Головна Головна -> Підручники -> Підручник Прокурорський нагляд в Україні (І.Є. Марочкін, П.М. Каркач, Ю.М. Грошевой) скачати онлайн-> § 4. Підготовка і пред’явлення прокурором позову (заяви)

§ 4. Підготовка і пред’явлення прокурором позову (заяви)



Прокурори при пред’явленні позовів повинні дотримуватися вимог ст. 119 ЦПК України та ст. 54 ГПК України щодо форми і змісту позовів (заяв), посилатися на законодавчі і підзаконні акти, якими регулюються дані правовідносини, і на конкретні докази, долучати до позовів усі необхідні матеріали.
Підготовці позовних матеріалів має передувати вивчення прокурором норм відповідного матеріального і процесуального законодавства, постанов та роз’яснень пленумів Верховного Суду України та Вищого господарського суду України, а в необхідних випадках — і норм міжнародного права, ратифікованих Україною. Це допоможе прокурору правильно кваліфікувати склад цивільного та господарського правопорушення, зібрати необхідні докази. В процесі підготовки позову (заяви) прокурор:
1) з’ясовує предмет позову (заяви);
2) визначає підстави для представництва в суді інтересів громадянина або держави;
3) забезпечує доказову базу шляхом збирання доказів та їх аналізу;
4) визначає ціну позову (якщо він підлягає оцінці);
5) вирішує низку інших організаційних і процесуальних питань, пов’язаних із складанням і пред’явленням позову (заяви) та його розглядом у суді (господарському суді).
З’ясування предмета позову. Позовні вимоги залежать від змісту матеріально-правових відношень, які виникають між особою, чиї інтереси прокурор має намір представляти в суді, і відповідачем. Формулюючи позовні вимоги, прокурору треба враховувати, що відповідно до ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ст. 16 ЦК).
Крім того, особливу увагу слід звернути на наявність строку позовної давності для звернення до суду. Так, загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК), спеціальна позовна давність для окремих видів вимог — скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ст. 258 ЦК). Зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації; 3) про переведення на співвласника прав та обов’язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності; 4) у зв’язку з недоліками проданого товару; 5) про розірвання договору дарування; 6) у зв’язку з перевезенням вантажу, пошти; 7) про оскарження дій виконавця заповіту.
Позовна давність у п’ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману. Що стосується застосування наслідків нікчемного правочину, то до таких вимог застосовується позовна давність у десять років.
В той же час позовна давність не поширюється: 1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом; 2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу; 3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю; 4) на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право; 5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування). Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність (ст. 268 ЦК).
Сплив строку позовної давності є підставою для відмови в позові (заяві), проте за наявності поважних причин пропуску позовної давності загальні та господарські суди вправі поновити строк позовної давності (ст. 73 ЦПК).
Визначення підстав для представництва в суді інтересів громадянина або держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 36-1 Закону “Про прокуратуру” підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний або матеріальний стан або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави — наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у кожному конкретному випадку порушення прав громадянина або інтересів держави. При визначенні підстав для захисту майнових інтересів держави прокурор має також керуватися рішенням Конституційного Суду України від 08.04.99 p., згідно з яким прокурор самостійно визначає й обґрунтовує , у чому полягає порушення інтересів держави або в чому існує загроза її інтересам.
Забезпечення доказової бази шляхом збирання доказів та їх аналізу. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відео-записів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК). Докази мають бути належними та допустимими (ст. 58, 59 ЦПК).
Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК.
З метою збирання доказів, прокурор на досудовій стадії: 1) здійснює перевірку відомостей про порушення інтересів громадян або держави; 2) витребовує від органів виконавчої влади та місцевого самоврядування , підприємств, установ, організацій, об’єднань і посадових осіб необхідні матеріали, документи, рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти, статистичні дані, акти ревізій, перевірок, висновки спеціалістів; 3) викликає посадових осіб і громадян, вимагає від них письмових або усних пояснень про допущені порушення прав і законних інтересів людини, громадянина або держави; 4) доручає відповідним органам, установам, організаціям проведення ревізій, відомчих та позавідомчих експертиз, а також залучає для з’ясування необхідних питань відповідних спеціалістів; 5) вживає заходів щодо притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які вчинили злочин або інше правопорушення.
Прокурор аналізує та систематизує зазначені та інші докази з огляду на їх належність (містять інформацію про предмет доказування) та допустимість (одержані відповідно до порядку, встановленого законом).
Визначення ціни позову. Якщо вимоги позову мають майновий характер, відповідно до ст. 80 ЦПК, ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів — сумою, яка стягується; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування — вартістю майна; 3) у позовах про стягнення аліментів — сукупністю всіх виплат, але не більш, ніж за шість місяців; 4) у позовах про строкові платежі і видачі — сукупністю всіх платежів або видач, але не більше, ніж за три роки; 5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі — сукупністю платежів або видач за три роки; 6) у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач — сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік; 7) у позовах про припинення платежів або видач — сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше ніж за один рік; 8) у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла — сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки; 9) у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить різним особам на праві приватної власності, — дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, — не нижче їх балансової вартості; 10) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, — загальною сумою всіх вимог.
Закон (ст. 193 ЦПК) надає суду право зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоду завдано вчиненням злочину. У зв’язку з цим прокурор при підготовці позову має перевірити вказані обставини та зібрати відповідні докази щодо відсутності підстав для зменшення розміру відшкодування шкоди відповідачем.
Вирішення низки організаційних питань, пов’язаних із пред’явленням позову (заяви) та його розглядом у суді (господарському суді).
Позовна заява прокурора має відповідати вимогам, передбаченим ст. 119 ЦПК України та ст. 54 ГПК України. У позові (заяві) прокурор з посиланням на закон повинен дати юридичну кваліфікацію відношенням, що виникли між сторонами, та навести докази, що підтверджують його вимоги. Він також має сформулювати свої вимоги до суду, зокрема: про спонукання відповідача до виконання певних дій; про визнання права на вчинення певних дій; про зміну або припинення правовідносин.
Прокурор вирішує питання про підсудність справи з огляду на положення ст. 109,113,114 ЦПК України та має вжити заходів для забезпечення позову, про що подає відповідну заяву до суду (ст. 152 ЦПК).








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Прокурорський нагляд в Україні (І.Є. Марочкін, П.М. Каркач, Ю.М. Грошевой)