Головна Головна -> Підручники -> Підручник Соціологія (Танчин I.3.) скачати онлайн-> Еміль Дюркгейм

Еміль Дюркгейм



(1858—1917) — соціолог, засновник французької соціологічної школи, яка розвивалася при заснованому ним журналі “Аннали соціології”. Перший професор соціології в університеті м. Бордо, Франція (1887). Найбільш відомі праці: “Правила соціологічного методу” (1896), “Самогубство” (1897) та ін.

Будучи духовним послідовником Огюста Конта, Еміль Дюркгейм, разом з тим, поділяв далеко не всі його погляди. Вчений вважав, що Конт — проголосивши — не зумів виконати свою ж програму — заснувати вивчення суспільства на науковому фундаменті.

В основі вчення Дюркгейма — концепція соціологізму (принцип специфічності й автономності соціальної реальності). Суспільство становить особливу надіндивідуальну реальність, яка поєднує людей в єдине ціле і встановлює між ними солідарність особливого роду, а тому відмінна від звичайної механічної суми індивідів. Об’єднуючись у групи, люди відразу починають підпорядковуватися правилам і нормам, які Дюркгейм назвав “колективною свідомістю”. Ця особлива соціальна реальність диктує свої установки кожному індивідові у вигляді суспільних очікувань, вимог і принципів моралі.

Соціальні явища, які породжені колективними діями індивідів і через це є якісно відмінними від того, що відбувається на рівні індивідуальної свідомості, Еміль Дюркгейм назвав “соціальними фактами”.

Роль соціальних фактів у поведінці людей вчений продемонстрував у своїй книзі “Самогубство”. У ній Дюркгейм довів, що навіть такий вчинок, як самогубство, який, на перший погляд видається зумовленим лише особистими чинниками, насправді є соціальним фактом — продуктом тих значень, очікувань і угод, які виникають у процесі спілкування людей між собою. Соціолог вказав на те, що індивіди, які мають потужнішу сітку соціальних зв’язків є менше схильними до самогубств, ніж індивіди, які слабо пов’язані з життям груп (атеїсти частіше вдаються до суїциду, ніж віруючі люди, самотні — частіше, ніж сімейні, військові — частіше ніж цивільні, а під час мирного часу — частіше, ніж під час воєн і революцій). Виходить самогубство є більш характерним для представників одних соціальних груп, аніж для вихідців із інших соціумів, а відтак — воно є явищем соціальним. Тобто, якщо вчинками людини керує її свідомість, а це свідчить, що значною мірою вона належить не самому індивіду, а соціальному цілому, частиною якого вона є.

Величезний статистичний матеріал дозволив ученому дійти висновку: “Склад індивідів, які утворюють певне суспільство, з року врік змінюється, а кількість самогубств, однак, залишається постійним до того часу, доки не зміниться саме суспільство”. З того часу багато держав навіть засекретили статистику самогубств як стратегічну інформацію, яка показує ступінь згуртованості нації.

Еміль Дюркгейм закликав: “Вивчати соціальні факти як речі”, тобто визнавати їх незалежне від дослідника існування і досліджувати їх так само об’єктивно, як вчені вивчають світ природи.

Центральною проблемою у творчості Дюркгейма була проблема соціальної солідарності, тобто з’ясування того, які ж зв’язки об’єднують людей у суспільство. У властивому для XIX ст. дусі протиставлення “нового” суспільства “традиційному”, він виділяє два типи солідарності, що цементують суспільство: механічна й органічна.

Механічна солідарність — властива традиційному суспільству, характеризується тим, що особистість ніби поглинається колективом. Для такого суспільства характерний високий рівень репресивності та насильства, а також низький рівень розподілу праці і, оскільки усі займаються тими самими видами діяльності, мала різноманітність індивідів. Еміль Дюркгейм наводить вислів одного антрополога: “Хто бачив одного туземця Америки — бачив їх усіх”.

Із розвитком суспільства і поглибленням розподілу праці в індустріальному суспільстві виникає органічна солідарність, яка ґрунтується на співробітництві та кооперації членів суспільства. Обмін продуктами праці передбачає, що партнери беруть на себе взаємні зобов’язання — це форма соціальної взаємодії. Чим глибшим є розподіл праці у суспільстві — тим більша у ньому різноманітність, тим толерантнішими є люди, тим ширша база для демократії.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Соціологія (Танчин I.3.)