Головна Головна -> Підручники -> Підручник Соціологія (Макеєв С.О.) скачати онлайн-> Розділ 5.СОЦІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТА СОЦІАЛЬНА ІНСТИТУЦІЯ

Розділ 5.СОЦІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТА СОЦІАЛЬНА ІНСТИТУЦІЯ



Суспільні відносини, які об’єднують людей у сталі спільноти, реалізуються у формі соціальних дій, тобто, за Максом Вебером, дій людей, орієнтованих на минулу, теперішню або очікувану в майбутньому поведінку. Кожна соціальна дія — результат прагнень індивідів, їхнього бачення та інтерпретації власних потреб, інтересів, стану усвідомлення і врахування соціальної ситуації, яка обмежує можливість задоволення їх. Кожному особистому інтересу протистоїть інтерес інших, зумовлений не лише диференціацією соціальних статусів різних людей, а й розмаїттям бачення змісту потреб і інтересів, засобів задоволення їх, особливо за умов обмежених ресурсів. Що ж упорядковує соціальні дії акторів драми, яку ми називаємо суспільним життям, стає перешкодою на шляху до хаосу війни всіх проти всіх, дає змогу зберігати форми колективного життя та соціальний порядок?

Перш ніж відповісти на це запитання, з’ясуємо, що ми маємо на увазі, користуючись терміном “соціальний порядок”.

Загальновизнаним є твердження, що люди не можуть існувати нормально без колективних об’єднань, за межами суспільства (навіть Робінзону було конче потрібно спілкуватися з П’ятницею). Однак, як слушно зауважує у своєму підручнику “Соціологія” Нейл Смелзер, “незважаючи на явні переваги колективного життя порівняно з індивідуальним, суспільства зберігаються не автоматично”. Потрібні зусилля, щоб досягти такого стану взаємозв’язку, упорядкування процесів задоволення потреб і реалізації інтересів індивідів, щоб спільнота як цілісність існувала, виконувала свої функції і досягала своїх цілей, тобто соціальний порядок — це така взаємодія складових елементів спільноти, результатом якої є її певна цілісність. Отже, в суспільстві упорядкуванню, певній регламентації підлягає будь-яка індивідуальна поведінка, що становить зміст публічного життя на відміну від життя приватного.

Публічне — все те, що в межах певної культури, традиції і стану компетентності громадської думки про засади суспільного життя вважається (справедливо чи ні — то інша справа) істотним, важливим для долі соціальної групи, задоволення її потреб, реалізації загальних цінностей. Думка членів певної соціальної групи, спільноти, суспільства з приводу того, яка поведінка істотна для збереження цілісності соціуму, а яка — ні, може бути хибною, але оскільки вона вважається правильною, то спонукає до створення норм регуляції, які вимагають або забороняють певні дії.

Від сфери публічного слід відрізняти сферу приватного. Приватним вважається все те, що в суспільній свідомості не має значення для долі спільноти, а тому вона не цікавиться ним і не контролює його. Отже, коли йдеться про соціальний порядок, мається на увазі порядок у сфері публічного життя, певні правила “соціальної гри”.

Виникає запитання: що буде, коли індивіди, орієнтовані в соціальних діях на власний інтерес, не дотримуватимуться цих правил? Таку ситуацію вельми образно репрезентував М. Вебер: “Якщо гравці в карти “дізнаються” про те, що прийнятих правил гри взагалі більше ніхто не дотримується, або як тільки з’ясується, що шансу, який звично враховується, не існує об’єктивно і тому на нього вже не зважають (шанс на те, що вбивця, наприклад, цікавитиметься встановленим порядком, котрий він свідомо порушує саме тому, що таке порушення не матиме згубних для нього наслідків), — у цьому разі цей встановлений порядок емпірично більше не існує, а тому не існують і відповідні спільноти в суспільстві”**.

* Смелзер Я. Социология. — M.: Феникс, 1994. — С. 79.

** Вебер M, О некоторых категориях понимающей социологии // Вебер M. Избранные произведения. — M.: Прогресс, 1990. — С. 513.

Які ж соціальні суб’єкти продукують правила гри, дотримання яких у певному сенсі робить з автономних індивідів соціальну групу, громаду, суспільство взагалі? Такими суб’єктами є соціальні організації і соціальні інституції. Саме вони задовольняють соціальні потреби в інтеграції суспільства, підтримують його цілісність, створюючи для цього відповідні умови. Американські соціологи Герхард та Джин Ленскі склали перелік головних елементів, необхідних для підтримання життєдіяльності суспільства, збереження його цілісності. Він має такий вигляд.

1. Комунікація між членами суспільства. У будь-якому суспільстві існує спільна мова.

2. Продукування товарів і послуг, потрібних для підтримання життєдіяльності членів суспільства,

3. Розподіл товарів і послуг.

4. Захист членів суспільства від будь-якої небезпеки.

5. Репродукція членів суспільства шляхом біологічного розмноження і засвоєння індивідами культури в процесі соціалізації.

в. Контроль за поведінкою членів суспільства, спрямований на створення умов для плідної діяльності суспільства, а також регуляція конфліктів між індивідами і групами.

Саме цю роботу покликані виконувати такі організації та інституції, як ринок, підприємства й установи, родина і навчальні заклади, заклади охорони здоров’я, правові й державні структури. Саме вони організовують спільну діяльність людей, регулюють використання матеріальних і духовних ресурсів, необхідних для задоволення соціальних потреб.

У повсякденній мові, а часто-густо і в наукових текстах терміни “організація” і “інституція” використовують як взаємозамінні. Хтось, наприклад, говорить “у моїй інституції”, маючи на увазі установу, де він працює. І це не випадково, оскільки зміст цих понять значною мірою збігається і певні десигнати одного з них водночас можуть бути десигнатами іншого. Однак, хоча зміст поняття соціальної інституції близький до змісту поняття соціальної організації, вони не тотожні. На цю обставину слушно звертає увагу польський соціолог Антоні Камінський, підкреслюючи, що кожна соціальна інституція — це організація, однак не кожна соціальна організація є інституцією.

Відомо, що будь-яка наукова дисципліна має формулювати висновки й узагальнення, користуючись термінами з точно визначеним змістом. Звісно, створення обов’язкової для всіх термінології – складне завдання, а розв’язання його проблематичне. Однак бажано принаймні, щоб завжди чітко обумовлювався сенс, в якому використовується той чи інший термін, його зміст, адже саме поняття — це ті цеглини, з яких будується теорія будь-якого рівня. Виходячи з цих міркувань, більш докладно розглянемо зміст понять, які в сучасній соціології позначаються термінами “соціальна організація” і “соціальна інституція”.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Соціологія (Макеєв С.О.)