Головна Головна -> Підручники -> Підручник Соціологія (Макеєв С.О.) скачати онлайн-> Соціально-демографічний блок

Соціально-демографічний блок



Блок запитань щодо соціально-демографічних характеристик респондента, як правило, завершує анкету соціологічного дослідження. Які саме характеристики слід включати до блоку запитань? Це питання, якого соціологи чомусь уникають на початку роботи над програмою, неминуче постає, як тільки роботу над анкетою практично завершено. Відчуття завершеності нерідко підводить, оскільки соціолог може недбало оформити цю частину анкети. Наслідками цього будуть труднощі, пов’язані з нестачею інформації, необхідністю перегрупування даних, обмеження можливостей аналізу впливу соціально-демографічних чинників на досліджуване явище.

Вибір демографічних характеристик має визначатися насамперед гіпотезами дослідження. Основна проблема під час підготовки демографічного блоку полягає, мабуть, не тільки і не стільки у відборі самих характеристик, скільки в класифікації та групуванні респондентів. Технічно це означає, що, розробляючи блок демографічних запитань, особливу увагу слід приділяти закритому набору відповідей. Навіть для відкритого запитання анкети, наприклад “Ваш вік?”, програма має передбачати групування даних за цією ознакою.

Орієнтиром для відбору демографічних характеристик є документи державної статистики та відомчої звітності. Збирання інформації за ознаками, що містяться в статистичних документах, дасть соціологу змогу зіставити матеріал, одержаний у дослідженні, зі статистичними даними, оцінити репрезентативність вибірки, якість інформації, а також розширити можливості аналізу та інтерпретації.

Дуже складною проблемою є визначення соціально-професійного становища респондентів. І насамперед тому, що важко знайти такий критерій класифікації, який, з одного боку, був би теоретично обґрунтований, а з іншого — дав би кожному респондентові можливість знайти своє місце серед запропонованих варіантів. У практиці соціологічних опитувань існують емпірично обґрунтовані варіанти цього індикатора. Наприклад, в опитуваннях, що регулярно здійснюються Центром соціальних та маркетингових досліджень “Соціс”, на запитання “Рід Ваших занять?” пропонується такий перелік відповідей для тих, хто працює:

1 — керівник (заступник) підприємства, установи;

2 — керівник підрозділу підприємства/установи (відділу, лабораторії, цеху тощо);

3 — кваліфікований спеціаліст (заняття, що потребує вищої освіти);

4 — спеціаліст (заняття, що потребує середньої спеціальної освіти);

5 — службовець, що належить до технічного, обслуговуючого персоналу (лаборант, обліковець, експерт);

6 — кваліфікований робітник;

7 — різнороб, підсобний робітник;

8 — робітник, зайнятий ручною працею в сільському господарстві;

9 — військовослужбовець;

10 — інший____.

Запитання про вік респондента краще ставити у відкритій

формі: “Ваш вік?_років”. Така форма запитання надає

більше можливостей для аналізу.

Запитання про національність також краще залишати відкритим: “Ваша національність?__”, з подальшим

кодуванням. Це краще робити з двох причин. Всі національності в анкеті врахувати неможливо та й недоцільно. Людині ж, національності якої немає в переліку, неприємно писати про себе у графі “інша” (деякі автори анкет пишуть навіть “інше”).

Майже кожний соціолог відчуває незадоволення, виявивши помилки й огріхи в основному інструменті збирання інформації — анкеті, відтиражованій сотнями (а то й тисячами) примірників. Це й змістові помилки, зумовлені поспіхом та непродуманістю, і суто технічні, що з’явилися під час підготовки остаточного примірника анкети. Складаючи загальний графік організації соціологічного дослідження, слід керуватися принципом “Не економити час на підготовці анкети”. Час можна зекономити на етапі збирання інформації за рахунок залучення більшої кількості інтерв’юерів або на етапі введення інформації, збільшивши кількість операторів. Оскільки анкета — основний інструмент одержання інформації, заради якої, власне, і виконується величезна робота в цілому, то економити за рахунок розроблення анкети вкрай нераціонально.

Оптимальний термін підготовки інструментарію емпіричного дослідження — 3—4 тижні. (Під час проведення експрес-опиту-вань суспільної думки, головною метою яких є оперативне збирання інформації про реакції населення на певні події, політичні рішення тощо, анкета, природно, готується за короткий термін. Але в таких випадках лише кваліфікований фахівець з великим практичним досвідом може залучатися до роботи над анкетою.)

Приблизний графік роботи над анкетою містить два основні етапи, які умовно можна назвати етапом “штурму” та етапом “облоги”. Перший (етап “штурму”) охоплює 9—10 днів. Тут бажано не втрачати часу даремно і не вийти з досить жорсткого графіка роботи.

1-й день. Керівник або відповідальний виконавець, якщо такий буде призначений, на підставі програми дослідження складає перелік тематичних блоків анкети (наприклад, “соціальна напруженість”, “політичні установки” тощо) і дає завдання співви-конавцям.

2-й і 3-й день. Кожний зі співвиконавців готує перший варіант запитань свого блоку, а також тих, що стосуються соціально-демографічних характеристик (згідно з їх гіпотетичним впливом на досліджуване явище). Відводити на підготовку першого варіанта анкети більше двох днів недоцільно. Кількість запитань при цьому не слід штучно обмежувати, керуючись орієнтовним загальним обсягом інструментарію, оскільки важливо знайти цікаві варіанти (вони спадають на думку не одразу, а внаслідок своєрідного “індивідуального мозкового штурму”, який допомагає долати стереотипи та шаблони на початку роботи зі складання анкети). Скорочення запитань з метою оптимізації загального обсягу анкети краще здійснювати на наступних стадіях розробки інструментарію.

4-й день. Технічна підготовка першого варіанта блоків запитань. Бажано надрукувати всі блоки запитань протягом дня незалежно від загального обсягу роботи. Кількість примірників має відповідати кількості виконавців, кожному з яких керівник передає повний набір блоків запитань. Якщо виконавець один, то він має передати перший примірник колегам, які виконуватимуть роль експертів.

5-й день, Співвиконавці доопрацьовують свій блок та конструктивно рецензують усі інші частини анкети — не тільки роблять зауваження, а й вносять свої пропозиції. Керівник обмірковує структуру анкети — розміщення блоків анкети.

6-й день. Колектив виконавців збирається для обговорення першого варіанта анкети. Під час обговорення співвиконавці обмінюються редакційними зауваженнями, вирішують, який варіант запитання кращий з позиції вимірювання показника досліджуваного явища, які запитання слід відсіяти, яких індикаторів не вистачає. Особлива увага приділяється переліку відповідей, що оцінюється з урахуванням передбачуваних методів статистичного аналізу одержаної інформації. Співвиконавець під час обговорення його блоку запитань повинен записати всі висловлені зауваження і рекомендації.

7-й і 8-й день. Доопрацювання блоків запитань з урахуванням зауважень. Керівник уточнює блок соціально-демографічних запитань. Наприкінці восьмого дня співвиконавці передають опрацьовані блоки запитань керівникові.

9-й день. Передрукування анкети в цілому. Передруковану та вичитану анкету слід розмножити у кількості 30—40 примірників.

Найбільша помилка під час складання анкети — віддати для тиражування підготовлений за 9 днів варіант.

Після підготовки першого варіанта, власне, розробляється інструментарій, придатний для отримання якісної інформації. В методичній літературі цей етап називають апробацією анкети, або пілотажним дослідженням. Ідеться про мікромодель великомасштабного дослідження, коли опитується кілька десятків респондентів і на підставі аналізу їхніх відповідей до анкети або інструкції до опитування вносяться корективи. Оскільки така робота потребує додаткових сил, часу, засобів і ресурсів, соціологи дуже часто взагалі відмовляються від проведення цього етапу (скромно замовчуючи це у більшості випадків).

Проте між завищеними академічними вимогами, що не враховують життєвих реалій, та досить поширеною і нічим не обґрунтованою практикою, яка не витримує професійної критики, пролягає компромісний шлях завершення роботи над інструментарієм. Він полягає у додержанні таких правил.

1. Анкета має “відлежатися”. Перший варіант анкети, навіть якщо він не викликає жодних сумнівів, не слід одразу ж тиражувати. Потрібний час, щоб виявили себе латентні (не завжди усвідомлювані) творчі можливості учасників дослідження, які були збуджені першим етапом роботи. Психологічний механізм творчої роботи є таким, що соціолог, навіть виконавши частину роботи, свідомо чи несвідомо повертається до неї. По-перше, на думку спадають нові додаткові варіанти запитань або можливих показників, невраховані чинники тощо. По-друге, перечитуючи ще й ще раз анкету, соціолог може сам знайти помилки, які не помітив під час підготовки першого варіанта, коли уваги потребують і змістова частина, і можливості верифікації, і особливості формулювань, і порядок запитань тощо.

2. Соціолог повинен відчути й усвідомити живу реакцію потенційних респондентів на розроблений інструментарій. Іншими словами, він повинен сам опитати кілька осіб за підготовленою анкетою, щоб побачити, як “працюють запитання”. Респондентами можуть бути родичі або знайомі, яких навіть краще опитувати на цьому етапі роботи, оскільки вони меншою мірою реагують на самого “інтерв’юера”, не соромляться перепитати, коли не розуміють зміст запитання, висловлюють критичні зауваження тощо. У подальшій праці над анкетою соціолог обов’язково зверне увагу на деякі типові реакції, які слід врахувати або в самій анкеті, або в процесі навчання інтерв’юерів.

Такі пробні інтерв’ю дають змогу вилучити з анкети запитання, що “не працюють”, і доповнити напівзакриті запитання, якщо варіант “інша відповідь” вибрали більше 5 % опитаних усіма співвиконавцями. “Непрацюючими” вважаються запитання, які не дають змоги диференціювати респондентів, наприклад, якщо на будь-яке запитання більше 80 % опитаних дають одну й ту саму відповідь, а також запитання, на які більшість респондентів відповісти не можуть.

Крім того, апробуються формулювання, які під час обговорення анкети деякі співвиконавці назвали сумнівними щодо можливості сприйняття їх “простими людьми”. Нерідко попередньо проведені опитування свідчать: те, що соціолог вважає занадто важким для розуміння, насправді не викликає труднощів та негативних реакцій з боку опитуваних людей і, навпаки, того, що здається очевидним соціологу, респондент не розуміє.

3. Анкета має пройти неформальну експертизу. Неформальна експертиза інструментарію колегами-соціологами часто буває кориснішою за офіційні обговорення. Під час формального обговорення експерт може, по-перше, з тих чи інших міркувань не висловлювати критичних зауважень; по-друге, не виносити на загальне обговорення питання, які викликають у нього сумніви; по-третє, висловивши свою думку публічно та цілком офіційно, експерт деякою мірою відчуває обов’язок обстоювати її навіть тоді, коли під тиском аргументів автора анкети в глибині душі не зовсім певний у своїй правоті. Неформальне прохання до колег проглянути інструментарій та зробити зауваження дає можливість експертові повністю висловити всі зауваження та звернути увагу на помилки.

Саме на цей етап роботи над анкетою припадає більша частина часу: за 1—2 тижні слід позбавитися всіх помилок та огріхів, які неминуче з’являються на першому етапі. На заключному етапі — передруковуванні остаточного варіанта — особливу увагу слід приділити вичитуванню (коректурі) тих частин анкети, де були зроблені змістові виправлення.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Соціологія (Макеєв С.О.)