Головна Головна -> Підручники -> Підручник Прокурорський нагляд в Україні (І.Є. Марочкін, П.М. Каркач, Ю.М. Грошевой) скачати онлайн-> § 3. Участь прокурора у судовому слідстві

§ 3. Участь прокурора у судовому слідстві


Найважливішою частиною розгляду кримінальної справи є судове слідство, яке починається з оголошення прокурором обвинувального висновку (ст. 297 КПК). Під час судового слідства перевіряється обґрунтованість обвинувачення, пред’явленого підсудному, і досліджуються усі докази у справі. При цьому прокурор, який підтримує обвинувачення, використовує багатоаспектну тактику, що передбачає знання теорії доказування. З огляду на це є безпідставним твердження про те, що судове слідство зводиться до перевірки матеріалів, зібраних під час досудового розслідування. В цій стадії докази піддаються новому, самостійному дослідженню, а тому суд як зі своєї ініціативи, так і за клопотанням учасників судового розгляду має право витребувати нові докази, що підтверджують або спростовують висновки досудового слідства.
Згідно зі ст. 260 КПК на головуючого покладається керівництво судовим засіданням. Він спрямовує судове слідство на забезпечення здійснення сторонами своїх прав, усуває із судового розгляду все те, що не стосується конкретної справи, забезпечує належний виховний рівень судового процесу.
Прокурор, підтримуючи державне обвинувачення в суді, бере активну участь у перевірці і дослідженні доказів, доводить наявність тих обставин, які відповідно до закону підлягають доказуванню, а також усіх даних, зазначених в обвинувальному висновку. На судовому слідстві допитуються потерпілі, підсудні, свідки, експерти, оглядаються речові докази, а також оглядаються і оголошуються документи, проводяться експертизи, виконуються інші слідчі дії. Доказуванню підлягають такі обставини, зазначені у ст. 64 КПК:
1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);
2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину;
3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом’якшують та обтяжують відповідальність;
4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння. Якщо розглядаються справи про злочини неповнолітніх, то, крім зазначених обставин відповідно до ст. 433 КПК, необхідно з’ясувати:
1) вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження);
2) стан здоров’я та загального розвитку неповнолітнього;
3) характеристику особи неповнолітнього;
4) умови життя та виховання неповнолітнього;
5) обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього;
6) наявність дорослих підмовників та інших осіб, які втягнули неповнолітнього в злочинну діяльність. Крім цього, під час судового розгляду кримінальних справ прокурор зобов’язаний виявляти причини і умови, які сприяли вчиненню злочину, та вживати заходів до їх усунення (ст. 23 КПК).
Суд, вислухавши думку прокурора та інших учасників процесу, визначає порядок дослідження доказів (ст. 299 КПК). Оскільки прокурор першим висловлює свою думку щодо порядку дослідження доказів, йому необхідно під час підготовки до судового процесу ретельно продумати, а потім запропонувати суду порядок дослідження доказів. Це особливо важливо під час судового розгляду багатоепізодних або групових справ. Обсяг доказів, які підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження визначаються постановою судді чи ухвалою суду.
На судовому слідстві закладається фундамент майбутнього вироку у справі. Тому прокурор повинен вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин справи з тим, щоб переконати суд у винності підсудного. Для цього він має брати активну участь у дослідженні доказів, проявляти ініціативу та наполегливість у пошуках і наданні нових доказів, які мають суттєве значення для встановлення обставин справи. Додержуючись об’єктивності, прокурор зобов’язаний здійснювати свою діяльність в суді таким чином, щоб вона була спрямована на викриття винних у вчиненні злочину.
Обираючи тактику підтримання державного обвинувачення, прокурор має враховувати, що вона складається із реалізації окремих дій, що здійснюються під час судового слідства. До таких дій відносяться: допити підсудного, потерпілого, свідків, експертів; огляд речових доказів; проведення експертизи в суді; огляд місця події; оголошення свідчень; пред’явлення для впізнання; огляд і оголошення документів та інші. Цей широкий спектр слідчих дій в суді, передбачений КПК, прокурор має професійно використати шляхом побудови тактики підтримання державного обвинувачення.
Серед способів перевірки і дослідження доказів у суді основне місце займає допит: допит підсудного, допит потерпілого, допит свідків, допит експертів. Саме шляхом допиту зазначених осіб по кожній справі суд одержує найбільший обсяг інформації про обставини, які підлягають доказуванню.
Допит на судовому слідстві відрізняється від допиту під час досудового слідства не тільки процесуальною регламентацією, але й специфічною формою і тактичними прийомами його проведення.
Слід враховувати, що під час допиту в суді особам, які вже допитувалися на досудовому слідстві, вже відома очікувана інформація. Тому головним є сприйняття такої інформації учасниками процесу, вплив та оцінка якої має логічно узгоджуватись з іншими доказовими фактами. Ці обставини повинні бути враховані прокурором шляхом надання допомоги особі, яку допитують, у поновленні забутих фактів і деталей події, оскільки з моменту її допиту на досудовому слідстві до допиту в суді проходить, як правило, значний час.
Успіх допиту особи державним обвинувачем в значній мірі залежить від рівня його підготовки до розгляду справи, а також професіоналізму, такту, загальної культури і культури допиту.
Не повинно бути місця упередженості, неввічливості до осіб, яких допитують. При формулюванні питань прокурор має викладати їх коректно, чітко і конкретно. Прокурору треба бути витриманим, не припускатися емоцій і підвищеної реакції на запитання захисника, не кидати репліки або коментарі. Допит, який здійснює державний обвинувач, має проходити у спокійній та діловій атмосфері. Під час допиту не слід переривати допитуваного, якщо він ухиляється від заданого питання і починає розповідати про обставини, які не мають відношення до справи — це зробить головуючий у суді. У подібних випадках прокурору краще у тактовній формі запропонувати допитуваному конкретно відповісти на поставлені йому запитання.
Закон надає право прокурору в разі суттєвих розбіжностей між свідченнями особи в суді і на досудовому слідстві, а також при її відмові від свідчень заявляти клопотання про оголошення попередніх свідчень.
Допит особи на судовому слідстві може бути основним, додатковим, повторним, перехресним (шаховим), наочній ставці і з пред’явленням доказів. Тактичне поєднання прокурором всіх видів допиту надає йому можливість одержати правдиві і достовірні свідчення, встановити сумлінну помилку або помилкові свідчення, зумовлені іншими причинами.
Основний допит підсудного, потерпілого і свідків, в якому беруть участь суд та інші учасники судового слідства, є найбільш важливим. Він починається з вільної розповіді допитуваним всього того, що йому відомо по справі. Така вільна розповідь, що не перебивається запитаннями і репліками, є найбільш точною формою свідчень. Тому не слід квапити допитуваного, щоб його свідчення були “ближче до справи” (крім випадків, коли він свідомо ухиляється від предмета допиту), або обмежувати межами повідомленого під час досудового слідства. Така вільна розповідь дозволяє скласти більш повне уявлення про психічний стан допитуваного, а також про те, чи схильний він говорити правду.
Досвід свідчить, якщо допитуваний вирішив казати неправду, то у вільній розповіді він все менше відхиляється від правди, ніж на відповідях, де вся його увага концентрується на запитаннях, які йому задають. Вказані особливості необхідно враховувати прокурору при побудові тактики допиту конкретної особи.
При допиті особи, викликаної за ініціативою захисту, прокурору треба мати загальне уявлення щодо фактів очікуваних свідчень та з урахуванням відповідей допитуваного підготувати питання, які не повинні переслідувати мету збити допитуваного з його позиції, а мають бути спрямовані на встановлення істини. Повнота і об’єктивність слідства тільки виграють, якщо прокурор своїми запитаннями, спрямованими на уточнення фактів, що встановлюються, сприятиме їх деталізації або, навпаки, продемонструє перед судом й іншими учасниками їх недостовірність.
Додатковий допит проводиться прокурором з дозволу головуючого у судовому засіданні в будь-який час судового слідства, коли під час основного допиту не з’ясовано деякі обставини або вони потребують уточнень і пояснень з боку допитуваного.
Повторний допит зазвичай проводиться, коли виникають сумніви в правдивості й точності первісних свідчень. Він може бути проведений також в будь-який момент слідства, але, як свідчить практика, краще це зробити відразу ж, як тільки з’являється потреба. Необхідно враховувати, що особа, яку повторно допитують, знаходиться у залі суду і їй відомі свідчення інших учасників процесу, що не може не вплинути на зміст її свідчень. Тому прокурору треба виокремити ті обставини, які були відомі допитуваному раніше по справі, від тих, що йому стали відомими вже під час судового слідства. Цьому сприяє побудова допиту у послідовності, зворотній від першопочаткового допиту або іншим подібним засобом. Для належної оцінки повторних свідчень треба простежити обставини, за яких вони одержані, а також процес їх становлення від допиту до допиту.
Специфічною формою судового допиту, яка не є характерною в цілому для досудового слідства, є перехресний допит. Такий допит провадиться з одних і таких самих обставин декількох учасників процесу. Згідно з нормами КПК такому допиту, після основного допиту, можуть бути піддані підсудні, потерпілі, свідки і експерти, коли необхідно усунути неповноту і суперечності в свідченнях допитуваного. Цей допит є засобом для виявлення сумлінної помилки або недостатньої обізнаності допитуваного. Як слушно стверджує В. Т. Маляренко, “жодна суперечність не повинна пройти повз увагу прокурора”. (Див.: Маляренко В. Т., Вернидубов І. В. Прокурор у кримінальному судочинстві. — Київ, 2001. — С. 147).
Перехресний допит впливає на психіку допитуваного, що може викликати нервові перевантаження, порушити процес сприйняття ним запитань. Тому при перехресному допиті обвинувач має бути спокійним, коректним, чутливо реагувати на будь-які зміни в свідченнях, здатним до негайної постановки запитань. (Див.: Молдаван В. В. Моральні засади діяльності прокурора // Сучасні проблеми держави та права. — К., 1990. — С. 179).
В ряді випадків під час судового слідства є виправданим застосування шахового допиту. Його суть полягає в тому, що вже допитаним особам ставиться питання з тих же обставин, які встановлюються під час основного допиту. Такий спосіб може бути використаний прокурором у випадках, коли допитуваний не досить чітко або неясно висловлюється, плутається у своїх свідченнях. Тим самим з’являється можливість підтвердити свідчення особи або їх спростувати.
Вміле тактичне використання усіх видів допиту дозволяє прокурору одержати від допитуваних осіб правдиві і повні свідчення, виявити неправильні показання, добросовісні помилки тощо.
Важливим етапом діяльності прокурора у судовому слідстві є участь у призначенні експертиз, а також при дослідженні їх висновків.
Для проведення експертизи в суді прокурор має заявити клопотання чи підтримати відповідне клопотання інших учасників процесу. Найбільш часто питання про призначення експертизи виникає у випадках, коли:
1) в процесі судового розгляду справи з’являються факти, які потребують експертного дослідження;
2) експертиза під час досудового слідства по справі не проводилась, але за клопотанням захисника і обвинуваченого вона є необхідною;
3) під час судового слідства по справі виникає потреба провести комплексне дослідження за участю кількох експертів в одній чи різних галузях знань;
4) суд та інші учасники процесу не погоджуються із висновками експертів, оскільки вони мають суперечливий характер;
5) висновки експерта, який залучався до справи на досудовому слідстві, є незрозумілими, неповними або виникає необхідність розширити експертне дослідження;
6) виникає потреба встановити за допомогою експертних досліджень обставин, які сприяли вчиненню злочину, і заходів, необхідних для їх усунення. Основними етапами проведення експертизи в суді є: 1) виклик експерта до суду і його участь у процесі; 2) участь експерта в дослідженні обставин справи, які відносяться до предмета експертизи; 3) формулювання експерту питань учасниками судового розгляду; 4) проведення експертного дослідження, складання за ним висновку і його оголошення в суді; 5) допит експерта.
Прокурор має вживати заходів до того, щоб належним чином були досліджені (оглянуті або оголошені) всі наявні у справі докази, інші документи, які мають істотне значення для вирішення справи.


Загрузка...

Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Прокурорський нагляд в Україні (І.Є. Марочкін, П.М. Каркач, Ю.М. Грошевой)