Головна Головна -> Підручники -> Підручник Судові та правоохоронні органи України (А.П. Гель, Г.С. Семаков, С.П. Кондракова) скачати онлайн-> 3.6. Сутність змін, внесених у Закон України “Про прокуратуру” у зв’язку з приведенням його положень у відповідність до ст. 8 Конституції України

3.6. Сутність змін, внесених у Закон України “Про прокуратуру” у зв’язку з приведенням його положень у відповідність до ст. 8 Конституції України



З прийняттям Конституції України 1996 р. багато законодавчих положень з регулювання судової діяльності й діяльності правоохоронних органів потребували суттєвих змін, що безпосередньо стосуються і органів прокуратури.Зокрема, суттєво змінено в судочинстві функції прокурора як представника держави. Нині у відповідність до Конституції України приведені кримінально-процесуальне законодавство (із змінами від 21 червня 2001 р.) та Закон України “Про прокуратуру” (із змінами від 12 липня 2001 р.). У цьому зв’язку прокурор позбавлений переваг, які він мав у судовому процесі та провадженні у кримінальних справах, а саме санкціонувати арешт громадян, які звинувачуються у вчиненні злочину, давати санкції на обшук житлового приміщення та інших володінь особи, вносити протести щодо судових рішень, які набрали чинності, або припиняти їх виконання, складати висновок після виступів сторін у цивільному процесі, навіть тоді, коли він виступає як позивач, продовжувати строки перебування під вартою.
Такі функції, як санкції на арешт, обшук житлових приміщень, продовження строків тримання під вартою, згідно з Конституцією України відійшли виключно до судів, а прокурор, як і громадянин або його адвокат, звертається до суду з клопотанням, направляє апеляційні та касаційні подання на судове рішення до апеляційного або касаційного суду.
Після внесення змін у кримінально-процесуальне законодавство участь прокурора під час розгляду судом кримінальних справ обов’язкова, крім випадків, коли розглядаються кримінальні справи щодо приватного звинувачення і коли прокурор відмовляється від підтримання державного обвинувачення.
При судовому розгляді справи прокурор підтримує державне обвинувачення, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об’єктивний розгляд справи, висловлює свої міркування з приводу застосування кримінального закону і міри покарання для підсудного. На відміну від положення, яке діяло раніше, за новим процесуальним законом у разі відмови прокурора від обвинувачення суд може продовжувати розгляд справи, якщо цього вимагає потерпілий у справі.
Як державний обвинувач прокурор обов’язково бере участь у розгляді справи апеляційним судом, а при незгоді з рішенням апеляційного суду він, як і інші учасники процесу, має право на касаційне подання до Касаційного суду України та Верховного Суду України.
Конституція України визначила як основну засаду судочинства підтримання державного обвинувачення в суді прокурором, тобто поставила під сумнів участь у судочинстві представника громадськості — громадського обвинувача. Через це внаслідок змін, внесених у кримінально-процесуальний закон, такий учасник кримінального процесу, як громадський обвинувач, відсутній.
Потреба подальшого реформування українського законодавства щодо організації та діяльності прокуратури України зумовлена насамперед змінами як структури, функцій органів державної влади та управління, так і суспільних відносин у цій сфері. На нових засадах відповідно до Конституції України та Закону України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 р. сформовано систему органів судової влади, створено нові інституції, покликані здійснювати захист прав людини; з розширенням прав суб’єктів господарювання одночасно обмежується сфера діяльності контролюючих та наглядових органів. Потреби реформування законодавства у сфері прокурорської діяльності продиктовані також вимогами п. 9 розд. 15 Перехідних положень Конституції України.Закон України “Про судоустрій України”, який набрав чинності 1 червня 2002 р., а також зміни, які було внесено у кримінально-процесуальний, цивільний процесуальний кодекси України 21 червня 2001 р., зумовлюють такі напрямки реформування прокуратури:
– поступове приведення структури в системі органів прокуратури у відповідність до конституційних функцій прокуратури з урахуванням нового судоустрою та досудового слідства;
– забезпечення конкретного визначення обсягів, меж та форм повноважень прокуратури щодо представництва інтересів громадянина і держави в суді;
– точне визначення і встановлення кола найважливіших інтересів держави, які повинна захищати прокуратура.
Новий Закон України “Про судоустрій України”, що набрав чинності з 1 червня 2002 р., зумовлює необхідність чіткого розподілу функцій між органами правосуддя та прокуратури, у тому числі щодо зобов’язань, які випливають з положень Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод громадян (1950 р.).

Контрольні питання
1. Правові основи діяльності органів прокуратури і Конституційний статус прокуратури України.
2. Зміни, внесені 12 липня 2001 р. до Закону України “Про прокуратуру”, і їх відповідність положенням Конституції України 1996 р.
3. Місце прокуратури в системі органів державної влади, роль у забезпеченні взаємодії всіх гілок влади.
4. Завдання органів прокуратури, їх визначення в Законі України “Про прокуратуру”, відповідність основним принципам правової держави.
5. Функції прокуратури і їх правове регламентування.
6. Охарактеризуйте принципи організації і діяльності органів прокуратури.
7. Сутність функції підтримання прокурором державного обвинувачення в суді.
8. Форми представництва прокурором інтересів громадянина і держави в суді.
9. Напрямки прокуратури на сучасному етапі, визначені Перехідними положеннями Конституції України.
10. Визначення прокурорського нагляду як самостійної форми державної діяльності.
11. Загальний нагляд, його предмет, значення щодо забезпечення законності в усіх сферах життєдіяльності країни.
12. Акти прокурорського реагування на порушення законності.
13. Нагляд за додержанням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність; предмет і завдання такого нагляду.
14. Нагляд за додержанням законів органами дізнання, досудового слідства і значення цієї галузі; нагляд за забезпеченням законності при розкритті та розслідуванні злочинів.
15. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших примусових засобів, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян: суть такого нагляду, повноваження прокурора при його здійсненні.
16. Слідство в органах прокуратури.
17. Координація прокурорами діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю.
18. Система органів прокуратури і організація їх діяльності.
19. Генеральний прокурор України: порядок його призначення, повноваження, роль щодо спрямованості діяльності органів прокуратури.
20. Кадри органів прокуратури.
21. Значення і основні напрямки подальшого реформування прокуратури.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Судові та правоохоронні органи України (А.П. Гель, Г.С. Семаков, С.П. Кондракова)