 1933 р. її могилу відкрили і з’ясували, що тіло її незмінне, немовби вона тільки-но померла. Вона була канонізована 1947 року.

Дозуле – маленьке село в Нормандії, стало місцем видінь у недалекому минулому. 36 разів у період з 1972 по 1982 рр. Христос являвся матері п’яти дітей Мадлен Омон. Послання, передані Христом, викладені латиною, є ніби продовженням Апокаліпсису. Вони пророкували великі страждання перед кінцем світу, появу знаку Хреста в небі, що чудом зупинить третю світову війну. Христос ніби просив поставити у Дозуле хреста висотою 738 м, що відповідає висоті пагорбу з хрестом у Єрусалимі. Багато інших свідків з інших місць не раз бачили, як несподівано небеса утворювали хрест над місцями видінь.

Можна висунути гіпотезу, що видіння є лише видимою частиною айсберга, який складається з “комплексу” надприродних виявів, призначених окремим особам. Серед різноманітних форм цих виявів, зазвичай персоналізованих, деякі охоплюють одразу групу осіб і включають феномени, які спостерігались і третіми особами.

Багато явищ природи випадають з нашого поля зору з тієї простої причини, що наше сприйняття не є досконалим. Інакше кажучи, незважаючи на те, що деякі результати вже сьогодні досягнуті, а деякі фантастичні гіпотези відкинуті, можна твердити, що наука ще не вичерпала своїх .можливостей.

Виходячи з цього зазначимо, що різні релігії відносять велику кількість таємничих фактів до розряду чудес. У чому полягають ці явищі і чи дійсно вони не піддаються науковому поясненню? Перелік чудес – реальних і припустимих – вражає:

– здатність висловлюватися невідомими мовами;.

– левітація (здатність підніматися у повітря всупереч закону всесвітнього тяжіння);

– здатність жити, не приймаючи їжу;

– нетлінність деяких мощей;

– мироточіння (виділення приємних запахів);

– стигмати (кровоточиві рани, що з’являються на руках і ногах деяких святих на місці ран розп’ятого Христа);

– білокація (здатність появи одночасно у двох місцях);

– чудесні зцілення.

Природно, кожен може вірити чи не вірити у достовірність цих надприродних феноменів. За наявності сумніву єдине розумне ставлення до чудес полягає в тому, щоб перевірити факти, якщо це є можливим, тим більше що у наш час вчені краще оснащені засобами дослідження таких явищ ніж у Середні віки.

Запитання і завдання для закріплення знань

1. Які соціально-політичні, психологічні чинники навертають людей до нетрадиційних релігій, неорухів тощо?

2. Проаналізуйте спільні і відмінні риси таких феноменів, як нетрадиційні релігії, неорухи, релігії Нового віку.

3. Які спільні та відмінні риси втілені в трактуваннях постатей засновників монотеїстичних релігій і неорухів?

4. Схарактеризуйте спільні й відмінні риси неоязичницьких напрямів.

5. Як вплинув науково-технічний прогрес на релігійну картину сучасного світу?

6. Схарактеризуйте загальні особливості релігійних учень секулярного спрямування.

7. Як різні секулярні вчення релігійного спрямування розглядають проблему людського буття, ролі особистості у пізнанні й удосконаленні світу?

8. Схарактеризуйте спільні риси індивідуалізму, ніцшеанства та імперіалізму.

9. Наведіть приклади того, як окремі принципи конкретних віросповідальних систем секулярного спрямування знаходили своє втілення в соціально-політичній практиці різних народів і держав.

10. Які соціальні категорії населення найбільш схильні до сповідування секулярних учень релігійного спрямування? Твердження обґрунтуйте.

Теми рефератів

1. Релігійний фанатизм: сутність та вияви.

2. Особливості релігійної свідомості тоталітарних сект.

3. Неорелігії в Україні у контексті свободи віровизнання.

4. Основні тенденції виникнення і розвитку нетрадиційних релігій.

5. Книга Р.Хаббарда “Діанетика: сучасна наука розумового здоров’я”.

6. Особливості функціонування новітніх релігій у сучасному світі.

7. Соціально-політичні, психологічні корені секулярних учень релігійного спрямування.

8. Вплив секулярних учень релігійного спрямування на історичний розвиток людства.

9. Проблема закономірності и випадковості в секулярних ученнях релігійного спрямування.

10. Особистість у секулярних релігійних системах.

11. Проблема сенсу життя в секулярних ученнях релігійного спрямування.

ЛІТЕРАТУРА

Абру-шии. В свете истины. Послание Грааля: В 3 т. – Штутгарт, 1990.

Арєстов В. М, Шудрін І.О. Нетрадиційні релігії: суть і спрямування. – К., 1990.

Бардон М. Кто такие мормоны. – М, 1992.

Безант А. Древняя мудрость. – М., 1992.

Бог и мы. Учение преподобного Муна. – М., 1992.

Буайе Ж. Империя Муна. – М., 1990.

Газета “Атма” (1990-1992), “Юсмалос (1993 1994) “.

Гирянок Ф. Новое язичество // Общественные науки и современность. – 1993. – № 4. – С. 125-134.

Гуревич П.С. Спасет ли Мессия? “Христомания” в западном мире. – М., 1981.

Демьяненко С.П. Религиозно-философские аспекты современного дзэн-буддизма. – М., 1993.

Клизовский А.И. Основы миропонимания новой эпохи. Рига, 1993.

Книги Мормона. Новые свидетельства об Иисусе Христе. – Солт-Лейк-Сити. Юта, США, 1988.

Левада Ю. А. Социальная природа религии. – М 1955.

Лозко Г. Українське язичництво. – К., 1994.

Манхейм К. Диагноз нашого времени. – М., 1994.

Митрохин Л. Н. Религии “нового века”. – М.. 1985.

Новітні релігійні течії і рухи в Україні. – К., 1997.

Перкинс М., Хейнсвортф. Бахаизм. – М., 1990.

Поликарпов В. С. История религии: Лекции и хрестоматия. – М., 1997.

Пудов И. С. Кришнаиты-вайшианы в СССР // На пути к свободе совести. – М., 1989.

Релігієзнавчий словник. – К., 1996.

Рерих Е.И. Письма Елены Рерих. 1928-1938. В 2 т. – Мн.. 1992.

Розанов В.В. Религия. Философия. Культура. – М., 1992.

Руководство по изучению основных философских положений Бхагавад-Гиты. – Киев, 1999.

Світогляд і духовна культура. – К., 1993.

Синнет Л. П. Эзотерический буддизм. – М, 1992.

Сорокин П. А. Кризис нашего времени // Человек, цивилизация, общество. – М, 1992.

Судзуки Д., Кацуки С. Дзэн-буддизм. Основы Дзэн-буддизма.- Бишкек, 1993.

Тернер В. Символ и ритуал. – М., 1983.

Трагедия красной церкви. Богородичный центр. – М., 1992.

Третий Завет. – М., 1993.

Уолтер Мартин. Царство культов. – СПб., 1992.

Успенский П. Д. Новая модель Вселенной. – Спб., 1993.

Фаликов Б. Неомистицизм в СССР (На пути к свободе совести). – М., 1989.

Фейенберг Е. Л. Наука, искусство и религия // Вопр. Филос. – 1997.- №7.

Филипович Л. Нові релігії в Україні: поява, типологія, перспективи // Релігійна свобода; історичне підґрунтя, правові основи і реалії сьогодення. – К., 1998. – С. 92-110.

Христианство и культура сегодня. – М., 1995.

Шри Матаджи Нирмала Деви. Книга мантр сахаджа йоги. – Киев, 1993.

Эсслемонт Дж. Баха-Улла и Новая эра. – М., 1991.

Юнг К. Психология религии. – М., 1991.

Яковлев Е. Г. Искусство и мировые религии. – М., 1985.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Історія релігій (Лубський В.І.)