Головна Головна -> Підручники -> Підручник Соціальна робота (Тюптя Л.Т.) скачати онлайн-> Функції страхування:

Функції страхування:



Ризикова — головна функція, оскільки страховий ризик як імовірність настання збитку безпосередньо пов’язаний з основним призначенням страхування — наданням грошової допомоги потерпілим. У межах цієї функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості серед учасників страхування у зв’язку з наслідками настання страхових подій.

Попереджувальна — спрямована на фінансування за рахунок частини коштів страхового фонду заходів, спрямованих на зменшення страхового ризику. У страхуванні життя, при накопиченні обумовлених страхових сум за договорами страхування на дожиття, категорія страхування наближається до категорії кредиту. Зберігання грошових сум за допомогою страхування наближається до категорії кредиту. Зберігання грошових сум за допомогою страхування на дожиття пов’язане з потребою в страховому захисті сімейного достатку, тому страхування може виконувати функцію зберігання.

Контрольна функція полягає в суворому дотриманні цільового формування та використання коштів страхового фонду. На основі законодавчих та інструктивних документів здійснюється фінансовий контроль за правильним проведенням страхових операцій.

Роль страхування в забезпеченні безперервності та збалансованості суспільного виробництва виявляється в кінцевих результатах його проведення: оптимізація сфери застосування страхування; показники розвитку страхових операцій; повнота та своєчасність відшкодування збитку та втрат; участь тимчасово вільних коштів страхового фонду в його інвестиційній діяльності.

Наведено основні поняття і терміни, що використовуються в соціальному страхуванні.

Страховик — страхова організація, яка бере на себе зобов’язання відшкодувати збиток або сплатити страхову суму страхувальнику чи особі, на користь якої укладено договір страхування, при настанні страхового випадку, обумовленого в договорі страхування.

Страхувальник — фізична (що має повну громадянську дієздатність) або юридична особа, що страхує свій особистий інтерес або інтерес третьої сторони, сплачує страхові премії (платежі) та має право згідно з законом або на основі угоди страхування отримати страхове відшкодування (суму) при настанні страхової події.

Застрахований — особа, в житті якої може трапитися подія, що спричинить, згідно з умовами угоди страхування, виплату страхової суми страховиком.

Об’єкти страхування — життя, здоров’я, працездатність громадян, майно, матеріальні цінності й майнові інтереси громадян та юридичних осіб.

Страхова відповідальність (страхове покриття) — зобов’язання страховика сплатити страхове відшкодування або страхову суму в разі обумовлених наслідків страхового випадку. Основу страхової відповідальності становить встановлений умовами страхування перелік конкретних страхових подій, який обумовлює обсяг страхової відповідальності.

Страховий портфель — кількість діючих угод страхування.

Страхова оцінка — вартість майна, оцінена для цілей страхування.

Страхова сума — сума, в межах якої страховик несе відповідальність згідно з угодою страхування.

Страховий тариф — ціна страхових послуг, виражена у відсотках від страхової суми.

Страхова премія (платіж, внесок) — грошова сума, яку страхувальник сплачує страховику згідно з угодою страхування.

Страховий ризик — термін, що має такі основні значення:

1. Імовірність завдання збитку внаслідок страхового випадку. Розрахована математично, ця імовірність є основою для обчислення страхових тарифів.

2. Конкретна страхова подія, від якої проводиться страхування. У такому розумінні перелік страхових ризиків становить об’єкт страхової відповідальності.

3. Частина вартості майна, що не охоплена страхуванням і формує власний ризик страхувальника.

Страхова подія — юридичний факт, з настанням якого законодавство або договір страхування пов’язують виникнення відповідальності страховика зі сплати страхового відшкодування.

Страховий збиток — вартість знищеного та втрачена вартість частково пошкодженого майна, визначена на підставі матеріального вираження шкоди, завданої страхувальнику чи третім особам, на користь яких укладено договір страхування.

Страхове відшкодування — сума, що сплачується на покриття страхового збитку. В особистому страхуванні кошти, які сплачуються страховиком, називаються страховою сумою.

Страховий поліс — основний страховий документ, який забезпечує всю повноту взаємної відповідальності сторін згідно з укладеною страховою угодою.

Страховий сертифікат — допоміжний страховий документ, що підтверджує укладання сторонами страхової угоди та підтверджує вступ угоди в силу з моменту сплати страхової премії страхувальником.

Страховий акт — документ, де страховик або його представник фіксує факт, причину та наслідки страхового випадку.

Франшиза — обумовлена договором страхування частка страхового збитку, яка не підлягає відшкодуванню страховиком. Є умовна і безумовна франшизи. При першій з них страховик звільняється від відповідальності за збиток, якщо його розмір не перевищує розміру франшизи, і збиток підлягає відшкодуванню повністю, якщо його розмір перевищує франшизу. При безумовній франшизі відповідальність страховика визначається розміром збитку за мінусом франшизи.

Страховий брокер — незалежна юридична або фізична особа, яка має ліцензію на проведення посередницьких операцій з укладання угод між страховиком та страхувальником. Страховий брокер діє від імені та за дорученням страховика, а в перестрахуванні — від імені та за дорученням страховика за прямим страхуванням.

В основі класифікації страхування лежать два критерії: відмінності між об’єктами страхування та обсягами страхової відповідальності. Відповідно до цього застосовуються два типи класифікації: за об’єктами страхування та величиною небезпеки. Перший тип є загальним для всіх видів страхування, другий — охоплює тільки майнове страхування. Страхування може проводитися як в обов’язковому, так і в добровільному порядку.

Принципи обов’язкового страхування:

1. Обов’язкові види страхування встановлюються законом, згідно з яким страховик зобов’язаний застрахувати відповідні об’єкти, а страхувальник — вносити відповідні платежі. Суцільне охоплення обов’язковим страхуванням вказаних в законі об’єктів.

2. Автоматичність поширення обов’язкового страхування на об’єкти, зазначені в законі.

3. Дія обов’язкового страхування не залежить від факту внесення страхових платежів. У випадку, коли страхувальник не сплатив належні страхові внески, вони відшкодовуються в судовому порядку.

4. Безстроковість обов’язкового страхування.

Принципи добровільного страхування:

1. Добровільне страхування діє як на підставі закону, так і на добровільних засадах. Закон визначає об’єкти, які підлягають добровільному страхуванню, та загальні умови страхування. Конкретні умови регулюються правилами страхування, які розробляються страховиком.

2. Вибіркове охоплення добровільним страхуванням пов’язане з тим, що не всі потенційні страхувальники бажають брати в ньому участь. Крім того, за умовами страхування діють обмеження для укладання угод.

3. Добровільне страхування завжди обмежене терміном страхування. При цьому початок і закінчення терміну обумовлюються в договорі, оскільки страхове відшкодування або страхова сума підлягають сплаті, якщо страховий випадок трапився в період страхування. Безперервність добровільного страхування можна забезпечити тільки шляхом повторного переукладання договору на новий термін.

4. Угода добровільного страхування починає діяти тільки при сплаті разового або першого страхового внеску.

5. Величина страхового забезпечення в добровільному страхуванні залежить від власного бажання страхувальника.

До видів страхової діяльності в особистому страхуванні належать:

— страхування життя;

— пенсійне страхування;

— страхування від нещасних випадків та хвороб;

— медичне страхування.

Кожен з цих видів страхової діяльності має свій конкретний об’єкт страхування та перелік страхових ризиків, на випадок настання яких укладаються угоди страхування.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Соціальна робота (Тюптя Л.Т.)